Постанова

від 13.06.2024 по справі 927/184/13-г

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2024 р. Справа№ 927/184/13-г (927/53/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Копитової О.С.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представника позивача Кіфік О.М. за довіреністю

розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Козирєвої Марини Петрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2024 року

у справі №927/184/13-г(927/53/24) (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"

до Фізичної особи-підприємця Козирєвої Марини Петрівни

про стягнення 86 757 грн. 66 коп.

в межах справи №927/184/13-г

за заявою Фізичної особи-підприємця Коленченка Олександра Олександровича

до Товариство з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ТОВ "НіжинТеплоМережі" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ФОП Козирєвої Марини Петрівни про стягнення 86 757,66 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно Договору №5040 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на опалення та виробництво та надання послуги постачання гарячої води від 27.03.2015 та Типового індивідуального договору від 05.10.2021 про надання послуг з постачання теплової енергії.

За твердженням позивача, відповідачем не було сплачено вартість наданих послуг за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 та з 01.11.2022 по 31.03.2023 в сумі 86 678,66 грн., а також вартість оплати послуг з абонентського обслуговування з 05.11.2021 по 31.12.2021 в сумі 79,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2024, зокрема прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/184/13-г (927/53/24); розгляд позовної заяви постановлено здійснювати в межах справи №927/184/13-г про банкрутство ТОВ "НіжинТеплоМережі" за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено арбітражного керуючого Лященка П.В. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2024 року у справі №927/184/13-г(927/53/24) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ФОП Козирєвої М.П. на користь ТОВ "НіжинТеплоМережі" 61 279,18 грн. заборгованості та 1 895,78 грн. судового збору; закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 25 478,48 грн.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог на суму 61 279,18 грн., в той час як в частині стягнення заборгованості в сумі 25 478,48 грн. (надані послуги з 01.11.2021 по 31.12.2021 на суму 25 399,48 грн. та послуги з абонентського обслуговування з 05.11.2021 по 31.12.2021 в сумі 79,00 грн.) судом закрито провадження у справі, оскільки такі позовні вимоги вже були розглянуті під час розгляду іншої справи між тими самими сторонами.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ФОП Козирєва М.П. звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2024 року у даній справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення 61 279,18 грн. заборгованості за послугу теплопостачання, яка здійснювалась у період з 01.11.2022 по 31.03.2023, та прийняти в цій частині нове, яким зменшити розмір стягнення заборгованості за вказаний період до 31 230,11 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

За твердженням скаржника, ним визнається споживання теплової енергії (послуг з централізованого опалення належного йому приміщення) у розмірі 28,605 ГігаДжоулів, що згідно встановленого виконавчим органом Ніжинської міської ради тарифу складає всього 31 230,11 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 22.04.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Козирєвої М.П. на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2024 року у справі №927/184/13-г(927/53/24), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/184/13-г(927/53/24)

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "НіжинТеплоМережі" також звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2024 року у даній справі в частині закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 25 478,48 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

За твердженням апелянта у справі №927/184/13-г(927/53/24) інші підстави позовних вимог, аніж у справі №927/184/13-г(927/71/23), оскільки у справі, що наразі переглядається, позивач посилається на документи, які не були підставою для вимог у справі №927/184/13-г(927/71/23) і не додавались до позовної заяви.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.04.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

16.05.2024 супровідним листом Господарського суду Чернігівської області №927/184/13-г/10-07/586/24 від 30.04.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 22.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Козирєвої М.П. на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2024 року у справі №927/184/13-г (927/53/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 13.06.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Іншою ухвалою суду від 22.05.2024 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "НіжинТеплоМережі" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2024 у справі №927/184/13-г (927/53/24); об`єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду апеляційну скаргу ТОВ "НіжинТеплоМережі" з раніше прийнятою до провадження апеляційною скаргою ФОП Козирєвої М.П. на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2024 року у справі №927/184/13-г (927/53/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 13.06.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу ФОП Козирєвої М.П. позивач просить залишити її без задоволення, а апеляційну скаргу позивача - задовольнити, змінити оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2024 року вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2024 року у даній справі в частині закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 25 478,48 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Проти доводів ФОП Козирєвої М.П., викладених в її апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення.

Відповідач, його представник та арбітражний керуючий Лященко П.В. в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали суду в електронний кабінет. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

13.06.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27.03.2015 року між ТОВ "НіжинТеплоМережі" (Теплопостачальна організація) та ФОП Козирєвою М.П. (Споживач) укладено договір №5040 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на опалення та виробництво та надання послуги постачання гарячої води (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання виробляти, транспортувати та постачати Споживачу теплову енергію на опалення забезпечувати гарячою водою, а Споживач зобов`язується сплачувати за надані комунальні послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Тарифи на комунальні послуги змінюються за поданням Теплопостачальної організації до органів державної влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому діючим законодавством України порядку. Нові тарифи є обов`язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод (пункт 1.2 договору)

Згідно п.1.3 Договору ціна цього Договору включає вартість виробництва, транспортування та постачання за цим Договором теплової енергії. Вартість виробництва, транспортування та постачання за цим Договором теплової енергії визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та кількості спожитої теплової енергії, визначеної згідно з умовами цього Договору. Абонентська плата (умовно-постійна частина тарифу) у разі застосування двоставкових тарифів, в опалювальний та міжопалювальний періоди нараховується Теплопостачальною організацією та сплачується споживачем незалежно від наявності чи відсутності засобів (приладів) обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія виробляється, транспортується та постачається Споживачу для об`єктів перерахованих у додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Опалювальна площа узгоджена між сторонами в Додатку №1 до Договору та становить 99,7 м2.

Пунктом 3.2.3. Договору визначено, що Споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим Договором.

Відповідно до 6.1. Договору передбачено, що розрахунки за надану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання Споживач здійснює щомісячно у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами цього договору. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.2.20. Договору до обов`язків Споживача відноситься - щомісячно в терміни передбачені цим договором здійснювати розрахунки за теплову енергію у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, передбачених затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 6.4. Договору, розрахунки за надану теплову енергію для опалення та гарячу воду Споживач здійснює згідно умов цього Договору щомісячно до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від того на який день тижня припадає 1-ше число місяця. Якщо 1-ше число місяця припадає на вихідний день, то розрахунок за надані послуги здійснюється в останній робочий день звітного місяця.

Відповідно до п.11.1 цей Договір діє до 31.12.2016 включно, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця строку дії договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього.

Згідно з п.11.3 Договору, припинення дії договору не звільняє Споживача від обов`язку повної сплати вартості теплової енергії у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом.

Згідно з п.5.1. Договору облік споживання теплової енергії проводиться за показниками засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом у відповідності до теплового навантаження вказаного у додатку №1 цього договору з урахуванням середньої фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Об`єкт, в який позивач здійснює постачання теплової енергії, зазначено у Додатку №1 до Договору №5040 від 27.03.2015 - аптека АДРЕСА_2, площа 99,7 м2.

Факт приєднання приміщення за адресою АДРЕСА_2 до системи центрального опалення підтверджується відповідною заявою споживача від 24.03.2015.

Система опалення будинку по АДРЕСА_2 приєднана до мереж централізованого теплопостачання, чим підтверджується факт споживання відповідачем теплової енергії при подачі теплової енергії в централізовану систему в опалювальний період.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2023 по справі № 927/184/13-г (927/71/23), яке набрало законної сили, та сторонами не заперечуються.

Згаданим рішенням по справі № 927/184/13-г (927/71/23) позов ТОВ "НіжинТеплоМережі" до ФОП Козирєвої М.П. про стягнення 58 874,01 грн. було задоволено частково; присуджено до стягнення з ФОП Козирєвої М.П. на користь ТОВ "НіжинТеплоМережі" 32 914,04 грн. заборгованості та 1387,03 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Відмовляючи в частині заявлених позовних вимог у справі № 927/184/13-г (927/71/23) суд вказав, що позивач безпідставно провів нарахування оплат за поставлену теплову енергію по об`єкту, розташованому по АДРЕСА_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували домовленість сторін щодо надання послуг по даному об`єкту та до матеріалів справи не було подано рахунків-фактур на оплату послуг з теплопостачання за період листопад-грудень 2021 року. Крім того, матеріалами справи не було підтверджено встановлення відповідачу двоставкового тарифу на оплату послуг з теплопостачання, а тому такі нарахування, проведені позивачем за період з 05.11.2021 по 31.12.2021 суд визнав безпідставними.

Згідно з ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до змісту частин 3, 4 та 7 статті 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 275 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до приписів ст. ст. 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 №2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно зі ст. 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У офіційному виданні "Голос України" №231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ (далі Закон).

Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статтею 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги, послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз данного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами п. 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно з частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до абз. 1-3 частини 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року № 2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 року) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 року) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ №830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ №830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Згідно з ч. 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 року) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

05.10.2021 ТОВ "НіжинТеплоМережі" оприлюднило на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Згідно з п. 1 оприлюдненого ТОВ "НіжинТеплоМережі" Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно з п. 11 Типового індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 (далі - Методика розподілу).

Згідно з п.п. 32, 34, 41 Типового індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

За змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є в тому числі факт отримання послуги.

Згідно з п.п. 3, 8 цих Правил опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 18.10.2021 №397 "Про початок опалювального сезону 2021-2022 рр. на території Ніжинської територіальної громади Чернігівської області" встановлено ТОВ "НіжинТеплоМережі" розпочати надання послуг з теплопостачання з 18.10.2021 року.

Розпорядженням міського голови м. Ніжин №73 від 07.04.2022 "Про припинення опалювального сезону в Ніжинській територіальній громаді" вирішено ТОВ "НіжинТеплоМережі" припинити з 14.04.2022 року опалювальний сезон в Ніжинській територіальній громаді.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20.10.2022 №361 "Про початок опалювального сезону 2022-2023 рр. на території Ніжинської територіальної громади Чернігівської області" зобов`язано ТОВ "НіжинТеплоМережі" розпочати надання послуг з теплопостачання з 20.10.2022 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 06.04.2023 №122 "Про припинення опалювального сезону в Ніжинській територіальній громаді" вирішено ТОВ "НіжинТеплоМережі" припинити з 10.04.2023 року опалювальний сезон в Ніжинській територіальній громаді.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегулювано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту опублікування 05.10.2021 позивачем відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на офіційному веб-сайті Товариства Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 05.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він здійснює постачання теплової енергії на об`єкти відповідача, які знаходяться за адресами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2. На виконання умов договору №5040 від 27.03.2015 та Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії позивач поставив відповідачу за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 та з 01.11.2022 по 31.03.2023 теплову енергію на суму 86678,66 грн. та нарахував плату за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 31.12.2021 в сумі 79 грн.

Заявою від 14.02.2017 відповідач просив додатково внести в договір на теплопостачання адресу АДРЕСА_1, у зв`язку з купівлею даного приміщення.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності Козирєвій Марині Петрівні.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (надалі - Законі) передбачено, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Частина 2 статті 10 Закону передбачає, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:

підпункт 2 ч. 2 ст. 10 Закону передбачає, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

підпункт 3 ч. 2 ст. 10 Закону передбачає, що споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової, енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті;

підпункт 4 ч. 2 ст. 10 Закону передбачає, що показання приладів - розподілювачів теплової енергії використовуються при розподілі виключно за умови, що такими приладами оснащено не менш як 50 відсотків опалювальних приладів (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) у будівлі;

підпункт 5 ч. 2 ст. 10 Закону передбачає, що для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

підпункт 6 ч. 2 ст. 10 Закону передбачає, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

З викладеного вище вбачається, що крім показів розподільчого лічильника теплової енергії, надавач послуг повинен враховувати опалення місць загального користування та функціонування системи опалення у будинку відповідно до показів комерційного (загальнобудинкового) засобу обліку пропорційно до займаної площі споживача.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 275 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п. 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22.11.2018 №315 опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; розрахунковий період - установлений договором період надання комунальних послуг, тривалість якого не перевищує календарний місяць, на кінцеву дату якого визначається загальний обсяг споживання відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та здійснюється розподіл між споживачам на цю саму дату. Усі показники вимірювання, зазначені у цій Методиці, що визначають обсяг спожитої комунальної послуги, відносяться до розрахункового періоду.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до п. 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

В частині 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

За приписами п.5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з п. 30 Типового індивідуального договору визначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., №71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://ntmteplo.com.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://ntmteplo.com.ua (пункт 31 Типового індивідуального договору).

Рішеннями Виконавчого комітету Ніжинської міської ради №380 від 07.10.2021 та №363 від 20.10.2022 встановлено ТОВ "НіжинТеплоМережі" тарифи на теплову енергії, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Згідно з п. 32 Типового індивідуального договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послуг. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п.33 Типового індивідуального договору).

Згідно з п. 34 Типового індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладених між сторонами договорів позивач поставив відповідачу за період з 01.11.2022 по 31.03.2023 теплову енергії у розмірі 57,038 ГігаДжоулів на суму 61 279,18 грн.

На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви та відповіді на відзив позивачем до матеріалів справи надано наступні докази: рахунки фактури №5040 від 30.11.2022 року, від 31.12.2022 року, від 31.01.2023 року, від 28.02.2023 року, від 31.03.2023 року; повний розрахунок нарахувань згідно договору №5040 в 11 місяці 2022 року, повний розрахунок нарахувань згідно договору №5040 в 12 місяці 2022 року, повний розрахунок нарахувань згідно договору №5040 в 1 місяці 2023 року, повний розрахунок нарахувань згідно договору №5040 в 2 місяці 2023 року, повний розрахунок нарахувань згідно договору №5040 в 3 місяці 2023 року; реєстр вручення рахунків за 2022-2023 роки, роздруківка з месенджера Вайбер, а також копія журналу обліку показів теплолічільників.

На підставі наявних доказів вбачається факт передачі відповідачем позивачу щомісячних показів теплолічільника, виставлення позивачем відповідачу відповідних рахунків на оплату із зазначенням кількості спожитої теплової енергії та належної до сплати суми, а також отримання уповноваженою особою відповідача таких рахунків.

Будь-яких заперечень відповідача щодо кількості спожитої теплової енергії та правильності зазначених у рахунках розрахунків належної до сплати суми, починаючи з 08.12.2022 року по 23.02.2024 року (дата подання відзиву на позовну заяву у даній справі), матеріали справи не містять.

В свою чергу, зазначаючи у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі про споживання теплової енергії (послуг з централізованого опалення належного йому приміщення) лише у розмірі 28,605 ГігаДжоулів, що згідно встановленого виконавчим органом Ніжинської міської ради тарифу складає всього 31 230,11 грн., скаржником до матеріалів справи надано лише копію власного журналу обліку роботи теплолічильника, а також дві фотографії такого теплолічильника, з яких неможливо достеменно встановити дату та час, в які вони були зроблені.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

У визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt").

Вищенаведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у своїй постанові від 30.11.2021 року по справі №910/21182/15 (910/16832/19).

За ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням вважає, що надані позивачем та наявні у справі докази у їх сукупності на підтвердження заявлених позовних вимог в частині наявності у відповідача заборгованості за отриману теплову енергію у розмірі 61 279,18 грн., є більш вірогідними, ніж докази на підтвердження протилежних доводів відповідача щодо доведеності позовних вимог лише в частині 31 230,11 грн., а оскільки за отриману теплову енергію в повному обсязі відповідач не розрахувався, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за період з 01.11.2022 по 31.03.2023 у розмірі 61 279,18 грн.

Посилання скаржника ФОП Козирєвої М.П. в частині невірного нарахування заборгованості за спожиту теплову енергію не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним, нарахування за поставлене тепло проведено позивачем у відповідності до норм чинного законодавства.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача необґрунтовані, безпідставні та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування рішення суду не вбачається.

Що стосується позовних вимог ТОВ "НіжинТеплоМережі" про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 в сумі 25 399,48 грн. та заборгованості з абонентського обслуговування в сумі 79,00 грн. за період з 05.11.2021 по 31.12.2021, то як вірно було встановлено судом першої інстанції, такі вимоги вже були предметом розгляду та вирішені у справі №927/184/13-г(927/71/23) за позовом ТОВ "НіжинТеплоМережі" до ФОП Козирєвої М.П.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2023 року у справі № 927/184/13-г (927/71/23), яким позивачу було відмовлено в цій частині у зв`язку із відсутністю відповідних доказів (рахунків за листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року), а також безпідставністю нарахування позивачем вартості абонентських послуг, набрало законної сили.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що підставою для відмови у позові у справі №927/184/13-г (927/71/23) в частині стягнення заборгованості за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 була відсутність рахунків за вказаний період, а в межах даної справи ним надано відповідні документи, судом відхиляються, оскільки не є підставою для задоволення позову в цій частині.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати докази та зобов`язані подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, відтак ТОВ "НіжинТеплоМережі" не було позбавлено права та можливості подати всі наявні в нього докази на підтвердження заявлених позовних вимог в межах розгляду справи №927/184/13-г (927/71/23).

Згідно ч.4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За вказаних обставин, правомірним є висновок місцевого господарського суду про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 25 478,48 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи позивача є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування рішення суду в оскаржуваній частині не вбачається.

З огляду на наведені вище обставини та беручи до уваги норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, а тому підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Козирєвої Марини Петрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2024 року у справі №927/184/13-г(927/53/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2024 року у справі №927/184/13-г(927/53/24) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 25.06.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді О.С. Копитова

С.В. Сотніков