Постанова

від 06.06.2024 по справі 369/6355/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 369/6355/20

номер провадження: 22-ц/824/1018/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2023 року у складі судді Фінагеєвої І.О., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аріян» до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аріян» (далі - ТОВ «Аріян») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Л.М., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 09 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. було вчинено виконавчий напис №697 про стягнення із ТОВ «Аріян» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 220 160,57 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 09 вересня 2019 року складає 5 521 627 грн 10 коп. відповідно до кредитного договору №СМ-007/004/2005 від 08 грудня 2005 року (з додатковими угодами), а також договору №205-20-08/19 про відступлення прав вимоги від 20 серпня 2019 року за невиплачену в строк заборгованість за період з моменту укладення кредитного договору №СМ-007/004/2005 від 08 грудня 2005 року по дату нарахування заборгованості.

Крім того, 09 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. було вчинено виконавчий напис №698 про стягнення із ТОВ «Аріян» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 145 908,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 вересня 2019 року становить 3 659 377 грн 41 коп. відповідно до кредитного договору №CM-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року (з додатковими угодами), а також договору №204-20-08/19 про відступлення прав вимоги від 20 серпня 2019 року за невиплачену в строк заборгованість за період з моменту укладення кредитного договору №СM-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року по дату нарахування заборгованості.

Позивач вважав зазначені вище виконавчі написи нотаріуса такими, що вчинені з істотними порушеннями закону та такими, що не підлягають виконанню з огляду на те, що 08 грудня 2005 року між АКБ «Райффайзен банк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та громадянином ОСОБА_2 укладено кредитний договір №СМ-007/004/2005, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 140 000 доларів США, зі строком повернення кредиту до 07 грудня 2012 року. Додатковим договором №5 від 13 червня 2014 року до кредитного договору №СМ-007/004/2005 від 08 грудня 2005 року ТОВ «Аріян» було залучено як «Позичальника №2» за кредитним договором та змінено строк погашення кредиту до 07 грудня 2022 року. Відповідно до пункту 2.1.1 зазначеного додаткового договору, позичальник №2 приймає всі зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, внаслідок чого на підставі ст.543 ЦК України стає солідарним боржником, а банк та позичальник №1 шляхом підписання цього додаткового договору надають свою згоду на це.

Зазначало, що 18 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та громадянином ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №CM-SME 004/358/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 180 000 доларів США, зі строком повернення кредиту 18 грудня 2014 року.

Додатковим договором від 07 вересня 2012 року до кредитного договору №CM-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк», громадянином Ісламської республіки ОСОБА_2 та ТОВ «Аріян» в особі директора ОСОБА_5, ТОВ «Аріян» було залучено як «Позичальника №2» за кредитним договором. Відповідно до пункту 2.1.1 зазначеного додаткового договору позичальник №2 приймає всі зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, внаслідок чого на підставі ст.543 ЦК України стає солідарним боржником, а банк та позичальник №1 шляхом підписання цього додаткового договору надають свою згоду на це.

Крім того, 08 грудня 2005 року між акціонерним комерційним банком «Райффайзен банк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ТОВ «Аріян» в особі громадянина Ісламської Республіки ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №РСМ-007/004/2005, за умовами якого було передано в іпотеку нерухоме майно ТОВ «Аріян», а саме: нежиле приміщення №71 (літ. «А»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

18 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ТОВ «Аріян» в особі засновника ОСОБА_4 , було укладено договір іпотеки №РМ-SME 004/358/2007 (майнова порука), яким забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_5 перед ЗАТ «ОТП Банк» за кредитним договором №СМ-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року. Згідно з пунктом 3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є нежилі приміщення (літ.»А»): приміщення групи №10, приміщення №№1-8 (групи приміщень №11), приміщення №1,2 (групи приміщень №14), загальною площею 121,10 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та належать ТОВ «Аріян» на праві приватної власності.

Вказувало, що ТОВ «Аріян» не отримувало жодних кредитних коштів за кредитним договором, не є стороною основного зобов`язання, а являється іпотекодавцем за кредитними договорами №СМ-007/004/2005 від 08 грудня 2005 року та №CM-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року. Придбавши права вимоги за кредитними договорами, відповідач, визначивши боржником ТОВ «Аріян», а не ОСОБА_5 , не звернув стягнення на предмет іпотеки, а шляхом звернення до приватного виконавця Телявського А.М. здійснили опис, арешт та реалізацію іпотечного та іншого майна ТОВ «Аріян», яке належить товариству.

Виконавчі написи були вчинені приватним нотаріусом Журавльовою Л.М. за наявності спірної заборгованості, про яку було достовірно відомо ОСОБА_1 , в чому вона не переконалася. Виконавчі написи вчинено на документах, які не входять до переліку документів, що можуть стати підставою для стягнення заборгованості у безспірному порядку. На час звернення до приватного нотаріуса був пропущений строк для звернення з вимогами про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Зазначало, що приватним нотаріусом не було перевірено наявність та дійсність попередніх договорів про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ фінансова компанія «Інтайм Фінанс»; між ТОВ «Фінансова Компанія Йм Фінанс» та ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб». Суми заборгованості, визначені у виконавчих написах є значно завищеними та не відповідають дійсності, оскільки суми заборгованості були зафіксовані під час звернення до Печерського районного суду міста Києва у справі №757/404/17-ц, з чого можна дійти висновку, що нотаріусу не було надано виписки про стан заборгованості за кредитними договорами.

Під час вчинення виконавчих написів нотаріусом не було дотримано вимог Закону щодо змісту виконавчих написів всупереч п.4 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних нотаріусами України, а саме у виконавчих написах №697 та №698 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М. від 09 вересня 2019 року відсутні такі обов`язкові реквізити даного документу, як: строк, за який провадиться стягнення (нотаріусом лише формально зазначено «за період з моменту укладення кредитного договору по дату нарахування заборгованості»); дата набрання чинності виконавчим написом; реквізити банківських рахунків юридичної особи боржника. Жодних повідомлень на адресу ТОВ «Аріян», у тому числі, письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання не надходило.

З урахуванням наведеного, позивач у справі ТОВ «Аріян» просило:

визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М. №697 від 09 вересня 2019 року про стягнення із ТОВ «Аріян» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 220 160,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 вересня 2019 року становить 5 521 627 грн 10 коп. відповідно до кредитного договору №СМ-007/004/2005 від 08 грудня 2005 року (з додатковими угодами), а також договору №205-20-08/19 про відступлення прав вимоги від 20 серпня 2019 року за невиплачену в строк заборгованість за період з моменту укладення кредитного договору №СМ-007/004/2005 від 08 грудня 2005 року по дату нарахування заборгованості;

визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М. №698 від 09 вересня 2019 року про стягнення із ТОВ «Аріян» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 145 908,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 вересня 2019 року становить 3 659 377 грн 41 коп. відповідно до кредитного договору №CM-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року (з додатковими угодами), а також договору №205-20-08/19 про відступлення прав вимоги від 20 серпня 2019 року за невиплачену в строк заборгованість за період з моменту укладення кредитного договору №CM-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року по дату нарахування заборгованості.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2023 року позов ТОВ «Аріян» задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М. №697 від 09 вересня 2019 року про стягнення з ТОВ «Аріян» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 220 160,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 вересня 2019 року становить 5 521 627 грн 10 коп. відповідно до кредитного договору №СМ-007/004/2005 від 08 грудня 2005 року (з додатковими угодами), а також договору №205-20-08/19 про відступлення прав вимоги від 20 серпня 2019 року за невиплачену в строк заборгованість за період з моменту укладення кредитного договору №СМ-007/004/2005 від 08 грудня 2005 року по дату нарахування заборгованості.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М. №698 від 09 вересня 2019 року про стягнення з ТОВ «Аріян» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 145 908,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 вересня 2019 року становить 3 659 377 грн 41 коп. відповідно до кредитного договору №CM-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року (з додатковими угодами), а також договору №205-20-08/19 про відступлення прав вимоги від 20 серпня 2019 року за невиплачену в строк заборгованість за період з моменту укладення кредитного договору №CM-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року по дату нарахування заборгованості.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аріян» судовий збір у розмірі 5 255 грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що приватний нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення виконавчого напису. Суд першої інстанції встановив, що пред`явивши 26 липня 2016 року та 05 грудня 2016 року вимоги до позичальника про дострокове погашення заборгованості, банк змінив строк виконання зобов`язань за кредитними договорами, а тому нарахування процентів після цієї дати є безпідставним. Однак, відповідно до наданого нотаріусу розрахунку проценти нараховувались після 2016 року і нотаріусом запропоновано звернути стягнення в рахунок погашення процентів за користування кредитом, які нараховувалися після вимоги про дострокове повернення коштів. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису по кредитним договорам за межами встановленого законом трирічного строку.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Аріян» залишити без задоволення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що є помилковими висновки суду першої інстанції про те, що виконавчі написи були вчинені приватним нотаріусом Журавльовою Л.М. на підставі пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, який станом на момент його вчинення втратив чинність.

Також скаржник не погоджується з тим, що ТОВ «Аріян» заперечує підписання додаткових договорів до кредитного договору, яким його було залучено в якості солідарного боржника. Зазначене посилання позивача не може бути прийнято судом до уваги, оскільки згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначає, що безпідставним є також посилання позивача на наявність рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2012 року, оскільки зазначеним рішенням не стягнуто заборгованість з ТОВ «Аріян», а також на наявність на розгляді Печерського районного суду міста Києва справи за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_5 , ТОВ «Аріян» та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, оскільки рішення у даній справі не прийнято. Крім того, справа перебуває на стадії підготовчого провадження, що унеможливлює встановлення визнання чи невизнання ТОВ «Аріян» суми заборгованості, зазначену у позовній заяві.

Учасники справи не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 грудня 2005 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП», та громадянином ОСОБА_2 укладено кредитний договір №СМ-007/004/2005, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 140 000 доларів США, зі строком остаточного повернення кредиту 07 грудня 2012 року.

Додатковим договором №5 від 13 червня 2014 року до кредитного договору №СМ-007/004/2005 від 08 грудня 2005 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк», громадянином ОСОБА_2 та ТОВ «Арія» в особі ОСОБА_5 , який діє на підставі протоколу №1 від 06 вересня 2012 року та Статуту, ТОВ «Аріян» було залучено як «Позичальника №2» за кредитним договором та змінено строк погашення кредиту до 07 грудня 2022 року.

Відповідно до пункту 2.1.1 зазначеного додаткового договору, позичальник №2 приймає всі зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, внаслідок чого на підставі ст.543 ЦК України стає солідарним боржником, а банк та позичальник №1 шляхом підписання цього додаткового договору надають свою згоду на це.

18 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та громадянином ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №CM-SME 004/358/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 180 000 доларів США, зі строком остаточного повернення кредиту до 18 грудня 2014 року.

Додатковим договором від 07 вересня 2012 року до кредитного договору №CM-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк», громадянином Ісламської республіки ОСОБА_2 та ТОВ «Аріян» в особі директора ОСОБА_5, ТОВ «Аріян» було залучено як «Позичальника №2» за кредитним договором.

Відповідно до пункту 2.1.1 зазначеного додаткового договору, позичальник №2 приймає всі зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, внаслідок чого на підставі ст. 543 ЦК України стає солідарним боржником, а банк та позичальник №1 шляхом підписання цього додаткового договору надають свою згоду на це.

08 грудня 2005 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ТОВ «Аріян» в особі громадянина Ісламської Республіки ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №РСМ-007/004/2005, за умовами якого було передано в іпотеку нерухоме майно ТОВ «Аріян», а саме нежиле приміщення №71 (літ. «А»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

18 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ТОВ «Аріян» в особі засновника ОСОБА_4 , було укладено договір іпотеки № РМ-SME 004/358/2007 (майнова порука), яким забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_5 перед ЗАТ «ОТП за кредитним договором № СМ-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року.

Згідно з пунктом 3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є нежилі приміщення (в літ.А): приміщення групи №10, приміщення №№ 1-8 (групи приміщень №11), приміщення №1,2 (групи приміщень. №14) загальною площею 121,10 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та належать ТОВ «Аріян» на праві приватної власності.

19 серпня 2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором №СМ-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року з усіма додатковими угодами, а також договорами, що забезпечують виконання умов зазначеного кредитного договору, зокрема: договір про заміну кредитора за договором поруки № SR-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року. - договір відступлення прав за договором іпотеки № РМ-SME 004/358/2007; - договір про відступлення прав за договором застави майнових прав № PR-ЅMЕ 004358/2007 від 18 грудня 2007 року.

В подальшому, права вимоги за зазначеними договорами про відступлення прав вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» було відступлено ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб», яке, в свою чергу, відступило права вимоги за зазначеними договорами ОСОБА_1 .

Розмір заборгованості за кредитним договором №СМ-007/004/2005 від 08 грудня 2005 року згідно з договором про відступлення права вимоги №205-20-08/19 від 20.08.2019 склав 277 920,72 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення договору становило 6 987 718 грн 42 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 176 621, 45 доларів США та заборгованості за відсотками у розмірі 101 299,27 доларів США. Крім того, ТОВ «Перший інвестиційний клуб» передало ОСОБА_1 право вимоги сплати боржником пені у розмірі 13 667 534 грн 25 коп.

Розмір заборгованості за кредитним договором №CM-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року згідно з договором про відступлення права вимоги №204-20-08/19 від 20 серпня 2019 року склав 183 506,39 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення договору становило 4 613 127 грн 00 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 117 230,21 доларів США та заборгованості за відсотками в розмірі 66 276,18 доларів США. Крім того, ТОВ «Перший інвестиційний клуб» передало ОСОБА_1 право вимоги сплати боржником пені у розмірі 7 979 212 грн 05 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Аріян» вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором № СМ-ЅМЕ 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року.

09 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. було вчинено виконавчий напис № 697 про стягнення з ТОВ «Аріян» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 220 160,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 вересня 2019 року становить 5 521 627 грн 10 коп. відповідно до кредитного договору №СМ-007/004/2005 від 08 грудня 2005 року (з додатковими угодами), а також договору №205-20-08/19 про відступлення прав вимоги від 20 серпня 2019 року за невиплачену в строк заборгованість за період з моменту укладення кредитного договору №СМ-007/004/2005 від 08 грудня 2005 року по дату нарахування заборгованості.

Також 09 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. було вчинено виконавчий напис № 698 про стягнення з ТОВ «Аріян» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 145 908,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 вересня 2019 року становить 3 659 377 грн 41 коп. відповідно до кредитного договору №CM-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року (з додатковими угодами), а також договору №205-20-08/19 про відступлення прав вимоги від 20 серпня 2019 року за невиплачену в строк заборгованість за період з моменту укладення кредитного договору №CM-SME 004/358/2007 від 18 грудня 2007 року по дату нарахування заборгованості.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку № 296/5.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з вимогами ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У постанові від 11 липня 2019 року у справі №461/4609/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу II Порядку № 296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Так, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається з двох етапів: підготовчий, який включає повідомлення боржника, і безпосередньо учинення виконавчого напису, який включає подання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, у тому числі і повідомлення боржника.

Недотримання одного з етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному ст.84 Закону України «Про нотаріат». Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17.

У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

В постанові від 13 жовтня 2017 року у справі №544/6777/17-ц Верховний Суд дійшов висновку, що встановивши відсутність доказів направлення позичальником листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником такого листа, то встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 зроблено висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Аріян» посилалось на те, що виконавчі написи вчинені приватним нотаріусом із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконалась у безспірності боргу та нею порушено вимоги щодо процедури оформлення виконавчого напису.

Як зазначалось вище, 08 грудня 2005 року та 18 грудня 2007 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП», та громадянином ОСОБА_2 були укладені кредитні договори, за умовами яких банк надав позичальнику кредит у розмірі 140 000 доларів США та, відповідно, 180 000 доларів США, згідно яких у подальшому вносилися зміни шляхом укладення додаткових договорів.

Відповідно до умов кредитних договорів банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за договорами.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 липня 2016 року та 05 грудня 2016 року ПАТ «ОТП Банк» надсилало ОСОБА_5 та ТОВ «Аріян» повідомлення про порушення та досудові вимоги про повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів за кредитними договорами в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що кредитор реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитом у зв`язку зі зверненням до позичальника з досудовими вимогами про погашення кредиту у повному обсязі та сплати процентів.

Судом першої інстанції встановлено, що у січні 2017 року ПАТ «ОТП Банк» звернулось до Печерського районного суду міста Києва з позов до ОСОБА_5 , ТОВ «Аріян», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №СМ-007/004/2005 у розмірі 226 723,53 доларів США та за кредитним договором №CM-SME 004/358/2007 у розмірі 150 751, 76 доларів США. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 січня 2017 року у справі було відкрито провадження.

Разом з тим, 09 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. було вчинено:

виконавчий напис № 697 про стягнення з ТОВ «Аріян» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 220 160,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 вересня 2019 року становить 5 521 627 грн 10 коп.;

виконавчий напис № 698 про стягнення з ТОВ «Аріян» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 145 908,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 вересня 2019 року становить 3 659 377 грн 41 коп.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що пред`явивши 26 липня 2016 року та 05 грудня 2016 року вимоги до позичальника про дострокове погашення заборгованості, банк змінив строк виконання зобов`язань на 2016 рік, а тому нарахування процентів після цієї дати, є безпідставним.

Водночас, з наданого ОСОБА_1 приватному нотаріусу розрахунку вбачається, що проценти нараховувались після 2016 року і нотаріусом запропоновано звернути стягнення в рахунок погашення процентів за користування кредитом, які нараховувалися після вимоги про дострокове повернення коштів.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.

У відповідності до п. 3.4 ч. 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису за кредитним договором від 08 грудня 2005 року та кредитним договором від 18 грудня 2007 року, в яких зазначений строк їх дії до 07 грудня 2012 року та 18 грудня 2014 року відповідно, за межами встановленого законом трирічного строку.

Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, приватний нотаріус при вчиненні оспорюваних виконавчих написів не переконалась як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і у самому розмірі такої заборгованості.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, станом на момент вчинення виконавчого напису був чинним, що вказує на дотримання нотаріусом процедури оформлення виконавчого напису, відхиляється колегією суддів з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16, посилаючись на приписи ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З наведених підстав колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку не потребує врахуванню наявність рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2012 року, оскільки наявність на розгляді Печерського районного суду міста Києва справи за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_5 , ТОВ «Аріян» та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами свідчить про наявність спору щодо заборгованості.

Інші доводи та обставини, на які посилається відповідач, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи усі обставини вказаної справи, вважає оскаржуване рішення суду законним та справедливим, таким, що відповідає верховенству права, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наявність обставин, за яких відповідно до ч.1 ст376 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 червня 2024 року.

Головуючий

Судді: