Рішення

від 19.06.2024 по справі 226/1255/24

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 226/1255/24

ЄУН 226/1255/24

Провадження №2-о/226/33/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Клепки Л.І.,

секретаря судового засідання - Філіпповської Т.Г.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мирноград Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Мирноградська міська рада, про встановлення факту постійного спільного проживання зі спадкодавцем на день його смерті, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного спільного проживання зі спадкодавцем на день його смерті. В обгрунтування вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 - мати її колишнього чоловіка ОСОБА_5 , з яким вона перебувала у шлюбі з 15.08.1987 року та який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В шлюбі з чоловіком у них народилося двоє спільних дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які залучені до участу у справі в якості заінтересованих осіб. З 05.04.2006 року вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте фактично проживала разом зі спадкодацем ОСОБА_4 за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 , так як остання, будучи особою похилого віку, попросила її здійснювати за нею догляд. Факт її проживання за вказаною адресою підтверджується актом про фактичні обставини проживання особи без реєстрації. Вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , вона 08.03.2024 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, оскільки вона не надала нотаріусу документу про підтвердження її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу його смерті, а реєстрація її місця проживання не співпадає з місцем реєстрації спадкодавця. Зазначаючи на ці обставини, заявник просить суд встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років, а саме з 2006 року по день її смерті за адресою: АДРЕСА_2 з метою подальшого оформлення спадщини.

В судовому засіданні заявник підтримала свої вимоги і суду пояснила, що з 1987 по 1996 рік вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 . Від шлюбу мають двох синів - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які зараз проживають за кордоном. Коли перебували з чоловіком у шлюбі, жили сім`єю у власному будинку по АДРЕСА_3 . Після розірвання шлюбу будинок продали, а гроші поділили між собою. Вона придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , де стала жити з дітьми, а чоловік пішов жити до батьків. З батьками чоловіка підтримувала нормальні стосунки, допомагала їм, купувала продукти, ліки, поздоровляла з днем народження. Після смерті батька чоловіка вона допомагала його матері оформляти документи на спадковий будинок, розуміючи, що будинок залишиться її дітям, так як її колишній чоловік цим займатися не хотів, до того ж, вів непорядний спосіб життя, ображав матір, бив її і не надавав допомоги. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , похованням якої займалася вона. Зазначала, що з свекрухою вона проживала з 2016 року, а спільний сімейний бюджет почали вести з листопада 2020 року. Свекруха самостійно не ходила, так як була прикута до ліжка. Крім цього, вона доглядала за своєю матір`ю, яка померла у 2020 році і останні півроку також потребувала постійного догляду, так як була лежачою. Після смерті бабусі ОСОБА_4 її діти спадщину не оформляли і з заявою до нотконтори не зверталися. Так як вони знаходяться за кордоном, то вирішили, що спадщину на себе буде оформляти вона. Тому 08.03.2023 вона звернулася до нотаріуса з заявою про приняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , проте в оформленні спадщини їй було відмовлено через відсутність у неї документу на предмет підтвердження її спільного проживання з померлою. Оскільки вона доглядала за ОСОБА_4 та допомагала їй, вважає, що має право на спадкування як спадкоємець четвертої черги, тому просила суд встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем з 2016 року з метою оформлення спадщини.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність та відзиви на заяву, згідно яких вони, як спадкоємці в порядку представлення, на спадщину не претендують та відмовляються від своїх часток у спадщині після смерті бабусі ОСОБА_4 на користь матері. Підтверджують, що мати доглядала за бабусею з 2006 року і з цього часу жила разом з нею.

Заінтересована особа Мирноградська міська військова адміністрація просить прийняти рішення за наявними у справі доказами, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Надавши оцінку спірним правовідносинам та дослідженим у справі доказам, суд дійшов висновку, що вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1217, 1218 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст. 1220 ЦК України).

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з нормами статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 Цивільного кодексу України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Згідно із частинами другою, четвертою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

При розгляді цивільної справи № 644/6274/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язковою умовою для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 з 15.08.1987 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , шлюб з яким було розірвано 11.04.1996 року (а.с.15-16).

В шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.13-14).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 помер (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Селидове Покровського району Донецької області померла його мати - ОСОБА_4 , яка згідно довідки з місця проживання з 26.01.2008 по день своєї смерті була зареєстрована та жила за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11). Аргументованих пояснень з приводу місця смерті ОСОБА_4 , яка зі слів заявника була прикована до ліжка, а померла у м.Селидове, заявником суду не надано.

Згідно акту фактичних обставин проживання особи без реєстрації від 09.05.2024, складеного координаційним комітетом органів самоорганізації населення Мирноградської територіальної громади, з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 з 2016 року по теперішній час проживає без реєстрації ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Разом з тим, зазначена в акті обставина про проживання заявника ОСОБА_1 з 2016 року за вказаною адресою свого підтвердження не знайшла і була спростована в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_7 , яка суду пояснила, що заявник стала жити постійно з свекрухою після смерті її колишнього чоловіка, який помер в лютому 2023 року. До цього вона приходила, навідувалася, допомагала, могла переночувати, проте це не було постійним проживанням.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами першою, другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Доказів, які б засвідчували факт постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, заявником суду не надано.

Заявник не довела факту проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю, факту ведення з нею спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, спільного харчування, придбання майна для спільного користування, участі у спільних витратах та інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Тому її показання, які до того ж, є вкрай суперечливими, оскільки в своїй заяві вона стверджує, що проживала зі спадкодавцем постійно з 2006 року, в судовому засіданні вказувала, що вона проживала із спадкодавцем то з 2016, то з 2017 року, то останні півроку до смерті спадкодавця, суд оцінює критично. Сам факт надання певного виду допомоги чи догляду, понесення витрат на поховання, на що вказувала заявник, не може бути беззаперечною та єдиною підставою для задоволення вимог про постійне проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Так само критично суд сприймає і викладені у відзиві пояснення заінтересованих осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_2 щодо постійного проживання матері з бабусею з 2006 року і не приймає їх до уваги як такі, що не знайшли свого підтвердження жодним доказом.

Оскільки заявником не надано належних, обґрунтованих та достатніх доказів на підтвердження того, що вона з померлою ОСОБА_4 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, що підтверджують сукупність обставин, необхідних для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, та б вказували на наявність у них сталих відносин, притаманних членам сім`ї, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного спільного проживання зі спадкодавцем на день його смерті відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 19 червня 2024, повний текст судового рішення виготовлено та підписано 25 червня 2024.

Суддя Л.І.Клепка