Рішення

від 24.06.2024 по справі 369/5174/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5174/24

Провадження № 2/369/4858/24

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 369/5174/24 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його хрещений батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з 1/7 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222485200:06:002:0043, загальною площею 2,3795 га, яка розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222485201:01:028:0048, загальною площею 0,1280га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Крім того, до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшла 0,3442 га частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 29,2039 га кадастровий номер 3222485200:04:018:0013, що розташована на території Ірпінської територіальної громади Бучанського району (раніше - Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району) Київської області, яку він згідно ч. 1, ч. 3 ст. 1268, 1270 ЦК України прийняв у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 своєї дружини ОСОБА_3 , так як постійно проживав разом з нею за однією адресою, але за життя не встиг оформити свої спадкові права.

За життя померлим було складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 06.07.2011 р. за реєстровим номером № 137, за яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті і на що за законом він матиме право, в тому числі і земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, він заповів позивачу, оскільки померлі не мали власних дітей, виховали позивача як сина, позивач завжди бути поруч з ними, доглядав за ними, турбувався.

Позивач відповідно до ст. ст.1269, 1270 ЦК України прийняв спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . Приватним нотаріусом Києво-Святошинського (нині-Бучанського) районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С. 06.08.2015 року була заведена спадкова справа за №52/2015, номер у спадковому реєстрі 57784351.

Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. 17.07.2020 року було видано позивачу Свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НОР 254409, зареєстроване в реєстрі за №4161 на 1/7 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222485200:06:002:0043, загальною площею 2,3795 га, та Свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НОР 254410, зареєстроване в реєстрі за №4162, на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222485201:01:028:0048, загальною площею 0,1280 га.

31.01.2024 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки загальною площею 29,2039 га, кадастровий номер 3222485200:04:018:013, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ірпінської територіальної громади Бучанського району (раніше - Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району) Київської області, згідно Списку співвласників земельної ділянки, порядковий номер 050, частка у спільній власності становить0,3442 га, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 .

Однак позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану частку земельної ділянки, оскільки нотаріусом не встановлено склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, а саме не відомо розмір частки, належної спадкодавцю, видати свідоцтво про право на спадщину та здійснити державну реєстрацію права на нерухоме майно відповідно до діючого законодавства неможливо, і рекомендовано звернутися до суду.

Просить суд визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом, право власності на частину земельної ділянки площею 29,2039 га, кадастровий номер 3222485200:04:018:0013, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ірпінської територіальної громади Бучанського району (раніше-Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району) Київської області, згідно Списку співвласників земельної ділянки, порядковий номер 050, частка у спільній власності становить0,3442 га.

01 квітня 2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у вищезазначеній цивільній справі, на виконання положень ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

У судове засідання 24.06.2024 року позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.

В судове засідання 24.06.2024 р. відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від представника відповідача надійшов відзив, підписаний 16.05.2024 року представником Ірпінської міської ради Українською Тетяною Олександрівною, в якому відповідач просить суд прийняти та долучити до матеріалів судової справи даний відзив, прийняти законне та обгрунтоване рішення, розгляд справи проводити у відсутність представника Ірпінської міської ради, судові витрати покласти на позивача, і не заперечує проти задоволення позовних вимог, якщо позивачем надано всі підтверджуючі документи щодо приналежності земельної частки (паю) спадкодавцю, а також якщо суд не знайде підстав для передачі судової справи за підсудністю до Ірпінського міського суду.

Підстав для передачі справи до Ірпінського міського суду Київської області судом не встановлено, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з положеннямист. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

За правилами чинного ЦПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, а тому за правилами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, повинен пред`являтися за місцем знаходження вказаного нерухомого майна, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18.

Як вбачається з позовної заяви, позивач ставить питання про визнання права власності на частку земельної ділянки, що розташована на території Ірпінської територіальної громади Бучанського району (до адміністративно-територіального поділу 01.01.2021 р. - на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району) Київської області.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 в Україні утворено 136 нових та ліквідовано існуючі 490 районів. У Київській області, зокрема Бучанський район (з адміністративним центром у місті Буча) у складі територій Білогородської сільської, Бородянської селищної, Борщагівської сільської, Бучанської міської, Вишневої міської, Гостомельської селищної, Дмитрівської сільської, Ірпінської міської, Коцюбинської селищної, Макарівської селищної, Немішаївської селищної, Пісківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 125 Конституції України,ст.17Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Суди утворюються, реорганізуються і ліквідуються законом.

Згідно із пунктом 3.1 розділу XII«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинностіПостановою ВерховноїРади України«Про утвореннята ліквідаціюрайонів» від17липня 2020року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеногоУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX. {Розділ ХІІ доповнено пунктом 3-1 згідно ізЗаконом № 950-IX від 03.11.2020; із змінами, внесеними згідно ізЗаконом № 1874-IX від 16.11.2021; в редакціїЗаконів № 2808-IX від 01.12.2022, № 3511-IX від 09.12.2023 р.

Приймаючи до уваги те, що Михайлівсько-Рубежівська сільська рада Київської області і село Михайлівка-Рубежівка до набрання чинностіПостановою Верховної ради України «Про утворення і ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IXвідносилися до адміністративних меж Києво-Святошинського району Київської області, то позовна заява належить до територіальної підсудності Києво-Святошинського районного суду Київської області. Доводи відповідача щодо порушення позивачем правил територіальної підсудності і передачі даної справи до Ірпінського міського суду Київської області не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.

Треті особи: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович і Головне управління Держгеокадастру ум.Києві таКиївській області в судове засідання 24.06.2024 р. не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст.200ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає за можливе ухвалити судове рішення за результатами підготовчого провадження.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55,124 Конституції Українитастатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19.

Згідно зіст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 12.02.2015року, актовий запис №11.

Згідно заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 06.07.2011 р. за реєстровим номером №137, наявного в матеріалах справи, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті і на що за законом він матиме право, в тому числі і земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, заповів позивачу.

Після його смерті відкрилась спадщина, що складалася з 1/7 (однієї сьомої) частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222485200:06:002:0043, загальною площею 2,3795 га, яка розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222485201:01:028:0048, загальною площею 0,1280га, яка розташована по АДРЕСА_1 , а також 0,3442га часткиземельної ділянкидля веденняособистого селянськогогосподарства,загальною площею29,2039га кадастровийномер 3222485200:04:018:0013,що розташованана територіїМихайлівсько-Рубежівськоїсільської радиКиєво-Святошинськогорайону Київськоїобласті.

Приватним нотаріусом Києво-Святошинського (нині-Бучанського) районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. 06.08.2015 року за заявою позивача, як єдиного спадкоємця, була заведена спадкова справа за №52/2015, номер у спадковому реєстрі 57784351, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №41155067 від 06.08.2015р.

17липня 2020року приватнимнотаріусом Києво-Святошинськогорайонного нотаріальногоокругу Київськоїобласті ЛеденьовимІ.С.у спадковійсправі №52/2015 буловидано позивачу,як єдиномуспадкоємцю, Свідоцтвопро правона спадщинуза заповітомсерії НОР254409,зареєстроване вреєстрі за№4161на 1/7 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222485200:06:002:0043, загальною площею 2,3795 га, що знаходиться на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НОР 254410, зареєстроване в реєстрі за №4162 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222485201:01:028:0048, загальною площею 0,1280 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17.07.2020 р. за №№ 60974655, 60974748, Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.07.2020 р. за №№ 216821175, 216824271, які наявні в матеріалах справи.

Постановою приватного нотаріусу Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С. від 31.01.2024 року за №141/02-31, виданою у спадковій справі №52/2015, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 0,3442 га частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 29,2039 га, кадастровий номер 3222485200:04:018:0013, що раніше належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , яку він прийняв у спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не оформив своїх спадкових прав.

Як вбачається із зазначеної вище Постанови, що наявна в матеріалах справи, на указану спадщину спадкоємцем за заповітом є позивач ОСОБА_1 . Інших спадкоємців, передбачених законодавством України, та осіб, які згідно ст. 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку спадщини, немає. При підготовці документів для видачі свідоцтва про право на спадщину було з`ясовано, що не визначена частка вище вказаної земельної ділянки в праві спільної власності, що належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . Так як не встановлено склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, а саме не відомо розмір частки земельної ділянки, належної спадкодавцю, видати свідоцтво про право на спадщину та здійснити державну реєстрацію права на нерухоме майно відповідно до діючого законодавства неможливо.

В матеріалах справи наявні Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , видане Виконавчим комітетом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 17.06.2011р., актовий запис №27. Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради інформацією, викладеною у листі від 26.01.2024 року за №вих.08311/13, підтверджено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 , з 05.04.1986р. по 31.08.2011р. На момент її смерті проживали та були зареєстровані разом з нею: ОСОБА_2 , 1942 року народження, з 05.04.1986 року по момент смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №570146, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів від 02.02.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010532900745, копія якого наявна в матеріалах справи, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , адреса співласника: АДРЕСА_2 , є у Списку співвласниківземельної ділянкипід порядковимномером 050,якій належить частка у спільній власності розміром 0,3442 га земельної ділянки 3222485200:04:018:0013 загальною площею 29,2039га відповідно до розпорядження Києво-Святошинської райдержадміністрації від 17 жовтня 2005 р. №492, що увійшла у спадкове майно (спадщину), яку прийняв після її смерті єдиний спадкоємець за законом ОСОБА_2 на підставі ст. ч. 1, ч.3 ст. 1268, 1270 ЦК України, але за життя не встиг оформити свої спадкові права і отримати правовстановлюючий документ на цю частину земельної ділянки.

Відповідно до плану меж земельної ділянки, кадастровий номер 3222485200:04:018:0013, визначено межі частки земельної ділянки під номером 050.

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.02.2024 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за індексним номером 364201356 від 01.02.2024 р., наявних в матеріалах справи, земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:04:018:0013, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 817964032224, обліковується за громадянами: ОСОБА_5 (дата державної реєстрації речового права -11.09.2020 р., частка площею 0,4916 га); ОСОБА_6 (дата - ІНФОРМАЦІЯ_5 , частка - 0,3652 га); ОСОБА_7 (дата -20.05.2016 р., частка - 0,3442 га); ОСОБА_8 (дата - ІНФОРМАЦІЯ_6 , частка - 0,3442 га); ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (дата -18.08.2023 р., частка -0,3442 га); ОСОБА_11 (дата -24.07.2023 р., частка - 0,3442 га); ОСОБА_12 (дата -21.08.2023 р., частка - 0,3442 га); ОСОБА_13 (дата - 04.12.2023 р., частка - 0,3442 га); ОСОБА_14 (дата -11.10.2023 р., частка - 0,3442 га); ОСОБА_15 (дата - 19.02.2019 р., частка - 0,3442 га); ОСОБА_16 (дата -19.07.2022 р., частка - 0,3442 га); ОСОБА_17 (дата -18.08.2023 р., частка -0,3443 га); ОСОБА_18 (дата -11.08.2023 р., частка - 0,4302 га); ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (дата -18.07.2023 р., частка - 0,3806 га); ОСОБА_21 (дата - ІНФОРМАЦІЯ_7 , частка - 0,3442 га); ОСОБА_22 (дата -04.07.2023 р., частка - 0,4446 га); ОСОБА_23 (дата -04.12.2023 р., частка - 0,3442 га); ОСОБА_24 (дата - 04.12.2023 р., частка - 0,3442 га); ОСОБА_25 (дата - ІНФОРМАЦІЯ_8 , частка - 0,4516 га); ОСОБА_26 (дата -11.10.2023 р., частка - 0,3515 га); ОСОБА_27 (дата -14.11.2023 р., частка -0,5437 га); ОСОБА_28 (дата - ІНФОРМАЦІЯ_9 , частка - 0,3462 га); ОСОБА_29 (дата -30.10.2023 р., частка - 0,4275 га); ОСОБА_30 (дата - ІНФОРМАЦІЯ_10 , частка - 0,4295 га); ОСОБА_31 (дата державної реєстрації речового права11.10.2023 р., частка площею 0,3443 га); ОСОБА_32 (дата -13.12.2023 р., частка - 0,3493 га); ОСОБА_33 (дата - 07.12.2023 р., частка - 0,3442 га); ОСОБА_34 (дата -13.12.2023 р., частка - 0,6108 га); ОСОБА_35 (дата -27.01.2024 р., частка - 0,4035 га); ОСОБА_36 (дата -13.12.2023р., частка - 0,3443 га); ОСОБА_37 (дата -13.12.2023 р., частка - 0,5938 га); ОСОБА_38 (дата -13.12.2023р., частка -0,3442 га); ОСОБА_39 (дата -13.12.2023р., частка - 0,4049 га).

Як вбачається з матеріалів справи Державний акт серії ЯА № 570146 був складений 02 лютого 2006 року.

Наказом Державногокомітету Українипо земельнихресурсах 04.05.1999року №43 було затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка регулювала створення державних актів у 2006 році, і у відповідності до якої був створений вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до п.1.1 Інструкції право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом: на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно п. 2.10 Інструкції до державного акту на право власності на земельну ділянку, що видається товариствам всіх видів або співвласникам, обов`язково додається затверджений список членів даного товариства або співвласників.

Наразі, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється відповідно доЗакону України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно ч. 9ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр»відомості про розподіл земель між власниками та користувачами вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зістаттею 3 зазначеного Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до вимог ч. 6ст. 11 ЦК Українипідставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до вимогст. ст. 1216, 1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1ст. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За вимогами ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1ст. 1221 ЦК Українимісцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її у строк і в порядку, встановленому статтями 1269 і 1270 ЦК України. За положеннями ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме протягом шести місяців.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.

Відповідно до положень ч.1ст. 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 81 ЗК України однією із підстав набуття права власності громадянами України на земельні ділянки є прийняття спадщини.

Відповідно до положень п. 10Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

За змістом ст. ст. 1296, 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно дост. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності.

З огляду на позицію, висвітлену у п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, відповідно дост. 67 Закону України «Про нотаріат»свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно абз. 3 п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, виходячи з вищенаведеного, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , що складалася з частини земельної ділянки площею 29,2039 га, кадастровий номер 3222485200:04:018:0013, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ірпінської територіальної громади Бучанського району (до адміністративно-територіального поділу: Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району) Київської області, згідно Списку співвласників земельної ділянки, порядковий номер 050, частка у спільній власності становить0,3442 га, і належала їй на праві спільної часткової власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №570146, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів від 02.02.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010532900745.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивач по справі ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , інших спадкоємців не має, до нього перейшли всі права і обовязки, що належали померлому на день смерті. Як уже було встановлено судом, на момент смерті йому належала на власності також і частина земельної ділянки площею 29,2039 га, кадастровий номер 3222485200:04:018:0013, згідно Списку співвласників земельної ділянки порядковий номер 50, частка у спільній власності становить 0,3442 га, що в свою чергу означає перехід права власності частини земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом до осіб, що прийняли спадщину.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про задоволення позову та визнання за позивачем в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 права власності на частку 0,3442 га земельної ділянки загальною площею 29,2039 га, кадастровий номер 3222485200:04:018:0013, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ірпінської територіальної громади Бучанського району (до адміністративно-територіального поділу: Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району) Київської області, згідно Списку співвласників земельної ділянки порядковий номер 050.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, ч. 3 ст. 200, 258, 259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 16, ч. 1 ст. 328, 392, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, 1221, 1222, 1225, 1233, 1234, ч. 1 ст. 1235, 1251, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 81, 121, 125, 152 ЗК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , право власності на частину земельної ділянки площею 29,2039 га, кадастровий номер 3222485200:04:018:0013, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ірпінської територіальної громади Бучанського району (до адміністративно-територіального поділу: Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району) Київської області, згідно Списку співвласників земельної ділянки, порядковий номер 050, частка у спільній власності становить0,3442 га, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , громадянин України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Інформація про відповідача: Ірпінська міська рада, місцезнаходження: Україна, 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Шевченка, 2-а, код ЄДРПОУ 33800777.

Інформація протретю особу: Приватний нотаріус Бучанського районного

нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, місцезнаходження: Україна,08134,Київська область,Бучанський район,місто Вишневе,вулиця ЛесіУкраїнки,будинок 74-А,прим.188,РНОКПП НОМЕР_4 .

Інформація про третю особу: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, код ЄДРПОУ 39817550, місцезнаходження: Україна, 03115, місто Київ, вулиця Серпова 3/14.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2024 року.

СуддяА.В.Янченко