Рішення

від 17.06.2024 по справі 911/846/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/846/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність»

до Селянсько (фермерського) господарства «Глобус»

про стягнення 4 916,67 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Селянсько (фермерського) господарства «Глобус» про стягнення 4 916,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов`язання щодо виконання умов договору поставки № 13 ВИС від 25.02.2021 в частині обов`язку реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. У зв`язку із чим позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 4 916,67 грн збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/846/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 5, 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Київської області та про його право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням того, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду відкриття провадження у справі від 15.04.2024 була направлена відповідачу на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Старокиївська, буд. 151, с. Перемога, Броварський р-н, Київська обл., 07510.

Однак, зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області з відміткою працівника поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.04.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

02.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надішли додаткові пояснення у справі на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2024.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

25.02.2021 між Селянсько (фермерським) господарством «Глобус» (далі постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» (далі покупець, позивач) укладено договір поставки № 13 ВИС (далі договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник передає, а покупець приймає у власність в порядку та на умовах цього договору сільськогосподарську продукцію, надалі «товар». Номенклатуру товару зазначено в додатках до даного договору.

Згідно з пп. 2.1, 2.2 договору, ціна товару, кількість та загальна вартість вказується в додатках до цього договору. Загальна сума договору визначається сумою усіх додатків до даного договору.

Відповідно до пп. 3.1-3.3 договору, постачальник постачає товар на умовах, що вказуються в додатках до цього договору. Якість товару згідно додатків до даного договору. Строки поставки товару визначаються в додатках до цього договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається з моменту фактичної передачі товару покупцеві у місці поставки та підписання видаткової накладної уповноваженими на це представниками сторін.

Відповідно до п. 3.6 договору, одночасно з товаром постачальник повинен передати покупцю всі необхідні для даного виду товару документи на кожну поставлену партію товару, в т.ч. оригінал видаткової накладної, оригінал рахунку-фактури.

Передача товару по кількості і якості проводиться покупцем у момент одержання його від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити асортимент, кількість, якість товару, а також відсутність псування товару, а у випадку їхнього виявлення письмово повідомити про це постачальника за допомогою факсимільного зв`язку та/або електронної пошти протягом трьох робочих днів з моменту передачі товару. Письмові претензії стосовно невідповідності якісних показників товару, які неможливо виявити під час приймання товару в місці поставки, або які були виявлені в ході використання товару, направляються постачальнику протягом 14 календарних днів з моменту приймання товару у місці поставки (п. 3.7 договору).

Згідно з п. 4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України гривні, шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строки, що вказуються в додатках до цього договору.

В пункті 5.6 договору зазначено, що підписанням цього договору постачальник підтверджує своє зобов`язання зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних за процедурою та в терміни згідно чинного законодавства України.

В пункті 5.7 договору сторони узгодили, якщо сторонами були зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та розрахунки коригування до них з порушенням порядку заповнення та термінів їх реєстрації відповідно до чинного законодавства України, що призвело до втрати покупцем права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, винна сторона зобов`язана виправити такі порушення протягом терміну згідно чинного законодавства України, з моменту їх виявлення або надходження повідомлення від іншої сторони про виявлення таких порушень шляхом складання і реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, в яких виявлені порушення. У випадку не виправлення порушень та/або відмови у їх виправленні у вказаний термін, або пропущення граничного терміну реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування, або розрахунків коригування до податкових накладних, в яких виявлені порушення, який дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту або дає право постачальнику на зменшення податкових зобов`язань в терміни згідно чинного законодавства У країни, як це передбаченого Податковим кодексом України винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі суми ПДВ, що виникає за податковими накладними та/або розрахунками-коригуваннями до податкових накладних які не були зареєстровані в ЄРПН або не були зареєстровані в ЄРПН розрахунки коригування до податкових накладних в яких виявлені порушення.

Відповідно до пп. 9.1-9.3 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. договір діє до 31 грудня 2021 року, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

18.01.2021 сторонами складений додаток № 3 до договору поставки № 13 ВИС від 25.02.2021, за змістом п. 1 якого постачальник передає, а покупець приймає у власність в порядку та на умовах цього договору сільськогосподарську продукцію, а саме: висівка пшенична, надалі «товар».

Відповідно до пп. 2, 3 додатку № 3, ціна товару за 1 метричну тону становить без ПДВ 4 916,67 гривень, ПДВ 983,33 гривень, з ПДВ 5 900,00 гривень. Кількість товару за даним додатком становить 5,00 тонн +/- 10%.

За змістом п. 4 додатку № 3, загальна вартість товару за цим додатком становить без ПДВ 24 583,35 гривень, ПДВ 4916,67 гривень, з ПДВ 29 500,02 грн +/- 10%.

Постачальник постачає товар на умовах СРТ на складі покупця за адресою Чернігівська обл., Бобровицький р-н. с. Петрівка, вул. Перемоги, 58 відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, в термін до 18.03.2021 року включно (п. 6 додатку № 3).

В пункті 7 додатку № 3 визначено, розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника за наступним графіком: - в розмірі 83% від вартості партії поставленого товару до 25.03.2021 включно (п. 7.1); - решту вартості партії поставленого товару протягом п`яти банківських днів з моменту реєстрації податкових накладних в ЄДРПН відповідно до чинного законодавства та отримання оригіналів документів, а саме: оригіналу даного додатку, видаткової накладної на вказану партію товару, в тому числі шляхом електронного документообігу (п. 7.2).

Вказаний додаток підписаний представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.

Суд встановив, що 18.03.2021 відповідач, на виконання умов договору, поставив на користь позивача товар висівку пшеничну в кількості 5 тонн на загальну суму 29 500,02 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 7 від 18.03.2021 на суму 29 500,02 грн, у т.ч. ПДВ 4 916,67 грн. Вказана видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена їх відтисками печаток без зауважень та заперечень

25.03.2021 позивач частково оплатив поставлений відповідачем товар на суму 24 583,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 392 від 25.03.2021 на суму 24 583,35 грн із призначенням платежу: «оплата за висівки згідно рах.№3 від 18.03.2021р., по дог.№13 ВИС від 25.02.2021р., у т.ч. ПДВ 20% 4097,22 грн» (копія наявна в матеріалах справи).

Отже, як зазначає позивач, ТОВ «СГТ Співдружність» виконало свій обов`язок по оплаті товару, визначений п. 7.1 додатку № 3 до договору, в частині сплати першої частини оплати в розмірі 83% від вартості партії поставленого товару в повному обсязі 25.03.2021, що підтверджується зазначеним вище платіжним дорученням.

За ствердженням позивача, враховуючи дату поставки товару відповідно до видаткової накладної № 7 18.03.2021 та з урахуванням пункту 5.6 договору, постачальник зобов`язаний був зареєструвати податкову накладну за фактом поставки товару по договору в строк до 15.04.2021.

Проте, як зазначив позивач, відповідач належним чином не виконав зобов`язання, передбачені п. 5.6 договору та Податковим кодексом України, та не зареєстрував податкову накладну та рахунки коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказане порушення постачальником своїх зобов`язань призвело до того, що ТОВ «СГТ Співдружність» було позбавлене права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 4 916,67 грн.

На думку позивача, з огляду на наведені вище обставини, наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання зазначеного законом та договором обов`язку з реєстрації податкової накладної та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, як наслідок, зменшення податкового зобов`язання, позивачу було завдано збитки на суму 4 916,67 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2024 позивач направив відповідачу претензію вих. № 7 від 30.01.2024, в якій, враховуючи невиконання відповідачем обов`язку з реєстрації податкової накладної та рахунки коригування до неї в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Податкового кодексу України та п. 5.6 договору, просив відповідача протягом семи календарних днів з моменту отримання претензії сплатити штраф, передбачений п. 5.7 договору, в розмірі 4 916,67 грн.

На підтвердження направлення вказаної претензії позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист за № 0312409306987, поштову квитанцію та фіскальний чек. Проте, як зазначив позивач, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом відповідач відповіді на претензію не надав, суму штрафу в добровільному порядку не сплатив.

З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 4 916,67 грн збитків, що спричинені невиконанням відповідачем зобов`язань в частині складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та позбавлення позивача права на отримання податкового кредиту.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 13 ВИС від 25.02.2021, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред`являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Також у вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала, та завданими збитками.

Позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється по за межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв`язку.

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом було встановлено, відповідач належним чином виконав зобов`язання за договором та поставив на користь позивача товар на загальну суму 29 500,02 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 7 від 18.03.2021 на суму 29 500,02 грн, у т.ч. ПДВ 4 916,67 грн.

В пункті 7 додатку № 3 до договору сторонами узгоджено порядок розрахунків за поставлений товар, який здійснюється в два етапи:

7.1. Перший платіж в розмірі 83% від вартості партії поставленого товару до 25.03.2021 включно;

7.2. Решту вартості партії поставленого товару протягом п`яти банківських днів з моменту реєстрації податкових накладних в ЄДРПН відповідно до чинного законодавства та отримання оригіналів документів, а саме: оригіналу даного додатку, видаткової накладної на вказану партію товару, в тому числі шляхом електронного документообігу.

З матеріалів справи вбачається, позивач належним чином виконав зобов`язання, передбачене п. 7.1 додатку № 3 до договору, та сплатив 25.03.2021 на користь відповідача грошові кошти на суму 24 583,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 392 від 25.03.2021 на суму 24 583,35 грн із призначенням платежу: «оплата за висівки згідно рах.№3 від 18.03.2021р., по дог.№13 ВИС від 25.02.2021р., у т.ч. ПДВ 20% 4097,22 грн».

Водночас, відповідно до змісту п. 7.2 додатку № 3, решта грошових коштів за поставлений товар покупець повинен здійснити, зокрема протягом п`яти банківських днів з моменту реєстрації податкових накладних в ЄРПН відповідно до чинного законодавства.

В пункті 5.6 договору зазначено, що підписанням цього договору постачальник підтверджує своє зобов`язання зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних за процедурою та в терміни згідно чинного законодавства України.

В пункті 5.7 договору сторони узгодили, якщо сторонами були зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та розрахунки коригування до них з порушенням порядку заповнення та термінів їх реєстрації відповідно до чинного законодавства України, що призвело до втрати покупцем права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, винна сторона зобов`язана виправити такі порушення протягом терміну згідно чинного законодавства України, з моменту їх виявлення або надходження повідомлення від іншої сторони про виявлення таких порушень шляхом складання і реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, в яких виявлені порушення. У випадку не виправлення порушень та/або відмови у їх виправленні у вказаний термін, або пропущення граничного терміну реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування, або розрахунків коригування до податкових накладних, в яких виявлені порушення, який дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту або дає право постачальнику на зменшення податкових зобов`язань в терміни згідно чинного законодавства У країни, як це передбаченого Податковим кодексом України винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі суми ПДВ, що виникає за податковими накладними та/або розрахунками-коригуваннями до податкових накладних які не були зареєстровані в ЄРПН або не були зареєстровані в ЄРПН розрахунки коригування до податкових накладних в яких виявлені порушення.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п 187.1. ст. 187 цього ж кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Поряд з цим, за змістом підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

За змістом п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Поряд з цим, стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21. Звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом. Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає покупцю товарів (робіт, послуг) право на повернення податкового кредиту лише у разі наявності зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН продавцем таких товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджується, що 18.06.2021 постачальник поставив на користь покупця товар на загальну суму 29 500,02 грн, у тому числі ПДВ 4 916,67 грн.

Пунктом 5.6 договору зазначено, що підписанням договору постачальник підтверджує своє зобов`язання зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних за процедурою та в терміни згідно чинного законодавства України.

Також в пункті 7 додатку № 3 до договору сторонами узгоджено, що розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника за наступним графіком:

7.1. Перший платіж в розмірі 83% від вартості партії поставленого товару до 25.03.2021 включно;

7.2. Решту вартості партії поставленого товару протягом п`яти банківських днів з моменту реєстрації податкових накладних в ЄДРПН відповідно до чинного законодавства та отримання оригіналів документів, а саме: оригіналу даного додатку, видаткової накладної на вказану партію товару, в тому числі шляхом електронного документообігу.

При цьому судом було встановлено вище, що покупець зобов`язання в частині сплати 83% від вартості партії поставленого товару виконав належним чином.

Проте станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем обов`язку, передбаченого п. 5.6 договору та Податковим кодексом України, в частині реєстрації податкової накладної та розрахунки коригування до неї на постачання товару за видатковою накладною № 7 від 18.03.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Протилежного матеріали справи не містять.

Наведене свідчить про порушення відповідачем зобов`язання з реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних за процедурою та в терміни згідно чинного законодавства, передбачених пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а також п. 5.6 договору, що, в свою чергу, позбавило ТОВ «СГТ Співдружність» права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 4 916,67 грн.

При цьому, відповідачем не надано до суду доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань та/або вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення порушення таких зобов`язань.

В матеріалах справи відсутні докази спростування наведеного вище. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту складання та реєстрації у встановленому порядку податкової накладної в ЄРПН щодо постачання на користь позивача товару.

Слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до правової позиції, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 по справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Крім того, Верховий Суд у зазначеній вище постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 зазначив, виходячи з того, що відповідач у порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, дійшов висновку про доведеність усіх елементів складу господарського правопорушення, що є підставою для задоволення вимог про стягнення збитків у вигляді суми ПДВ, на яку позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань не мав змоги отримати податковий кредит, отже зменшити суму зобов`язань із сплати ПДВ.

З урахуванням того, що відповідачем не виконано зобов`язання в частині складення та реєстрації податкової накладної та розрахунки коригування до неї в ЄРПН за процедурою та в терміни згідно чинного законодавства, позивач не отримав податковий кредит, що завдало останньому збитки в розмірі 4 916,67 грн, що є сумою ПДВ згідно видаткової накладної № 7 від 18.03.2021.

З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Отже, бездіяльність відповідача, що полягає у не здійснені ним реєстрації податкових накладних призвела до неможливості позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, чим позивачу заподіяно збитків.

Враховуючи викладене вище, у зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача, що полягає у нездійсненні реєстрації податкових накладних на поставлений товар в ЄРПН, позивач зазнав збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту в розмірі 4 916,67 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 916,67 грн збитків є доведеними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позивачем доведено протиправна поведінка відповідача, що полягає у нездійснені реєстрації податкових накладних на поставку товару в ЄРПН, наявність прямого та безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 4 916,67 грн, які поніс позивач, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 4 916,67 грн нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянсько (фермерського) господарства «Глобус» (місцезнаходження: вул. Старокиївська, буд.151, Баришівська ТГ, с. Перемога, Броварський р-н, Київська обл., 07510; код ЄДРПОУ 20579887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» (місцезнаходження: вул. Перемоги, буд. 58, корпус А, с. Петрівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17454; код ЄДРПОУ 35899708) 4 916,67 грн збитків та 3 028,00 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко