Рішення

від 26.06.2024 по справі 918/394/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/394/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали"

до відповідача: фізичної особи - підприємця Сніжко Ольги Станіславівни

про: стягнення заборгованості

секретар судового засідання: С.Коваль

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача фізичної особи - підприємця Сніжко Ольги Станіславівни про стягнення заборгованості в розмірі 240 691,67 грн, з яких: 203 357,61 грн борг, 25 156,56 грн пеня, 8 286,99 грн відсотків річних та 3 890,51 грн інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" та фізична особа - підприємець Сніжко Ольга Станіславівна уклали договір поставки №155 ГПРБ.

Позивач стверджує, що здійснив поставку продукції відповідачу, але відповідач не розрахувався за поставлену продукцію у повному обсязі. Станом на час розгляду спору заборгованість у розмірі 203 357,61 грн не оплачена.

Керуючись пунктом 5.2. договору позивач нарахував відповідачу 25 156,56 грн пені, а також, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 8 286,99 грн 10% річних та 3 890,51 грн інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позов суду не надав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 8 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 11 червня 2024 року.

У судове засідання представники сторін не з`явились. Разом з тим 10 червня 2024 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість забезпечення участі свого представника у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11 червня 2024 року розгляд справи відкладено на 25 червня 2024 року.

У судове засідання представники сторін не з`явились, разом з тим 25 червня 2024 року відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість забезпечення участі свого представника у судовому засіданні.

Розглянувши вказане клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно з правилами статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав як перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

А проте суд зауважує, що це не перша неявка представника відповідача у судове засідання. Так, ухвалою суду від 11 червня 2024 року розгляд цієї справи вже відкладався з причин неявки відповідача та подання ним клопотання про відкладення справи.

Разом з тим, явка сторін в засідання 25 червня 2024 року не визнавалася обов`язковою.

Сторони також не були позбавлені можливості надати суду свої доводи та аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Окрім того суд звертає увагу відповідача, що згідно з правилами статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

У даній справі строк розгляду справи спливає 8 липня 2024 року, а тому, з урахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за наявними в матеріалах справи доказами.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

15 лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвадів будматеріали" (постачальник/позивач) та фізична особа - підприємець Сніжко Ольга Станіславівна (покупець/відповідач) уклали договір поставки №155 ГПРБ (далі - договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити пісок будівельний, вапняк для дорожніх робіт та вапно, які надалі іменуються "товар", в асортименті та за цінами, передбаченими в додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з умовами пункту 2.3. договору, на товар постачальник надає покупцю наступні документи; товарно-транспортна накладна, видаткова накладна - 2 екземпляри, рахунок та документ, який підтверджує якість товару, при цьому товаро - транспортна накладна та документ, який підтверджує якість товару направляється покупцю разом з товаром. Покупець зобов`язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути постачальнику протягом 5 (п`яти) днів з дати її отримання.

Датою поставки і датою переходу права власності є дата зазначена в видатковій накладній.

Згідно із наявними в матеріалах справи накладними (а.с. 19-26) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 826 494,96 грн.

В свою чергу, згідно з платіжними дорученнями №293, №306, № 487, №491, №509 відповідач сплати в позивачу 649 250,00 грн.

Таким чином залишок заборгованості становить 177 244,96 грн.

Також позивач подав до матеріалів цієї справи платіжну інструкцію №5427 від 29 грудня 2023 року на суму 26 112,65 грн про оплату позивачем відповідачу грошових коштів в порядку їх повернення згідно з листом №19 від 31 травня 2023 року.

За умовами пункту 4.3. договору, покупець здійснює 100 % передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) днів з дати отримання рахунку, якщо інше не передбачено в додатках. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.

Згідно з додатковою угодою №1 від 31 грудня 2022 року, строк дії договору встановлено до 31 грудня 2023 року.

Матеріали справи не містять доказів оплати заборгованості в розмірі 177 244,96 грн.

Згідно з умовами пункту 5.2. договору, в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Керуючись пунктом 5.2. договору позивач нарахував відповідачу за період з 08.11.2023 по 04.04.2024 року 25 156,56 грн пені.

Також, керуючись статтею 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з 08.11.2023 року по 04.04.2024 року 8 286,99 грн 10% річних та 3 890,51 грн інфляційних втрат.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як визначено умовами договору, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору, а згідно із додатковою угодою №1 від 31 грудня 2022 року, строк дії договору встановлено до 31 грудня 2023 року.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 826 494,96 грн. У свою чергу, відповідач сплатив позивачу у погоджений сторонами строк 649 250,00 грн. Таким чином залишок заборгованості становить 177 244,96 грн.

Суд зауважує, що у справі наявна платіжна інструкція №5427 від 29 грудня 2023 року на суму 26 112,65 грн про оплату позивачем відповідачу вказаних коштів в порядку повернення коштів згідно із листом №19 від 31 травня 2023 року.

Суд зазначає, що позовна заява не містить обґрунтування порушення відповідачем зобов`язання щодо виконання умов договору в частині сплачених позивачем на користь відповідача коштів на суму 26 112,65 грн. Вказані кошти були сплачені в порядку повернення, при цьому обґрунтування підстав для стягнення вказаних коштів з відповідача позов не містить. Позивач жодним чином не обґрунтував яким чином вказана сума грошових коштів пов`язана із поставкою товару чи виконанням договору. Позивач не навів суду пояснень щодо включення цієї суми до позовних вимог. А тому пред`явлення позовної вимоги в цій частині заборгованості є необґрунтованим.

Також матеріали справи не містять листа №19 від 31 травня 2023 року, про який йдеться в платіжному документі. У зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити на яких підставах позивачем було сплачено спірні кошти та правову природу такої заборгованості.

Водночас позивач не позбавлений можливості звернутись з позовом до суду про стягнення вказаних коштів з належним обґрунтуванням підстав для такої вимоги та наданням відповідних доказів.

Отже, позовні вимоги позивача щодо оплати поставленої продукції на суму 177 244,96 грн є законними та обґрунтованими, та такими, що мають бути задоволені.

В задоволенні частини вимог про стягнення 26 112,65 грн суд відмовляє.

Згідно з умовами пункту 5.2. договору, в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

За правилами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (такі ж правила наведені у статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок розміру пені суд зробив власний висновок про її обґрунтований розмір. В даному випадку суд виходив з того, що сума заборгованості визнана судом становить 177 244,96 грн. Таким чином законним та обґрунтованим є нарахування пені в розмірі 13 700,16 грн, а тому у задоволенні вимог про стягнення 11 456,40 грн необхідно відмовити.

При цьому підставою для часткового задоволення позову про стягнення пені є те, що при здійснені обрахунку позивач неправильно визначив періоди нарахування, та помилково почав нарахування з 08.11.2023 року, тоді як строк виконання зобов`язання з оплати поставленого товару встановлено до закінчення строку дії договору (31 грудня 2023 року). Тобто правомірним є нарахування пені з 01 січня 2024 року.

Також при обрахунку позивач відштовхувався від суми заборгованості в розмірі 203 357,61 грн, тоді як встановив суд заборгованість становила 177 244,96 грн.

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.2. договору сторонами погоджено збільшення розміру річних до 10%.

Керуючись статтею 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з 08.11.2023 року по 04.04.2024 року 8 286,99 грн 10% річних та 3 890,51 грн інфляційних втрат.

А проте розрахунок процентів річних та втрат від інфляції позивач здійснив неправильно, допустивши ті ж помилки, що і при нарахуванні пені.

За розрахунком суду, за період з 1 січня 2024 року по 4 квітня 2024 року розмір 10 % річних складає 4 600,62 грн, інфляційних втрат 1 242,84 грн. А тому в задоволенні вимог про стягнення 3 686,37 грн річних та 2 647,67 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Висновки суду

Встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 177 244,96 грн заборгованості, 13 700,16 грн пені, 4 600,62 грн 10 % річних та 1 242,84 грн інфляційних втрат є законними та обґрунтованими, а отже такими, що мають бути задоволені.

В задоволенні вимог про стягнення 26 112,65 грн боргу, 11 456,40 грн пені, 3 686,37 грн річних та 2 647,67 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за даним позовом складав 3 610,38 грн.

Керуючись правилами розподілу судових витрат, суд констатує, що судовий збір в розмірі 2 951,85 грн покладається на відповідача у зв`язку з частковим задоволенням позову, а судовий збір в розмірі 658,83 грн на позивача у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Сніжко Ольги Станіславівни ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" (81634,Львівська область, Стрийський район, с.Розвадів, вул. Степана Бандери 40, ідентифікаційний код 0291144) 177 244 (сто сімдесят сім тисяч двісті сорок чотири) грн 96 коп заборгованості, 13 700 (тринадцять тисяч сімсот) грн 16 коп пені, 4 600 (чотири тисячі шістсот) грн 62 коп річних, 1 242 (одна тисяча двісті сорок два) грн 84 коп інфляційних втрат та 2 951 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят один) грн 85 коп судового збору.

3. у задоволенні вимог про стягнення 26 112,65 грн боргу, 11 456,40 грн пені, 3 686,37 грн річних та 2 647,67 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 658,83 грн покласти на позивача.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" (81634,Львівська область, Стрийський район, с.Розвадів, вул. Степана Бандери 40, ідентифікаційний код 0291144).

Відповідач (Боржник): фізична особа - підприємець Сніжко Ольга Станіславівна ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Андрій КАЧУР