Рішення

від 19.06.2024 по справі 910/2884/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2024Справа № 910/2884/24

За позовомКомунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»доКомунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та спору на них Печерського району» м. Києвапроусунення перешкод у користуванні майномСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:не з`явивсявід відповідача:Хрімлі Д.І., Мардело Т.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (надалі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району» м. Києва (надалі - КП «ШЕУ Печерського району» м. Києва» про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перешкоджає позивачу у користуванні його майном, у зв`язку з чим позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні гаражними боксами на вул. Старонаводницькій, 10-12 в місті Києві (реєстраційним номер об`єкту нерухомого майна в реєстрі №1514961180000), гаражами літ. «П» та літ. «Р» шляхом надання вільного доступу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

27.04.2024 представником позивача через систему «Електронний суд» подано клопотання про витребування у відповідача та ТОВ «Техінвентаризація» доказів, а саме технічної документації стосовно спірних приміщень об`єктів нерухомого майна, в якому позивач просив суд продовжити процесуальний строк для подання такого клопотання.

За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою - четвертою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Тобто, за вказаними приписами Господарського процесуального кодексу України продовжений може бути виключно строк, встановлений судом, в той час як строк для подання учасниками справи доказів в даному випадку встановлений законом.

З урахуванням викладеного, клопотання позивача про витребування доказів від 27.04.2024 було залишено без розгляду.

Також з аналогічних підстав судом було відхилено клопотання позивача від 01.05.2024 витребування доказів, а також відмовлено в залученні до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору у зв`язку з недоведенням позивачем яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на права та/або обов`язки виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

10.05.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що за ним на праві господарського відання закріплено нерухоме майно (в тому числі, гаражі літ. «П» та літ. «Р»), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 12, в той час як до нерухомого майна по вул. Старонаводницькій 10 відповідач не має ніякого відношення. Також відповідачем 10.05.2024 подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Протокольною ухвалою суду від 15.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.06.2024.

Представник позивача в судове засідання 19.06.2024 не з`явився та з технічних причин не зміг взяти участь у розгляді справи по суті в режимі відеоконференції.

Представник відповідача в судове засідання з`явилися, надали пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечували.

В судовому засіданні 17.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №361 від 26.06.2017 за актами приймання-передачі основних засобів від 02.10.2017 позивач прийняв на баланс нерухоме майно - гаражі 9 шт. по вул. Старонаводницькій, 10, загальною площею 346,6 кв.м; 2 гаражі з підвалом площею 38,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 10; гараж без підвалу площею 19,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 10.

Також за розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №108 від 15.02.2018 на баланс позивача на праві господарського відання передано нерухоме майно - 2 гаражі з підвалами площею 38,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 10.

Робочою групою представників КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» було проведено обстеження майна, що обліковується в якості основних засобів виробництва, а саме: гаражні боки на вул. Старонаводницькій 10-12 в місті Києва , було здійснено перевірку, за результатами якої встановлено, що спірні об`єкти нерухомого майна (гаражі літ. «П» та літ. «Р») зареєстровані за відповідачем на праві господарського відання.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, відповідач чинить перешкоди у користуванні вказаним нерухомим майном.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів, зокрема, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, частиною першої якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

При цьому, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права.

Таким чином, для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Так, позивач вказує, що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні належним позивачу на праві господарського відання нерухомим майном, а саме гаражними боксами літери «П» та літ. «Р» по вул. Старонаводницькій, 10-12.

При цьому, право титульного володільця спірним нерухомим майном за твердженням позивача належить йому згідно розпорядження Печерської районної у місті Києві ради №49 від 20.06.2002 та Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №361 від 26.06.2017.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що згідно розпорядження Печерської районної державної адміністрації №361 від 26.06.2017 позивач є правонаступником реорганізованого Комунального автотранспортного підприємства Печерської районної державної адміністрації м. Києва, якому за актами приймання-передачі від 02.10.2017 передано в господарське відання нерухоме майно, в тому числі, за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 10.

Тобто, позивач є титульним володільцем нерухомого майна, а саме гаражними боксами, що знаходяться за вказаною адресою.

На підставі наказу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» №34 від 10.20.2021 робочою групою позивача було проведено перевірку нерухомого майна, що знаходиться у його володінні.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що нерухоме майно, а саме гаражні бокси «П» та літ. «Р» (реєстраційний номер 151496118000), перебувають у користуванні відповідача без належних правових підстав, у зв`язку з чим позивач просить усунути перешкоди у користуванні таким майном шляхом надання вільного доступу до нього.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено, що 24.03.2018 за відповідачем на праві господарського відання зареєстровано нерухоме майно - комплекс виробничих будівель та спору загальною площею 2 491,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 12. До складу вказаного нерухомого майна (майнового комплексу) входять, окрім інших, гаражі за літерами «П» та «Р».

Вказані відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №118509853 від 26.03.2018. Підставою виникнення зазначених майнових прав є наказ Головного управління з питань майна КМДА про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва №335/20-11 від 21.02.2002.

Тобто, відповідач є титульним володільцем комунального нерухомого майна, зокрема, гаражів за літерами «П» та «Р», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 12, і його права на таке майно зареєстровано у відповідності з положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З урахуванням викладеного, позовні вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» щодо усунення перешкод у користуванні ним нерухомим майном (гаражами), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 12, є необґрунтованими з огляду на наявність у відповідача відповідних прав на вказане майно.

В той же час, стосовно зазначеної у позовній заяві адреси гаражів «П» та «Р», які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 10, судом не встановлено існування жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту користування відповідачем таким майном та/або використання його у власній господарській діяльності.

При цьому, суд наголошує, що підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно наявних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, задоволення негаторного позову можливе за сукупності двох підстав: наявності у позивача права вимоги усунення перешкод; вчинення перешкод відповідачем.

За відсутності хоча б однієї із зазначених обставин підстав для задоволення негаторного позову немає.

За таких обставин суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не було доведено факту порушення будь-яких прав позивача на користування спірними гаражними боксами на вул. Старонаводницькій, 10-12 в місті Києві, на захист яких спрямований даний позов.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування сторін залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.06.2024.

Суддя В.П. Босий