Ухвала

від 24.06.2024 по справі 640/13121/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 червня 2024 року

м. Київ

справа № 640/13121/22

адміністративне провадження № К/990/23985/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №640/13121/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Строй інжиніринг» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Строй інжиніринг» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в реєстрі Головного управління ДПС у м. Києві від 05.07.2022 №7001633/41849733 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Строй інжиніринг» податкову накладну №10 від 14.06.2022, днем її фактичного подання.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 31.10.2022 адміністративний позов задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.06.2024, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 у справі №640/13121/22.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 21.06.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на необґрунтованість прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Судом з`ясовано наступні обставини.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 31.10.2022 (прийнятим за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому порядку) в справі №640/13121/22, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Строй інжиніринг» задовольнив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Копія означеного судового рішення доставлена до електронного кабінету скаржника 31.10.2022 (а.с.82).

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду з метою його оскарження. Разом з апеляційною скаргою скаржником до суду також було подано й клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження спірного у цій справі судового рішення.

16.12.2022 Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалами: визнав поважними причини пропуску Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі та поновив пропущений строк; відмовив у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, а подану ним апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 296 КАС України запропонувавши скаржнику, в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом.

За клопотанням скаржника, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.01.2023 продовжив контролюючому органу строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дати отримання копії цієї ухвали суду.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.01.2023 відмовив у задоволенні клопотань Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та про відстрочення сплати судового збору, а подану ним апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції повернув скаржнику, у зв`язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 16.12.2022, які слугували підставою для залишення апеляційної скарги без руху (ненадання документа про сплату судового збору).

Користуючись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вдруге 09.02.2023 звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 у справі №640/13121/22.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 19.05.2023 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі, а подану ним апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 296 КАС України та запропонував скаржнику, в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, надати до суду документ про сплату судового збору в розмірі та порядку визначеному законом.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.06.2023 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі, а подану ним апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції повернув скаржнику, у зв`язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 19.05.2023, які слугували підставою для залишення апеляційної скарги без руху (ненадання документа про сплату судового збору).

Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України втретє 23.06.2023, тобто із значним пропуском строку на апеляційне оскарження, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 у справі №640/13121/22 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано доводами про нетримання скаржником спірного у цій справі судового рішення.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.06.2023 витребував з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №640/13121/22.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на апеляційного оскарження, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.04.2024 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану контролюючим органом апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику, в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, суд запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі строк, надати документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі.

Залишаючи подану скаржником апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції, з-поміж іншого, керувався тим, що контролюючий орган, у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними та не надав належних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Суд звернув увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.

Поряд з цим, оцінивши доводи зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням доказів наявних в матеріалах адміністративної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність тверджень скаржника щодо неотримання ним копії рішення суду першої інстанції від 31.10.2022, оскільки, як встановив суд, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 у справі №640/13121/22 було доставлено в електронний кабінет Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 31.10.2022 (а.с.82).

У той же час, як встановив суд апеляційної інстанції, жодних доказів на підтвердження того, що копію спірного в цій справі судового рішення від 31.10.2022 скаржник не отримував або доказів чи пояснень, які б обґрунтовували неможливість подання апеляційної скарги з дотриманням визначеного статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження, останній до суду не надав.

Таким чином, встановивши факт подання скаржником апеляційної скарги оформленої без дотримання вимог статті 296 КАС України, а також поза межами процесуального строку, встановленого законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції без зазначення обставин та надання при цьому належних і допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк або інших доказів, які дають підстави для поновлення пропущеного строку звернення з апеляційної скаргою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення поданої відповідачем апеляційної скарги без руху, з визначенням скаржнику строку для виконання у порядку та в спосіб зазначених вище в ухвалі вимог.

Одночасно суд роз`яснив скаржнику наслідки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України до суду апеляційної інстанції було подано документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому скаржник посилаючись на факт попереднього звернення до суду та обставини неналежного/недостатнього фінансування суб`єкта владних повноважень в умовах запровадженого Указом Президента України правового режиму воєнного стану, просив поновити пропущений, як на його думку, з поважних причин процесуальний строк. Скаржник наголосив, що контролюючий орган виключно з об`єктивних причин, які повністю незалежали від волі останнього, був позбавлений можливості своєчасно й в повному обсязі сплатити судовий збір та подати апеляційну скаргу до суду з дотриманням строку на апеляційне оскарження визначеного статтею 295 КАС України. Скаржник вважає, що за наведених ним у клопотанні обставин, пропущений строк, при повторному зверненні до суду з апеляційною скаргою, підлягає безумовному поновленню.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.06.2024, визнавши наведені скаржником підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 03.04.2024 визначив скаржнику достатній строк щодо реалізації права та надання, з-поміж іншого, обґрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Шостий апеляційний адміністративний суд не знайшов поважними причини пропуску процесуального строку, оскільки за результатом розгляду поданого скаржником на виконання вимог ухвали від 03.04.2024 про залишення апеляційної скарги без руху клопотання про поновлення пропущено строку, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, що об`єктивно перешкоджали контролюючому органу звернутись до суду з апеляційною скаргою у цій справі у межах встановленого статтею 295 КАС України процесуального строку. На переконання суду апеляційної інстанції, подання скаржником повторної апеляційної скарги лише 23.06.2023, не може бути розумним та оптимальним строком для реалізації права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 у справі №640/13121/22, яке набрало законної сили.

Мотивуючи свою ухвалу суд звернув увагу скаржника, що, за змістом процесуального закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Разом з тим, як встановив суд, підстави, на які посилається скаржник, є суб`єктивними та пов`язані виключно з неналежною організацією роботи контролюючого органу, адже обставини неналежного/недостатнього фінансування установ чи організацій з державного бюджету та відсутність у них коштів, призначених для сплати судового збору, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть вважатися достатньою підставою для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов`язання щодо його сплати при зверненні до суду суб`єктів владних повноважень та, як наслідок, його сплати протягом встановленого строку на апеляційне оскарження (з наданням такого документа до суду в цей строк). А отже, невиконання державним органом цих правил, не може бути підставою для надання переваги у вигляді поновлення строку на апеляційне оскарження суб`єкту владних повноважень перед іншою стороною, яка бере участь у справі та дотримується процесуального закону.

Також, як вказав суд, право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Скаржник, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, а тому, як на переконання суду, повинен неухильно виконувати покладені на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасності її подання та оплати судового збору.

Суд наголосив, що учасник судового процесу/особа, яка не погоджується з судовим рішенням має право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання такою особою процесуального обов`язку визначеного статтею 295 КАС України не звільняє останню від дотримання вимог процесуального закону.

Обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

А тому, факт первинного звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк, як вказав суд, не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою апеляційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та не передбачає можливості у зв`язку з цим свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.

Як встановив суд апеляційної інстанції, повторно (втретє) з апеляційною скаргою до суду скаржник звернувся лише 23.06.2023, що є невиправдано тривалим строком для подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 та з урахуванням того факту, що попередньо подані апеляційні скарги були повернуті судом скаржнику 20.01.2023 та 08.06.2023 відповідно, і, як на переконання суду апеляційної інстанції, спростовує твердження контролюючого органу про його сумлінне і добросовісне ставлення до наявних прав і обов`язків встановлених законом та про вчинення скаржником усіх можливих і залежних від нього дій для подання апеляційної скарги з дотриманням строку визначеного статтею 295 КАС України.

Оцінивши посилання скаржника на обставини запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану, суд апеляційної вказав, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05год 30хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений відповідними Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України, який триває й до сьогодні.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

Запровадження воєнного стану, як зазначив суд апеляційної інстанції, є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України враховується при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

Питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк та не надає відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Разом з тим, як встановив суд апеляційної інстанції, посилаючись на факт запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану, як форс-мажорну обставину, яка позбавила учасників справи можливості вільно користуватися своїми процесуальними права, Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України не наведено обґрунтованих доводів та не надано до суду жодних доказів, як б засвідчували вплив воєнного стану на можливість дотримання скаржником процесуальних строків визначених статтею 295 КАС України.

Також, як встановив суд, доказів, зокрема тих, які б підтверджували вчинення скаржником регулярних, послідовних та активних дій з метою подання апеляційної скарги з дотриманням вимог статті 296 КАС України та в межах строку встановленого статтею 295 цього ж Кодексу скаржник до суду також не надав.

Як висновок, суд зазначив, що у даному випадку, пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статті 296 КАС України, покладається на особу, яка звертається з апеляційною скаргою, а повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили без дотримання часових обмежень визначених статтею 295 КАС України (навіть за умови долучення до втретє поданої апеляційної скарги доказів про сплату судового збору), свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на апеляційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.

Тобто, Шостий апеляційний адміністративний суд, з урахуванням правових позицій Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що за відсутності у контролюючого органу інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, а також враховуючи ту обставину, що зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені скаржником для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними, а пропущений строк таким, що підлягає поновленню.

За результатом вищезазначеного, суд касаційної інстанції вважає, що Шостий апеляційний адміністративний суд, визнавши за результатом оцінки доводів викладених у клопотанні про поновлення строку, надісланого на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 у справі №640/13121/22.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації скаржником права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частини другої статті 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №640/13121/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Строй інжиніринг» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова