Рішення

від 17.06.2024 по справі 916/75/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/75/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Місто Бажань (вул. Мечнікова, 6, Київ 133, 01133) до відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-ПІВДЕНЬ" (просп. Героїв Сталінграда,12-Г, Київ, 04210) про стягнення 318200,81грн

за участю представників:

від позивача: Ковчук В.М.

від відповідача: Березанський К.І.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто Бажань» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ПІВДЕНЬ» про стягнення грошових коштів у розмірі 311 000,00 гривень (триста одинадцять тисяч гривень, 00 копійок), з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 1 807,30 гривень та 3% річних у розмірі 5 393,51 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення ст. ст. 536, 625, 1212 Цивільного кодексу України та зазначає, що 07.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Південь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ» укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 1481, згідно з умовами якого Позивач набуло 975/1000 частки у праві власності на нежитлові приміщення Котовської виправної колонії №134, загальною площею 7817,2 кв.м., розташованому за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, який складається з вартового приміщення гауптвахти літ. А, трансформаторної підстанції літ. Б, розплідника для собак літ. В, продуктового складу літ. Г, підвалу пд. Г, кухні літ. Д, їдальні літ. Д1, прибудови літ. Д2, прибудови літ. Д3, лазні (душової) літ. Е, хлораторної літ. Ж, котельної літ. З, прибудови літ. 31, тамбура літ. З, КПП № 2 літ. И, КНС літ. К, медичного пункту літ. Л, учбового корпусу літ. М, тамбура літ. М, КПП № 1 літ. Н, казарми літ. О, прибудови літ. О1, казарми літ. П, прибудови літ. П1, матеріального складу літ. Р, казарми літ. С, прибудови літ. С1, казарми літ. Т, прибудови літ. Т1, казарми літ. У, прибудови літ. У1, огорожі № 1-20 та брукування І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 202358151227).

22.11.2017 також Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Південь» уклало договір купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 505, з Сиволапенко О.М., який набув 25/1000 частки у праві власності на майно Котовської виправної колонії № 134.

29.12.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІСТО БАЖАНЬ» укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 24485, за яким відчужено на користь останнього 25/1000 частки у праві власності на нежитлові приміщення Котовської виправної колонії №134 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 202358151227).

В подальшому ТОВ «МІСТО БАЖАНЬ» здійснило державну реєстрацію права власності на Котовську виправну колонію № 134, зокрема 07.11.2017 (запис про право власності: 23237575) на 975/1000 частки та 29.12.2017 (запис про право власності: 24241507) на 25/1000 частки відповідно.

Однак, згідно з рішенням Господарського суду Одеської області у справі 916/1969/22 від 17.01.2023, було усунуто перешкоди в користуванні Міністерству оборони України єдиним майновим комплексом Котовської виправної колонії № 134, загальною площею 7817,2 кв.м, розташованому за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, який складається з вартового приміщення гауптвахти літ. «А», трансформаторної підстанції літ. «Б», розплідника для собак літ. «В», продуктового складу літ. «Г», підвалу «пд. «Г», кухні літ. «Д», їдальні літ. «Д1», прибудови літ. «Д2», прибудови літ. «Д3», лазні (душової) літ. «Е», хлораторної літ. «Ж», котельної літ. «З», прибудови літ. « 31», тамбура літ. «З», КПП № 2 літ. «И», КНС літ. «К», медичного пункту літ. «Л», учбового корпусу літ. «М», тамбура літ. «М», КПП № 1 літ. «Н», казарми літ. «О», прибудови літ. «О1», казарми літ. «П», прибудови літ. «П1», матеріального складу літ. «Р», казарми літ. «С», прибудови літ. «С1», казарми літ. «Т», прибудови літ. «Т1», казарми літ. «У», прибудови літ. «У1», огорожі № 1-20 та брукування І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 202358151227) шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Швеця Руслана Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39050462 від 29.12.2017, скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу у Київської області Каюрова Сергія Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37997334 від 07.11.2017 з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ» на Котовську виправну колонію № 134 та повернення вказаного державного майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ» на користь держави в особі Міністерства оборони України.

30.05.2023 року Південно-західний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Бажань», а рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 року у справі № 916/1969/22 залишено без змін.

Вказані обставини, стали підставою для звернення Позивача у січні 2024 року до Господарського суду Одеської області із відповідною позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09 січня 2024 року, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Бажань» було залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12 лютого 2024 року було відкрито провадження у справі № 916/75/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01 квітня 2024 року підготовче засідання у справі № 916/75/24 було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

Від Відповідача у справі № 916/1969/22 не було надано письмового відзиву на позовну заяву.

Представник Відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ПІВДЕНЬ» двічі з`являвся в судові засідання, проте письмових пояснення по суті позовних вимог в порядку ст. 168 ГПК України не надав.

Під час судового розгляду справи по суті, представник Відповідача заперечував проти позовних вимог, та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Аргументував свої доводи тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ПІВДЕНЬ» придбало з прилюдних торгів приміщення майнового комплексу Котовської виправної колонії №134, загальною площею 7817,2 кв. м., за 600000,00 грн, що було оформлено актом про проведення прилюдних торгів від 16.03.2009 б/н.

Відповідач зазначив, що 07.08.2013 року здійснив реєстрацію права власності на нежитлову нерухомість Котовську виправну колонію №134.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ПІВДЕНЬ», як добросовісний набувач не повинно було перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо неправомірності попередніх переходів нерухомого майна Котовської виправної колонії № 134.

Тому Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ПІВДЕНЬ» маючи право власності на зазначене майно, у листопаді 2017 року здійснив його відчуження, уклавши з Позивачем договір купівлі-продажу, який був зареєстрований в реєстрі за № 1481, згідно з умовами якого останнє набуло 975/1000 частки у праві власності на нежитлові приміщення Котовської виправної колонії №134.

У судовому засіданні 17.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

07 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Південь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ» було укладено договір купівлі-продажу, який зареєстрований в реєстрі за № 1481.

За умовами зазначеного договору купівлі-продажу, ТОВ «МІСТО БАЖАНЬ» набуло 975/1000 частки у праві власності на нежитлові приміщення Котовської виправної колонії №134, загальною площею 7817,2 кв.м., розташованому за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, який складається з вартового приміщення гауптвахти літ. А, трансформаторної підстанції літ. Б, розплідника для собак літ. В, продуктового складу літ. Г, підвалу пд. Г, кухні літ. Д, їдальні літ. Д1, прибудови літ. Д2, прибудови літ. Д3, лазні (душової) літ. Е, хлораторної літ. Ж, котельної літ. З, прибудови літ. 31, тамбура літ. З, КПП № 2 літ. И, КНС літ. К, медичного пункту літ. Л, учбового корпусу літ. М, тамбура літ. М, КПП № 1 літ. Н, казарми літ. О, прибудови літ. О1, казарми літ. П, прибудови літ. П1, матеріального складу літ. Р, казарми літ. С, прибудови літ. С1, казарми літ. Т, прибудови літ. Т1, казарми літ. У, прибудови літ. У1, огорожі № 1-20 та брукування І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 202358151227).

22 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Південь» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, який зареєстровано в реєстрі за № 505, згідно з яким ОСОБА_1 набув 25/1000 частки у праві власності на майно Котовської виправної колонії № 134.

29 грудня 2017 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІСТО БАЖАНЬ» укладено договір купівлі-продажу, який був зареєстрований в реєстрі за № 24485, за яким відчужено на користь останнього 25/1000 частки у праві власності на нежитлові приміщення Котовської виправної колонії №134 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 202358151227).

Позивач зареєстрував 07 листопада 2017 року право власності на 975/1000 частки Котовської виправної колонії № 134 (запис про право власності: 23237575), а 29 грудня 2017 було здійснено державну реєстрацію права власності на 25/1000 частки вказаного об`єкта нерухомого майна (запис про право власності: 24241507).

За умовами, укладеного договору купівлі-продажу від 07 листопада 2017 року, продаж 975/1000 частки здійснено за 311 000,00 грн. (триста одинадцять тисяч) гривень 00 коп. без ПДВ. Вказані кошти Покупець сплатив Продавцю повністю до укладення зазначеного Договору шляхом перерахування на зазначений в цьому Договорі банківський рахунок Продавця на підставі попереднього договору, укладеного між Продавцем та Покупцем та посвідченого Каюром С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 03.11.2017 року за реєстровим № 1355, що підтверджується платіжним дорученням Покупця №1 від 03.11.2017 року, проведеного банком 03.11.2017 року.

При оцінці добросовісності / недобросовісності набувача майна слід врахувати, що прилюдні торги в межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та "юридичне очищення" майна, придбаного у такий спосіб (Постанова Великої палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі N 925/1351/19 (Провадження N 12-35гс21, пункт 6.52).

Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).

Таким чином, добросовісність набувача презюмується, а навіть незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним необхідно встановити намір чи грубу необережність, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду від 30 серпня 2019 року у справі № 914/970/18).

На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ПІВДЕНЬ», як добросовісний набувач не повинен був перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо неправомірності попередніх переходів майна.

На момент спірних правовідносин Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ПІВДЕНЬ» являлось добросовісним набувачем нежитлового приміщення, майнового комплексу Котовської виправної колонії №134, який в подальшому здійснив відчуження 975/1000 частки цього майна Товариству з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ», в установленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, суд доходить до висновку, що у березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ПІВДЕНЬ» стало добросовісним набувачем майна, розташованого за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, майнового комплексу Котовської виправної колонії № 134, який складається з вартового приміщення гауптвахти літ. «А», трансформаторної підстанції літ. «Б», розплідника для собак літ. «В», продуктового складу літ. «Г», підвалу «пд. «Г», кухні літ. «Д», їдальні літ. «Д1», прибудови літ. «Д2», прибудови літ. «Д3», лазні (душової) літ. «Е», хлораторної літ. «Ж», котельної літ. «З», прибудови літ. «З1», тамбура літ. «З», КПП № 2 літ. «И», КНС літ. «К», медичного пункту літ. «Л», учбового корпусу літ. «М», тамбура літ. «М», КПП № 1 літ. «Н», казарми літ. «О», прибудови літ. «О1», казарми літ. «П», прибудови літ. «П1», матеріального складу літ. «Р», казарми літ. «С», прибудови літ. «С1», казарми літ. «Т», прибудови літ. «Т1», казарми літ. «У», прибудови літ. «У1», огорожі № 1- 20 та брукування І, за результатами проведення прилюдних торгів.

Відповідно в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ПІВДЕНЬ» здійснило продаж зазначеного майна Котовської виправної колонії № 134, Товариству з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ», яке як добросовісний набувач стала його власником у 2017 році.

Однак, рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2013 у справі №30/71-09-1998, що стало підставою для державної реєстрації Відповідачем нежитлового приміщення Котовської виправної колонії № 134 після багаторазового судового перегляду було скасоване.

Відповідно до розділу 4 «Гарантії сторін та відповідальність» договору купівлі-продажу частки 975/1000 в праві власності на нежитлові приміщення від 07 листопада 2017 року, представник Продавця, стверджував та гарантував, що станом на момент укладення Договору, частка та приміщення нікому не продані, не подаровані, іншим способом не відчужені, до статутних (складених) фондів (капіталів) юридичних осіб не, у заставі (іпотеці) не знаходяться; прав щодо частки та приміщень у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає; щодо частки та приміщень не ведуться судові спори, під забороною, арештом, податковою заставою вони не перебувають; відносно приміщень не укладено з третіми особами будь-яких договорів щодо відчуження, володіння, користування, оренди, найму, сервітуту; внаслідок продажу частки за цим Договором не буде порушено прав та законних інтересів третіх осіб; немає інших третіх осіб, які мають переважне право купівлі приміщень та частки».

Відповідно до Рішення Господарського суду Одеської області у справі 916/1969/22 від 17.01.2023, усунуто перешкоди в користуванні Міністерству оборони України єдиним майновим комплексом Котовської виправної колонії № 134, загальною площею 7817,2 кв.м, розташованому за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, який складається з вартового приміщення гауптвахти літ. «А», трансформаторної підстанції літ. «Б», розплідника для собак літ. «В», продуктового складу літ. «Г», підвалу «пд. «Г», кухні літ. «Д», їдальні літ. «Д1», прибудови літ. «Д2», прибудови літ. «Д3», лазні (душової) літ. «Е», хлораторної літ. «Ж», котельної літ. «З», прибудови літ. « 31», тамбура літ. «З», КПП № 2 літ. «И», КНС літ. «К», медичного пункту літ. «Л», учбового корпусу літ. «М», тамбура літ. «М», КПП № 1 літ. «Н», казарми літ. «О», прибудови літ. «О1», казарми літ. «П», прибудови літ. «П1», матеріального складу літ. «Р», казарми літ. «С», прибудови літ. «С1», казарми літ. «Т», прибудови літ. «Т1», казарми літ. «У», прибудови літ. «У1», огорожі № 1-20 та брукування І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 202358151227) шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Швеця Руслана Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39050462 від 29.12.2017, скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу у Київської області Каюрова Сергія Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37997334 від 07.11.2017 з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ» на Котовську виправну колонію № 134 та повернення вказаного державного майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ» на користь держави в особі Міністерства оборони України. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ» на користь Державного підприємства «УКРСПЕЦКОНВЕРСІЯ» 7443,00 грн судового збору.

30.05.2023 року Південно-західний апеляційний господарський суд у справі 916/1969/22 виніс постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Бажань» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 року у справі № 916/1969/22 залишено без змін.

За таких обставин набуте Позивачем, за договором купівлі-продажу від 07 листопада 2017 року, продаж 975/1000 частки право власності, право власності на нерухоме майно нежитлове приміщення Котовської виправної колонії № 134 було припинено.

Отже, посилаючись на зазначені вище підстави Товариство з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ» звернулось до господарського суду Одеської області із відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із частиною першою статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.

Згідно з вимогами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, правова підстава набуття Відповідачем грошових коштів у розмірі 311 000,00 (триста одинадцять тисяч) гривень 00 коп. без ПДВ відпала, на якій були набуті ці кошти, відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 року у справі № 916/1969/22 скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Швеця Руслана Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39050462 від 29.12.2017, з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ» на Котовську виправну колонію № 134.

Відповідач на час подання позову не повернув Позивачу грошові кошти у розмірі 311 000,00 (триста одинадцять тисяч) гривень 00 коп. без ПДВ, що суперечить положенню статті 1212 ЦК України.

Отже, відповідні кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 ЦКУ, що нараховані з дня ухвалення судового рішення про розірвання договору.

За таких обставин, наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 318 200,81 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 2 ст. 73, ч. ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 76 Господарського кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші посилання, доводи Позивача та Відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010 р.у справі "Серявін та інші проти України"

Частинами ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО БАЖАНЬ».

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача згідно з ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІ Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-ПІВДЕНЬ" (просп.Героїв Сталінграда,12-Г, Київ, 04210, код ЄДРПОУ 36355615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Місто Бажань (вул. Мечнікова, 6, Київ 133, 01133, код ЄДРПОУ 41551479) заборгованість в розмірі 311000 грн., інфляційні витрати в розмірі 1807,30грн., 3% річних в розмірі 5393,51грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4773,01 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26 червня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов