Постанова

від 26.06.2024 по справі 910/20154/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№910/20154/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну Фізичної особи-підприємця Гузенка Олександра Анатолійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024

у справі №910/20154/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Гузенка Олександра Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РКІ-КОНСАЛТИНГ»

про стягнення 137 196,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Гузенко Олександр Анатолійович (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РКІ-КОНСАЛТИНГ» кошти у розмірі 137 196, 00 грн сплачені за телевізор LG 55 WS 960Y, серійний номер НОМЕР_1 .

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № СІ-221117 поставки товару від 17.11.2022, яке виявилось у поставці товару неналежної якості, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для повернення сплаченої останнім суми коштів за телевізор LG 55 WS 960Y, серійний номер НОМЕР_1 , який виявився з деформованим корпусом по всій вертикалі площі та екран опуклий назовні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/20154/23 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу товару неналежної якості та доказів дотримання позивачем визначеного Договором порядку щодо повідомлення відповідача про невідповідність поставленої продукції умовам договору, дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджений факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором щодо поставки продукції належної якості та визнав відсутні підстави для стягнення з відповідача сплачених за телевізор LG 55WS960H коштів у розмірі 137 196,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Гузенко Олександр Анатолійович звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/20154/23 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РКІ-КОНСАЛТИНГ» на користь Фізичної особи-підприємця Гузенка Олександра Анатолійовича кошти у розмірі 137 196, 00 грн, сплачені за телевізор LG 55 WS 690H, серійний номер НОМЕР_1 .

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, належним чином не встановив причини недоліків товару, на яку за умовами договору встановлено гарантійний строк експлуатації, безпідставно поклавши обов?язок доведення цих обставин на позивача (покупця), а не на відповідача (постачальника), який не надав взагалі жодних доказів того, що дані недоліки виникли з вини позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гузенка Олександра Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/20154/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20451/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гузенка Олександра Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/20154/23.

Матеріали справи №910/20154/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 09.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гузенка Олександра Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/20154/23. Апеляційну скаргу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

31.05.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що В Акті не ремонтопридатності виробу LG Electronics не заявлені дефекти товару, не зазначається, що телевізор є непрацюючим, не зрозуміло, які недоліки були виявлені в ході експертизи, не конкретизується, які є несправності, що саме зламано і яка деталь є непрацюючою. Тобто Акт не підтверджує доводи Позивача, заявлені в позовній заяві та не може слугувати доказом, який би підтвердив неналежну якість Товару. Вказано, що деформований корпус по вертикальній площі, випуклий на зовні екран відноситься до візуальних ознак та ці видимі зовнішні недоліки не є прихованими, і у разі наявності мали б бути виявлені позивачем в момент приймання товару.

10.06.2024 позивачем подано відповідь на відзив відповідача в якому додатково наголошено на обґрунтованості позовних вимог.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 269, частиною 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази надані суду першої інстанції в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

17.11.2022 між Фізичною особою-підприємцем Гузенко Олександром Анатолійовичем (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РКІ-КОНСАЛТИНГ» (далі - постачальник) укладено договір поставки товару №СІ-221117 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передавати у власність покупцю продукцію (товар), відповідно до замовлень покупця, яке визначено в Специфікаціях (Додатках до цього Договору), а покупець приймати та своєчасно здійснювати її оплату (п. 1.1.).

Загальна сума Договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних, що оформляються сторонами під час дії цього Договору (п. 2.1. Договору).

Покупець оплачує постачальнику вартість товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у національній валюті - гривні на рахунок постачальника, на підставі рахунку постачальника у порядку, визначеному Специфікаціями (п. 2.2. Договору).

Строк поставки визначається умовами відповідної специфікації (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору датою постачання і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим Договором вважається дата передачі товару покупцеві (дата видаткової накладної).

Пунктом 4.4. Договору визначено, що перевірку товару на відповідність вимогам щодо якості, кількості, асортименту, упаковки поставленого товару здійснює покупець. У випадку виявлення покупцем при прийомі-передачі товару недоліків щодо якості, кількості, асортименту, упаковки поставленого товару, всі виявлені недоліки мають бути зазначені в Акті прийому-передачі та передані постачальнику.

Вимоги у зв`язку з недоліками щодо кількості, якості, асортименту, упаковки товару, виявлені при прийомі товару, повинні бути пред`явлені покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки, не враховуючи часу поштового обігу (п. 4.5. Договору).

Згідно з умовами пунктів 5.1., 5.2. Договору постачальник гарантує постачання якісного товару, технічні характеристики якого відповідають технічним характеристикам, наведеним в оригінальних інструкціях з використання товару. Гарантія на товар становить 12 календарних місяців з моменту отримання товару покупцем. Гарантійне обслуговування здійснюється тільки при виконанні покупцем умов, вказаних в гарантійних талонах, а також в інструкціях по експлуатації на товар.

У випадку виявленні покупцем факту поставки неякісного товару, представник постачальника повинен прибути до складу покупця за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Дачна, 24, для складання двостороннього акту про виявлення невідповідності товару за якістю протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання повідомлення від покупця. В разі нез`явлення представника постачальника протягом зазначеного терміну, покупець має право на самостійне складання такого Акту. При цьому такий акт буде підставою для пред`явлення претензії постачальнику (п. 5.4. Договору).

Пунктом 5.5. Договору визначено право покупця на відмову від товару неналежної якості.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2023, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором (п. 9.3.).

29.11.2022 сторонами складено та підписано Специфікацію №2 до Договору, якою передбачено поставку товару, а саме: телевізора готельного LG 55WS960H вартістю 114 330,00 грн без ПДВ та телевізора готельного LG 65WS960H вартістю 149 247,00 грн без ПДВ. Загальна сума товару за вказаною специфікацією складає 316 292,40 грн з ПДВ.

Також Специфікацією №2 до Договору визначено умови оплати товару, які передбачають здійснення покупцем попередньої оплати товару в розмірі 90% від загальної вартості товару, протягом 3 (трьох) робочих днів від дня підписання сторонами цієї Специфікації. Другу частину платежу у розмірі 10% від загальної вартості товару покупець має здійснити протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної про отримання товару. Строк поставки: 120 календарних днів від дня отримання постачальником попередньої оплати.

На виконання умов Договору, 27.04.2023 відповідач на умовах передоплати поставив позивачу обумовлений Специфікацією №2 до Договору товар на загальну суму 316 292,40 грн, що підтверджується видатковою накладною від 27.04.2023 №СІ-042701.

14.07.2023 позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою №14/07-23, у якому вказав, що під час монтажу телевізора готельного LG 55WS960H було виявлено заводський брак, а саме - деформацію корпусу по всій вертикальній площі, екран опуклий назовні. У зв`язку із зазначеним та із посиланням на п. 5.4. Договору вимагав прибуття уповноваженого представника відповідача для складання двостороннього акту про виявлення невідповідністю товару за якістю.

У відповідь на вказану вимогу позивача відповідач листом від 04.09.2023 № 189 повідомив позивача про необґрунтованість його вимоги, оскільки такі недоліки, як деформований корпус по всій вертикальній площі, випуклий екран вважаються значними видимими зовнішніми недоліками і у разі наявності мали б бути виявлені в момент приймання товару. Зазначено, що на момент приймання покупець не мав претензій, а відповідно не було зауважень до якості поставленого телевізору. Згідно п. 4.5. Договору вимоги у зв?язку з недоліками щодо кількості, якості, асортименту, упаковки Товару, виявлені при прийомі Товару, повинні бути пред?явлені Покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки. Наразі пред?явлено вимогу 31.08.2023 (дата отримання листа-вимоги), через 126 днів після отримання товару. Підписання видаткової накладної свідчить про відсутність претензії щодо якості і комплектності товару. Наголошено, що пункт 5.4. Договору, на який покупець посилаєтесь, стосується прихованих недоліків товару, які неможливо виявити в момент його приймання.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У силу приписів статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої та шостої статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частинами першою та другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Відповідно до положень статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз статей 669, 671, 673, 682 ЦК України свідчить про те, що предмет договору купівлі-продажу (поставки), зокрема майно (товар), характеризується певними критеріями (ознаками), встановленим у договорі: кількістю, асортиментом, якістю, комплектністю.

Отже, товар має відповідати вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару у відповідності до умов договору, і тільки в цьому випадку вважається, що продавець належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі товару у власність.

Як стверджує позивач, коли у нього з`явилась необхідність почати користуватись придбаним товаром, 27.06.2023 телевізор було розпаковано та під час монтажу на стіну виявлено, що у нього деформовано корпус по всій вертикалі площі та екран опуклий назовні.

Відповідно до частини першої статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення оплаченої суми.

Частинами першою, другою статті 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Норми статей 675, 678, 679, 680 ЦК України передбачають, зокрема, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Гарантії якості товару, визначені статтею 675 ЦК України, вказують, зокрема, що договором або законом може бути передбачений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) (частина друга статті 675 ЦК України), тобто, строк, протягом якого виробник (продавець) зобов`язаний забезпечити застосування (використання) товару за призначенням. В такому разі продавець приймає на себе зобов`язання, що товар відповідатиме вимогам покупця не лише на час його передачі, але й на строк, встановлений договором.

Разом із цим, статтею 678 ЦК України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості.

За ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

При цьому в силу положень частини першої статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту.

Колегія суддів також відзначає, що законодавець пов`язує повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу з активними діями покупця. Зокрема, статтею 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Пунктом 4.5. Договору сторони погодили, що вимоги у зв`язку з недоліками щодо кількості, якості, асортименту, упаковки товару, виявлені при прийомі товару, повинні бути пред`явлені покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки, не враховуючи часу поштового обігу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач вказаного строку не дотримався та пред`явив відповідачу вимогу майже через три місяці після отримання товару (дата відправлення листа позивача - 19.07.2023), в той час як за умови вказаного вище пункту Договору така вимога мала бути пред`явлена протягом семи календарних днів з дати поставки.

Пункт 5.4. Договору надає позивачу право у випадку виявлення недоліків товару вимагати явки представника відповідача для складання двостороннього акту про виявлення невідповідності товару за якістю протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання повідомлення від покупця. У разі не з`явлення представника постачальника протягом семи робочих днів з моменту отримання повідомлення від покупця, останній має право на самостійне складання акту про виявлення невідповідності товару за якістю, який буде підставою для пред`явлення претензії постачальнику.

З матеріалів справи вбачається, що товар позивачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, доказів відмови від товару покупцем не надано, акти щодо наявності неякісного товару при прийманні-передачі товару, обов`язковість складення яких передбачена п. 4.4 договору відсутні. Тобто покупцем прийнято поставлений йому товар без жодних заперечень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не скористався своїм правом передбаченим п. 5.4 Договору на самостійне складання акту про виявлення невідповідності товару за якістю, який мав бути підставою для звернення із претензією до відповідача.

Також матеріали даної справи не містять доказів повідомлення позивачем відповідача при фактичному прийнятті товару 27.04.2023 на виконання вимог пунктів 4.4 та 4.5 Договору або протягом 7 (семи) днів після прийняття товару про виявлені недоліки товару.

Разом з тим, позивач звернувся до сервісного центру ТОВ «Лотос Групп», фахівець якого 19.10.2023 після проведеної діагностики склав Акт не ремонтопридатності виробу LG Electronics №CR20231020124769, про те, що виріб марки LG модель 55WS960H0ZD.ARUC, серійний номер: 302МАВТD6R33, дата покупки: 27.04.2023, є неремонтопридатним.

Проте, даний акт не містить посилання на виявлені недоліки, які не можна усунути, в тому числі деформацію корпусу по всій вертикалі площі та опуклого екрану назовні.

Крім того, даний акт неремонтопридатності виробу LG Electronics №CR20231020124769 складено 19.10.2023, в той час як зазначено позивачем, недоліки товару виявлено останнім 27.06.2023 та пред`явлені відповідачу листом вимогою від 19.07.2023.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком першої інстанції, що цим актом не підтверджуються викладені у позові обставини про дефекти товару, а також тим, що вказаний акт складений в односторонньому порядку лише представниками сервісного центру та не містить підписів ані представників позивача, ані представників відповідача.

Долучені позивачем до позовної заяви фотознімки також не є належними доказами на підтвердження доводів про невідповідність товару, оскільки з них неможливо ідентифікувати товар та встановити факт того, що це саме переданий відповідачем телевізор LG 55WS960H. Крім того, фотознімки не містять дати, часу та місця їх створення, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно не взято до уваги вказаний доказ на підтвердження доводів позивача щодо поставки товару неналежної якості.

Крім того позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача вимогу (претензію) про повернення коштів сплачених за неякісний товар, а також вимоги щодо заміни товару неналежної якості та/або його повернення.

З огляду на все вищенаведене та виходячи з умов укладеного між сторонами договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджується порушення відповідачем вимог щодо якості переданого товару, а відтак не доведено існування передбаченої ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України підстави для повернення сплаченої за товар грошової суми.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами неналежної якості товару поставленого відповідачем у даній справі, як того вимагають умови договору та норми закону, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судове рішення прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гузенка Олександра Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/20154/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/20154/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Гузенка Олександра Анатолійовича.

4. Матеріали справи №910/20154/23 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова