Рішення

від 13.06.2024 по справі 910/17006/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2024Справа № 910/17006/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Златобанк", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання (Україна), 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Завод бурового обладнання", 3) Національний банк України; 4) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Алексеєв, Боярчуков та партнери", 6) Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські бурові машини"

про визнання договору недійсним та визнання права власності

за участі представників:

від позивача: Білічак Х.В.

від відповідача-1: Коваль Л.Л.

від відповідача-2: Янчик М.І.

від третьої особи-3: Лантух Є.С.

від третьої особи-4: Ярошенко А.С.

від третіх осіб-1,-2, 5-6: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс", в якому просило визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 25.10.2023, укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс", та визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на право вимоги за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL та договорами, що укладені для забезпечення його виконання. Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про забезпечення позову у справі № 910/17006/23 відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання (Україна), 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Завод бурового обладнання".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 відмовлено в задоволенні заяви від 07.12.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про забезпечення позову у справі № 910/17006/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про залучення до участі у справі третіх осіб. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; відкладено підготовче засідання на 11.01.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 повернуто без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про зміну предмету позову від 10.01.2024 року. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про залучення співвідповідача від 10.01.2024 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Алексеєв, Боярчуков та партнери».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у задоволенні клопотання від 29.01.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про залучення співвідповідача відмовлено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини», продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 22.02.2024 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 наголосив, що договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, на підставі якого позивач отримав право вимоги визнаний у судовому порядку недійсним, відтак у ході ліквідаційної процедури право вимоги продано на електронному аукціоні відповідачу-2. Одночасно відповідач-1 указав, що до прав вимоги не може бути застосовано конструкцію витребування та визнання права власності.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зауважив, що виступає добросовісним набувачем права вимоги за Кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL. При цьому, унаслідок визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 04.02.2015, право вимоги за Кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL повернулося до відповідача-2. У той же час, посилання позивача на встановлені в судових рішеннях обставини не можуть бути прийняті в якості преюдиціальних.

Третя особа-3 у письмових поясненнях по суті спору звернула увагу, що позивач фізично не отримував права вимоги за Кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL та не є добросовісним набувачем такого права. До того ж, посилання позивача на судові рішення в справах № 910/4678/16, 910/14716/17 не можуть братися до уваги, оскільки в даній справі відмінні фактичні обставини та правовий статус сторін. Крім того, третя особа-3 указала на неефективність обраного позивачем способу захисту шляхом визнання права власності на право вимоги.

У письмових поясненнях по суті спору третя особа-4 зазначила про відсутність порушеного права позивача, оскільки останньому не належало право вимоги станом на момент його відчуження на електронних торгах.

Треті особи-1,-2, 5-6 письмових пояснень по суті спору не надали, уповноважених представників до судових засідань не направляли, проте про дату, час та місце розгляд справи повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове Об`єднання (Україна)» (далі - позичальник) укладено Кредитний договір № 196/12-KL (далі - Кредитний договір № 196/12-KL), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

У забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором № 196/12-KL між ПАТ «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» 28.08.2012 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., за реєстровим номером 2184.

Також, 30.08.2012 між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Діскавері-Бурове Об`єднання (Україна)» укладено договір застави корпоративних прав.

05.03.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та ПАТ «Златобанк» (заставодавець) укладено Договір застави майнових прав № 12/ЗМ, відповідно до умов якого в заставу НБУ передано, зокрема, майнові права за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL.

26.12.2014 між ПАТ «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні Інформаційні Технології» укладено договір банківського вкладу №82/1/1 (строком до 30-ти днів) на суму в розмірі 59 371 916, 00 грн.

У забезпечення виконання умов договору від 26.12.2014 № 82/1/1 між ПАТ «Златобанк», як заставодавцем, та ТОВ «Універсальні Інформаційні Технології», як заставодержателем, укладено договір застави майнових прав № 82/1/1-S, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л. В. за реєстровим номером 2315, відповідно до якого передано в заставу ТОВ «УІТ» майнові права за кредитними договорами, визначеними в останньому.

23.01.2015 між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Універсальні Інформаційні Технології» укладено договір про внесення змін і доповнень до договору застави майнових прав №82/l/l-S, яким п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору застави викладено в новій редакції. Згідно зі внесеними змінами передано в заставу за даним договором майнові права за кредитним договором №196/12-КL від 28.08.2012, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)».

26.01.2015 між ТОВ «Універсальні Інформаційні Технології», як первісним кредитором, та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», як новим кредитором, укладено договір відступлення прав вимоги № 26/01-15/1, яким первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги за договором банківського вкладу № 82/1/1 (строком до 30-ти днів) від 26.12.2014 року.

Відповідно до пункту 1.1.1. договору № 26/01-15/1 у зв`язку з відступленням прав за депозитним договором на підставі цього договору здійснюється відступлення прав за договором забезпечення, яким забезпечується виконання боржником умов депозитного договору перед первісним кредитором, а саме за: договором застави майнових прав № 82/1/1-S від 26.12.2014, посвідченим Джуринською Л.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.12.2014 за реєстровим номером 2315.

31.01.2015 між ТОВ «Універсальні Інформаційні Технології», як первісним заставодержателем, та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», як новим заставодержателем, укладено договір відступлення права вимоги за договором застави майнових прав №82/1/1-S, посвідчений 31.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 211.

Згідно з пунктом 1 договору первісний заставодержатель відступив новому заставодержателю права вимоги за договором застави майнових прав №82/l/l-S від 26.12.2014 року.

04.02.2015 між ПАТ «Златобанк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, відповідно до умов якого ПАТ «Златобанк» передало ТОВ «ФК «Фактор Плюс» з метою часткового виконання зобов`язань за договором банківського вкладу № 82/1/1 (строком до 30 днів) від 26.12.2014, щодо повернення новому кредитору депозиту в сумі 59 371 916,00 грн., права вимоги за кредитним договором від 28.08.2012 та договорами, що укладені для забезпечення його виконання.

Згідно із пунктом 1.11 договору відступлення в день його укладення сума, що має бути повернута банком ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" відповідно до договору банківського вкладу № 82/1/1 (строком до 30 днів) від 26.12.2014, зменшується на 40522415,26 грн. та складає 19376528,16 грн.

14.02.2015 у ПАТ «Златобанк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у зв`язку віднесенням ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України № 105 від 13.02.2015 року.

11.08.2017 між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» та ТОВ «Діскавері - Завод бурового обладнання» укладений Договір поруки № 1108/17-1, згідно з умовами якого ТОВ «Діскавері - Завод бурового обладнання» поручилось за повне та своєчасне виконання ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012 року.

ПАТ «Златобанк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виставлено на продаж право вимоги до ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, за посиланням (https://prozorro.sale/auction/GFD001-UA-20230908-97824/), реалізація якого проходила у формі електронних торгів, які проводились на сайті ДП "Прозорро". Дата проведення торгів визначена 29.09.2023 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс" за результатами електронного аукціону 29.09.2023 стало переможцем Лоту: Право вимоги до ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012.

25.10.2023 між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL.

У подальшому, 26.10.2023 між ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" та ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» укладений договір № 26-10/23 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, яким ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» набув права вимоги до ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Поряд із цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання", Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери" про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн, з яких 2 400 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 997 091,17 доларів США - заборгованість за відсотками, 75 384 577,41 грн - заборгованість по пені, 5 000,00 грн - штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол. США, 95 000,00 дол. США заборгованості за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17 видано відповідні накази від 06.11.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/14598/17, у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі №910/14598/17 задоволено. Замінено у справі № 910/14598/17 стягувача - ТОВ «ФК «Фактор Плюс» на ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» на стадії виконання судового рішення від 01.08.2019 року.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2024 у справі №910/14598/17 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/14598/17 в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі №910/14598/17 відмовлено. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/14598/17 залишено без змін.

Одночасно, Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А. зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС" про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та скасування записів. У свою чергу, Національний банк України, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору, звернулася із позовною заявою до ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славкіної М.А. про визнання недійсним з моменту укладення договору відступлення права вимоги від 04.02.2015 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/17763/17, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славкіної М.А. до ТОВ "ФК "Фактор Плюс" про визнання недійсним договору. Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Національного банку України, до ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, що укладений між ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №910/17763/17 касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Фактор Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 910/17763/17 закрито.

Також, про визнання недійсним з моменту укладення договору відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, зверталося до Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання (Україна) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/14716/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання (Україна)" м. Києва задоволено частково. Визнано нікчемним (недійсним) договір відступлення права вимоги від 04.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс". Здійснено розподіл судових витрат. У позові в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 910/14716/17 рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 скасовано повністю. Прийнято в справі № 910/14716/17 нове рішення суду, яким відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання (Україна). Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 910/14716/17 залишено без змін.

Як зазначено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 910/14716/17, уклавши договір відступлення прав вимоги від 04.02.2015 ТОВ «Фактор Плюс» здійснено звернення стягнення на заставлені майнові права за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, який укладений між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» та договорами, що укладені для забезпечення його виконання в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про заставу».

Згідно із статтею 23 Закону України «Про заставу» при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі № 910/4678/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017, частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС» та скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у частині задоволення всіх позовних вимог, що стосуються договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015, що укладений між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС».

У даній постанові апеляційної інстанції зазначено, що підстави для визнання недійсним Договору відступлення прав вимоги від 04.02.2017 із підстав відсутності письмової згоди НБУ щодо його укладення відсутні. Крім того, ТОВ «ФК «Фактор Плюс» є добросовісним набувачем прав вимог за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами, що укладені для забезпечення його виконання.

Вищий господарський суд України від 11.07.2017 у справі № 910/4678/16 підтвердив, що суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку, що ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" не могло знати, що ПАТ "Златобанк" не мало права відступати право вимоги за кредитним договором №196/12-КL від 28.08.2012 року.

Отже, добросовісність набуття прав вимоги за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами, що укладені для забезпечення його виконання та відсутність підстав для визнання недійсним Договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015 з підстав відсутності письмової згоди НБУ на його укладення досліджувались та встановлені в справі № 910/4678/16, що в якості преюдиції застосовано судом у межах справи № 910/14716/17.

Також, при розгляді справи № 910/14716/17 ураховано преюдиціальні обставини, встановлені в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2015 у справі № 826/7339/15, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015, визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ЗЛАТОБАНК», викладеного у листі від 30.03.2015 № 928, про нікчемність договору відступлення права вимоги від 04.02.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фактор Плюс», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04.02.2015 за №236; визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ЗЛАТОБАНК», викладеного у листі від 30.03.2015 № 929, про нікчемність договору застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УІТ» - первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фактор Плюс» - новий кредитор), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 26.12.2015 за № 2315 та договору про внесення змін і доповнень до нього від 23.01.2015, укладеного між тими ж сторонами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23.01.2015 за № 81.

Відтак, у межах справи № 910/14716/17 при дослідженні наявності правових підстав для визнання нікчемним (недійсним) договору відступлення права вимоги від 04.02.2015 установлено, що ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС» є добросовісним набувачем прав вимоги за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та за договорами, що укладені в забезпечення, обставини чого також встановлені під час вирішення справи № 910/4678/16.

Згідно із статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, коли від недобросовісного набувача майно може бути витребуване в усіх випадках, то від добросовісного законного набувача - у випадках, визначених статтею 388 ЦК України.

Якщо річ було продано особою, яка одержала її за договором від власника, добросовісному набувачеві, то від останнього власник не може витребувати свою річ, оскільки у цьому випадку річ вибула як і з володіння власника, так і з володіння його контрагента за договором з и власної волі, тому право власника на витребування своєї речі з незаконного володіння обмежується інтересами добросовісного набувача.

При цьому, особа може бути визнана добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений за відсутності у продавця права на відчуження.

Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння (стаття 388 ЦК). Набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом.

Таким чином, власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи за сукупності трьох умов: а) набувач має бути добросовісним набувачем - він не повинен знати, що купує майно не у власника; б) майно має бути отримане за відплатним договором; в) власник має втратити володіння цим майном з власної волі.

Згідно із частиною 5 статті 626 ЦК України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 632 ЦК України, визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 1.1 договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015 з метою часткового виконання зобов`язань за договором банківського вкладу № 82/1/1 (строком до 30 днів) (далі - Депозитний договір) щодо повернення новому кредитору депозиту в сумі 9 371 916,00 грн. у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Договором застави майнових прав № 82/1/1-S, посвідченого 26.12.2014 Джуринською Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 2315, з урахуванням внесених до нього змін (далі - Договір застави), первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор, шляхом часткового задоволення своїх прав як Заставодержателя відповідно до умов Договору застави, приймає належне первісному кредитору право вимоги на предмет застави, передбачене підпунктом 1.1.2 пункту 1.1 Договору застави.

Пунктом 1.11 Договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015 передбачено, що в день укладення цього договору сума, що має бути повернута первісним кредитором новому кредитору відповідно до договору банківського вкладу № 82/1/1 (строком до 30 днів) від 26.12.2014, зменшується на 40 522 415,26 грн. та складає 19 376 528,16 грн.

Отже, за договором відступлення прав вимоги від 04.02.2015 ПАТ «Златобанк» передано ТОВ «ФК «Фактор плюс» права вимоги за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами, що укладені для забезпечення його виконання, а ТОВ «ФК «Фактор плюс» в рахунок оплати за вищевказане припинено зобов`язання ПАТ «Златобанк» щодо повернення частини депозиту в розмірі 40 522 415,26 грн.

Тобто, оплата ТОВ «ФК «Фактор плюс» здійснена шляхом припинення зобов`язання ПАТ «Златобанк» щодо повернення суми коштів у розмірі 40 522 415,26 грн.

Згідно із частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 08.07.2019 у справі №908/156/18.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (дана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17).

Відтак, як установлено в межах справи № 910/14716/17 чинним судовим рішенням апеляційної інстанції, залишеним без змін постановою касаційної інстанції, договір відступлення прав вимоги від 04.02.2015 є платним, а тому ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС» є добросовісним набувачем прав вимоги за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами, що укладені для забезпечення його виконання.

Дані обставини також установлені в межах справи № 910/4678/16, в якій залишаючи без змін постанову апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України в постанові від 11.07.2017 зазначив, що ПАТ "Златобанк" добровільно передав ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" право вимоги за кредитним договором №196/12-КL від 28.08.2012, яким здійснено оплату за договором відступлення прав вимоги від 04.02.2015 шляхом припинення зобов`язання ПАТ "Златобанк" щодо повернення частини депозиту в розмірі 40522415,26 грн.

За висновком суду касаційної інстанції у справі № 910/4678/16, ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" придбало майно у власника за відплатним договором, ПАТ "Златобанк" втратив право вимоги з власної волі (внаслідок укладання відповідного договору), а тому ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" є добросовісним набувачем права вимоги за кредитним договором №196/12-КL від 28.08.2012 та договорами, що укладені для забезпечення його виконання, тому відсутні підстави для витребування права вимоги у ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

У свою чергу, Національний банк України під час розгляду даної справи № 910/17006/23, звертав увагу на включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Златобанк" вимог ТОВ «Універсальні Інформаційні Технології» на суму 59371916 грн. за договором банківського вкладу від 26.12.2014 №82/1/1 (строком до 30-ти днів).

Із матеріалів справи вбачається, що 19.06.2015 АТ «Златобанк» зареєстровано подану ТОВ «Універсальні Інформаційні Технології» заяву від 18.06.2015 № 06/180615 про визнання грошових вимог кредитора, в якій останнє просило включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Златобанк" вимоги на суму 59371916 грн. за договором банківського вкладу від 26.12.2014 №82/1/1 (строком до 30-ти днів).

Згідно з бухгалтерською довідкою від 10.01.2024 АТ «Златобанк» (ліквідація) вимоги ТОВ «Універсальні Інформаційні Технології» за заявою від 19.06.2015 включено до 7 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів банку в сумі 59371916 грн., що складається з залишку коштів по депозитному рахунку згідно з договором банківського вкладу від 26.12.2014 №82/1/1.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства. Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Волею, при цьому, є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Фактор плюс» виступаючи добросовісним набувачем права вимоги за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами, що укладені для забезпечення його виконання, здійснював демонстрування свого волевиявлення щодо володіння таким правом вимоги, звернувшись у серпні 2017 року до суду про стягнення боргу за відповідним правочином (справа № 910/14598/17).

За наслідками розгляду справи № 910/14598/17 ухвалено чинне рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17 про стягнення на користь ТОВ «ФК «Фактор плюс» заборгованості за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, на виконання якого видано відповідні накази від 06.11.2019 року.

Надалі, в межах справи № 910/14598/17 відмовлено в задоволенні заяв Публічного акціонерного товариства "Златобанк" та ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» про заміну стягувачів у виконавчому провадженні правонаступниками.

При цьому, АТ «Златобанк» у жовтні 2017 року звернулося до суду з позовом до ТОВ «ФК «Фактор плюс» про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015 (справа № 910/17763/17), тобто АТ «Златобанк» було обізнане про декларування ТОВ «ФК «Фактор плюс» себе як володільця права вимоги за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами, що укладені для забезпечення його виконання.

Одночасно судом ураховано, що АТ «Златобанк» не зверталося після ухвалення рішення суду у справі № 910/17763/17 із позовом про застосування двосторонньої реституції за договором відступлення прав вимоги від 04.02.2015 року.

У подальшому, добросовісність набуття ТОВ «ФК «Фактор плюс» права вимоги за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами, що укладені для забезпечення його виконання, підтверджена в судовому порядку в межах справ № 910/14716/17, № 910/4678/16.

Разом із цим, після відкриття провадження в даній справі № 910/17006/23, 26.10.2023 між ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" та ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» укладений договір № 26-10/23 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, предметом якого є відступлення на користь ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» права вимоги до ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

З огляду на наведене, ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» залучено судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

Відповідно до акту прийому-передачі документів від 26.10.2023 ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" передало ТОВ «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» копії Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012 із додатковими угодами до нього, а також копії договорів, що укладені для забезпечення його виконання.

При цьому, під час судового розгляду даної справи обставини щодо наявності в позивача оригіналів Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорів, що укладені для забезпечення його виконання, учасниками справи не заперечувалися.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

З огляду на те, що відповідачами в даній справі не визнається право ТОВ «ФК «Фактор плюс» на право вимоги за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами, що укладені для забезпечення його виконання, унаслідок укладення 25.10.2023 між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL, суд дійшов висновку про доведеність позивачем правових підстав для застосування передбаченого статтею 392 ЦК України механізму.

Ураховуючи викладене, позовна вимога про визнання права власності ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на право вимоги за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL та договорами, що укладені для забезпечення його виконання, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 25.10.2023, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс", суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути різні об`єкти - які належать покупцеві і ті, які йому не належать (майбутні об`єкти або товар, якого ще в продавця немає).

Вади предмету договору, у тому числі його відсутність у продавця, не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов`язань.

У розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.

Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV «Правочини. Представництво» ЦК України. Законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.

Утім, за змістом статті 519 ЦК України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Отже, сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу.

Якщо вимога відступлена за договором купівлі-продажу, то передання вимоги, яка вже не існує внаслідок виконання зобов`язання боржником, може свідчити про порушення продавцем обов`язку передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).

У таких випадках покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, або вимагати розірвання договору (стаття 651 ЦК України), вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору (частина п`ята статті 653 ЦК України).

Ураховуючи, що на момент укладення оспорюваного договору про відступлення прав вимоги від 25.10.2023, ПАТ "Златобанк" не володів предметом договору - правом вимоги за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, відповідне право не перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс".

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, у тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Утім, зазначена вада предмета договору про відступлення прав вимоги від 25.10.2023, а саме відсутність у ПАТ "Златобанк" права вимоги за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, не є правовою підставою для визнання договору про відступлення прав вимоги від 25.10.2023 недійсним.

Так, недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21.

У зв`язку з викладеним, оскільки наведені позивачем обставини не є правовими підставами для визнання договору про відступлення прав вимоги від 25.10.2023 недійсним, суд дійшов висновку в задоволенні позовної вимоги про визнання вказаного договору недійсним відмовити.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог покладаються відповідно до статті 129 ГПК України на відповідачів-1,-2 порівну. У частині позовних вимог, що не підлягають задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" задовольнити частково.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31; ідентифікаційний код 37881514) на право вимоги за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL та договорами, що укладені для забезпечення його виконання.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52; ідентифікаційний код 35894495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31; ідентифікаційний код 37881514) 469700 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч сімсот) грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 39; ідентифікаційний код 40254432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31; ідентифікаційний код 37881514) 469700 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч сімсот) грн. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 25.06.2024 року.

Суддя К.В. Полякова