Постанова

від 25.06.2024 по справі 420/7946/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Київ

справа №420/7946/22

касаційне провадження № К/990/15305/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Вербицька Н.В.; судді: Джабурія О.В., Кравченко К.В.)

у справі № 420/7946/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні індустрії плюс»

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні індустрії плюс» (далі - ТОВ «БІС», позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 січня 2022 року № 00013580701 та № 00013590701.

Рішенням від 14 вересня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Вітер» (далі - ТОВ «БК «Вітер») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул Лоджистікс» (далі - ТОВ «Соул Лоджистікс») не носять реального характеру.

Постановою від 12 січня 2023 року П`ятий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції, а позов задовольнив.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з ТОВ «БК «Вітер» та ТОВ «Соул Лоджистікс».

Ухвалою від 03 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.

18 вересня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2021 року, за результатами якої склав акт від 31 грудня 2021 року № 30405/15-32-07-07-17/36552267.

Відповідно до висновків акта перевірки відповідач встановив порушення платником вимог:

частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5, 6, 7, підпункту 9.4 пункту 9, пункту 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 3 208 810,00 грн;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 3 321 661,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення платником правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток при господарських операціях з контрагентами ТОВ «БК «Вітер» та ТОВ «Соул Лоджистікс». Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що контрагенти не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для виконання замовлених робіт.

На підставі висновків названого акта перевірки відповідач 20 січня 2022 року прийняв податкові повідомлення-рішення:

№ 00013580701, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4 011 012,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 3 208 810,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 802 202,00 грн;

№ 00013590701, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 4 151 076,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 3 321 661,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 830 415,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК Україна передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Судом встановлено, що ТОВ «БІС» виступає генпідрядником у договірних відносинах з: Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР ТРЕЙД» (замовник) на підставі договору генерального підряду від 25 жовтня 2017 року № 1, предметом якого є виконання будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового комплексу із підземними паркінгами, вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями та дитячим садком (перша черга будівництва), за адресою: м. Одеса, Київський район, Люстдорфська дорога ріг вул. Академіка Філатова, у відповідності з проектно-кошторисною документацією; Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» на підставі договору генерального підряду від 27 серпня 2018 року № 08/18, предметом якого є виконання будівельних робіт з будівництва багатоповерхового комплексу із підземними паркінгами, вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями і станцією технічного обслуговування з магазином супутніх товарів і адміністративно-побутовими приміщеннями, за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 6, у відповідності з проектно-кошторисною документацією.

З метою виконання взятих на себе зобов`язань позивач у період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2021 року мав взаємовідносини з ТОВ «Соул Лоджистікс» та ТОВ «БК «Вітер», якими на підставі договорів субпідряду виконувались будівельні роботи з будівництва багатоповерхових житлових комплексів на зазначених об`єктах.

Застосовуючи зазначені вище правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом апеляційної інстанції встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: довідок про договірну ціну; актів виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в); довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; актів передачі без права власності матеріалів для виконання робіт при будівництві; податкових накладних; оборотно-сальдових відомостей; платіжних доручень; виписок за рахунками.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що податкова інформація, на основі якої контролюючий орган дійшов висновку щодо неспроможності контрагентів виконати спірні операції (виконання робіт), не може бути самостійною підставою для висновку щодо нереальності операцій з позивачем, оскільки податкові перевірки або зустрічні звірки контрагентів не проводились.

В свою чергу, судовий розгляд встановив, що у ТОВ «БК «Вітер» з листопада 2019 року перебуває на обліку на підставі договорів оренди будівельна вантажна техніка та автотранспорт: автомобіль-тягач DAF XF 105; будівельний підйомник АГП 20 МАЗ 5340; баштовий кран Liebherr 120 HC; автомобіль вантажний Renault Trafic; повноповоротний екскаватор Kobelko SK 170 LC-6E; бульдозер Shehwa Ту165-3 та інше, всього 31 найменувань. Також ТОВ «БК «Вітер» належить на праві власності складське приміщення, за адресою: Одеса, вул. Буніна, 10, загальною площею 125,5 квадратних метрів. При цьому доводи відповідача про те, що протягом липня-серпня 2020 року ТОВ «БК «Вітер» не зареєструвало податкових накладних щодо отримання в користування вищеперелічених засобів не виключає можливість використання цим підприємством у власній господарській діяльності зазначених основних фондів.

Крім того, суд встановив, що ТОВ «Соул Лоджистікс» у 2018 році придбало вантажний автомобільний транспорт у кількості 4 одиниці.

Судом обґрунтовано враховано, що ТОВ «БІС» в повному обсязі виконало роботи за договорами генерального підряду, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ханбер», на підтвердження чого матеріали справи містять копії: актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2); довідок про вартість виконаних робіт та витрати (форми КБ-3); підсумкових відомостей витрачених ресурсів; актів передачі будівельних матеріалів.

Факт виконання будівельних робіт на вказаних об`єктах також підтверджується сертифікатами Державної архітектурно-будівельної інспекції України, якими засвідчена відповідність закінчених будівництвом цих двох об`єктів, що підтверджує їх готовність до експлуатації.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник