Рішення

від 17.06.2024 по справі 916/5085/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5085/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (вул. Петропавлівська Борщагівка, 5, Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродрайв" (вул. Виноградна, буд.16, с. Новоолександрівка, Одеська обл., Роздільнянський р-н, 67112) про стягнення заборгованості 88020,92грн.

за участю представників:

від позивача: Горбач М.В.

від відповідача: Григор`єв В.В - по довіреності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" звернулось до Господарського суду Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродрайв" про стягнення заборгованості в розмірі 2 928020,92 грн. за неналежне виконання відповідачем договору поставки № 30/05/2023 від 30.05.2023.

Ухвалою суду від 27.11.2023 позовну заяву залишено без руху.

28.11.2023 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2023 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/5085/23 за правилами загального позовного провадження.

25.01.2024 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 35208,77грн., 48% річних в розмірі 52812,15грн. у зв`язку з частковою сплатою під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 26.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

07.05.2024 відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення штрафних санкцій на 99%

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.06.2024р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» (далі ГОВ «Ерідон Тех», Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродрайв» (лазі ТОВ «Агродрайв», Покупець) укладено Договір № 30/05/2023 00 поставки сільськогосподарської техніки від 30.05.2023 року, згідно якого ТОВ «Агродрайв» придбав у ТОВ «Ерідон Тех» товар - Трактор колісний СLAAS АXIОN 940 Тrend Demo вартістю 8 960 000.00 грн., в т.ч. ПДВ 1 493 333.33 грн. (далі - «Товар»).

Згідно умов Договору № 30/05/2023 00 поставки сільськогосподарської техніки від 30.05.2023 року постачальник - ТОВ «Ерідон Тех» повністю виконав умови даного Договору: доставив, а також передав у користування покупцю ТОВ «Агродрайв» товар Трактор колісний СLAAS АXIОN 940 Тrend Demo вартістю 8 960 000.00 грн., в т.ч. ПДВ 1 493 333.33 гри., що підтверджується Договором № 30/05/2023 00 поставки сільськогосподарської техніки від 30.05.2023 року та Актом доставки товару від 05.06.2023 р. (копії документів додаються).

Згідно Договору № 30/05/2023 00 поставки сільськогосподарської техніки від 30.05.2023 року, розрахунки за поставлений Товар відбуваються на наступних умовах:

Покупець оплачує 20 % (двадцять відсотків) від загальної вартості Товару, що складає 1 792 000.00 грн. у строк до 30 травня 2023 року (п. 2.3.1. Договору):

Покупець оплачує 25 % (двадцять п`ять відсотків) від загальної вартості товарч. що складає 2 240 000,00 грн. у строк до 15 липня 2023 року (п. 2.3.2. Договору);

Покупець оплачує 30 % (тридцять відсотків) від загальної вартості Товару, що складає 2 688 000.00 грн. у строк до 01 вересня 2023 року (п. 2.3.3. Договору):

Покупець оплачує 25 % (двадцять п`ять відсотків) від загальної вартості Товару, що складає 2 240 000.00 грн. у строк до 01 листопада 2023 року (п. 2.3.4. Договору):

ТОВ «Агродрайв» - покупець за Договором свої зобов`язання перед постачальником по оплаті за товар - придбану техніку виконав лише частково на суму 6 120 000,00 грн.

Отже, позивач вважає, що станом на 13.11.2023 р. заборгованість ТОВ «Агродрайв» (Покупець) 2 840 000.00 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не була погашена заборгованість за вищевказаним договором, позивач заявив до стягнення 2 928 020,92 грн., з яких основна заборгованість складає 2 840 000грн., пеню в розмірі 35 208,77грн., 48% річних в розмірі 52 812,15грн.

25.01.2024 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог в зв`язку з погашенням відповідачем суми основного боргу в розмірі 2 840 000грн. та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 35208,77грн., 48% річних в розмірі 52812,15грн.

Враховуючи вищевикладене, що відповідачем не була погашена заборгованість за вищевказаним договором, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродрайв» укладено Договір № 30/05/2023 00 поставки сільськогосподарської техніки від 30.05.2023 року, згідно якого ТОВ «Агродрайв» придбав у ТОВ «Ерідон Тех» товар - Трактор колісний СLAAS АXIОN 940 Тrend Demo вартістю 8 960 000.00 грн., в т.ч. ПДВ 1 493 333.33 грн.

Загальна вартість поставленого за вищезазначений період товару становить 8960000 грн. При цьому, Відповідачем лише частково здійснено розрахунок за поставлений Товар, а саме на суму 6120000 грн. Сума заборгованості за даним договором складає 2840000 грн.

Однак, в порушення умов Договору, на момент звернення позивача до суду із позовною заявою, Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Але, як встановлено судом кошти за переданий товар у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у відповідача виникала заборгованість перед Позивачем в сумі 2840000 грн.

08.05.2024 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог в зв`язку з погашенням відповідачем суми основного боргу в розмірі 2840000грн.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення за Договором з відповідача пені в розмірі 35208,77грн., 48% річних в розмірі 52812,15грн

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 6.2. Договору № 30/05/2023 00 поставки сільськогосподарської техніки від 30.05.2023 року, Покупець у випадку прострочення платежів, зазначених у п. 2.3. Договору, сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день.

Наданий позивачем розрахунок пені, річних на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня в розмірі 35208,77грн., 48% річних в розмірі 52812,15грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Щодо заяви про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, з урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення річних та пені.

Крім того, відповідач у заяві про зменшення штрафних санкцій вказує про дію форс-мажорних обставин та зазначає, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення в повному обсязі виконати зобов`язання за договором.

Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавств.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Частина 2 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії.

Суд зазначає, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках введеного військового стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Відповідачем не доведено, що введенння військового стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Крім того, суд вважає задовольнити клопотання відповідача про повернення з державного бюджету судовий збір в розмірі 40892,31грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІ Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродрайв" (вул.Виноградна, буд.16, с. Новоолександрівка,Одеська обл., Роздільнянський р-н, 67112, код ЄДРПОУ 33870417) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (вул. Петропавлівська Борщагівка, 5, Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, код ЄДРПОУ 05396638) пеню в розмірі 35208,77грн., 48% річних в розмірі 52812,15грн. та судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (вул. Петропавлівська Борщагівка, 5, Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, код ЄДРПОУ 05396638) з Державного бюджету України (ГУК в Одеській обл./Приморський р-н/ 22030101, код ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України (ЕАП), р/р UA938999980313141206083015758, МФО 899998, КБК 22030101) через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, буд 1- А, код ЄДРПОУ 37607526) судовий збір в сумі 40892 грн. 31 коп. сплачений згідно платіжної інструкції №465206901 від 13.11.2023, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 916/5085/23.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26 червня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов