Рішення

від 25.06.2024 по справі 924/349/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р. Справа № 924/349/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Буй К.В., розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Фенікс", м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 3 305 340, 00 грн. заборгованості за договором поставки №27/09-18 від 27.09.2018 року,

представники сторін:

позивача: адвокат Денис А.І. згідно ордеру від 21.05.2024 року ( в режимі відеоконференції);

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 3 305 340, 00 грн. попередньої оплати за непоставлений згідно договору поставки №27/09-18 від 27.09.2018 року товар.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 10.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач не скористався правом участі свого представника в судових засіданнях, у відзиві на позовну заяву від 06.06.2024 року просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наявність форс-мажорних обставин, які настали у зв`язку з військовою агресією російської федерації, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року. Повідомляє також про неможливість одномоментно повернути кошти позивачу по причині певних фінансових труднощів у товариства.

Ухвали суду у даній справі надсилались на адресу місцезнаходження відповідача, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, вказана кореспонденція була повернута поштовим відділенням на адресу суду по причині відсутності адресата за вказаною адресою та у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвали суду були направлені відповідачу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження останнього, матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача ( у відзиві на позовну заяву зазначена така ж адреса), з огляду на приписи ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що процесуальні документи у даній справі вважаються врученими відповідачу.

Суд також приймає до уваги, що відповідач обізнаний про судовий розгляд даної справи, про що свідчить поданий ним відзив на позовну заяву, відтак він міг ознайомитись із процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, що знаходяться у вільному доступі.

Окрім того, судом також здійснювалось оприлюднення інформації про час та місце судового засідання у даній справі на сайті Судової влади України.

Проте, відповідач представника в судове засідання не направив, жодних клопотань від нього не надходило.

Таким чином, з огляду на наявність, за висновками суду, в матеріалах справи достатніх доказів, що мають значення для справи, суд доходить висновку про можливість вирішення даного спору по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

27 вересня 2018 року між державним підприємством «Зарубинський спиртовий завод» (Позивач/Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Фенікс» (Відповідач/Постачальник) укладено договір поставки №27/09-18 (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу та побічні продукти до кукурудзи у кількості та асортименті, погоджених Сторонами у порядку, визначеному цим Договором, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити вартість Товару на умовах та в строки, визначені даним Договором.

Ціна та кількість товару визначається за домовленістю сторін, шляхом підписання ними відповідної специфікації, або видаткової накладної. Ціна визначається на кожну партію окремо та дійсна протягом строку поставки, зазначеного в даному договорі (п. 1.2. договору).

Згідно п.2.1 Договору, поставка Товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти кількість Товару, визначену у відповідній Специфікації до даного Договору.

Строк поставки товару на кожну партію товару визначається за погодженням сторін та відображається у відповідних специфікаціях до договору (п. 4.2. договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору, розрахунки за Товар здійснюються Покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківських рахунок Постачальника, який вказаний в цьому договорі в наступному порядку:

-на умовах 100% передоплати на підставі виставлених постачальником рахунків.

У розділі 8 договору сторонами погоджено, що вони звільняються від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за цим договором у випадку, якщо таке невиконання/неналежне виконання стало прямим наслідком виникнення та/або дії обставин непереборної сили (форс-мажор), настання яких сторони не могли передбачити на дату взяття на себе зобов`язань згідно цього договору і не могли відвернути доступними їх розумними засобами. До обставин форс-мажору за цим договором відносяться: стихійні лиха, повені, землетруси, військові дії та конфлікти, заколоти, страйки, громадські заворушення (п. 8.1. договору).

Згідно п. 8.2. договору у випадку настання обставин, вказаних у п. 8.1. цього договору, сторона, що підпадає під дію таких обставин, зобов`язана негайно, але не пізніше, ніж протягом 5 банківських днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, в протилежному випадку сторона втрачає право посилатись на форс-мажорні обставини. Вищевказане повідомлення повинно включати в себе інформацію про характер форс-мажорних обставин, дату їх виникнення, а також офіційні документи, що підтверджують настання цих обставин (такими сторони визнаватимуть висновки Торгово-промислових палат та інших уповноважених на це органів), а також, по можливості, оцінку впливу форс-мажорних обставин на можливість виконання стороною своїх зобов`язань за договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 10.1. договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

На виконання умов укладеного договору поставки, позивачем перераховано відповідачу 2250000,00 грн. платіжною інструкцією №937 від 18.12.2018 року та 2250000,00 грн. платіжною інструкцією №938 від 18.12.2018 року.

Матеріали справи містять підписаний обома сторонами Акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2018 року по грудень 2021 року, згідно якого заборгованість (сальдо) на користь ДП «Зарубинський спиртовий завод» становить 3305340,00 грн.

02.10.2023 року сторонами договору укладено додаткову угоду до договору поставки, у якій вони дійшли згоди достроково припинити дію договору з 02.10.2023 року. У п. 2 додаткової угоди визначено обов`язок постачальника повернути покупцю передплату в розмірі 3305340,00 грн. не пізніше 23.10.2023 року.

Проте, у зв`язку з неповернення попередньої оплати відповідачем, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи стверджується, що 27.09.2018 року між сторонами у справі укладено договір поставки №27/09-18, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити та передати у власність позивачу сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу та побічні продукти до кукурудзи у кількості та асортименті, погоджених Сторонами у порядку, визначеному цим Договором, а позивач взяв на себе зобов`язання прийняти й оплатити вартість Товару на умовах 100% передоплати.

Частиною 1 ст.265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивачем на виконання умов договору перераховано 4 500 000,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та не заперечується відповідачем.

Натомість ТОВ «Аграрна компанія «Фенікс» не в повній мірі виконала свої зобов`язання з поставки товару, внаслідок чого 02.10.2023 року укладено додаткову угоду до договору, у якій постачальник, у зв`язку з достроковим припинення дії Договору за згодою сторін, зобов`язався не пізніше 23 жовтня 2023 року повернути покупцю сплачені в якості передоплати грошові кошти в сумі 3305340,00 грн.

Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З наведеного слідує, що покупцю належить право вимагати повернення суми попередньої оплати за неотриманий товар.

З огляду на припинення дії договору поставки, зобов`язання відповідача з повернення коштів попередньої оплати, що відображено в п. 2 додаткової угоди від 02.10.2023 року до договору поставки, суд дійшов висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму передоплати за непоставлений товар в розмірі 3 305 340,00 грн.

Проте, доказів сплати вказаної суми матеріали справи не містять, існування заборгованості також не заперечується відповідачем.

За таких обставин, 3 305 340,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

З приводу заперечень відповідача в частині існування форс-мажорних обставин, що підтверджується листом ТПП України від 28.02.2022 року, суд зазначає наступне.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:

- ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 р. є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (така ж позиція викладена в постанові ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).

Натомість жодного сертифіката ТПП щодо неможливості виконання зобов`язання ТОВ "АК "Фенікс" перед позивачем суду не надано.

Окрім того, розділом 8 договору унормовано обов`язкове негайне повідомлення про настання для однієї із сторін форс-мажорних обставин. Проте, такого повідомлення матеріали справи не місять.

Суд також враховує, що відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши договір поставки у 2018 році, відповідач погодився з його умовами, порядком та строком виконання зобов`язання. Аналогічно, уклавши під час дії воєнного стану додаткову угоду до договору 02.10.2023 року, у якій передбачено повернення попередньої оплати до 23.10.2023 року, ТОВ "АК "Фенікс" також погодилося виконати передбачені нею умови.

Відтак, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, ненадання відповідачем жодних доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку з повернення внесеної позивачем попередньої оплати за договором поставки, суд доходить висновку про задоволення позову у справі №924/349/24 в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Фенікс» (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, буд. 15, кв. 61, код 41439927) на користь державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» (47343, Тернопільська обл., Збаразький р-н, село Зарубинці, код 00375065) 3305340,00 грн. (три мільйони триста п`ять тисяч триста сорок грн. 00 коп.) боргу, 49580,10 грн. (сорок дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят грн.. 10 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.06.2024 року

СуддяМ.В. Музика

Віддрук. у 2 прим.: 1 - до справи; 2 - відповідачу ( АДРЕСА_1 ) - рек. з пов. про вручення; позивачу в електронний кабінет