Рішення

від 20.06.2024 по справі 911/555/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 911/555/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нолан Арк Інкорп про стягнення заборгованості у розмірі 69269,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор Зернотрейд про стягнення 69269,00 грн. заборгованості за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу відповідно до заявки на перевезення від 20.09.2023 року № 7, посилаючись на наступне.

20.09.2023 року ФОП ОСОБА_1 як експедитору, що виступив виконавцем, від ТОВ Елеватор Зернотрейд як замовника перевезення надійшла заявка № 07 на організацію міжнародного перевезення вантажу. Як вказує позивач, умови заявки були прийняті ФОП ОСОБА_1 , відповідь на пропозицію виконати перевезення була направлена експедитору засобами електронного зв`язку. При цьому позивач, посилаючись на ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 207 ЦК України, зазначає, що вказаний кодекс розглядає електронний документ лише як певний технічний засіб передачі письмової форми правочину, а не як окрему форму.

Також позивач зауважує, що аналіз заявки та інших документів (міжнародна товаротранспортна накладна), складених під час формування спірних правовідносин, дають підстави стверджувати, що укладена сторонами угода за своєю правовою природою та істотними умовами є договором транспортного експедирування з елементами договору міжнародного перевезення, при якому обов`язки клієнта по оплаті виконаного перевезення визначені ч. 1 ст. 929 ЦК України, як і аналогічні обов`язки відправника, встановлені ч. 3 ст. 909 ЦК України, взяті на себе замовником перевезення - експедитором ТОВ Елеватор Зернотрейд.

Наразі позивач додає, що відповідно до ч. 1 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб, з огляду на що до безпосереднього виконання перевезення був залучений перевізник ФОП ОСОБА_2 (Київська область), з яким укладена відповідна заявка. Разом з тим, як вказує позивач, на виконання ч. 3 ст. 909 ЦК України, ст.ст. 4, 9 КДПВ, на підтвердження укладення договору перевезення складена міжнародна товаротранспортна накладна CMR № 000215 від 21 вересня 2023 р., при цьому за звичаями ділового обороту, що склалися в галузі міжнародних перевезень та з огляду на ст.ст. 5, 6 КДПВ, дані про експедиторів (в даному випадку ТОВ Елеватор Зернотрейд та ФОП ОСОБА_1 ) в накладних CMR не відображаються.

За ствердженнями позивача, відповідно до умов заявки ФОП ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання організувати виконання міжнародного перевезення за маршрутом м. Кагарлик (Київська обл.) - м. Расейняй (Литва), при цьому узгоджена в пункті Сума фрахту заявки вартість перевезення склала 1800,00 євро. Наразі позивач зазначає, що за змістом заявки кошти сплачуються у гривнях за курсом НБУ, водночас дата, на яку визначається курс, заявкою не встановлена. Разом з тим, як вказує позивач, за звичаями ділового обороту, що склалися в галузі міжнародних автомобільних перевезень, використовується курс НБУ, встановлений на день розвантаження, який відповідає дню виготовлення рахунку на оплату та відповідного акту. Дата розвантаження, за ствердженнями позивача, відображена в графі 24 CMR - 10 жовтня 2023 жовтня 2023, курс НБУ на вказану дату становив 38,4827 грн. за 1 євро, що передбачає оплату перевезення в гривнях у сумі 69268,86 грн. (1800 x 38,4827). При цьому позивач вказує, що у підписаному сторонами акті прийому-передачі наданих послуг № 451 сторони погодили сплату вказаної суми із заокругленням до цілих, а саме у розмірі - 69269,00 грн.

Поряд з цим позивач стверджує, послуга з організації перевезення за обумовленим в заявці маршрутом була виконана належним чином, без будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача, факт належного виконання послуги підтверджується наявністю відтиску штампу та підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24 накладної CMR. Додатковим підтвердженням належного виконання перевезення, на переконання позивача, є підписаний сторонами акт прийому-передачі наданих послуг № 451 від 10 жовтня 2023 р.

Разом з тим позивач додає, що в пункті термін оплати заявки - оплата за надані послуги проводиться у повному обсязі (100%) після настання двох подій: 1) одержання вантажу вантажоодержувачем та 2) отримання оригіналів документів. Так, позивач зазначає, що розвантаження, як було вказано вище, відбулося 10 жовтня 2023 р., а документи, що є підставою для проведення оплати, 24 жовтня 2023 р. були направлені на адресу ТОВ Елеватор Зернотрейд поштовим перевізником ТОВ Нова Пошта за експрес-накладною № 20450798261442. Враховуючи те, що сервіси Нової Пошти не передбачають огляду відправлення, позивач вказує, що опис документів не проводився. При цьому позивач зауважує, що, як свідчить судова практика, відправник має довести лише обставину направлення документів на оплату, а от одержувач кореспонденції у випадку некомплектності пакету надісланих документів має повідомити відправника стосовно того, відсутність якого саме документа (або що саме) перешкоджає йому оплатити спірне перевезення. За даними вказаної експрес-накладної, як зазначає позивач, поштове відправлення з документами було вручене адресату 25 жовтня 2023 р., будь-яких зауважень щодо обсягу чи змісту документів заявлено не було, більше того замовник підписав і повернув на адресу ФОП ОСОБА_4 направлений нею акт.

Крім того позивач зазначає, що 16.01.2024 р., на адресу ТОВ Елеватор Зернотрейд рекомендованим листом № 3301603898339 з описом вкладення була направлена вимога на оплату перевезення та, додатково, оригінали документів. За даними сервісу відстеження Укрпошти, що обліковується у вільному доступі в мережі Інтернет, позивач наголошує, що вказане поштове відправлення було вручене адресату 18.01.2024 р., з наступного дня 19.01.2024 р. сьомий день, визначений кінцевим днем для проведення оплати, завершився 25 січня 2024 р. Втім, за ствердженнями позивача, у визначені законодавством строки перевезення оплачене не було, з огляду на що з наступного дня 26.01.2024 р. грошове зобов`язання ТОВ Елеватор Зернотрейд на суму 69269,00 грн. вважається простроченим.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2024 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор Зернотрейд про стягнення 69269,00 грн. передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 року позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор Зернотрейд про стягнення 69269,00 грн. з доданими до неї матеріалами передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області. Вказана ухвала суду вмотивована тим, що у березні 2024 року відповідачем (код 41091430) ТОВ Елеватор Зернотрейд змінено найменування на ТОВ Нолан Арк Інкорп та місцезнаходження на: 65048, м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 33-А.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 15.05.2024 року справу № 911/555/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Петрову В.С.

15.05.2024 року Господарським судом Одеської області отримано відповідь на запит з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 593608 стосовно юридичної особи відповідача (код ЄДРПОУ 41091430) та встановлено, що за вказаним кодом зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю Нолан Арк Інкорп із місцезнаходженням: 65048, м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 33-А.

За таких обставин, судом встановлено, що станом на день надходження до Господарського суду Одеської області позовної заяви ФОП ОСОБА_1 вірним найменуванням відповідача ТОВ Елеватор Зернотрейд є ТОВ Нолан Арк Інкорп. Також, з огляду на місцезнаходження ТОВ Нолан Арк Інкорп, дана справа підсудна Господарському суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 р. позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/555/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11 червня 2024 р.

10.06.2024 р. від представника позивача Лози В.М. до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі документами (вх. № 22701/24).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 р. у справі № 911/555/24 розгляд справи відкладено на 20 червня 2024 р. з огляду на неявку у судове засідання відповідача та неможливість з`ясування заперечень відповідача на позов, враховуючи відсутність відзиву на позов.

В судове засідання, призначене на 20.06.2024 р., представники сторін не з`явились.

При цьому відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю Нолан Арк Інкорп в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу від 17.06.2024 за вих.№ 911/555/24/39921/24, від 25.06.2024 за вих.№ 911/555/24/41685/24.

Так, відповідно до відомостей, наявних у КП ДСС, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Нолан Арк Інкорп є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Крім того, відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

20 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Елеватор Зернотрейд (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) була складена та підписана заявка № 7 про міжнародне перевезення вантажу, відповідно до якої сторонами погоджені наступні умови:

-номер автомобіля: DAF AI AI3848IC, п/п НОМЕР_1 , водій: ОСОБА_2 , тип автомобіля: тент;

-дата завантаження: 21.09.2023 року;

-вантаж: пшениця, вага: 24т;

-адреса завантаження: АДРЕСА_1 ;

-контактна особа: НОМЕР_2 ОСОБА_5 ;

-адреса розвантаження: (UAB Ariogalos gruda), Raseiniq r. sav., gala miesto, sen. Zemaiciu g. 30, LT-60255, Lithuania;

-митниця завантаження: м. Кагарлик, вул. Кагатна, 13;

-митниця розвантаження: згідно СМR;

-сума фрахту: 1800,00 євро по курсу НБУ, оплата у безготівковій формі;

-термін оплати: 100% після одержання вантажу вантажоодержувачем, після отримання оригіналів документів.

Також у вказаній заявці № 7 від 20.09.2023 р. сторони погодили, що перевізник зобов`язується, зокрема, у погоджений час та місце подати технічно справний, чистий транспортний засіб (п.п. 3.1); під час навантаження вантажу взяти та доставити одержувачу вантажу заповнені документи, видані на завантаженні замовником (п.п. 3.2).

Вказана заявка № 7 від 20.09.2023 р. підписана директором ТОВ Елеватор Зернотрейд (замовником) та ФОП ОСОБА_1 (експедитором), а також скріплена їх печатками.

Крім того із матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2023 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) була підписана заявка № 301-1, відповідно до якої сторони погодили наступні умови:

-експедитор: ФОП ОСОБА_1 ;

-перевізник: ФОП ОСОБА_2 ;

-маршрут: Україна-Литва;

-адреса: 1) завантаження: м. Кагарлик, вул. Канатна, 15; 2) замитнення: на місці; п/п: Ягодин;

-адреса: 1) розмитнення: ні місці; розвантаження: LT-60255, Raseiniq r. sav., Ariogalа miesto, sen. Zemaiciu g. 30;

-дата завантаження: 21.09.2023 р.;

-терміни доставки товару: 48 годин з моменту заїзду транспортного засобу на територію розвантаження (перевізник самостійно контролює фіксацію дати та часу прибуття/виїзду з завантаження в листі простою;

-вантаж та вага: зерно (пшениця) в біг бегах до 22,5 т;

-вимоги до транспорту: завантаження заднє;

-вартість перевезення та умови оплати: 67769 грн. без ПДВ безготівковим шляхом по оригіналам документів до 3 днів;

-дані авто: ДАФ АІ5523ОН/АІ7220ХF, водій: ОСОБА_2 , тел. НОМЕР_3 .

Вказана заявка № 301-1 від 20.09.2023 р. підписана ФОП ОСОБА_1 (експедитором) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник), а також скріплена їх печатками.

Так, з наданого позивачем акту прийому-передачі наданих послуг № 451 від 10 жовтня 2021 року (а.с. 9) вбачається, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) надано Товариству з обмеженою відповідальністю Елеватор Зернотрейд (замовник) міжнародно-транспортні послуги по маршруту: м. Кагарлик (Україна) м. Шауляй (Литва) на загальну суму 69269,00 грн. без ПДВ; сторони претензій одна до одної не мають. Так, вказаний акт № 451 від 10.10.2023 р. підписаний директором ТОВ Елеватор Зернотрейд (замовником) та ФОП ОСОБА_1 (експедитором), а також скріплений їх печатками.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем був виставлений відповідачу рахунок № 451 від 10.10.2023 року про сплату за міжнародні транспортно-експедиційні послуги по маршруту: м. Кагарлик (Україна) м. Шауляй (Литва) на загальну суму 69269,00 грн. без ПДВ.

Між тим із матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 зверталася до ТОВ Елеватор Зернотрейд із вимогою від 15.01.2024 р. про оплату виконаного перевезення, в якій позивач вимагав у семиденний строк від дня отримання вимоги виконати своє грошове зобов`язання, сплативши обумовлену заявкою суму коштів у розмірі 69269,00 грн., що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 16.01.2024 р., накладною № 3301603898339 від 16.01.2024 р.

Разом з тим, як з`ясовано судом, відповідачем оплата за міжнародні транспортно-експедиційні послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг № 451 від 10.10.2021 р. в розмірі 69269,00 грн. не здійснена, що обумовило звернення позивача до суду із заявленим позовом про стягнення вказаної суми боргу.

Наразі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд зазначає, що дії ФОП ОСОБА_1 щодо надання міжнародних транспортно-експедиційних послуг та їх прийняття відповідачем згідно акту прийому-передачі наданих послуг № 451 від 10.10.2021 р. свідчать про те, що між сторонами виникли зобов`язання з транспортного експедирування з елементами договору міжнародного перевезення.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Наразі стаття 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1, 8-9 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення вказаної статті Цивільного кодексу України закріплені в ст. 316 ГК України.

В ст. 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Ч. 1 ст. 916 вказаного Кодексу передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За змістом ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з частинами 2 та 6 статті 306 вказаного Кодексу, суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки законом не встановлена особлива форма договору транспортного експедирування та договору перевезення, суд доходить до висновку про фактичне укладення сторонами вказаного договору, адже сторонами вчинені фактичні дії, які свідчать про укладення сторонами договору транспортного експедирування з елементами договору перевезення. В свою чергу вказані обставини свідчать про виникнення у сторін по справі господарських зобов`язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як з`ясовано судом, на виконання умов договору на підставі погодженої сторонами заявки № 7 від 20.09.2023 р., а також заявки № 301-1 від 20.09.2023 р., позивачем було організовано вищевказане перевезення вантажу з України (м. Кагарлик, вул. Кагатна, 13) до Литва, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) № 000215 (а.с. 8), в якій зазначено наступну інформацію: ФОП ОСОБА_2 як перевізник 21 вересня 2023 року надав під завантаження в Україні за адресою: м. Кагарлик автомобіль DAF, державні номера НОМЕР_4 / НОМЕР_5 , вантаж: пшениця фуражна, 18 біг-бегів масою 22940 кг; вантаж було доставлено 10.10.2023 р. до місця призначення: (UAB Ariogalos gruda), Raseiniq r. sav., Ariogala miesto, sen. Zemaiciu g. 30, LT-60255, Lithuania, як це було передбачено у заявці.

Так, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р., до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 01.08.2006 р. Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів?, передбачено, що вказана Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній (стаття 9 Конвенції).

З огляду на викладене, саме накладна СМR № 000215 (а.с. 8) є належним доказом підтвердження перевезення вантажу ФОП ОСОБА_1 на замовлення відповідача.

При цьому, як встановлено судом вище, сторонами був складений та підписаний акт прийому-передачі наданих послуг № 451 від 10 жовтня 2021 року на суму 69269,00 грн. без ПДВ (а.с. 9), яким підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу. Також у вказаному акті вказано про відсутність у сторін претензій одна до одної.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та отримання оригіналів документів з перевезення є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вказані послуги відповідно до умов заявки № 7 від 20.09.2023 р. та чинного законодавства.

Як передбачено у вказаній заявці № 7 від 20.09.2023 р. сума фрахту: 1800,00 євро по курсу НБУ, оплата у безготівковій формі; термін оплати: 100% після одержання вантажу вантажоодержувачем, після отримання оригіналів документів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із вимогою від 15.01.2024 р. про оплату виконаного перевезення, в якій позивач вимагав у семиденний строк від дня отримання вимоги виконати своє грошове зобов`язання, сплативши обумовлену заявкою суму коштів у розмірі 69269,00 грн., що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 16.01.2024 р., накладною № 3301603898339 від 16.01.2024 р. Разом з тим, до вказаної вимоги позивач додано заяву, акт виконаних робіт та рахунок. Наразі, як вбачається з інформації з офіційного сайту Укрпошти, отриманої за допомогою сервісу про пошук поштових відправлень, поштове відправлення за № 3301603898339 було вручено адресату особисто під час доставки 18.01.2024 р.

Враховуючи отримання 18.01.2024 р. відповідачем оригіналів документів стосовно наданих послуг з перевезення вантажу по вказаній заявці № 7 від 20.09.20243 р., відповідно кінцевий строк оплати наданих послуг з перевезення вантажу, який становив 7 днів з моменту отримання документів, був 25.01.2024 р. Проте, як з`ясовано судом, в порушення умов договору ТОВ Нолан Арк Інкорп не здійснило оплату за надані послуги. Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу в сумі 69269,00 грн.

При цьому слід зазначити, що наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем як замовником за надані послуги з перевезення вантажу за вказаною накладною або неможливості виконання цього зобов`язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд доходить до висновку про безпідставне невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з перевезення, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Так, у постанові від 29.06.2021 р. у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі № 910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, суд доходить висновку наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача спірної суми заборгованості в розмірі 69269,00 грн., наявність якої відповідачем не спростована.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7200,00 грн. суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Так, позивачем в позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому позивач попередньо вказав, що він поніс та планує понести судові витрати у зв`язку із розглядом справи в місцевому суді: судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 7200,00 грн.

Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про правову допомогу від 24.02.2024 р., акту приймання-передачі наданих послуг від 27.02.2024 р., квитанції до прибуткового касового ордеру № 05-02 від 27.02.2024 р., ордеру серія ВО № 1071244.

Як вбачається зі змісту договору про правову допомогу, укладеного 24 лютого 2024 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (довіритель, клієнт) та адвокатським бюро Лози (повірений), відповідно до умов п. 1.1 якого повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник із ТОВЕлеватор Зернотрейд. З цією метою: 1) здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (4 год.); 2) провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год); 3) здійснити аналіз судової практики (1 год.); 4) підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву(8 год.); 5) вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (4 год.).

Згідно п. 1.2 договору дії вчиняються на таких умовах і в наступному порядку: за участю чи без особистої участі повіреного в судових засіданнях.

Відповідно до п. 2.1 договору за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 7200,00 грн.

Пунктом 2.2 договору визначено, що розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п. 2.1 сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.

При задоволенні позову повірений отримує від довірителя премію (гонорар успіху) в сумі 2000,00 грн. (п. 2.3 договору).

Положеннями п. 4.1 договору сторони визначили, що з метою виконання цього договору повіреному надаються наступні повноваження: готувати та подавати позовні заяви, заяви та скарги (п.п. 4.1.1); знайомитися з матеріалами справи, робити витяги з них; одержувати копії ухвал, постанов та інших документів, що є у справі (п.п. 4.1.2); брати участь у судових засіданнях; подавати докази; брати участь у їх дослідженні (п.п. 4.1.3); заявляти клопотання та відводи (п.п. 4.1.4); давати усні та письмові пояснення суду (п.п. 4.1.5); подавати свої доводи, міркування та заперечення (п.п. 4.1.6); укладати мирову угоду (п.п. 4.1.7); отримувати судові виклики, повідомлення та процесуальні документи, що направляються на ім`я довірителя, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими законом сторонам спору (п.п. 4.1.8).

В п. 6.1 договору сторони погодили, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання.

Також адвокатом Лозою Вікторем Миколайовичем подано до матеріалів позовної заяви акт приймання-передачі наданих послуг від 27.02.2024 року, відповідно до п. 1.1 якого повірений надав, а представник довірителя ОСОБА_1 прийняв наступні послуги:

- огляд, вивчення, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням 4 год. 00 хв.;

- проведення заходів досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу 0 год. 20 хв.;

- здійснення аналізу судової практики 1 год. 00 хв.;

- підготовка пакета документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви 8 год. 10 хв.;

- вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу 4 год. 00 хв.

Згідно з п. 1.2 акту приймання-передачі наданих послуг від 27.02.2024 р. загальна вартість послуг складає 7200,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 акту приймання-передачі наданих послуг від 27.02.2024 р. підписанням цього акту сторони підтверджують факт належного надання послуг повіреним відповідно до положень договору та оплату наданих послуг (крім гонорару успіху).

В п.п. 1.4, 1.5 акту приймання-передачі наданих послуг від 27.02.2024 р. сторонами погоджено, що довіритель не має претензій до повіреного стосовно наданих послуг, вказаних у п. 1.1 цього акту. Повірений не має претензій до довірителя щодо забезпечення його, в межах п. 3.2.1 договору засобами, необхідними для виконання доручення.

Цей акт є невід`ємною частиною договору (п. 1.6 акту).

Крім того, в матеріалах даної справи наявна копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 05-02 від 27.02.2024 р., відповідно до якої ОСОБА_6 прийняв від ОСОБА_1 на підставі договору про правову допомогу від 24.02.2024 року 7000,00 грн.

Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи договір про правову допомогу від 24.02.2024 р., акт приймання-передачі наданих послуг від 27.02.2024 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 05-02 від 27.02.2024 р., ордер серія ВО № 1071244, а також встановлений у договорі про правову допомогу від 24.02.2024 р. фіксований розмір адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність;

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність;

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 р. у справі № 910/14598/20.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19.

Положення ч. 1 ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Між тим відповідачем не заявлялись клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача у складі судових витрат додаткового гонорару - гонорару успіху в розмірі 2000,00 грн., господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте господарський суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 в справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування гонорару успіху, як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом такого виду винагороди як гонорар успіху у договорі про надання правової допомоги, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи дані позиції ВПВС, клієнт і адвокат, користуючись принципом свободи договору, можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).

Так, господарський суд наголошує, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху, та вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

За наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Правовий аналіз наведеного вище надає суду підстави для висновку, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 904/3745/22, від 20.12.2023 року у справі № 910/5483/22.

Господарський суд виходить з того, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Крім того господарський суд звертає увагу, що у цій справі вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, гонорар успіху визначено саме як додаткова оплата, яка не включається у вартість надання правничої допомоги та виплачується адвокату при позитивному для клієнта рішенні після ухвалення судового рішення у даній справі.

Тобто, гонорар успіху не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як гонорар успіху, за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

З огляду на зазначене, господарський суд вважає, що гонорар успіху, визначений пунктом 2.3 договору про правову допомогу від 24.02.2024 р., не був необхідним, з огляду на що господарський суд відмовляє у покладенні на відповідача (який не є стороною договору, де передбачено гонорар успіху) вищеописані 2000,00 грн. гонорару успіху.

За таких обставин та огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд доходить висновку, що вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 7200,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нолан Арк Інкорп про стягнення заборгованості у розмірі 69269,00 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Нолан Арк Інкорп (65048, м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 33-А; код ЄДРПОУ 41091430) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідент.код НОМЕР_6 ) борг за організацію перевезення у розмірі 69269/шістдесят дев`ять тисяч двісті шістдесят дев`ять/грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200/сім тисяч двісті/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 25 червня 2024 р.

Суддя В.С. Петров