Рішення

від 08.05.2024 по справі 911/2405/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2405/18

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Суткової Д.С. розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-СПП, Київська обл., смт. Рокитне

до Державного підприємства Дослідне господарство Озерна Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків національної академії аграрних наук України, Київська обл., с. Озерна

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 1 534 783 грн. 56 коп.

та за зустрічним позовом Державного підприємства Дослідне господарство Озерна Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків національної академії аграрних наук України, Київська обл., с. Озерна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Спп, Київська обл., смт. Рокитне

про визнання недійсним договору поставки

Представники сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-СПП» звернулось до суду з позовом про зобов`язання Державного підприємства Дослідне господарство Озерна Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків національної академії аграрних наук України вчинити дії з поставки 450 метричних тонн кукурудзи та стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 260 000 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 274 783 грн. 56 коп.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору № 21/09/02 від 21.09.2015 р. щодо поставки 450 метричних тонн кукурудзи на загальну суму 1 260 000,00 грн.

Відповідачем поданий відзив на позов, в якому зазначає, що йому стало відомо про існування даного договору у жовтні 2018 року, коли на його адресу надійшло письмове повідомлення (вимога) № 19/10, оскільки даний договір був укладений з попереднім керівником ОСОБА_1 , який на даний час звільнений з посади директора за власним бажанням.

При цьому, вказаний договір ОСОБА_1 після свого звільнення згідно акту приймання-передачі не передавав, жодних повідомлень, щодо посвідчення ним даного договору не надходило.

Відповідач стверджує, що попередній директор не дотримавшись встановлених обмежень щодо своїх повноважень, а саме, не пройшовши процедури погодження з Академією щодо укладання даного договору, перевищив свої повноваження у зв`язку з чим відповідач звернувся до Білоцерківського відділу поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Також ДП «Дослідне господарство «Озерна» подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач посилається на ст. 227 ЦК України, відповідно до якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійним.

Відповідачем по зустрічному позову поданий відзив, в якому посилається на те, що заявлена ДП «ДГ «Озерна» норма ч. 1. ст. 227 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується, оскільки даний вид діяльності не підлягає ліцензуванню, а коло видів діяльності, здійснення яких потребує отримання ліцензії, визначається ЗУ «Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності», Господарським кодексом України та іншими законами. Також просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у зв`язку із пропущенням строку позовної давності.

Позивачем подано уточнену зустрічну позовну заяву, в якій зазначає, що 16.02.2016 р. між ТОВ "СПП-Агро" та ТОВ "Агро-СПП" укладено договір про відступлення права вимоги (цесії).

Відповідно до п. 2 договору цесії цесіонарій набуває право вимагати від продавця належного виконання обов"язків за основним договором, а саме - поставки товару на загальну суму 1 260 000,00 грн., та оплати всіх штрафних санкцій за невиконання продавцем своїх обов"язків, визначених в розділі 6 основного договору.

Таким чином, сторони договору цесії порушили права та законні інтереси ДП "ДГ "Озерна", так як останній є зацікавленою особою щодо даного правочину.

Позивач по зустрічному позову вважає, що укладаючи договір цесії між ТОВ «СПП-Агро» та ТОВ «Агро-СПП», дані юридичні особи порушили ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України та ч. 3 ст. 720 ЦК України, оскільки за договором відбулось безоплатне відступлення майнових прав, тобто договір за своїм змістом та суттю є договором дарування, однак Статутом ТОВ «СПП-Агро» не передбачено дарування майна та майнових прав, а тому просить суд визнати даний договір недійсним.

ТОВ «СПП-Агро» та ТОВ «Агро-СПП» мало можливість ознайомитись із положенням Статуту «ДП «ДГ «Озерна», які стосуються правової основи діяльності підприємства, повноважень директора підприємства та встановити обмеження його діяльності.

В даному випадку правочин є недійсним, оскільки попередній директор не був наділений цивільною дієздатністю на укладання договору поставки без погоджень на те Академії.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Проте, оскаржуваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто на поставку кукурудзи врожаю 2015 року. ДП «ДГ «Озерна» на момент підписання договору не мало у своїй власності необхідної кількості товару, а тому й не могло взяти на себе зобов`язання щодо його поставки.

Виходячи із правової позиції Верховного Суду України, яка відображена у постановах по справам № 3-68гс14 та № 3-38гс-14, норми статті 92 ЦК України застосовуються у системному зв`язку із положеннями ст. 241 ЦК України та правочин, вчинений представником із перевищенням повноважень, може бути визнаний недійсним за відсутності його подальшого схвалення. Порушення кримінального провадження за заявою ДП «ДГ «Озерна» свідчить про відсутність схвалення оспорюваного правочину.

Ухвалою суду від 23.01.2019 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.05.2019 р. зупинено провадження у справі та призначено технічну експертизу документів, на виконання якої були поставлені наступні питання: у якій послідовності виконувались реквізити договору поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р (підпис, відтиск печатки тощо); чи нанесені відтиски печаток у той час, яким датований документ; у який період часу був виконаний підпис у договорі поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р.; в один чи різні періоди часу виконано підписи у договорі поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р.

02.12.2019 р. на адресу суду надійшов висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз, у зв`язку з чим, провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 22.01.2020 р. зупинено провадження у справі та призначено додаткову технічну експертизу документів, на виконання якої були поставлені наступні питання: у якій послідовності виконувались реквізити договору поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р (підпис, відтиск печатки тощо); чи нанесені відтиски печаток у той час, яким датований документ; у який період часу був виконаний підпис у договорі поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р.; в один чи різні періоди часу виконано підписи у договорі поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 р. ухвала Господарського суду Київської області від 22.01.2020 р. залишена без змін.

Ухвалою суду від 22.12.2021 р. зупинено провадження у справі до розгляду пов`язаною з нею іншою справою № 911/2405/18.

05.05.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника відповідача по первісному позову надійшло клопотання про розгляд справи за його відстуності, а при систематичній неявці представника позивача та відсутності клопотання про розгляд справи за відсутності представників, просить позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 23.02.2024 р. провадження у справі № 911/2405/18 поновлено.

На день розгляду справи представники сторін в засідання суду не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

21.09.2015 р. між Державним підприємством Дослідне господарство імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (перейменовано на Державне підприємство "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України") (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СПП-Агро (покупець) було укладено договір поставки № 21/09/02, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар кукурудза урожаю 2015 року, насипом, у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору продавець гарантує покупцю, що товар є його власністю і вільний від прав третіх осіб, зокрема, не є предметом застави (в тому числі - податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.

Згідно п. 4.1 договору передача товару продавцем проводиться на умовах ЕХW (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2000 року) зерновий склад ПАТ Рокитнянський комбінат хлібопродуктів (09600, вул. Вокзальна, буд. 222, смт. Рокитне, Київська обл., т. 04562-6-14-15, код ЄДРПОУ 00951764) та ПАТ Білоцерківський елеватор (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 8, код ЄДРПОУ 00951729) (далі зернові склади продавця).

Продавець передає товар покупцю у власність на зерновому складі, визначеному у п. 4.1, на умовах цього договору в повному обсязі до 31.10.2015 р. (п. 4.2 договору).

Умовами п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору визначено, що ціна товару згідно даного договору становить 2 800,00 грн. за одну тону з ПДВ, в тому числі ПДВ складає 466,67 грн. Загальна вартість товару, що поставляється, становить 1 050 000,00 грн. без ПДВ, крім того, ПДВ 210 000,00 грн. Загальна вартість товару з ПДВ становить 1 260 000,00 грн. Покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця до 31.12.2015 р., але після отримання наступних документів: оригінал рахунку-фактури на товар із зазначенням номенклатури, кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього суми до сплати; оригінал видаткової та факсимільних копій податкових накладних на товар на повну суму його вартості. Продавець зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену у відповідності з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку продавця товару надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець залишає за собою право скористатись п. 201.10 Податкового кодексу України та подати до податкового органу відповідну скаргу на продавця. Також, покупець має отримати: оригінал договору, підписаний продавцем; оригінал оформленої належним чином складської квитанції на зерно, виданої зерновим складом на ім`я покупця; оригінал картки аналізу зерна (форма № 47), виданої зерновим складом (за вимогою покупця).

У випадку порушення продавцем гарантій, передбачених п. 1.2 договору (виявлення, що товар є предметом застави, в тому числі - податкової і т.д.) продавець відшкодовує продавцю збитки, понесені покупцем, в повному обсязі, а також сплачує покупцю штраф в розмірі 5% від вартості такого товару. Штраф сплачується продавцем незалежно від наявності збитків (п. 6.1 договору).

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язується оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.2 договору).

Пунктом 6.3 договору встановлені наслідки прострочення продавця в поставці товару: за не поставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п. 4.2 даного договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено. За прострочення поставки більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів продавець, крім пені (додатково), зобов`язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 100% вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Штраф по даному пункту сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (пп. 6.3.1); у випадку прострочення поставки покупець має право відмовитися від прийняття/поставки непоставленого (недопоставленого) товару та його оплати, а продавець при цьому зобов`язується відшкодувати покупцю всі понесені у зв`язку з простроченням збитки, а також сплатити покупцю штраф у розмірі 100% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Штраф по даному пункту сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (пп. 6.3.2).

У відповідності до п. 6.4 договору, у випадку поставки товару, якість якого не відповідає вимогам ст. 2 даного договору, покупець має право: вимагати від продавця сплати неустойки з розрахунку 1% від вартості неякісного товару, за кожен процент погіршення відповідного якісного показника, вказаного в ст. 2 даного договору (пп. 6.4.1); вимагати від продавця заміни неякісного товару на якісний з відшкодуванням покупцю всіх витрат, пов`язаних з поверненням товару та/або переадресацію товару на інші елеватори для доведення товару до необхідних якісних показників (простій та інші), проведенням аналізів товару (інспекція ДХІ, експертиза Торгово-промисловою палатою (ТПП), а також будь-яких інших витрат та збитків покупця (пп. 6.4.2); відмовитися від прийняття товару та вимагати від продавця повернення повної вартості вже сплаченого товару разом з відшкодуванням покупцю всіх витрат та збитків, що були понесені ними у зв`язку з поставкою продавцем неякісного товару, а також сплати штраф у розмірі 30% від вартості неякісного товару (пп. 6.4.3).

Згідно з п. 6.5 договору сторони домовились, що у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, до вимог щодо нарахування та стягнення пені, штрафів та інших видів неустойки/штрафних санкцій за цим договором, застосовується трирічний строк позовної давності.

У випадку зменшення податкового кредиту покупця з додатку на додану вартість, що виникло внаслідок не реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, продавець на підставі письмової вимоги покупця зобов`язаний відшкодувати останньому грошові кошти в розмірі, рівній сумі, на яку покупцю було зменшено податковий кредит по ПДВ (п. 6.6 договору).

16.02.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СПП-Агро (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-СПП (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), згідно з п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває всі права і обов`язки цедента за договором поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р., належні цедентові.

За договором відступлення цесіонарій набуває право вимагати від продавця (замість цедента) належного виконання обов`язків за договором поставки на загальну суму 1 260 000,00 грн., та оплати всіх штрафних санкцій за невиконання продавцем своїх зобов`язань, визначених в розділі 6 основного договору (п. 2 договору відступлення).

Відповідно до п. 3 договору відступлення цесіонарій набуває право вимоги цедента в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

У відповідності з п. 5 договору відступлення, відступлення прав вимоги здійснюється безоплатно.

Згідно з п. 7 договору відступлення права і обов`язки, що відступаються за цим договором, переходять від цедента до цесіонарія в день підписання цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 11 договору відступлення).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у ньому, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними, суд може відкласти розгляд справи.

Разом з тим ч. 4 ст. 202 ГПК України, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник позивача двічі в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин позов, з огляду на нез`явлення позивача у засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 202 ГПК України суд залишає його без розгляду.

Що стосується зустрічного позову, то суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог з огляду на наступне:

ДП Дослідне господарство Озерна Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України подало зустрічний позов у даній справі, який було прийнято судом, та просить суд визнати недійсним договір поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р. та договір цесії від 16.02.2016 р., посилаючись на те, що договір поставки укладений колишнім керівником позивача з перевищенням своїх повноважень.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже, при вирішенні питання щодо визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, слід встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Припис абз. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведення юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Так, з наданого до суду оригіналу спірного договору поставки вбачається, що останній підписаний представниками сторін та скріплений печатками відповідних підприємств.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували відсутність повноважень у директора ДП Дослідне господарство імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України Кабули М.П., який виступав підписантом з боку підприємства, на підписання відповідного договору.

При цьому, у пункті 6.6 Статуту ДП Дослідне господарство імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України в редакції від 25.09.2012 р. зазначено, що директор, діючи від імені господарства та в його інтересах відповідно до законодавства та в межах цього Статуту і контракту, самостійно вирішує питання діяльності господарства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Інституту, Академії і трудового колективу господарства, зокрема, укладає господарські договори, видає довіреності іншим особам, відкриває рахунки в установах банків та реєстраційні у відділеннях Державного казначейства, а також розпоряджається майном та коштами господарства відповідно до чинного законодавства та цього Статуту.

Отже, із Статуту вбачається, що директор наділений повноваженнями на укладення господарських договорів, а також розпоряджається майном та коштами господарства. Водночас, Державним підприємством "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" не надано до суду доказів того, саме спірний договір (визначені в ньому об`єми поставки) повинен був погоджуватись директором з Інститутом або Національною академією аграрних наук України.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ДП ДГ "Озерна" та ТОВ СПП-Агро була укладена велика кількість господарських договорів.

При цьому, ДП ДГ "Озерна" не надано доказів погодження будь-яких договорів, укладених з ТОВ СПП-Агро, на підтвердження того, що Інститут дійсно надавав погодження на кожний господарський договір, укладений директором Кабулою М.П. (або іншою уповноваженою особою), а також того, що спірний договір поставки не був належним чином погоджений.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що 24.11.2020 р. на адресу суду від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшло повідомлення про неможливість проведення додаткової технічної експертизи від 19.10.2020 р. у справі № 911/2405/18.

Отже, ДП ДГ "Озерна" не доведено того, що під час укладання спірного договору директором ОСОБА_1 останній діяв з перевищенням повноважень, тобто без обов`язкового погодження відповідного керуючого органу на укладення відповідного договору, а також того, що, укладаючи договір поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р., ОСОБА_1 діяв з порушенням законодавства та не в інтересах господарства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності передбачених законодавством підстав для визнання недійсним договору поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р., укладеного між ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" та Товариством з обмеженою відповідальністю СПП-Агро.

Окрім того, звертаючись із зустрічним позовом до суду, ДП ДГ "Озерна" просило визнати недійсним і договір відступлення права вимоги (цесії) від 16.02.2016р.

Як зазначалось вище, 16.02.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СПП-Агро (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-СПП (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), згідно з п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває всі права і обов`язки цедента за договором поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р., належні цедентові.

За договором відступлення цесіонарій набуває право вимагати від продавця (замість цедента) належного виконання обов`язків за договором поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р., а саме - поставки товару на загальну суму 1 260 000,00 грн., та оплати всіх штрафних санкцій за невиконання продавцем своїх зобов`язань, визначених в розділі 6 основного договору (п. 2 договору відступлення).

Відповідно до п. 3 договору відступлення цесіонарій набуває право вимоги цедента в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, а у відповідності з п. 5 договору відступлення, відступлення прав вимоги здійснюється безоплатно. Згідно з п. 7 договору відступлення права і обов`язки, що відступаються за цим договором, переходять від цедента до цесіонарія в день підписання цього договору.

За змістом ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

За приписами ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

При цьому, договір поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р. не містить будь-яких обмежень щодо можливості передачі прав та/або обов`язків сторін за цим договором третім особам.

Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, дійшов висновку про дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю СПП-Агро (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-СПП (цесіонарій) приписів чинного законодавства та умов договору поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р. щодо порядку укладення договору про відступлення права вимоги за цим договором поставки.

При цьому, суд відзначає, що обов`язкової умови щодо оплатності договору про відступлення права вимоги законодавством не передбачено.

Враховуючи все вищевикладене, дослідивши зустрічну позовну заяву і додані до неї докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач за зустрічним позовом посилався як на підставу своїх вимог та зустрічний відповідач як на підставу своїх заперечень, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ДП ДГ Озерна про визнання недійсним договору поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 р. та договору відступлення права вимоги (цесії) від 16.02.2016 р.

В той же час, суд зазначає, що заява відповідача за зустрічним позовом ТОВ Агро-СПП про застосування до вимог позивача за зустрічним позовом наслідків спливу строку позовної давності не підлягає у даному випадку задоволенню, оскільки за змістом частини першої ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки суд відмовляє в зустрічному позові по суті в зв`язку з відсутністю порушеного права зустрічного позивача, тому питання щодо наслідків спливу строку позовної давності за даних обставин не вирішується, оскільки не впливає на суть прийнятого рішення.

Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-92, 129, 207, 226, 236, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-СПП» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» про зобов`язання вчинити дії з поставки товару та стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 534 783 грн. 56 коп. залишити без розгляду.

2. В задоволенні зустрічного позовову Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-СПП» про визнання недійсним договору поставки № 21/09/02 від 21.09.2015 року та договору про відступлення права вимоги (цесії) від 16.02.2016 року відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 26.06.2024 року.

Суддя Л.Я. Мальована