Ухвала

від 25.06.2024 по справі 905/1365/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

25.06.2024 Справа № 905/1365/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши у відкритому судовому засідання заяву представника Товариства Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м. Покровськ Донецької області про зміну способу виконання рішення суду у справі

за позовом: Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м. Покровськ Донецької області

до відповідача: Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м. Маріуполя, м. Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 4796142,81грн,

за участю уповноважених представників сторін: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

У проваджені судді Господарського суду Донецької області Чернової О.В. знаходться справа №905/1365/23 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м. Покровськ Донецької області до Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м. Маріуполя, м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 4796142,81грн.

02.11.2023 судом задоволено спільну заяву сторін та затверджено мирову угоду б/н від 27.10.2023, укладену між Акціонерним товариством «ДТЕК Донецькі електромережі» та Підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м. Маріуполя; зарито провадження у справі №905/1365/23.

27.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» надійшла заява про зміну способу виконання рішення суду, у якому заявник просить змінити спосіб і порядок виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 02.11.2023 по справі №905/1365/23, прийнявши рішення про стягнення з Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м. Маріуполя суму основної заборгованості в розмірі 4796142,81грн та частину судового збору у розмірі 17985,53грн.

В обґрунтування заяви заявник посилається на неможливість виконання умов мирової угоди через формулювання умов мирової угоди. Так, оскільки відповідач добровільно не виконав умови мирової угоди, позивач звернувся до Управління державної казначейської служби у м. Маріуполі Донецької області. Документи повернуті стягувачу без виконання у зв`язку з тим, що умови мирової угоди не носять стягу вальний характер. Надалі позивач звернувся до Центрального ВДВС у м. Маріуполі, однак державний виконавець повідомив, що він не має права направляти платіжні інструкції до органів державного казначейства.

05.06.2024 від відповідача надійшов відзив на заяву, у якому останній підтримує заяву позивача та вказує, що на його казначейському рахунку знаходяться грошові кошти в розмірі 5512340,00грн, однак відповідач немає можливості самостійно використати ці кошти через обмеження державної казначейської служби України.

У судове засідання представники учасників справи не з`явились, 24.06.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.

Відповідно до приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Донецької області 02.11.2023 судом задоволено спільну заяву сторін та затверджено мирову угоду б/н від 27.10.2023, укладену між Акціонерним товариством «ДТЕК Донецькі електромережі» та Підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м. Маріуполя.

Відповідно до п.3 мирової угоди Відповідач шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, зазначений в п.6 цієї мирової угоди, зобов`язується сплатити Позивачеві суму основної заборгованості в розмірі 4796142,81грн (чотири мільйони сімсот дев`яносто шість тисяч сто сорок дві грн 81 коп.) та частину судового збору у розмірі 17985,53грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять грн 53 коп), протягом 30 календарних днів з дня постановлення ухвали про затвердження мирової угоди.

Сторони дійшли згоди, що у випадку несплати або несвоєчасної оплати платежу, передбаченого п.4 цієї Мирової угоди або оплати його не в повному обсязі, Позивач має право звернутися до органів та осіб, що здійснюють виконавче провадження, із заявою про примусове виконання ухвали Господарського суду Донецької області, якою затверджено дану Мирову угоду (п. 10 мирової угоди).

В резолютивній ухвалі суду від 02.11.2023 вказано, що ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

Відповідно до ч. 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок №845).

Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

У пункті 2 Порядку №845 визначено виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» 1. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам до виконавчого документа, зазначених у Законі України Про виконавче провадження, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого, господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди (п. 3.19 Постанови ВГСУ №18 від 26 грудня 2011 року Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції).

При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні вказаного позову (Постанова ВСУ від 23 вересня 2015 року у справі №6-274цс15).

Однак, судом враховано, що ухвала суду від 02.11.2023 не передбачає заходи примусового виконання рішень, а тільки положення, відповідно до якого відповідач зобов`язується сплатити позивачеві суму боргу та частину судового збору.

Водночас частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про встановлення чи зміну способу та порядку виконання рішення або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Як вже зазначалося вище, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Судом встановлено, що листом №03-25-08/162 від 15.02.2024 Управління державної казначейської служби у м. Маріуполі Донецької області повернуло стягувачу ухвалу господарського суду від 02.11.2023 у справі №905/1365/23 без виконання, оскільки ухвала не носить стягувальний характер.

Відповідно до листа Центрального ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області №22.19-31/17101/2024 від 22.05.2024 державний виконавець при здійснені виконавчого провадження не має права з метою примусового списання коштів направляти платіжні інструкції до органів державного казначейства.

Судом також встановлено, що відповідач у визначений у мировій угоді строк не перерахував позивачу суму боргу.

Отже, мирова угода не може бути виконана у примусовому порядку фактично у зв`язку з відсутністю заходу примусового виконання.

Разом з тим, способом примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди в даному випадку є примусове стягнення грошових коштів з боржника, оскільки строк на добровільне виконання боржником судового рішення закінчився.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення від 19.03.1997 зі справи Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece); рішення від 20 липня 2004 року зі справи Шмалько проти України).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява №71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

Затверджена судом мирова угода в добровільному порядку у встановлені строки боржником не виконана.

Крім того, судове рішення не виконується органом Держказначейства в примусовому порядку з підстав, наведених у листі №03-25-08/162 від 15.02.2024.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання судового рішення та процесуальною економією, з огляду на те, що визначення примусового способу виконання рішення суду не призведе до зміни судового рішення, за яким відповідач зобов`язується сплатити кошти позивачу, суд вважає за можливе встановити спосіб його виконання.

Отже заява представника Товариства Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м. Покровськ Донецької області про зміну способу виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м. Покровськ Донецької області про зміну способу виконання рішення суду задовольнити частково.

Встановити спосіб виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 02.11.2023 про затвердження мирової угоди.

Стягнути з Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» м. Маріуполя (87528, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Спаська, будинок 18, ідентифікаційний код 03342638) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (85302, Донецька обл., Покровський р-н, місто Покровськ, вул. Шосейна, будинок 32, ідентифікаційний код 00131268) суму основної заборгованості в розмірі 4796142,81грн та частину судового збору у розмірі 17985,53грн.

Ухвала є невід`ємною частиною ухвали Господарського суду Донецької області від 02.11.2023.

Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

У судовому засіданні 25.06.2024 складено та підписано повний текст ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана Володимирівна Чернова

(О.В. Чернова)