Рішення

від 26.06.2024 по справі 905/651/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.06.2024 Справа №905/651/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» (код

ЄДРПОУ 38324272, б-р Б.Хмельницького, буд.18/12, кВ.209, м.Полтава, 36004)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл»

(код ЄДРПОУ 37320399, вул.Свободи, 5, м.Слов`янськ, Донецька обл., 84100)

простягнення 141484,72 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави позову

На розгляд Господарського суду Донецької області передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» про стягнення індексу інфляції у сумі 118883,59 грн за весь час прострочення, а також 3% річних у сумі 22601,13 грн від простроченої суми боргу 373172,82 грн за період з 10.02.2022 по 16.02.2024 та понесені судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 по справі №905/804/22 стягнуто з відповідача на користь позивача попередню оплату у розмірі 302900,02 грн, штраф у розмірі 15145,00 грн, пеню у розмірі 55127,80 грн. Рішення суду було виконано та перераховано кошти у повному обсязі на користь позивача. Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити на його користь інфляційні збитки та 3% річних які він поніс за період з 10.02.2022 по 16.02.2024, що нараховуються на суму 373172,82 грн яка стягнута рішенням суду від 05.06.2023 по справі №905/804/22.

Заперечення учасників судового процесу

Відзив на позовну заяву

Відповідач відзив на позов не надав, будь - яких інших заяв чи клопотань до суду не надходило. Про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Хід розгляду справи та процесуальні дії

Ухвалою суду від 25.04.2024 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/651/24; справу №905/651/24 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Направлення ухвали суду від 25.04.2024 здійснювалось до електронного кабінету позивача та відповідача, що підтверджується довідками Господарського суду Донецької області про доставку електронного листа наявними в матеріалах справи.

21.06.2024, через підсистему Електронний суд, надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» б/н від 21.06.2024 (вх.№07-07/5754/24) про долучення до матеріалів справи виписки з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик».

Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ

Фактичні обставини справи та перевірка їх доказами

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 по справі №905/804/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» попередню оплату у розмірі 302900,02 грн, штраф у розмірі 15145,00 грн, пеню у розмірі 55127,80 грн та судовий збір у розмірі 5597,85.

З рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 по справі №905/804/22 вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» (покупець, позивач) підписано договір поставки №10-12/4Сб від 10.12.2021.

Судом в межах справи 905/804/22 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» порушло свої зобов`язання за договором, не здійснило поставку товару у повному обсязі та не здійснило повернення суми попередньої оплати, тобто не виконало свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» зобов`язано повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» попередню оплату у розмірі 302900,02 грн. Судом встановлено, що відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товар до 10.02.2022 включно.

Окрім цього, судом в рішенні суду №905/804/22 встановлено наступне. Відповідно до умов п.п. 7.2.1.-7.2.2. Договору№10-12/4Сб від 10.12.2021 у випадку прострочення поставки товару (недопоставки, непоставки) з вини постачальника в межах 10 (десяти) календарних днів, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% (п`ять процентів) від вартості простроченої поставки (недопоставки, непоставки) партії товару. У випадку прострочення поставки товару (недопоставки, непоставки) з вини постачальника понад 10 (десять) календарних днів, постачальник починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня сплачує покупцю додатково до штрафу передбаченого у п. 7.2.1. цього Договору пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята процента) від вартості непоставленого/недопоставленого товару та/або партії товару, поставленого з порушенням строків, за кожен день прострочення. Поставка товару мала відбутися до 10.02.2022, проте відповідач своє зобов`язання не виконав взагалі. Перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, на загальну суму 15145,00грн, суд визнає його вірним. Оскільки факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними. Як вбачається з розрахунку пені, який міститься у позовній заяві, позивачем здійснено нарахування пені за Договором за період з 07.02.2022 по 07.09.2022. Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивач неправильно визначив початкову дату нарахування неустойки (07.02.2022 замість 21.02.2022 - одинадцятий календарний день прострочення) та здійснив нарахування за більше ніж 6 місяців з моменту прострочення по 07.09.2022). За перерахунком суду з урахуванням вищевикладеного, здійсненим за період з 21.02.2022 по 21.08.2022 (6 місяців з урахуванням вірної початкової дати нарахування), розмір пені становить 55127,80 грн.

Ухвалене рішення Господарського суду Донецької області №905/805/22 від 05.06.2023 набрало законної сили та є чинним.

22.08.2023, на виконання рішення суду від 05.06.2023 по справі №905/805/22, Господарським судом Донецької області виданий відповідний наказ, який був пред`явлений до виконання.

18.09.2023, старшим державним виконавчем Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального Міністерства юстиції Куриловою Оленою Дмитрівною відкрито виконавче провадження №72816769 з виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/804/22 від 22.08.2023.

Відповідно до наявної в матеріалах справи платіжної інструкції від 09.02.2024 №1625, Товариство з обмеженою відповідальністю Бетон Нова Інтернешнл переказало на рахунок Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального Міністерства юстиції на виконання ВП №72816769 з виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/804/22 від 22.08.2023 кошти у розмірі 416647,74 грн

16.02.2024, старшим державним виконавчем Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального Міністерства юстиції Куриловою Оленою Дмитрівною закінчено виконавче провадження №72816769 з виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/804/22 від 22.08.2023.

Позивачем до матеріалів справи надано банківські виписки з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю ДКС Електрик на загальну суму 378770,67 грн, а саме: від 12.02.2024 на суму 1323,90 грн; від 16.02.2024 на суму 1518,24 грн та від 20.02.2024 на суму 375928,53 грн.

Як вбачається з банківських виписок Слов`янським ВДВС у Краматорському районі перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю ДКС Електрик грошові кошти у загальному розмірі 378770,67 грн, з наступним призначенням платежу: №905/804/22 22.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю БЕТОН НОВ 37320399 №72816769 кошти за ВД стягнуті на користь стягувача.

Позивач, звернувся з вимогою б/н від 19.02.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл», в якій просить сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» встановлений індекс інфляції у сумі 118883,59 грн за весь час прострочення, а також 3% річних у сумі 22601,13 грн від простроченої суми боргу 373172,82 грн за період з 10.02.2022 по 16.02.2024.

На підтвердження відправлення вимоги позивачем до матеріалі справи надано фіскальний чек Акціонерного товариства Укрпошта від 20.02.2024 та фото екрану з сайту Акціонерного товариства Укрпошта, з якого вбачається, що відправлення вручено особисто 24.02.2024.

Відповіді відповідача на вимогу позивача матеріали справи не містять.

Позивач на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України вважає за потрібне стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 118883,59 грн та 3% річних у розмірі 22601,13 грн від простроченої суми боргу 373172,82 грн за період з 10.02.2022 по 16.02.2024.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви суду

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати відповідачем стягнутої за судовими рішеннями по справі №905/804/22 від 22.08.2023 заборгованості, яка складається з суми основного боргу (попередня оплата), пені та штрафу за несвоєчасно поставлений відповідачем товар..

Положенням ст.129 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 у справі №905/804/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» про стягнення попередньої оплати за договором поставки №10-12/4Сб від 10.12.2021 у розмірі 302900,02 грн, пені у розмірі 64517,70 грн та штрафу у розмірів 15145,00 грн задоволено частково; стягнуто попередню оплату у розмірі 302900,02 грн, штраф у розмірі 15145,00 грн та пеню у розмірі 55127,80 грн.

Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 у справі №905/804/22 мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують.

За таких обставин, не підлягають доведенню обставини, пов`язані з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №10-12/4Сб від 10.12.2021, а саме щодо непоставки товару у строк встановлений договором, а саме до 10.02.2022 та не повернення відповідачем попередньої оплати отриманої ним від позивача у розмірі 302900,02 грн, яка була стягнута судовим рішенням. Не підлягають доведенню обставини пов`язані із застосуванням позивачем до відповідача штрафних санкцій за непоставку товару у строк до 10.02.2022 по договору № №10-12/4Сб від 10.12.2021, зокрема пені за розрахунком суду за період з 21.02.2022 по 21.08.2022 у розмірі 55127,80 грн та штрафу за непоставку товару у розмірі 15145,00 грн.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Положення статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, від 08.05.2019 у справі №904/2156/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 01.10.2020 у справі №910/11820/18.

З аналізу ст. 625 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникають тільки у разі прострочення боржником виконання саме грошових зобов`язань.

Як вже встановлено судом, з підстав неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Бетон Нова Інтеренешнл своїх зобов`язань щодо поставки товару за договором поставки №10-12/4Сб від 10.12.2021 рішенням господарського суду у справі №905/804/22 стягнуто з відповідача на користь позивача попередню оплату, пеню та штраф за непоставку та судовий збір у загальному розмірі 378770,67 грн.

Відповідно до розрахунку позовних вимог нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюється позивачем на грошові кошти, до складу яких входить основна сума заборгованості, пеня та штраф, що складає 373172,82 грн.

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

За таких обставин, рішення суду за своєю правовою природою є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Отже, за встановлених обставин рішенні господарського суду по справі №905/804/22 не є підставою виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, яке виникло перед Товариством з обмеженою відповідальністю ДКС Електрик до ухвалення вказаного судового рішення на підставі договору поставки №10-12/4Сб від 10.12.2021, що встановлено судовим рішенням.

Зазначене рішення у справі не трансформує та не припиняє грошове зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Бетон Нова Інтеренешнл, що виникло за договором поставки №10-12/4Сб від 10.12.2021.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення.

При цьому за встановлених у цій справі обставин нарахування 3% річних та інфляційних втрат на встановлену рішенням суду заборгованість до складу якої, окрім основного боргу, входять суми пені та штрафу не відповідає принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності та суперечить положенням статті 550 Цивільного кодексу про заборону нарахування процентів на неустойку.

Відповідно до частини другої статті 550 Цивільного кодексу України проценти на неустойку не нараховуються.

Слід відзначити, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідних сум (неустойки ) у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються.

Визначаючи правову природу грошового зобов`язання, необхідно першочергово виходити з правил частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В той же час правова природа неустойки зовсім інша, оскільки неустойка - це один із видів забезпечення виконання зобов`язання (статті 546, 549 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Тобто, неустойка носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов`язання характер.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов`язок сплатити неустойку за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, тому що неустойка є одним із видів забезпечення виконання основного зобов`язання, в тому числі й грошового. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.02.2014 у справі №905/909/13-г, відступити від якої не знайшов підстав Верховний Суд України у постанові від 15.11.2019 року у справі №905/1753/18.

За таких обставин, суд не погоджується з вимогами позивача в частині нарахування та стягнення 3% річних, а також інфляційних втрат на суму штрафу у розмірі 15145,00 грн та пені у розмірі 55127,80 грн.

Вимоги позивача в частині нарахування та стягнення 3% річних, а також інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 302900,02 грн є правомірними, оскільки саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №910/3855/17, 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 15.11.2019 у справі №905/1753/18.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

У постанові від 07.04.2020 по справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №906/1283/16 викладено правову позицію, згідно з якою внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 по справі №905/804/22, Товариством з обмеженою відповідальністю ДКС Електрик в межах справи №;905/804/22 не було заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» інфляційних втрат та 3% річних.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки №10-12/4Сб від 10.12.2021 здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 10.02.2022 по 16.02.2024 - дата закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначений початок періоду, в якому у відповідача виникло саме зобов`язання з повернення попередньої оплати, тобто грошове зобов`язання, на яке відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційні втрати, з огляду на наступне.

У рішенні Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 по справі №905/804/22 судом встановлено, що на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» виставило рахунок на оплату №851 від 10.12.2021 на суму 302900,02 грн, який був оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю ДКС Електрик у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3683 від 13.12.2021

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» зобов`язано було поставити Товариству з обмеженою відповідальністю ДКС Електрик товар вказаний у специфікації до договору у строк до 10.02.2022 включно. Проте, відповідачем не виконано зобов`язання за договором поставки №10-12/4Сб від 10.12.2021, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 302900,02 грн, що в подальшому була стягнута рішенням суду.

Отже, рішенням суду у справі №905/804/22 встановлено непоставка відповідачем позивачу товару до 10.02.2022 на суму попередньої оплати у розмірі 302900,00 грн.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

Рішенням суду від 05.06.2023 по справі №905/804/22 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ДКС Електрик зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» з вимогами від 15.08.2022 та від 30.08.2022 про розірвання договору, повернення попередньої оплати та сплати неустойки.

Судом відзначається, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних вимог від 15.08.2022 та 30.08.2022, а також не надано доказів надіслання таких вимог.

Проте, керуючись положеннями ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, у цій справі не підлягають доведенню обставини повязані із звертанням позивача до відповідачами з вимогами від 15.08.2022 та від 30.08.2022 про розірвання договору, повернення попередньої оплати та сплати неустойки. Разом з цим у рішенні суду не встановлені обставини щодо дати надіслання вказаних вимог або дат отримання відповідачем вимог. Позивач доказів поштового направлення вимог від 15.08.2022 та від 30.08.2022 не надає.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2023 Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень.

Відповідно до ст.1 п. 4 нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку), зокрема, між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4.

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Як зазначалося судом вище, позивач звернувся з вимогою від 15.08.2022 до позивача про повернення попередньої оплати, доказів відправлення та отримання вимоги матеріали справи не містять та рішенням суду від 05.06.2023 по справі №905/804/22 не встановлено.

З урахуванням положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України та нормативних строків пересилання поштових відправлень судом встановлено, що відповідач мав повернути попередню оплату у розмірі 302900,02 грн до 29.08.2022 (15.08.2022 плюс 5 днів поштового перебігу плюс 7 днів з урахуванням небанківських днів ), у зв`язку з неповерненням останньої позивач набув права вимагати повернення попередньої оплати з 30.08.2022.

За таких обставин, 3% річних та інфляційні втрати підлягають перерахуванню саме з дня невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення попередньої оплати, а не з дня невиконання зобов`язання щодо поставки товару. Окрім цього, судом відзначається, що судовим рішенням у справі №905/804/22 судом стягнута пеня з відповідача на користь позивача за непоставку товару за період з 21.02.2022 по 21.08.2022. Отже, у один і той же період, у відповідача не може існувати одночасного обов`язку і поставити позивачу товар і повернути йому попередню оплату. Як судом зазначалось вище, на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, позивач мав право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від відповідача, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Таким чином, судом встановлено, що 3% річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період з 30.08.2022.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, а саме: на суму 302900,02 (основана заборгованість, що встановлена рішенням суду від 05.06.2023 по справі №905/804/23) за період з 30.08.2022 по 16.02.2024. За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат складає 36589,78 грн.

Отже, позовні вимоги щодо інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають задоволенню частково у розмірі 36589,78 грн.

Судом здійснено перерахунок 3% річних, а саме: на суму 302900,02 (основана заборгованість, що встановлена рішенням суду від 05.06.2023 по справі №905/804/23) за період з 30.08.2022 по 16.02.2024. За перерахунком суду розмір 3% річних складає 13341,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги у розмірі 3% річних підлягають задоволенню частково на суму 13341,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у частково.

Судові витрати

Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» понесені судові витрати.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До матеріалів позовної заяви позивачем подано клопотання б/н від 21.03.2024 (вх.№3449/24) про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

Крім того, представником позивача представлені суду докази, на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, що додані до клопотання про стягнення витрат на надання правової допомоги.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч.1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 с. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі спливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на правничу допомогу, позивач посилається на те, що 09.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю ДКС Електрик (далі клієнт) та Адвокатським бюро Віталія Грибовода (далі адвокатське бюро) підписаний договір №9/08/22 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу, яка включає в себе представництво і захист прав, свобод та інтересів клієнта у судах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, перед громадянами, посадовими і службовими особами до повноважень яких належить вирішення відповідних питань як в Україні так і за її межами, а клієнт зобов`язується виплатити гонорар за надану правову допомогу та відшкодувати понесені витрати на її надання в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.2.1. договору адвокатське бюро приймає на себе зобов' явання з надання наступної юридичної допомоги:

2.1.1. Представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.

2.1.3. Надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у клієнта в процесі здійснення діяльності.

Згідно з пунктом 2.2. договору виконуючи умови даного договору, адвокатське бюро, адвокати та співробітники зобов?язуються, керуючись ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суворо зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, пов?язані з наданням юридичної допомоги, згідно умов цього договору, а також документація (договори, бухгалтерська і податкова звітність, інші документи).

Відповідно до п.3.1. договору клієнт приймає на себе наступні зобов?язання:

3.1.1 Вчасно забезпечувати адвокатське бюро всім необхідним для виконання його доручень, передбачених цим договором, в тому числі документами в необхідній кількості екземплярів, внутрішніми нормативними актами, які регулюють діяльність клієнта, у випадку необхідності робочим місцем, транспортними засобами.

3.1.2. При вирішенні спорів клієнта з іншими підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, оперативно надавати повну та достовірну інформацію, що необхідна для врегулювання відповідного спору.

3.1.3. Оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень.

3.1.4. Оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 6 договору.

Згідно з п.6.1. договору розрахунки за надану адвокатським бюро правову допомогу клієнту, здійснюються згідно з додатком №1 (розрахунок), який є невід?ємною частиною договору.

Пунктом 6.2 договору визначено, що клієнт сплачує гонорар на протязі 3-х днів з моменту підписання розрахунку.

Даний договір укладений на строк до 31.12.2022 року та набирає чинності з моменту його підписання (п.8.1. договору).

Після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місяці (п.8.3 договору).

Додатковою угодою №2 від 19.02.2024 до договору про надання правової допомоги №9/08/22 від 09.08.2022 сторони погодили, що адвокатське бюро на себе зобов`язання повного юридичного провадження справи про стягнення індексу інфляції та три проценти річних.

Пунктом 1 додаткової угоди визначено, що під юридичним супроводженням розуміється виконання всіх обов?язків, передбачених договором про надання правової допомоги та наступних дій:

-Аналіз наданих клієнтом документів;

-Надання консультацій, пов?язаних з виконанням цієї додаткової угоди;

-Формування правової позиції;

-Складання проектів заяв, претензій, клопотань, листів для досудової реалізації господарсько-правової відповідальності;

-Участь у переговорах та зустрічах;

-Складання та формування позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, клопотань для судового захисту прав клієнта;

-Участь у судових засіданнях в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції в якості представника ТОВ «ДКС Електрик».

Відповідно до п.2 додаткової угоди клієнт зобов?язується сплатити гонорар в розмірі 1000 грн за фактично витрачену годину роботи.

Гонорар виплачується в день підписання Акту прийняття-передачі робіт (п.3 додаткової угоди).

На виконання умов договору між Товариством з обмеженою відповідальністю ДКС Електрик та Адвокатським бюро Віталія Грибовода підписаний акт приймання -передачі виконаних робіт від 21.03.2024 на загальну суму 10000,00 грн, з якого вбачається, що на виконання додатково угоди №2 до договору про надання правової допомоги №9/08/22 від 09.08.2022 сторони погоджують повне виконання наступних послуг адвоката: надання усної консультації (2 год.); попереднє опрацювання матеріалів (3год.); опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції (1 год.); підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, клопотання, адвокатські запити тощо) (4.год.).

Позивачем надані належні, допустимі та достатні докази на підтвердження витрат позивача на правову допомогу пов`язану з розглядом справи №905/651/24 у Господарському суді Донецької області.

Відповідачем не надано суду жодних заперечень щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3529,06 грн та судовий збір у розмірі 1068,60 грн.

Керуючись ст. 86, 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Нова Інтернешнл» (код ЄДРПОУ 37320399, вул.Свободи, 5, м.Слов`янськ, Донецька обл., 84100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКС Електрик» (код ЄДРПОУ 38324272, б-р Б.Хмельницького, буд.18/12, кВ.209, м.Полтава, 36004) заборгованість у розмірі 49930 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) грн 78 коп, з яких: інфляційні втрати у розмірі 36589 (тридцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 78 коп та 3% річних у розмірі 13341 (тринадцять тисяч триста сорок одна) грн 00 коп, судовий збір у розмірі 1068 (тисяча шістдесят вісім) грн 60 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3529 (три тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2024.

Суддя Д.М. Огороднік