Рішення

від 26.06.2024 по справі 916/1600/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа № 916/1600/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства "УСПІХ" (67000, Одеська обл., Миколаївський р-н, смт. Миколаївка, вул. Лісна, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 38790910),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-50" (67000, Одеська обл., Миколаївський р-н, смт. Миколаївка, вул. Карпішина В., буд. 70; код ЄДРПОУ 32165920),

про стягнення 135971,69 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Приватне підприємство "УСПІХ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-50" про стягнення заборгованості за Договором № 02 купівлі продажу нафтопродуктів від 01.02.2022 у розмірі 135971,69 грн, з яких: 128839,20 грн - сума основного боргу, 3871,96 грн - сума інфляційних втрат та 3260,53 - сума 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024 справу № 916/1600/24 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 позовну заяву Приватного підприємства "УСПІХ" (Вх. № 1637/24 від 12.04.2024) залишено без руху.

Ухвалою від 29.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/1600/24 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України. Зобов`язав відповідача зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в порядку ст. 6 ГПК України.

30 квітня 2024 року до суду від позивача у справі надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 30000,00 грн.

Вказану заяву позивача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

21 травня 2024 року до суду від позивача у справі надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 20000,00 грн.

Вказану заяву позивача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

31 травня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-50" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Вказану заяву позивача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача та до електронного кабінету позивача в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Ухвала суду від 29.04.2024 отримана відповідачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 68).

Станом на 26.06.2024 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 01 лютого 2022 року між Приватним підприємством "УСПІХ" (надалі продавець або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга - 50" (далі покупець або відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 02 (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору продавець зобов`язується продавати і відпускати нафтопродукти через свою мережу АЗС по талонам, відомостям або платіжним карткам (далі талони, відомості або картки), що надають право на одержання нафтопродуктів, а покупець зобов`язується оплачувати вартість відпущених у такий спосіб нафтопродуктів. Конкретний спосіб відпуску нафтопродуктів (по талонам, відомостям або платіжним карткам) узгоджується сторонами на підставі письмових або усних заявок покупця.

Відповідно до умов п.1.3. Договору відпуск нафтопродуктів відбувається на умовах EXW (за умови інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс - 2010) - автозаправні станції (далі АЗС), які належать продавцю на праві власності і знаходяться за адресою:

- смт. Миколаївка, вул. Центральна, буд. 26, Миколаївський р-н, Одеська обл. (в реалізації бензин А-95, А-92, ДП, реалізація цілодобово);

- с. Степанівка, вул. Шкільна, буд. 31а, Березівський р-н, Одеська обл. ((в реалізації бензин А-95, А-92, ДП, реалізація цілодобово).

Відпуск нафтопродуктів за талонами, відомостями, картками здійснюється на умовах 100% попередньо оплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно оформленого рахунку. Перерахування грошових коштів покупцем повинно бути здійснено протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку. При цьому, якщо покупця не влаштовує ціна на нафтопродукти, вказана у виставленому продавцем рахунку, продавець має право не здійснювати їх оплату та відмовитися від постави такої партії нафтопродуктів. За домовленістю сторін, рахунком може бути передбачений інший строк оплати Товару (п. 3.1. Договору).

Сторони проводять звірку взаєморозрахунків, оформлюючи їх відповідними актами. Звірка розрахунків між сторонами по відпущеним нафтопродуктам здійснюється щомісяця не пізніше п`ятого числа наступного за звітним місяцем (п. 3.2. Договору).

Відповідно до умов п. 4.1. Договору кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки покладені на неї цим Договором.

Обов`язок продавця, зокрема, відпускати нафтопродукти по талонам, відомостям або карткам на автозаправних станціях, визначених п.1.3. Договору (п.4.3. Договору).

Обов`язок покупця, неухильно дотримуватись умов Договору і виконувати всі свої зобов`язання по ньому; вчасно й у повному обсязі, згідно умов даного Договору, здійснювати оплату за нафтопродукти (п. 4.4. Договору).

01 червня 2023 року позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-000080 на загальну суму 136489,20 грн (з ПДВ) на відпуск палива дизельного ULSD 10 РРМ на користь відповідача у кількості 3000,00 літрів.

30 червня 2023 року позивачем на виконання умов Договору № 02 від 01.02.2022 було здійснено відпуск нафтопродукту (паливо дизельне ULSD 10 РРМ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-50" у кількості 3000,00 літрів на загальну суму 136489,20 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № РН-000568 (т.1, а.с.24).

28 липня 2023 року відповідачем була здійснена часткова оплата за дизельне паливо у розмірі 40000,00 грн на підставі рахунку-фактури № СФ-000080 від 01.06.2023.

06 листопада 2023 року позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-000172 на загальну суму 82350,00 грн (з ПДВ), з яких: 13725,00 грн (без ПДВ) - на відпуск бензину автомобільного А-95-Євро5-ЕО код УКТ ЗЕД 2710124512 на користь відповідача у кількості 300,00 літрів; 54900,00 грн (без ПДВ) - на відпуск дизельного палива ULSD 10 PPM на користь відповідача у кількості 1200,00 літрів.

07 листопада 2023 року позивачем на виконання умов Договору № 02 від 01.02.2022 було здійснено відпуск нафтопродукту (дизельне паливо ULSD 10 PPM) на користь відповідача у кількості 1200,00 літрів на загальну суму 65880,00 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № РН-01071 (т. 1, а.с. 27) та здійснено відпуск нафтопродукту (бензин автомобільний А-95-Євро5-ЕО код УКТ ЗЕД 2710124512) на користь відповідача у кількості 300,00 літрів на загальну суму 16470,00 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № РН-01070 (т. 1, а.с. 28).

Надалі між сторонами був підписаний Акт звіряння взаємних розрахунків за період січень-листопад 2023 року, де зазначено, що заборгованість ТОВ "Ліга-50" перед ПП "УСПІХ" складає 178839,20 грн (т.1, а.с. 31).

Після підписання цього Акту, 22 грудня 2023 року відповідачем була здійснена часткова оплата за дизельне паливо у розмірі 50000,00 грн (т.1, а.с. 30).

Позивач зазначає, що відповідачем не були виконані умови Договору в повному обсязі, як наслідок у останнього перед позивачем виникла прострочена заборгованість у розмірі 128839,20 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 128839,20 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 3871,96 грн та суму 3% річних у розмірі 3260,53 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "УСПІХ" підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем і відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 02, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продавати і відпускати нафтопродукти через свою мережу АЗС по талонам, відомостям або платіжним карткам (далі талони, відомості або картки), що надають право на одержання нафтопродуктів, а покупець зобов`язується оплачувати вартість відпущених у такий спосіб нафтопродуктів. Конкретний спосіб відпуску нафтопродуктів (по талонам, відомостям або платіжним карткам) узгоджується сторонами на підставі письмових або усних заявок покупця.

Відповідно до частин першої та другої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 218839,20 грн підтверджено доданим до матеріалів справи видатковими накладним, які підписані сторонами без будь-яких претензій і зауважень (т. 1, а.с. 24, 27, 28).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за товар згідно вищевказаних видаткових накладних, розрахувався частково, в результаті чого у останнього виникла прострочена заборгованість у розмірі 128839,20 грн.

Строк та умови здійснення відповідачем оплати повної вартості товару за Договором, визначені у розділі 3 Договору № 02 від 01.02.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що у останнього існує прострочена заборгованість (на момент звернення позивачем до суду) на загальну суму 128839,20 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи, 26.04.2024 та 10.05.2024 відповідач здійснив часткову оплату суми заборгованості за Договором купівлі продажу нафтопродуктів № 02 від 01.02.2022 у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою від 26.06.2024 суд закрив провадження у справі № 916/1600/24 в частині вимог про стягнення суми заборгованості за Договором № 02 купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.02.2022 у розмірі 50000,00 грн.

Щодо решти суми основного боргу у розмірі 78839,20 грн, то суд зазначає, що доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 78839,20 грн, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 78839,20 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 3871,96 та суми 3% річних у розмірі 3260,53 грн, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Право на нарахування штрафних санкцій сторони узгодили в розділі 5 Договору.

Відповідно до умов п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному Договору, винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних витрат та 3% річних (т. 1, а.с. 32), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 3871,96 та суми 3% річних у розмірі 3260,53 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем до стягнення судових витрат у розмірі 15000,00 грн, які понесені позивачем за надану професійну правничу допомогу, суд дійшов до таких висновків.

З матеріалів справи слідує, що між Адвокатським об`єднанням "Правова корпорація" (надалі адвокатське об`єднання), в особі керуючого партнера Білозор О.О. і Приватним підприємством "УСПІХ" (надалі клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги № 01/04-24а від 01.04.2024 (надалі - Договір № 01/04-24а), за умовами якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту та здійснювати захист клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме здійснювати представництво інтересів клієнта при підготовці до розгляду, розгляді судової справи та виконанні судового рішення за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-50" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 02 від 01.02.2022 (п. 1.1. Договору № 01/04-24а).

Відповідно до умов п. 4.1. Договору № 01/04-24а за послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням у відповідності з п. 1.1. цього Договору, клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі, передбаченому цим Договором, а також актом виконаних робіт, що є невід`ємним додатком до цього Договору, у разі зміни розміру гонорару.

Відповідно до умов п. 4.2. Договору № 01/04-24а вартість послуг Адвокатського об`єднання становить 15000,00 грн, які підлягають оплаті у безготівковій або готівковій формі протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонам Акту про надання правової допомоги або настання обставин, зазначених у п. 4.4. цього Договору.

За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту Адвокатським об`єднанням факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу клієнта, Адвокатське об`єднання може надавати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією.

20 травня 2024 року між Адвокатським об`єднанням "Правова корпорація" і Приватним підприємством "УСПІХ" був підписаний Акт виконаних робіт № 1 від 20.05.2024, яким було надано клієнту наступні послуги:

1. Адвокатські послуги (правнича допомога), пов`язані з підготовкою справи до розгляду:

- аналіз документів клієнта, що стосується виконання умов договору № 02 купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.02.2022 та визначення наявності правових підстав для задоволення позову клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-50" (правової позиції) - 2 години;

- здійснення розрахунку розміру заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-50" перед Клієнтом за договором № 02 купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.02.2022 - 1 година;

- підготовка позовної заяви клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-50" про стягнення заборгованості за договором № 02 купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.02.2022 - 2 години;

2. Адвокатські послуги (правнича допомога), пов`язані з розглядом справи:

- підготовка заяви про закриття провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 30000,00 грн від 30.04.2024 - 1 година;

- підготовка заяви про закриття провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 20000,00 грн від 20.05.2024 - 1 година.

Крім того, Приватним підприємством "УСПІХ" було сплачено на користь Адвокатського об`єднання "Правова корпорація" гонорар за надання правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги № 01-04/24а від 01.04.2024 у розмірі 15000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 1489 від 10.04.2024 (т.1, а.с. 72).

Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 ГПК України.

Відповідно до частин 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження обставин щодо понесення судових витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне або майбутнє здійснення таких витрат учасником справи.

Поряд з цим у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

З доказів наявних в матеріалах справи слідує, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу із розглядом справи в господарському суді, надано підписаний 01.04.2024 між Адвокатським об`єднанням "Правова корпорація" і Приватним підприємством "УСПІХ" Договір № 01/04-24а про надання правової допомоги та Акт виконаних робіт № 1 за надані послуги загальною вартістю 15000,00 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Підсумовуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатом послуг, складності справи, обсяг виконаних робіт, тобто понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн є доведеним та обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-50".

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-50" (67000, Одеська обл., Миколаївський р-н, смт. Миколаївка, вул. Карпішина В., буд. 70; код ЄДРПОУ 32165920) на користь Приватного підприємства "УСПІХ" (67000, Одеська обл., Миколаївський р-н, смт. Миколаївка, вул. Лісна, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 38790910) суму основного боргу у розмірі 78839,20 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 3871,96 грн, суму 3% річних у розмірі 3260,53 грн, суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн та суму судових витрат на отримання правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 26 червня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.