Рішення

від 05.06.2024 по справі 910/15234/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2024Справа № 910/15234/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра Груп Ойл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ ТРАК"

про стягнення 839880,27 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ ТРАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра Груп Ойл"

про стягнення 3537030,16 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Романчук Ю.Р.,

від відповідача - Сороковий Д.А.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ ТРАК" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра Груп Ойл" (далі - позивач) 537791,40 грн вартості знищеного товару, 101303,27 грн сплаченого акцизного податку, який був сплачений при розмитненні за знищений товар, 135785,60 грн ПДВ, яке було сплачено при розмитненні за знищений товару та 65000 грн сплачених послуг з перевезення.

Вимоги позову мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №11/07/2023-1 про надання послуг з міжнародного та внутрішнього перевезення вантажів від 11.07.2023, та відповідач як перевізник товару був відповідальний за товар, що було знищено під час перевезення його останнім.

Ухвалою суду від 16.10.2023 відкрито провадження у справі №910/15234/23 за вищевказаними позовними вимогами, призначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

29.11.2023 через "Електронний суд" надійшов відзив на позов та зустрічна позовна заява відповідача у якій він просить суд стягнути з позивача 3537030,16 грн, що становить вартість згорівшого напівпричепа, які були орендовані відповідачем у ТОВ "Протон" на підставі договору оренди напівпричепу №19/11 від 11.11.2023. За твердженнями відповідача, саме позивач має нести відповідальність за загоряння транспорту у якому перевозився товар.

Ухвалою суду від 05.12.2023 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/15234/23.

По даній справі неодноразово було відкладено підготовче судове засідання.

Крім того, відповідачем заявлялися клопотання про призначення експертизи з метою встановлення причини виникнення пожежі, однак на запитання суду де знаходиться цистерна яка зазнала пожежі, сторони зауважили, що їм невідомо де місце її перебування.

Оскільки суду не було надано інформації про місце перебування об`єкта пожежі, що позбавило можливості призначити відповідну експертизу.

Протокольною ухвалою суду від 20.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 05.06.2024 з розгляду справи по суті представник позивача підтримав вимоги первісного позову та заперечив проти вимог зустрічного позову, представник відповідача заперечив проти задоволення вимог первісного позову та підтримав заявлені ним вимоги зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2023 між позивачем як замовником та відповідачем як перевізником було укладено договір №11/07/2023-1 про надання послуг з міжнародного та внутрішнього перевезення вантажів (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (Відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (Відправник) зобов`язується здійснювати оплату за перевезення вантажу.

Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються Сторонами додатково та відображаються в замовлені на перевезення або додатковій угоді (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору завантаження, перевезення та розвантаження вантажу здійснюється із дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту», затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України № 332 від 03.06.2002 (далі - Інструкція), Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №822 від 26.07.2004 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства внутрішніх справ України №613, №294, №904 і №374 (далі - Правила), а також умов цього Договору.

За умовами п. 2.1 Договору замовник зобов`язується:

2.1.1 Надавати вантаж для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід`ємною частиною цього Договору, в якому вказані:

пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

2.1.2 Забезпечити оформлення товарно-супровідних документів.

2.1.3 До прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином підготувати вантаж до перевезення - затарити, замаркувати, згрупувати по вантажоодержувачам (якщо таких декілька).

2.1.4 Провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню огляду вантажу, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу.

2.1.5 Організувати оформлення документів для перевезення вантажу.

2.1.6 При отриманні від Перевізника інформації в порядку п. 2.2.6. Договору Замовник зобов`язаний в найкоротші строки надати Перевізнику інструкції про наступні дії водія Перевізника, які він повинен виконувати беззаперечно.

2.1.7 Своєчасно оплачувати послуги Перевізника,

За умовами п. 2.2 Договору перевізник зобов`язується:

2.2.1 У випадку досягнення згоди Сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти Замовнику підтверджене штампом Перевізника "Замовлення на перевезення" з вказівкою водія та державного номера (-ів) автомобіля (-ів).

2.2.2 Направляти у розпорядження Замовника автомобілі у належному технічному стані з чинними відбитками повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію.

2.2.3 Забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень.

2.2.4 Подати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою і в терміни, вказані в узгодженому "Замовленні на перевезення".

2.2.5 При здійсненні завантаження автомобілів контролювати вимірювання об`єму вантажу згідно вимог Інструкції.

2.2.6 Повідомляти Замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо).

2.2.7 Доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.

2.2.8 Момент переходу ризиків щодо збереження Вантажу вважається час приймання -

передачі чергової партії Вантажу до Перевізника, що підтверджується належним чином

оформленими товарно-транспортними накладними.

Сторони погодили у п. 3.1 Договору, що вартість кожного окремого перевезення Вантажу (рейсу) узгоджується Сторонами шляхом подання Замовником заявки Перевізникові та виставлення Перевізником рахунку-фактури Замовникові.

За фактом виконання перевезення Сторони складають та підписують між собою Акт виконаних робіт (п. 10.2 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2023 року (п. 10.3 Договору).

Відповідно до п. 10.4 Договору всі зміни та доповнення до даного Договору будуть дійсні лише у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох Сторін.

На підставі Договору перевізнику було направлено заявку №08/08/23 від 08.08.2023 на перевезення вантажу (дизельне паливо) об`єм на одне авто 30500 м.куб., адреса завантаження: м. Мажейкяй (Литва), адреса розвантаження: п/п Шегині (Україна), сума послуг 65000 грн, водій: ОСОБА_1 .

Відповідно до СМR ORC110835 Перевізник отримав у розпорядження для здійснення перевезення 24477 кг дизельного пального. Перевізник здійснював перевезення товару в автоцистерні марки KAESSBOHRER, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2023 близько 17 год. 28 хвилин у селі Черляни, Городоцького району Львівської області відбулося займання автоцистерни KAESSBOHRER, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

На місце події було викликано пожену службу і о 17 год. 52 хв. пожежу було ліквідовано. Згідно акту про пожежу від 13.08.2023 внаслідок пожежі було знищено автоцистерну KAESSBOHRER, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , та частину товару (дизельне пальне) загальною кількістю 15 тонн.

Державною службою України з надзвичайних ситуацій ГУ ДСНС України у Львівській області Львівського районного управління було складено звіт про причину виникнення пожежі від 15.08.2023 у якому зроблено висновок, що ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталася 13.08.2023, за адресою: Львівська область, Львівський р-н, с. Черляни, вул. Черлянська, 1 (Городоцької ОТГ) в автоцистерні (KAESSBOHRER, н.з. НОМЕР_2 ), власник ОСОБА_2 є несправність гальмівної системи.

Позивач зазначає, що оскільки товар (дизельне паливо) не було йому передано, а отже вартість знищеного дизельного палива має відшкодувати відповідач, оскільки за умовами Договору він несе відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі позивачу, що має підтверджуватися належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Крім того, позивач вважає, що сума акцизного податку (101303,27 грн) та сума ПДВ (135785,60 грн), які були сплачені при розмитненні за знищений товар має відшкодувати відповідач, як і вартість перевезення товару у сумі 65000 грн, який фактично не було доставлено та передано позивачу.

Заперечуючи проти вимог первісного позову відповідач вважає, що пожежа сталася внаслідок дій вантажоодержувача, враховуючи, що територіально це сталося в с. Черляни, Городоцького району, Львівської області, що є далі за відстанню ніж п/п Шегині місця прийму вантажу, тобто вже поза місцем виконання зобов`язань з перевезення за договором згідно замовлення.

Відповідач зазначає, що оскільки паливо було доставлено перевізником до п/п Шегині, а отже, зобов`язання перевізника фактично виконано згідно заявки. Відтак подальша відповідальність за пальне та всі ризики ніс виключно позивач. Відповідач вважає, що загорання відбулось за межами пункту виконання зобов`язань та саме в момент приймання вантажу, та в розумінні п. 5.3, 5.5 Договору ризики за товар перейшли на позивача.

Відповідач також вважає, що доказами, які підтверджують, що пожежа виникла саме з вини позивача є розписка директора ТОВ «Екстра Груп Ойл», відповідно до якої позивач зобов`язується повернути відповідачу вартість цистерни, а також в розписці зазначено «загорання сталось з нашої вини», тобто з вини позивача, оскільки саме він писав дану розписку. Також, відповідач зазначає, що саме на прохання позивача водієм цистерни було доставлено вантаж до с. Черляни, Городоцького району, Львівської області, що підтверджується копією заяви свідка - ОСОБА_1 .

На думку відповідача, доданий до матеріалів первісного позову звіт ДСНС не встановив з чиєї саме вини виникло загоряння, а лише вказав перелік імовірних причин.

Відповідачем було замовлено рецензію на звіт про причину виникнення пожежі, що виникла 13.08.2023 на причіпній автоцистерні (KAESSBOHRER, н.з. НОМЕР_2 ), за адресою: Львіська область, Львівський район, с. Черняни, вул. Черлянська, 1, який був складений провідним інспектором ВЗНС Львівського РУ ГУ ДСС України у Львівській області Дмитром Корписьо.

У рецензії №03/Р/24 складеній 20.01.2024 експертом Саріогло Д.П. викладено висновок, про те, що наведений вище звіт не містить категоричний висновок про причину виникнення пожежі.

Натомість, відповідачем заявлено зустрічну позовну вимогу про стягнення з позивача завданої майнової шкоди 3537030,16 грн за знищену пожежею автоцистерну (KAESSBOHRER, н.з. НОМЕР_2 ) посилаючись на те, що на вантажоодержувача покладено обов`язок з розвантаження вантажу, а оскільки транспортний засіб загорівся під час розвантаження вантажу, то позивач має нести відповідальність за згорівшу цистерну, яку відповідачем було взято в оренду.

Позивач відхиляє вимоги зустрічного позову, оскільки за умовами п. 5.3 Договору відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі вантажоодержувачу у пункті призначення. Однак передачі вантажу перевізником до вантажоодержувача не було здійснено, оскільки відповідного акта приймання-передачі товару від перевізника до замовника не складалось як і відсутня відмітка (підпис, печатка) директора ТОВ «Екстра груп ойл» на СМR ОRС110835 про отримання товару позивачем. Позивач також заперечує факт того, що він змінював умови Заявки щодо місця доставки вантажу.

За змістом ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася 01.08.2006 року, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Частиною 1 статті 17 Конвенції передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно з частиною 4 статті 23 Конвенції підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

За умовами Заявки №08/08/23 від 08.08.2023 адресою розвантаження вантажу, який перевозив відповідач, вказано п/п Шегині (Україна).

Натомість, загоряння автоцистерни у якій був вантаж сталося у селі Черляни Львівського району, Львівської області.

Відповідач стверджує, що саме за вказівкою позивача вантаж повезли у інше місце ніж зазначено у Заявці №08/08/23 від 08.08.2023.

У заяві свідка водія, який перевозив спірний вантаж - ОСОБА_1 вказано: що водій приїхав за наказом замовника ТОВ «Екстра Груп Ойл» Сергія до с. Черляни, де замовник хотів злити частину палива.

Як було вказано вище, у п. 1.1 Договору сторони погодили, що перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (Відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу).

Відповідно до п. 10.4 Договору всі зміни та доповнення до даного Договору будуть дійсні лише у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох Сторін.

Матеріали справи не містять доказів того, що сторонами було погоджено зміни до місця розвантаження вантажу за Заявкою №08/08/23 від 08.08.2023. Також відсутні будь-які офіційні заяви чи листи позивача, де б він просив відповідача змінити місце розвантаження вантажу.

Таким чином, за умовами Договору усі зміни умов перевезення мають погоджуватися сторонами у письмовій формі.

А отже, водій мав виконувати умови перевезення, які погоджені у Заявці №08/08/23 від 08.08.2023.

Суд також відхиляє твердження відповідача стосовно того, що сам факт перетину п/п Шегині свідчить про фактичне виконання зобов`язання перевізника згідно заявки, а відтак подальша відповідальність за пальне та всі ризики ніс виключно вантажоодержувач, враховуючи, що між сторонами не було укладено жодного акта про передачу вантажу чи видаткової накладної, ТТН.

Суд бере до уваги, що в подібних ситуаціях, коли відповідач виступав перевізником вантажу для позивача, між сторонами підписувалися видаткові накладні та ТТН, які засвідчували факт передачі вантажу. Копії таких видаткових накладних та ТТН надав позивач до справи для прикладу оформлення у подібних правовідносинах передачу вантажу.

Крім того, на долученій до справи СМR ORC110835 також відсутній підпис вантажоотримувача.

За фактом виконання перевезення Сторони складають та підписують між собою Акт виконаних робіт (п. 10.2 Договору).

Відповідно до п. 1, ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до умов п. 5.5 Договору перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Зокрема, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду Замовника, внаслідок інструкцій Замовника чи Вантажоодержувача, не викликаних діями або недоглядом з боку Перевізника, уникнути яких Перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення.

У пункті 8 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс в редакції 2010 року) зазначено, що ризик втрати чи пошкодження товару, а також обов`язок несення витрат, пов`язаних з товаром, переходить від продавця до покупця в момент виконання продавцем своїх зобов`язань щодо поставки товару.

Відповідач не довів, враховуючи Звіт про причину виникнення пожежі, що причиною втрати вантажу стало саме через недогляд його позивачем чи вчинення ним певних дій, які зумовила таке знищення.

Що ж стосується наданої відповідачем до зустрічного позову розписки написаної від руки, з іменами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то даний доказ суд не може оцінювати як належний та допустимий, оскільки ця розписка не містить ані дати, ані місця її складання, нотаріально розписка не засвідчувалась, особи, підписи яких містяться на розписці не встановлювалися.

Враховуючи, що вантаж не був переданий позивачу, відповідач не спростував, що пожежа сталась з вини інших осіб, а тому відповідач несе відповідальність за його втрату.

Крім того, позивачем були понесені витрати пов`язані з перевезенням знищеного вантажу у вигляді сплаченого ним акцизного податку при розмитненні товару у сумі 101303,27 грн, ПДВ яке було сплачене при розмитненні за товар у сумі 135785,60 грн та 65000 гривень сплачених послуг з перевезення, що підтверджується долученими до позову інвойсу №230126, платіжна інструкція в іноземній валюті за інвойс №14 від 10.08.2023, рахунок-фактура №1OL806599 від 10.08.2023, довідка про транспортні витрати № 1108 від 11.08.2023.

Враховуючи наведене вище, позовну вимоги про стягнення з відповідача 537791,40 грн вартості знищеного товару, 101303,27 грн сплаченого акцизного податку, який був сплачений при розмитненні за знищений товар, 135785,60 грн ПДВ, яке було сплачено при розмитненні за знищений товару та 65000 грн сплачених послуг з перевезення підлягають задоволенню.

Що ж стосується вимог зустрічного позову відповідача про стягнення з позивача вартості згорілого напівпричепа у якому перевозився вантаж, то як встановлено вже вище, матеріалами справи не доведено, що пожежа відбулася з вини позивача чи через вчинення ним дій, які зумовили цей випадок, крім того, позивач як вантажоотримувач не несе відповідальності за вантаж, який ним не отримано . У зв`язку із чим, підстав для стягнення з позивача 3537030,16 грн, що становить вартість згорілого напівпричепа немає, а тому суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статей 129 ГПК України у зв`язку з задоволенням первісного позову покладається на відповідача.

Понесені відповідачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статей 129 ГПК України у зв`язку з відмовою у зустрічному позові покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ ТРАК" (м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літера АЮ, офіс 107/1; ідентифікаційний код 43871870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра Груп Ойл" (Львівська область, смс. Куликів, вул. Шевченка, 72; ідентифікаційний код 45103569) 537791 (п`ятсот тридцять сім тисяч сімсот дев`яносто одну) грн 40 коп. вартості знищеного товару, 101303 (сто одну тисячу триста три) грн 27 коп акцизного податку, 135785 (сто тридцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн 60 коп ПДВ, 65000 (шістдесят п`ять тисяч) грн послуг з перевезення та 12598 (дванадцять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн 21 коп. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст підписано 26.06.2024.

Суддя Р.Б. Сташків