Постанова

від 21.05.2024 по справі 947/28306/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2559/24

Справа № 947/28306/21

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій»

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2023 року

у цивільній справі за позовом за Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна, про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод у здійсненні права користування майном та витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

У вересні 2021 року ТОВ "ВОДОЛІЙ" звернулося до суду з вказаним вище позовом, який згодом уточнило та остаточно просило:

1. Зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно зведені:

- будівлі (танхаузи) №11, 10, 9 (позначені на Генплан в благоустройством М1;250 який є складовою "ПРОЕКТ" Жилая застройка танхаус "Георг Град", затвердженого 04 2012 р.: відповідно літерами "А1", "А2", "А3" загальною площею 356 кв.м.);

- будівлі (танхаузи) №8, 7 (позначені на Генплан в благоустройством М1;250 який є складовою "ПРОЕКТ" Жилая застройка танхаус "Георг Град", затвердженого 04 2012 р.: відповідно літерами "А4", "А5" загальною площею 237,9 кв.м.);

- будівлі (танхаузи) № 6 (позначені на Генплан в благоустройством М1;250 який є складовою "ПРОЕКТ" Жилая застройка танхаус "Георг Град", затвердженого 04 2012 р.: відповідно літерами "В1" загальною площею 129,5 кв.м.);

- будівлю охорони площею 40 кв.м.,що розташовані на земельній ділянці користувача ТОВ "ВОДОЛІЙ" за адресою АДРЕСА_1 .

2. Витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВОДОЛІЙ" земельну ділянку, загальною площею 0,0639 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:38:002:0108 та земельну ділянку загальною площею 0,091 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:38:002:0108 та земельну ділянку загальною площею 0,091 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:38:002:0107 та які фактично знаходиться в межах іншої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка надана ТОВ "ВОДОЛІЙ" Рішенням Одеської міської ради №2405-ХХІІІ від 17 квітня 2011 року "Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОДОЛІЙ" документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га за адресою АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння" з урахуванням вилученої частини земельної ділянки площею 0,782 га на підставі Рішення Одеської міської ради від 28 грудня 2001 року прийнято рішення №3052-ХХІІІ.

3. Зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити перешкоди ТОВ "ВОДОЛІЙ" щодо безперешкодного та вільного доступу до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішити питання щодо судових витрат понесених позивачем.

Позов обґрунтовано тим, що з 17 квітня 2001 року Одеською міською радою було прийнято рішення №2405-ХХІІІ «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення ТОВ «Водолій» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння».

17 травня 2001 року на підставі вказаного доручення та технічного завдання Одеським відділенням інституту «Укргеоінформ» було розроблено технічну документацію по складанню державного акту ТОВ «Водолій» для експлуатації та обслуговування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , винесено в натурі межі земельної ділянки, про що складено відповідний акт, один примірник технічної документації передано в Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, про що зазначено на звороті титульного аркушу технічної документації.

28 грудня 2001 року Одеською міською радою прийнято рішення №3052-ХХІІІ, яким зі складу раніше наданої ТОВ «Водолій» земельної ділянки було вилучено її частину площею 0,782 га й передано у власність громадян за списком.

Право постійного користування земельною ділянкою виникло з моменту розроблення та затвердження технічної документації по складанню державного акту ТОВ «Водолій» для експлуатації та обслуговування вказаного домоволодіння та винесення в натурі межі земельної ділянки за вказаною адресою, про що складено відповідний акт від 17 травня 2001 року, отримання ж ТОВ «Водолій» державного акта є лише завершальною стадією оформлення документів, але в будь-якому разі його відсутність не свідчить про відсутність права постійного користування земельною ділянкою у товариства. Державна реєстрація права постійного користування земельної ділянки не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а лише фіксує факт його наявності. За таких обставин ТОВ «Водолій» вважає себе особою, якій належать права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 на підставі нині діючого рішення Одеської міської ради від 17 квітня 2001 року №2405-ХХІІІ.

Відповідачка ОСОБА_2 здійснила в 2012 році самочинне будівництво 6 будівель (типу таунхаус) та будівлю охорони 40 кв.м. на земельній ділянці, яка у 2012 році їй не відводилася для цієї мети і така земельна ділянка раніше була надана ТОВ «Водолій» у постійне користування.

В подальшому вказані об`єкти самочинного будівництва були легалізовані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та згодом відчужені 07 жовтня 2015 року на користь ОСОБА_1 .

Вказане стало підставою для звернення товариства з цим за захистом своїх прав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «Водолій» відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішення суду, ТОВ «Водолій» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на обставини якими обґрунтовується позов, вказує про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку суду про відмову в задоволенні його позову з підстав наведених в оскаржуваному рішенні, тому просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Також скаржник зазначає, що вирішуючи справу судом не враховано висновків Верховного Суду стосовно факту перебування земельної ділянки щодо якої виник спір у користуванні позивача, викладені у постановах у справах №520/17517/14-ц від 10 жовтня 2018 року та №521/17710/15 від 20 вересня 2018 року та про безпідставність посилань суду на припинення права власності позивача на 26/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_4 , оскільки по-перше, право користування позивача спірною земельною ділянкою не пов`язано із правом власності на нерухоме майно, що на ній розташовано, а, по-друге, у відповідному судовому рішенні відсутня дата знищення відповідного нерухомого майна.

Стосовно строку позовної давності, скаржник зазначає, що не мав можливості звернутися до суду за захистом своїх прав раніше, через оскарження рішення ОМР, яким було скасовано рішення від 17 квітня 2001 року №2405-ХХІІІ.

Також скаржник вважає, що судом безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про виклик та допит свідків.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ватренко Н.Б., заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, зазначила, що попри посилання скаржника, у постановах Верховного Суду №520/17517/14-ц від 10 жовтня 2018 року та №521/17710/15 від 20 вересня 2018 року зазначено лише про те, що ТОВ "Водолій" мав право лише на оформлення та отримання державного акту на земельну ділянку площею 1,0434 га за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування домоволодіння, однак не набув права користування нею. Щодо пропуску позивачем строку позовної давності відповідачка зауважила про зволікання відповідача із отриманням акту на право користування земельною ділянкою та про те, що відповідач мав, принаймні, 8 місяців для звернення до суду за захистом своїх прав (між роз`ясненням йому цього Київським районним судом м. Одеси у рішенні від 25 серпня 2023 року та скасуванням рішення ОМР від 17 квітня 2001 року №2405-ХХІІІ рішенням від 29 жовтня 2014 року №25647-VI). Просила суд залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні представник скаржника ТОВ «ВОДОЛІЙ» - адвокат - Фомічов І.О. підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за доводами скарги, представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат - Ватренко Н.Б. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача.

У судове засідання треті особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника скаржника, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, представника відповідачки яка заперечувала проти доводів та вимог скарги позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "ВОДОЛІЙ", суд першої інстанції виходив з того, що останнім не доведено підстав позову, оскільки відсутнє право вимоги на користування вказаною вище земельною ділянкою.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 03 квітня 2001 року ТОВ «Обрій» в особі директора Шаніна В.В., та ТОВ «Водолій» в особі директора Зверєва А.О. уклали Договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рюміною О.О., відповідно до якого ТОВ «Обрій» продало, а ТОВ «Водолій» купило 26/100 частин домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_4 , що складається із зазначених в схематичному плані літерами: Ф - кам`яний спальний корпус, площею 418,4 кв.м.; Э - кам`яний склад, площею - 240,7 кв.м.; Х, У - вбиральні; Ц - душова; Ч, Ш - сараї; Щ - ТП; Ю, Ъ, Я - веранди; №№ 7-10 - огородження; IV - мостіння. Загальна площа відчужуваного об`єкту складає - 659,1 кв.м.; розташованих на території 10434 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17).

17 квітня 2001 року Одеською міською радою прийнято рішення №2405-ХХІІІ «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення товариству з обмеженою відповідальністю «ВОДОЛІЙ» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння» (т.1 а.с.26).

В п.п. 1 та 2 вказаного рішення вирішено затвердити технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки та оформити ТОВ «ВОДОЛІЙ» документи, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння.

В п. 3 вказаного рішення зобов`язано ТОВ «ВОДОЛІЙ»: 3.1. Замовити в управлінні земельних ресурсів оформлення документів, що посвідчують право постійного користування ТОВ «ВОДОЛІЙ» земельною ділянкою відповідно до п. 2 цього рішення. 3.2. Виконувати вимоги та умови щодо землекористування, визначені службами і організаціями міста та області, викладені у технічній документації з інвентаризації земельної ділянки. 3.3. Дотримуватися положень ст. ст. 40, 115 Земельного кодексу України.

15 травня 2001 року ТОВ «Водолій» звернулось з заявою про видачу доручення на виготовлення технічної документації по складанню державного акта на право постійного користування та 15 травня 2001 року Управління земельних ресурсів видало доручення №1261 Укргеоінформ на виконання землевпорядних робіт (т.1 а.с.24-25).

17 травня 2001 року складено Акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої у постійне користування товариству з обмеженою відповідальністю «ВОДОЛІЙ», для експлуатації та обслуговування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.37).

28 грудня 2001 року Одеською міською радою прийнято рішення №3052-ХХІІІ «Про зміну цільового призначення та надання у приватну власність громадянам України земельних ділянок, загальною площею 0,7820 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель» (т.1 а.с.43).

Відповідно до п.п. 1 та 2 вказаного рішення Одеська міська рада вирішила вилучити з користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» (за його згодою) земельну ділянку, загальною площею 0,7820 га, за адресою: АДРЕСА_1 , та затвердити проекти відведення земельних ділянок.

Згідно з п. 3 вказаного рішення Одеська міська рада вирішила змінити цільове призначення та надати безкоштовно у приватну власність громадянам України земельні ділянки, за рахунок земель, вилучених згідно до п. 1 цього рішення, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель: 3.1. гр. ОСОБА_6 - земельну ділянку № 1 за проектом, площею 0,0820 га; 3.2. гр. ОСОБА_7 - земельну ділянку № 2 за проектом, площею 0,0820 га; 3.3. гр. ОСОБА_8 - земельну ділянку № 3 за проектом, площею 0,0820 га; 3.4. гр. ОСОБА_9 - земельну ділянку № 4 за проектом, площею 0,0820 га; 3.5. гр. ОСОБА_10 - земельну ділянку № 5 за проектом, площею 0,0820 га; 3.6. гр. ОСОБА_11 - земельну ділянку № 6 , площею 0,0820 га; 3.7. гр. ОСОБА_12 - земельну ділянку № 7 , площею 0,0720 га; 3.8. гр. ОСОБА_13 - земельну ділянку № 8 за проектом, площею 0,0720 га; 3.9. гр. ОСОБА_3 - земельну ділянку № 9 за проектом, площею 0,0730 га; 3 жовтня гр. ОСОБА_14 - земельну ділянку № 10 за проектом, площею 0,0730 га.

Рішенням Одеської міської ради від 29 жовтня 2014 року №5647-VI скасовані рішення Одеської міської ради без відшкодування замовнику витрат, пов`язаних з розробкою землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок, згідно з переліком, у якому зокрема зазначено рішення від 17 квітня 2001 року «Про затвердження технічної документації земельної ділянки та надання оформлення товариству з обмеженою відповідальністю «ВОДОЛІЙ» документів, що підтверджують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння». Підстава для скасування: у зв`язку з неможливістю його виконання (т.1 а.с.232).

18 грудня 2015 року постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2015 року адміністративний позов ТОВ «Водолій» до ОМР про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ОМР від 29 жовтня 2014 року №5647-VІ «Про скасування рішень Одеської міської ради» в частині скасування рішення ОМР від 17 квітня 2001 року №2405-ХХІІІ «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення товариству з обмеженою відповідальністю «Водолій» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га за адресою АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування домоволодіння» (т.2 а.с. 140-142).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року постанова Малиновського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2015 року залишена без змін.

10 вересня 2015 року Одеська міська рада прийняла рішення №7049-VI, відповідно до якого Одеська міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 51101369:38:002:0107) площею 0,0910 га, за адресою: АДРЕСА_3 , та передати гр. ОСОБА_15 безоплатно у приватну власність земельну ділянку (землі житловою та громадської забудови міста), вказану у пункті 1 цього рішення, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с.51).

10 вересня 2015 року Одеська міська рада прийняла рішення №7050-VI, відповідно до якого Одеська міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 51101369:38:002:0108) площею 0,0639 га, за адресою: АДРЕСА_2 , та передати гр. ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельну ділянку (землі житловою та громадської забудови міста), вказану у пункті 1 цього рішення, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с.52).

Вказані земельні ділянки та розташовані на них житлові будинки в подальшому 07 жовтня 2015 року купила відповідач ОСОБА_1 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б. (т.1 а.с.218-228).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 25.11.2020 року право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 5110136900:38:002:0107, площею 0,091 га за адресою: АДРЕСА_3 , а також на земельну ділянку, кадастровий номер: 5110136900:38:002:0108, площею 0,0639 га за адресою: АДРЕСА_2 , та на житлові будинки, розташовані на вказаних земельних ділянках, зареєстровано за ОСОБА_1 (т.1 а.с.113-117).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Водолій» як на підставу своїх порушених прав, посилалося на те, що отримання права постійного користування спірними земельними ділянками з моменту розроблення та затвердження технічної документації по складанню державного акту, які, однак, були передані відповідачці з порушенням вимог земельного законодавства України.

Згідно з частинами другою та третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Абзаци третій та четвертий частини першої статті 6 Земельного кодексу України в редакції від 18 грудня 1990 року N 561-XII, яка діяла на момент прийняття спірного рішення виконкому (далі - ЗК України 1990), передбачав право громадян України на одержання у власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Згідно із частиною першою статті 17 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 ЗК України 1990, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 ЗК України 1990. Частина шоста статті 17 ЗК України передбачає, що ці земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється( стаття 22 ЗК України 1990).

Колегія суддів відхиляє, як безпідставні посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду щодо факту перебування спірної земельної ділянки у користування позивача, викладені у постанова у справах №520/17517/14-ц від 10 жовтня 2018 року та №521/17710/15 від 20 вересня 2018 року, виходячи зі змісту наведених судових рішень.

Колегія суддів зауважує про помилкове ототожнення скаржником понять «обставини, встановлені рішенням суду» та «правова оцінка, надана судом певному факту», і як наслідок помилкове посилання на преюдиційне значення рішення Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2016 року, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №520/17517/14-ц.

Так, факти, встановлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин.

У рішенні апеляційного суду встановлено, обставини набуття ТОВ «Водолій» права власності на 26/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_4 , прийняття ОМР рішень № 2405-ХХІІІ, № 3052-ХХІІІ, № 3052-ХХІІІ №5647-VІ, а також його скасування постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2015 року.

За правовою оцінкою апеляційного суду, викладеною у рішенні від 10 жовтня 2018 року, житловий будинок загальною площею 356 кв.м. та жилою площею 204,4 кв.м. на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 , знаходиться у користуванні ТОВ «Водолій».

З наведеного слідує, що у вказаному рішенні наявні як фактичні обставини, встановлені судом, які мають преюдиційний характер, так і правова оцінка, надана судом таким обставинам. Отже, висновки суду у справі №520/17517/14-ц щодо перебування у користуванні ТОВ «Водолій» земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 є правовою оцінкою встановлених обставин.

Щодо висновків Верховного Суду, викладених у постанові ВП ВС від 20 вересня 2018 року у справі №521/17710/15, колегія суддів зауважує, що, хоча вказане судове рішення і містить висновок про те, що на підставі рішення № 2405-ХХІІІ виникли правовідносини, пов`язані із реалізацію суб`єктивного права ТОВ «Водолій» на отримання в постійне користування земельної ділянки площею 1,0434 га за адресою: АДРЕСА_1 , проте, попри протилежні посилання скаржника, касаційний суд висновку про фактичне одержання ТОВ «Водолій» права постійного користування спірних земельних ділянок у постанові не робив, натомість констатувавши, що оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, відповідно до рішення № 2405-ХХІІІ здійснено не було.

Отже, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, на час прийняття Одеською міською радою вказаного рішення діяв Земельний Кодекс України (№ 561-ХІІ від 18 грудня 1990 р.), який чітко визначав момент, з якого особа набуває прав землекористування - встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Однак, документи, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою ТОВ «ВОДОЛІЙ» не отримувало та відповідно до положень ст. 22 ЗК України (№561-ХІІ від 18 грудня 1990 року) приступати до використання земельної ділянки права не мало.

Рішення Одеської міської ради №2405-ХХІІІ «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення товариству з обмеженою відповідальністю «ВОДОЛІЙ» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування домоволодіння» не є, у розумінні чинного на момент виконання спірних правовідносин законодавства, документом, який підтверджує право користування земельною ділянкою.

На підставі вказаного рішення та у разі дотримання відповідної процедури (встановлення меж земельної ділянки в натурі, внесення запису до земельно-кадастрових документів та отримання державного акта на землю) ТОВ «Водолій» міг реалізовувати права власника вказаної земельної ділянки, однак необхідну процедуру не закінчив.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду про те, що, ураховуючи не доведення позивачем обставин виникнення у нього права користування земельною ділянкою, відсутні підстави вважати незаконними і такими, що порушують права позивача дії відповідачів щодо розпорядження нею.

При цьому колегія суддів не надає оцінки обставинам щодо пропуску чи дотримання позивачем стоку позовної давності, оскільки відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності. Суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності. Водночас, посилання суду першої інстанції на пропуск ТОВ "ВОДОЛІЙ" відповідного строку не призвело до не правильного вирішення судом справи по суті позовних вимог.

Погоджуючись із висновками та мотивами оскаржуваного рішення суду у цій справі, колегія суддів також ураховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених в оскаржуваному рішенні.

Доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю загалом є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 27 травня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова