Рішення

від 20.06.2024 по справі 916/1653/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1653/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Талоконов К.В.,

від відповідача: Заверюха К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТЕК-ІНВЕСТ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МАКЕША про стягнення 133628,34 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Використовуючи систему Електронний суд Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОТЕК-ІНВЕСТ (далі ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКЕША (далі ТОВ МАКЕША, Відповідач) 133628,34 грн заборгованості, з яких 104289,11 грн інфляційних нарахувань та 29339,23 грн 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 21.01.2022 р. договором поставки № 31044 3-АТ зобов`язань в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 р. позовній заяві ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/1653/24 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 18.03.2022 р. № 11/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей) змінено територіальну підсудність Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 р. прийнято позовну заяву ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1653/24, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.05.2024 р.

07.05.2024 р. ТОВ МАКЕША реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилається на те, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що ціна товару являє собою гривневий еквівалент вартості товару в євро та вказується в додатку № 1 до договору, відтак сторонами погоджено механізм відновлення втрат від знецінення національної валюти внаслідок інфляції еквівалентом іноземної валюти (близький за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц); те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 р. у справі № 916/5138/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ про стягнення з ТОВ МАКЕША 590517,53 грн пені, нарахованої у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 21.01.2022 р. договором поставки № 31044 3-АТ зобов`язань в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару, та встановлено факт настання для Відповідача форс-мажорних обставин; те, що договір між сторонами укладено незадовго до повномасштабного вторгнення, у той же час, Відповідачем визнано факт поставки товару (що додаткового свідчить про відсутність умислу на ухилення від виконання договірних зобов`язань), проте земельні ділянки, на яких здійснюється господарська діяльність розташовані на території, яка перебувала під тимчасовою окупацією, та можливість їх використання відновлено у 2023 році, втім з грудня триває процес розмінування відповідних земель, у зв`язку із чим у Відповідач несе збитки. Додатково звертає увагу суду на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, стосовно можливості зменшення належних до стягнення як неустойки, так і процентів річних.

08.05.2024 р. ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ реалізовано право на подачу відповіді на відзив, в якій зазначає, що умовами договору передбачено визначення ціни товару у гривневому еквіваленті вартості товару в євро у відповідному додатку № 1, разом із найменуванням та кількістю у відповідній специфікації, втім відповідного додатку та специфікації в процесі господарських взаємовідносин не укладено, у той же час, вказано виключно вартість товару у гривнях у підписаних видаткових накладних; те, що нараховані 3% річних та інфляційні втрати є особою мірою відповідальності, яка полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації за неналежне виконання боржником зобов`язання; те, що висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, стосувався можливості зменшення нарахованих відсотків річних та неустойки, без можливості зменшення інфляційних нарахувань, у той же в постанові наведено критерії, за наявності яких можливо зменшення, зокрема, відсотків річних.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 20.06.2024 р.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі як представника Позивача, так і представника Відповідача в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідними заявами.

В процесі розгляду справи представник ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник ТОВ МАКЕША натомість заперечував проти заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.

20.06.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

21.01.2022 р. між ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ (Продавець) та ТОВ МАКЕША (Покупець) укладено договір поставки № 31044 З-АТ (Договір), за умовами пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити, прийняти та оплатити запчастини до сільськогосподарської техніки (Товар).

Ціна за одиницю Товару, його найменування та кількість наведені в Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 1.2).

Разом з Товаром Продавець зобов`язаний надати Покупцю видаткову накладну. Продавець залишає за собою право перенести строки поставки Товару, якщо Покупець порушить передбачені графіком оплати Товару строки оплати за Товар (пункт 2.2).

Датою поставки Товару (його певної парті) вважається дата підписання Сторонами Акта приймання-передачі Товару та/або видаткової накладної. Передання Товару від Продавця до Покупця за цим Договором здійснюється та оформлюється Актами приймання-передачі Товару та/або видатковими накладними, що підписуються уповноваженими представниками Сторін (пункт 2.4).

З моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі та/або видаткових накладних зобов`язання Продавця по поставці Товару вважаються виконаними в повному обсязі (в т. ч. щодо передачі всіх супровідних документів на Товар, включаючи документи, що підтверджують якість товару) (пункт 2.5).

Право власності на Товар (певну партію Товару) переходить від Продавця до Покупця в момент підписання сторонами Акту приймання-передачі та/або видаткових накладних відповідно до умов цього Договору (пункт 2.7).

Ціна Договору визначається як сума вартості всіх Товарів, переданих Продавцем у власність Покупця в рамках Договору (пункт 3.1).

Ціна Товару являє собою гривневий еквівалент вартості Товару в євро та вказується в Додатку № 1 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору.

Сума оплати за Товар в гривнях дорівнює сумі оплати за Товар у валюті наведеної у Графіку оплати Товару, помноженої на курс продажу євро, встановлений у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг» (сайт www.udinform.com), сформований на 16:00 за Київським часом (Міжбанківський курс), на дату, що передує даті фактичної сплати Покупцем коштів за товар (пункт 3.2.).

Оплата за Товар здійснюються в гривнях відповідно до умов Договору (пункт 3.3).

Покупець зобов`язаний здійснити повну оплату Товару впродовж 60 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі Товару та/або видаткової накладної (пункт 4.1).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за Договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили. Під обставинами непереборної сили маються на увазі будь-які обставини, якщо можливість протистояти їм може лише в незначному ступені зменшити шкоду, яку цими обставинами спричинено. До обставин непереборної сили відносяться: повені, пожежі, землетруси та інші подібні природні явища, а також війни, військові дії, акти та дії державних органів, а також інші обставини за межами розумного контролю Сторін (пункт 7.1).

Неврегульовані розбіжності підлягають вирішенню в господарському суді в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 8.2).

Сторони домовилися за умови технічної можливості у обох Сторін, при здійсненні своєї діяльності в рамках цього Договору використовувати первинні документи в електронному вигляді та призначений для цього електронний цифровий підпис (ЕЦП). Сторони визнають договори, додаткові угоди до договору, видаткові накладні, специфікації, накладні на повернення товару та акти коригування за ціною, складені та надані в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП засобами електронного зв`язку або на електронних носіях, як оригінали. Сторони визнають, що ЕЦП за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису та печатки і Сторони Договору (пункт 9.5).

Цей договір є чинним з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 р., але до повного виконання Сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань (пункт 10.1).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

В процесі здійснення господарських взаємовідносин між ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ як Продавцем та ТОВ МАКЕША як Покупцем складено в електронному вигляді видаткові накладні про поставку товару: 02.02.2022 р. видаткову накладну № 587174 загальною вартістю 150130,56 грн з ПДВ, 02.02.2022 р. № 587175 загальною вартістю 21180,48 грн з ПДВ, 02.02.2022 р. № 587176 загальною вартістю 4343,52 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588565 загальною вартістю 138053,76 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588567 загальною вартістю 629155,74 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588569 загальною вартістю 125561,04 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588572 загальною вартістю 252126,24 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588575 загальною вартістю 65441,82 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588577 загальною вартістю 198421,14 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588579 загальною вартістю 5718,24 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588582 загальною вартістю 34247,64 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588583 загальною вартістю 782,10 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588587 загальною вартістю 203242,44 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588588 загальною вартістю 12475,02 грн з ПДВ, 08.02 2022 р. № 588589 загальною вартістю 8690,64 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588590 загальною вартістю 1172,04 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588591 загальною вартістю 164737,38 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588593 загальною вартістю 175,14 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588594 загальною вартістю 206,16 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588596 загальною вартістю 1382,40 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588601 загальною вартістю 144291,78 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588604 загальною вартістю 2769,24 грн з ПДВ, 08.02 2022 р. № 588608 загальною вартістю 73159,44 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588609 загальною вартістю 5099,52 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588610 загальною вартістю 487,80 грн з ПДВ, 08.02.2022 р. № 588613 загальною вартістю 5799,36 грн з ПДВ, 09.02.2022 р. № 588716 загальною вартістю 68630,58 грн з ПДВ, 09.02.2022 р. № 588718 загальною вартістю 768,00 грн з ПДВ, 09.02.2022 р. № 588719 загальною вартістю 4367,58 грн з ПДВ, 14.02.2022 р. № 589279 загальною вартістю 14327,88 грн з ПДВ, 17.02.2022 р. № 589816 загальною вартістю 2379,00 грн з ПДВ, 18.02.2022 р. № 590188 загальною вартістю 26905,68 грн з ПДВ, 21.02.2022 р. № 590313 загальною вартістю 99,00 грн з ПДВ (відповідно до представлених роздруківок електронного листування вказані видаткові накладні підписані електронним підписом Відповідача 29.03.2022 р., проти чого останній не заперечує); 15.04.2022 р. № 596249 загальною вартістю 3217,98 грн з ПДВ (відповідно до представлених роздруківок електронного листування вказана видаткова накладна підписана електронним підписом Відповідача 17.10.2023 р., проти чого останній не заперечує); 19.07.2022 р. № 605065 загальною вартістю 17640,00 грн з ПДВ (відповідно до представлених роздруківок електронного листування вказана видаткова накладна підписана електронним підписом Відповідача 04.08.2022 р., проти чого останній не заперечує).

Відповідно до представлених довідок по банківському рахунку ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ 15.04.2022 р. ТОВ МАКЕША перераховано 3316,98 грн, 19.07.2022 р. 17640,00 грн; 27.09.2023 р. 200000,00 грн; 31.10.2023 р. 1500000,00 грн; 09.11.2023 р. 365959,40 грн та 29.11.2023 р. 300000,00 грн.

27.11.2023 р. Господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі № 916/5138/23 за позовом ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ про стягнення з ТОВ МАКЕША 1256479,89 грн, з яких 665959,36 грн основного боргу та 590517,53 грн пені, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 21.01.2022 р. договором поставки № 31044 3-АТ зобов`язань в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2024 р. закрито провадження у справі № 916/5138/23 в частині стягнення основної заборгованості розміром 665959,36 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ МАКЕША на користь ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ 590517,53 грн пені у зв`язку із настанням у ТОВ МАКЕША форс-мажорних обставин (відповідно до опублікованого в Єдиному державному реєстрі судових рішень тексту рішення).

Відповідно до представленого ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань їх розмір становить 29339,23 грн та 104289,11 грн відповідно, нарахованих на суму заборгованості 665959,36 грн протягом 31.05.2022 р. 08.11.2023 р. та 299999,96 грн протягом 09.11.2023 р. 28.11.2023 р.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частиною 2 статті 266 ГК України передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір поставки № 31044 З-АТ від 21.01.2022 р.

Так, умовами пунктів 1.2 та 3.2 Договору передбачено, що ціна за одиницю Товару, являє собою гривневий еквівалент вартості Товару в євро та вказується в Додатку № 1 до Договору, втім жодною із сторін Договору не представлено до матеріалів справи відповідного Додатку № 1 або Специфікації із визначенням ціни товару в іноземній валюті та її еквіваленту у гривнях.

У той же час, підписані без жодних зауважень та/або пропозицій досліджені в описовій частині рішення видаткові накладні свідчать, що сторонами Договору погоджено вартість поставленого Товару саме у гривнях, відтак, в господарського суду відсутні підстави для застосування наведеної ТОВ МАКЕША у відзиві на позовну заяву судової практики в цій частині.

При цьому ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ як Продавцем доведено виконання належним чином взятих на себе за умовами Договору обов`язків та передачу ТОВ МАКЕША Товару загальною вартістю 2386916,34 грн з ПДВ, що підтверджується дослідженими в описові частині рішення видатковими накладними. Проти підписання яких, як зазначалось, ТОВ МАКЕША не заперечує.

В свою чергу, ТОВ МАКЕША як Покупцем в порушення приписів статей 525,526,610,629,691,692,712 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Договору вартість отриманого Товару своєчасно не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 692 ЦК України, частини 1 статті 712 ЦК України та пункту 4.1 Договору строк виконання зобов`язання настав, іншого ТОВ МАКЕША суду не доведено.

Згідно із статтею 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язанням (неналежне виконання).

З частин 1 та 2 статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з цим частини 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 р. у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 р. у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 р. у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 р. у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 р. у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 р. у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 р. у справі № 920/792/18.

Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 р. у справі № 920/505/22.

У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 р. у справі № 913/869/14 вказано: "Разом із тим ст.617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК). Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами".

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 звернув увагу на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 ЦК та статтею 217 ГК.

Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК та статтею 218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною 2 статті 625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 р. встановлено факт настанням у Відповідача форс-мажорних обставин у зв`язку із чим відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ МАКЕША на користь ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ 590517,53 грн пені, у той же час, в межах цієї справи заявлено до стягнення проценти річні та інфляційні нарахування, відтак в контексті висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, відсутні підстави для звільненні ТОВ МАКЕША від заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, те, що умовами погодженого Сторонами пункту 4.1 Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний здійснити повну оплату Товару впродовж 60 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі Товару та/або видаткової накладної.

Відтак, в контексті пункту 4.1 Договору та досліджених в описовій частині видаткових накладних, зазначає, що станом на 31.05.2022 р. вартість поставленого, проте не оплаченого ТОВ МАКЕША Товару складає 645101,38 грн (сукупна вартість поставленого Товару за підписаними останнім 29.03.2022 р. видатковими накладними - розмір здійснених оплат станом на 31.05.2022 р.); станом на 04.10.2022 р. вартість поставленого, проте не оплаченого ТОВ МАКЕША Товару складає 662741,38 грн ((сукупна вартість поставленого Товару за підписаними останнім 29.03.2022 р. видатковими накладними + вартість товару за видаткової накладною від 19.07.2022 р. № 605065 грн (17640,00 грн), яка підписана Відповідачем 04.08.2022 р., тобто останній день строку на оплату 03.10.2022 р.) - розмір здійснених оплат станом на 04.10.2022 р.)); станом на 09.11.2023 р. вартість поставленого, проте не оплаченого ТОВ МАКЕША Товару складає 296781,98 грн (вартість поставленого товару за дослідженими накладними - розмір здійснених оплат).

Видаткова накладна від 15.04.2022 р. № 596249, за якою Відповідачем прийнято Товару загальною вартістю 3217,98 грн з ПДВ, підписана Відповідачем 17.10.2023 р., тобто останній день строку на її оплату спливає після визначеного Позивачем періоду нарахування процентів річних та інфляційних нарахувань.

Здійснивши власне перерахування в межах заявлених ТОВ АГРОТЕК-ІНВЕСТ строків та встановленого судом розміром заборгованості, суд вважає наявним в останнього право на стягнення з ТОВ МАКЕША 98894,29 грн інфляційних нарахувань, 29011,87 грн 3% річних, з яких 44886,48 грн інфляційних нарахувань та 6680,78 грн 3% річних, нарахованих на суму 645101,38 грн протягом 31.05.2022 р. 03.10.2022 р.; 52523,90 грн інфляційних нарахувань та 21843,23 грн 3% річних, нарахованих на суму 662741,38 грн протягом 04.10.2022 р. 08.11.2023 р.; 1483,91 грн інфляційних нарахувань та 487,86 грн 3% річних, нарахованих на суму 296781,98 грн протягом 09.11.2023 р. 28.11.2023 р.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 викладено висновок стосовно можливості зменшення належних до стягнення як неустойки, так і процентів річних, однак, із змісту постанови вбачається, що сторонами у тій справі погоджено нарахування процентів річних у розмірі значно більшому, аніж встановленому частиною 2 статті 625 ЦК України, та розмір нарахованих відсотків річних становим значну частині від сукупної вартості поставленого товару, на відміну від співвідношення у даній справі, відтак господарський суд не вбачає підстав для застосування відповідного висновку у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак, оскільки приписами Закону України Про судовий збір встановлено мінімальний розмір судового збору, який підлягає справленню при зверненні із позовом, на переконання господарського суду, розмір судового збору, який покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не може бути меншим аніж мінімальний розмір судового збору, встановлений Законом України Про судовий збір з урахуванням приписів частини 3 статті 4.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТЕК-ІНВЕСТ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МАКЕША про стягнення 133628,34 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКЕША (74320, Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Лиманець, вул. Польова, буд. 13, Код ЄДРПОУ 38020353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТЕК-ІНВЕСТ (52001, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Підгородне(пн), комплекс будівель та споруд № 55-і (територія Підгородненської міської ради), Код ЄДРПОУ 36573198) 98894/дев`яносто вісім тисяч вісімсот дев`яносто чотири/грн 29 коп. інфляційних нарахувань, 29011/двадцять дев`ять тисяч одинадцять/грн 87 коп. 3% річних та 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 25 червня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут