Рішення

від 24.06.2024 по справі 910/2621/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2024Справа № 910/2621/24

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Головного управління Національної поліції в Київській області

до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області

третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про стягнення 49 500,00 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Національної поліції в Київській області звернулося з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про стягнення заборгованості в розмірі 49 500,00 грн. згідно з Договорів оренди: №2514 від 23.06.2022, №2515 від 23.06.2022, №2526 від 08.07.2022, №2527 від 08.07.2022, № 2528 від 08.07.2022, №2529 від 08.07.2022.

Позивач, відповідно до умов зазначених договорів здійснив оплату послуги з незалежної оцінки майна.

Водночас, відповідачем не компенсовані такі витрати.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з витрат, пов`язаних з проведенням незалежної оцінки майна в розмірі 49 500, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

15.05.2024 до канцелярії суду (через систему "Електронний суд") позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 50, код ЄДРПОУ 43173325) та встановлено строк на подання пояснення щодо позову або відзиву у строк до 22.05.2024.

02.05.2024 до канцелярії суду (через систему Електронний суд) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

14.05.2024 до канцелярії суду (через систему Електронний суд) від позивача надійшла відповідь на відзив.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

23.06.2022 між Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (орендарем) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавцем) укладено договори оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №2514 та №2515 щодо приміщень, які перебувають на балансі Головного управління Національної поліції в Київській області (балансоутримувача).

08.07.2022 між Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях укладено договори оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №2526, №2527, №2528 та №2529 щодо приміщень, які перебувають на балансі Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області).

Згідно п. 7.2 розділу II вищевказаних договорів оренди зазначено: "Протягом 10 робочих днів з дня укладання цього Договору Орендар зобов`язаний компенсувати Балансоутримувачу витрати, пов`язані з проведенням незалежної оцінки Майна, в сумі зазначеній у пункті 6.3 Умов (у разі понесення Балансоутримувачем таких витрат) Балансоутримувач має право зарахувати частину орендної плати, що підлягає сплаті на користь Балансоутримувача, в рахунок його витрат, пов`язаних із проведенням незалежної оцінки Майна."

Згідно пп. 6.1.1 розділу I договорів оренди №2514, №2515 від 23.06.2022 та №2526, №2527, №2528, №2529 від 08.07.2022 сторони визначили та погодили оцінювачем ТОВ "МАЛЕАС".

Суд встановив, згідно п. 6.3. розділу I договорів оренди сторони погодили суми витрат балансоутримувача, пов`язаних із проведенням оцінки майна.

Зокрема за договором №2514 від 23.06.2022 сума витрат складає - 6 300,00 грн., №2515 від 23.06.2022 - 8 100, 00 грн., № 2526 від 08.07.2022 - 9 500, 00 грн., № 2527 від 08.07.2022 - 7000, 00 грн., №2528 від 08.07.2022 - 10 500, 00 грн., №2529 від 08.07.2022 - 8 100, 00 грн., що в сумі становить 49 500, 00 грн.

Попередньо, 16.12.2021 між ГУНП в Київській області (замовник) та ТОВ "МАЛЕАС" (виконавець) укладено договір про надання послуг проведенням незалежної оцінки майна №1138 (далі - договір №1138).

Відповідно до п. 1.1. договору №1138: ""Виконавець" за дорученням "Замовника" зобов`язується виконати роботи з незалежної оцінки об`єктів нерухомого майна, а саме: частини нежитлового приміщення площею 55,2 м2 за адресою: вул. І. Франка, 14, м. Богуслав, Київська область; частини нежитлового приміщення площею 95,3 м2 за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 13-б, м. Кагарлик, Київська область; частини нежитлового приміщення площею 84,1 м2 за адресою: вул. Лермонтова, 20, м. Миронівка, Київська область; частини нежитлового приміщення площею 146,6 м2 за адресою: вул. Київська, 22, м. Обухів, Київська область; частини нежитлового приміщення площею 70,5 м2 за адресою: вул. Заводська, 3, смт Рокитне, Київська область; частини нежитлового приміщення площею 89,3 м2 за адресою: вул. Незалежності, 109, м. Яготин, Київська область;"

Загальна вартість послуг, згідно п. 2.1 договору №1138, становить 49 500, 00 грн.

Оплата замовником послуги незалежної оцінки майна по договору №1138 в сумі 49 500, 00 грн., підтверджується наданим позивачем платіжним дорученням №17633 від 17.12.2021.

Позивач зазначив, що ним направлялася претензія №1223/109/26-23 від 15.09.2023 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, щодо невиконання умов договору. На підтвердження позивачем надано фіскальний чек №0311510274011 від 19.09.2023. Проте заборгованість відповідачем не сплачена, що підтверджується листом з УФЗБО ГУНП в Київській області від 24.01.2024 №239/109/29-24.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначив: "Так як позивачем не було надано жодних доказів понесених останнім витрат на проведення оцінки орендованого майна, (ні договору, ні платіжних інструкцій, тощо) у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області відсутні правові підстави для перерахування позивачу 49 500 грн."

Окрім того відповідач звертає увагу на те, що договори між позивачем та відповідачем були укладені у період червня та липня 2022, тобто після введення на території України воєнного стану.

У спростування заперечень відповідача позивач зазначив: "У свою чергу ГУНП в Київській області на підтвердження понесених витрат до позовної заяви, серед іншого, долучило в якості додатків докази понесення витрат на проведення оцінки орендованого майна під № 15 - платіжна інструкція та під № 3 - Договір 1138."

Позивачем також спростовано доводи відповідача щодо укладення договорів у період воєнного стану зокрема, що відповідачем не зазначено жодної причини яка унеможливлює виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК - України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано невиконання Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області своїх обов`язків, які виникли відповідно до п. 7.2 розділу II договорів №2514, №2515 від 23.06.2022 та № 2526, № 2527, № 2528, № 2529 від 08.07.2022, що призвело до заборгованості відповідача у сумі 49 500, 00 грн.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ст. 74, ст.ст. 76-79, ст.129, ст.ст. 236-238, ст. 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 4-А; ідентифікаційний код 42552598) на користь Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ідентифікаційний код 40108616) суму заборгованості в розмірі 49 500 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот) грн.00 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ