Рішення

від 30.05.2024 по справі 911/436/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2024 р. Справа № 911/436/24

За позовом Бориспільської окружної прокуратури Київської області, 08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 21

в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції Столичного округу, 03035, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 1

2. Яготинської міської ради, 07700, Київська область, Бориспільський район, місто Яготин, вулиця Незалежності, будинок 67

до Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство", 08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Лісова, будинок 1

про стягнення 350 013, 76 грн шкоди

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю:

прокурора: Набок Ю.В.;

представника відповідача: Олійник А.В.

суть спору:

Бориспільська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Яготинської міської ради звернулася до Господарського суду Київської області із позовом до Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (надалі також ДП "Бориспільський лісгосп") про стягнення шкоди у розмірі 350 013, 76 грн, завданої внаслідок незаконної порубки лісу у кварталі 79 виділ 3 поблизу с. Панфили Яготинської об`єднаної територіальної громади.

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час реалізації представницьких повноважень, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", Бориспільською окружною прокуратурою Київської області було встановлено, що 04.05.2022 працівниками державної лісової охорони Помоклівського лісництва Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" виявлено факт незаконної рубки дерев дубу у кварталі 79 виділ 3 поблизу с. Панфили Яготинської об`єднаної територіальної громади, внаслідок чого державі заподіяно шкоди на суму 350 013, 76 грн.

Господарський суд Київської області ухвалою від 26.02.2024 відкрив провадження у справі № 911/436/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 21.03.2024.

18 березня 2024 року Яготинська міська рада через підсистему "Електронний суд" надіслала заяву про розгляд справи без участі представника Яготинської міської ради у порядку письмового провадження, в якій також зазначила, що позовні вимоги Бориспільської окружної прокуратури підтримує в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2024 підготовче судове засідання відкладено на 25.04.2024.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставку електронних листів до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС одержувачу Державному підприємству "Бориспільське лісове господарство".

З огляду на наведе вище, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судові засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та забезпечення права на подання заяв по суті справи.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, суд ухвалою від 25.04.2024 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 30.05.2024.

Присутній в судовому засіданні 30.05.2024 прокурор підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити повністю, представник відповідача усно заперечила проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 30.05.2024 суд ухвалив рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

установив:

Бориспільською окружною прокуратурою Київської області за результатами опрацювання інформації та матеріалів Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" виявлено порушення майнових інтересів держави, що спричинені внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, зокрема під час ведення лісового господарства. Так, установлено, що 04.05.2022 працівниками державної лісової охорони Помоклівського лісництва Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" у кварталі 79 виділ 3 поблизу с. Панфили Яготинської об`єднаної територіальної громади виявлено факт незаконної рубки 20 дерев дубу.

За результатами незаконної порубки дерев працівниками лісової охорони ДП "Бориспільський лісгосп" 05.05.2022 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства. Акт підписано начальником ЛПС, лісником та помічником лісника. До акту додано зведену відомість матеріально грошових оцінок рубки та відомість обчислення розміру шкоди.

Відповідно до розрахунку збитків спричинених порубкою дерев, проведеного директором ДП "Бориспільський лісгосп" Сироваткою В.О., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" збитки спричиненні незаконною рубкою дерев становлять 381 648, 84 грн.

Водночас за фактом незаконної самовільної рубки дерев відділенням поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області 05.05.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111100000498 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Згідно протоколу огляду місця події від 09.05.2022 у кримінальному провадженні № 12022111100000498, проведеного слідчим СВ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області Полваньязовим В.М. в межах Помоклівського лісництва ДП "Бориспільський лісове господарство" у кварталі 79 виділ 3 неподалік с. Панфили Яготинської ОТГ виявлено спиляні стовбури 20 дерев дубу (№ 1 діаметром 75 см; № 2 діаметром 72 см; № 3 діаметром 60 см; № 4 діаметром 32 см; № 5 діаметром 40 см; № 6 діаметром 77 см; № 7 діаметром 53 см; № 8 діаметром 55 см; № 9 діаметром 62 см; № 10 діаметром 50 см; № 11 діаметром 63 см; № 12 діаметром 63 см; № 13 діаметром 53 см; № 14 діаметром 65 см; № 15 діаметром 60 см; № 16 діаметром 40 см; № 17 діаметром 60 см; № 18 діаметром 75 см; № 19 діаметром 54 см; № 20 діаметром 67 см).

Відповідно до висновку експерта від 31.08.2022 № 10/22 за результатами проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12022111100000498 встановлено, що викладений в розрахунку матеріальної шкоди ДП "Бориспільський лісгосп" згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 розмір шкоди у сумі 381 648, 84 грн, завданої внаслідок незаконної порубки невстановленими особами 20 дерев (породи - дуб звичайний, діаметр пнів від 32 см до 77 см), за результатами експертного дослідження документально підтверджується у розмірі 350 013, 76 грн.

Прокурором у позові зазначено, що оскільки у розрахунку розміру заподіяної шкоди, проведеному ДП "Бориспільський лісгосп" не зазначено період застосування індексу інфляції, їх щорічні та щомісячні розміри та розрахунок загального індексу інфляції, що передбачає постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, остаточний розмір документально підтверджених збитків визначено судово-економічною експертизою в сумі 350 013, 76 грн.

Помоклівське лісництво, на території якого виявлено незаконну порубку дерев, до 2021 року перебувало у постійному користуванні ДП "Переяслав-Хмельницьке лісове господарство", яке згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 Nє679 "Про припинення Державного підприємства "Переяслав-Хмельницьке лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення" реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство".

Згідно із частинами першою, п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Прокурор зазначив, що 13.05.2022 до Єдиного державного реєстру внесено запис під номером 1003581120019001529 щодо припинення юридичної особи Державне підприємство "Переяслав-Хмельницьке лісове господарство" в результаті реорганізації.

Окрім того, прокурор зазначив також, що наразі триває процес припинення ДП "Бориспільське лісове господарство", однак інформації щодо остаточної ліквідації вказаної юридичної особи дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутні (витяг із даними ЄДРПОУ додається).

Отже, на момент вчинення правопорушення земельна ділянка на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, перебувала у постійному користуванні ДП "Бориспільське лісове господарство", що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії II-КВ № 002734, планшетом № 8 за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.

Звертаючись з означеним позовом прокурор зазначив, що ДП "Бориспільське лісове господарство", як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, чим заподіяв матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Перш за все, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно із частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У відповідності до частин третьої та четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18, від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43)".

Статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекпія) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів.

Функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Згідно із підпунктом 5 пункту 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 18 "Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекції Столичного округу (нова редакція)" (далі Положення), Інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах.

Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому, є належним позивачем у даній справі.

Із листа Державної екологічної інспекції Столичного округу від 20.12.2023 № 9/6/2-28/3734, наданого у відповідь на лист прокуратури від 12.12.2023 № 51/2-1381вих-23 вбачається, що вказаним уповноваженим органом не вживалися заходи, спрямовані на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев. Також в даному листі зазначено, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не заперечує щодо пред`явлення позову в інтересах держави про стягнення збитків заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та у разі подання позову підтримає позовні вимоги.

Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом Державною екологічною інспекцією Столичного округу щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, свідчить про бездіяльність позивача 1.

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах статей 13, 142, 145 Конституції України; статей 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами пункту б) частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зокрема належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Оскільки незаконна порубка дерев відбулась на території Яготинської об`єднаної територіальної громади, прокурор зазначає, що місцевий бюджет Яготинської міської ради Київської області не отримує відповідні кошти за заподіяну екологічну шкоду.

Бориспільська окружна прокуратура 12.12.2023 надсилала на адресу Яготинської міської ради лист № 51/2-1379вих-23 з вимогою надати інформацію чи вживалися міською радою заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення завданих збитків, у відповідь на який Яготинська міська рада листом від 18.12.2023 № 08-28/6208 повідомила, що не здійснювала жодних заходів щодо стягнення завданих громаді збитків. Разом з тим, Яготинська міська рада повідомила, що не заперечує проти представництва прокурором інтересів держави в особі Яготинської міської ради в суді щодо стягнення вказаних збитків при наявності документально підтверджених обставин.

Враховуючи, що відповідне обґрунтування підставності здійснення представництва інтересів держави прокурором, судом визнано обгрунтованим, та яке цілком узгоджується з вимогами, що ставляться до питань представництва прокурором інтересів держави, суд виходить із того, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави відповідає приписам статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природною середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно із частиною першою статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно зі статтями 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до частини першої статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Пункт 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України визначає, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно із статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Таким чином, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, перебуває у постійному користуванні ДП "Бориспільське лісове господарство" на підставі планово-картографічних матеріалів 2014 року (викопіювання з планшету № 8) відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Судом досліджено положення Статуту ДП "Бориспільське лісове господарство" та встановлено, що згідно пункту 3.1 підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Основними напрямками діяльності підприємства відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Статуту є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

В силу підпункту 6.2.4 пункту 6.2 Статуту на підприємство покладено обов`язок дотримуватися норм та вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 затверджено Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів (далі Положення), яким передбачено, що державна лісова охорона (далі держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Метою діяльності держлісоохорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об?єктів тваринного світу.

Пунктом 4 Положення передбачено основні завдання держлісоохорони, зокрема, здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, тощо.

Згідно до Додатку до Положення, посадовими особами підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства є: керівник, головний лісничий, головний мисливствознавець, начальник відділу (сектору) лісового господарства та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору) охорони і захисту лісу та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору), спеціалісти відділу (сектору) мисливського господарства всіх категорій, лісничий, державний районний мисливствознавець, мисливствознавець, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, начальник лісової пожежної станції, старший єгер та єгер державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, державного мисливського господарства.

Згідно із пунктом 7 Положення на посадових осіб держлісоохорони покладені, зокрема, такі завдання: проводити перевірки додержання лісокористувачами, власниками лісів та користувачами мисливських угідь; складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України № 262 від 31.08.2010, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.

Тобто, акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним доказом на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Частиною другою статті 40 Закону України "Про рослинний світ" встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Нормами чинного законодавства, зокрема, Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів підтверджується матеріалами справи.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 № 906/133/18, від 09.08.2018 № 1909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 та від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

В пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено правову позицію, відповідно до якої виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. 63, 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Тобто, усвідомлюючи свої дії, відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень на земельних ділянках, постійним користувачем яких він є. Вказане свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, а також причинно-наслідковим зв`язком між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, які спричинили збитки.

Вказані вище обставини та подані докази є належними та допустимими для встановлення факту вчинення правопорушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень.

Відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу.

Тож суд доходить висновку про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

В контексті наведених вище висновків суду, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно. Розмір збитків встановлено висновком експерта приймається судом в повному обсязі та визнається беззаперечним доказом обсягу нанесених державі збитків через недотримання положень законодавства України у природоохоронній сфері.

Враховуючи викладене вище в сукупності, суд вважає за можливе задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача 350 013, 76 грн шкоди.

Водночас, згідно зі статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та пункту 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

За змістом пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.

Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Оскільки, незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Яготинської об`єднаної територіальної громади, тому заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди, відповідно до статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", на один казначейський рахунок спеціального фонду, за реквізитами рахунку міської ради, які потім розподіляються між державним та місцевими бюджетами Державною казначейською службою.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Керуючись статтями 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Задовольнити повністю позовні вимоги.

2. Стягнути з Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Лісова, будинок 1, код ЄДРПОУ 00992102) на користь спеціального фонду Яготинської міської ради (рахунок отримувача UA718999980333179331000010860, ГУК у Київ.обл/Яготинська міс/24062100, за кодом класифікації доходів бюджету (код платежу) 24062100) (07700, Київська область, Бориспільський район, місто Яготин, вулиця Незалежності, будинок 67, код ЄДРПОУ 05408823) 350 013 (триста п`ятдесят тисяч тринадцять) грн 76 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев.

3. Стягнути з Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Лісова, будинок 1, код ЄДРПОУ 00992102) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 5 250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн 21 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 24.06.2024