Рішення

від 26.06.2024 по справі 925/579/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/579/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу

за позовом Черкаської міської ради,

до відповідача - Комунального підприємства "Управління по експлуатації будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності",

про стягнення 125 592,03 грн.

03.05.2024 Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою з вимогою стягнути з Комунального підприємства "Управління по експлуатації будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності" безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 125 592,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без достатньої правової підстави, у період з 23.05.2019 по 20.03.2024 користувався земельною ділянкою та не сплачував позивачу кошти за користування нею. Правовою підставою стягнення коштів позивач визначив ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 08.05.2024 господарський суд відкрив провадження у справі №925/579/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Постановив розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 06.06.2024. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

23.05.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву про стягнення безпідставно утримуваних коштів, в якому зазначає, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на таке. Позивачем здійснено розрахунок за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 23.05.2019 по 20.03.2024, згідно якого розмір заборгованості становить 125 592,03 грн.

На думку відповідача, аналіз положень ст. 625, 1212 ЦК України у сукупності з положеннями глави 19 "Позовна давність" розділу V "Строки та терміни. Позовна давність" книги першої "Загальні положення" цього Кодексу про позовну давність дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей), передбачених в частині другій статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу), сплив якої у разі заявлення стороною у спорі про її застосування є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

У зв`язку з наведеним, відповідач вважає, що вимоги позивача в частині сум, визначених у складі спірної суми, нарахованої ним за правилами статті 625 ЦК України, що мають похідний характер від заявленої у цій справі основної вимоги про стягнення безпідставно утримуваних коштів, є обґрунтованими в тій їх частині, нарахування яких обмежується останніми трьома роками, що передували поданню цього позову, і підлягають задоволенню в цій частині за умови обґрунтованості та наявності підстав для задоволення основної вимоги (про стягнення безпідставно утримуваних коштів), а також у повному обсязі, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності при зверненні, і в цій частині вимог (щодо всієї суми похідних вимог, нарахованої за правилами статті 625 ЦК України).

Відповідач покликається на положення ст. 267 ЦК України, згідно з якою, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Ч. 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З огляду на наведене, на думку відповідача, позивачем здійснено розрахунок суми безпідставно утримуваних грошових коштів за межами передбаченого законодавством строку позовної давності. Враховуючи, що ні позовна заява ні розрахунок позивача не датовані, для встановлення меж позовної давності сторона відповідача вважає за можливе взяти дату отримання нею позовної заяви, а саме 01.05.2024, так, строк позовної давності у даному випадку знаходиться в межах з 01.05.2021 по 01.05.2024.

Отже, зважаючи на те, що позовна заява обґрунтовується саме розрахунком заборгованості за користування земельної ділянки, який складено з виходом за межі позовної давності, відповідач вважає це підставою для відмови у задоволенні позовної заяви заявленої на даний час.

Разом із відзивом відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій підтримує доводи та аргументи щодо необхідності застосування позовної давності, викладені у відзиві.

24.05.2024 за допомогою системи "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив, в якій щодо застосування строків позовної давності, зазначає, що при дослідженні питання строку позовної давності у межах справи № 925/579/24 необхідно враховувати наступні норми законодавства.

З 12.03.2020 до 30.06.2023 на всій території України встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами). Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 вирішено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнити, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 набрав чинності 02.04.2020.

Крім того, Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2023 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу було доповнено п. 19, у відповідності до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

30 січня 2024 року набув чинності Закон України № 3450-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", яким внесено зміни до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а саме: перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії воєнного стану в Україні.

Відтак, на думку позивача, заявлений до стягнення період обґрунтовується наступним:

Дата з якої здійснюється нарахування плати - 23.05.2019.

Дата набрання чинності Закону №540-IX та зупинення строку позовної давності - 02.04.2020.

Період позовної давності, який не сплив перед набранням чинності Законом №540-IX - 02.04.2017-02.04.2020.

Можливий період до подання позову, станом на сьогодні - з 02.04.2017 по теперішній час.

Таким чином, з 02.04.2020 строк позовної давності про пред`явлення позову зупинився. При цьому, станом на 02.04.2020, строк позовної давності про пред`явлення відповідного позову у період з 02.04.2017 по 02.04.2020 не сплинув та продовжив строк своєї дії на весь період карантину, а після припинення карантину на період дії воєнного стану, тому строк позовної давності не пропущений.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України, позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

В ухвалі про відкриття провадження у справі господарський суд встановив для відповідача строк - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень.

Згідно з квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, відповідь на відзив доставлено відповідачу 24.05.2024 о 10:00. Отже, строк для подання заперечень на відповідь на відзив сплив 29.05.2024. Проте, відповідач своїм правом не скористався, заперечення на відповідь на відзив не подав.

06.06.2024 господарський суд розпочав розгляд справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, господарський суд встановив таке.

З 18.12.2012, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка 370686583) щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, яка розташована за адресою вул. Вернигори, буд. 4, м. Черкаси, остання належить на праві комунальної власності Черкаській обласній раді.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка 370969854) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:001:0022 площею 0,1058, яка розташована за адресою: вул. Вернигори, земельна ділянка 4, м. Черкаси, Черкаська обл., власником зазначеної земельної ділянки є Черкаська міська рада.

09.06.2017 Черкаська обласна рада ухвалила рішення № 15-2/VII, в якому вирішила прийняти з позабалансового рахунку Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення "Облпобутсоюз" на баланс комунального підприємства "Управління по експлуатації Будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності" для поповнення статутного капіталу з подальшим закріпленням об`єктів за балансоутримувачем на праві господарського відання, зокрема, нежитлову будівлю (адміністративна будівля, 1 А, крім відчужених приміщень), розташовану за адресою: м. Черкаси, вул. Вернигори, буд 4, інвентарний номер 001002, первісною вартістю 1053648,00 грн. (один мільйон п`ятсот шістдесят дві тисячі сто гривень 00 коп.), залишковою вартістю 651737,00 грн. (шістсот п`ятдесят одна тисяча сімсот тридцять сім гривень 00 коп.), у тому числі:

приміщення четвертого поверху: № 4-1, № 4-2, з № 4-4 по № 4-12 включно, № 4-18, № 4-19, №4-19/1, з № 4-20 по № 4-29 включно;

приміщення третього поверху № 3-25;

приміщення другого поверху: № 2-1, № 2-2, № 2-4, № 2-5, з № 2-7 по № 2-10 включно та № 2-32;

площі спільного користування спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області.

23.05.2019 Черкаська міська рада ухвалила рішення № 2-4612 Про припинення Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення "Облпобутсоюз" права користування земельними ділянками по вул. Небесної Сотні / вул. Благовісній, 105/269 та вул. Вернигори, 4, відповідно до п. 1 якого, вирішила припинити Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення "Облпобутсоюз" (код ЄДРПОУ 03063521) право користування земельними ділянками:

- по вул. Небесної Сотні / вул. Благовісній, 105/269 площею 0,6156 га кадастровий номер 7110136400:02:031:0012;

- по вул. Вернигори, 4 площею 0,1058 га кадастровий номер 7110136700:06:001:0022.

Відповідно до пп. 11 п. 20 Статуту Комунального підприємства "Управління по експлуатації будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності", для забезпечення діяльності Підприємства утворюється Статутний капітал у розмірі 47 102 129,22 грн (сорок сім мільйонів сто дві тисячі двадцять дев`ять гривень 22 копійки), у тому числі шляхом надання Засновником коштів та майна на праві господарського відання, необхідні для виконання покладених на Підприємство завдань, частина адміністративної будівлі з підвалом, розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Вернигори, 4.

З викладеного випливає, що з моменту припинення Асоціацією підприємств і організацій побутового обслуговування населення "Облпобутсоюз" (23.05.2019) права користування земельною ділянкою, відповідач фактично користується земельною ділянкою.

Згідно з довідкою Комунального підприємства "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 23.06.2020 № 218/13, площа приміщень адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою вул. Вернигори, 4 в м. Черкаси становить 2 079,4 м. кв. відповідачу належать приміщення, площа яких разом становить 976,2 кв.м. (з урахуванням проведеного перепланування).

З урахуванням зазначених відомостей позивач здійснив розрахунок частки та площі для нарахування плати за земельну ділянку для відповідача у розмірі 497 кв. м (976,2 кв.м : 2 079,4 кв.м = 0,46946234).

Перевіривши такий розрахунок, господарський суд дійшов висновку, що він є правильним.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:06:001:0022 належить до категорії земель житлової та громадської забудови, за видом цільового призначення земельної ділянки - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2017 №2-2219 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси", затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення міститься таблиця, в якій визначено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Черкаси. У п. 2 таблиці встановлено розмір орендної плати для земельних ділянок яким згідно КВЦПЗ присвоєно код 03.07 які використовуються як АЗС. Проте, оскільки земельні ділянки, яким КВЦПЗ встановлено 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі не передбачено жодним пунктом таблиці, господарський суд доходить висновку, що застосуванню підлягає п. 10 таблиці - інші землі та ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 3% з 01.01.2018.

Рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2019 №2-4690 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси", затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення міститься таблиця, в якій визначено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Черкаси. У п. 2 таблиці встановлено розмір орендної плати для земельних ділянок яким згідно КВЦПЗ присвоєно код 03.07 які використовуються як АЗС. Проте, оскільки земельні ділянки, яким КВЦПЗ встановлено 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі не передбачено жодним пунктом таблиці, господарський суд доходить висновку, що застосуванню підлягає п. 10 таблиці - інші землі та ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 3% з 01.01.2020.

У листі від 15.02.2023 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області зазначило, що нормативно-правовими актами з питань оцінки земель, а також функціоналом програмного забезпечення Державного земельного кадастр, не передбачено можливості формування витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за минулі періоди.

Згідно з витягами із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, для земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:001:0022 встановлювались такі розміри нормативної грошової оцінки:

станом на 19.09.2022 - 1 861 360,56 грн;

станом на 30.10.2023 - 2 140 651,40 грн;

станом на 29.01.2024 - 2 249 805,26 грн.

З викладеного випливає, що станом на 19.09.2022 нормативна грошова оцінка 1 кв. м спірної земельної ділянки становить 1 759,32 грн (1 861 360,56 грн : 0,1058 га (загальна площа земельної ділянки)), а розмір нормативно грошової оцінки, відповідно до площі для нарахування плати - 497 кв.м, становить 874 382,04 грн (1 759,32 х 497).

Відповідно до повідомлення Держгеокадастру від 12.01.2024 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2018-2020 роки була сталою і застосовувалася із значенням 1,0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення - 1,1, за 2022 рік - 1,15, за 2023 рік - 1,051.

З урахуванням зазначених коефіцієнтів індексації позивач визначив нормативно-грошову оцінку відповідно до площі для нарахування плати (497 кв.м) за 2021 рік у розмірі 794 892,76 грн (874 382,04 : 1,1).

Оскільки з повідомлення Держгеокадастру від 12.01.2024 випливає, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017 - 2020 року було сталим і застосовувалось із значенням 1,0, то, відповідно розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 497 кв.м за 2019 - 2020 роки становить також 794 892,76 грн.

Як уже встановлено судом, для земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:001:0022 станом на 30.10.2023 встановлено нормативну грошову оцінку в розмірі 2 140 651,40 грн.

З викладеного випливає, що станом на 30.10.2023 нормативна грошова оцінка 1 кв. м спірної земельної ділянки становить 2 023,30 грн (2 140 651,40 грн : 0,1058 га (загальна площа земельної ділянки)), а розмір нормативної грошової оцінки відповідно до площі для нарахування плати - 497 кв.м становить 1 005 580,10 грн (2 023,30 х 497).

Для земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:001:0022 станом на 29.01.2024 встановлено нормативну грошову оцінку в розмірі 2 249 805,26 грн.

З викладеного випливає, що станом на 29.01.2024 нормативно грошова оцінка 1 кв. м спірної земельної ділянки становить 2 126,47 грн (2 249 805,26 грн : 0,1058 га (загальна площа земельної ділянки)), а розмір нормативної грошової оцінки відповідно до площі для нарахування плати - 497 кв.м становить 1 056 855,59 грн (2 126,47 х 497).

Позивач стверджує, що з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, він фактично здійснював користування спірною земельною ділянкою під об`єктом нерухомого майна, без правовстановлюючих документів та без здійснення плати за таке фактичне користування.

Позивач нарахував 125 592,03грн заборгованості за період 23.05.2019 - 20 03 2024, яку не сплатив відповідач, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Розглядаючи спір господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. (ст. 3 Закону України "Про оренду землі")

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі")

Як уже встановлено судом, з 23.05.2019 до відповідача перейшло право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 7110136700:06:001:0022 площею 0,1058 га, яка розташована за адресою: вул. Вернигори, земельна ділянка 4, м. Черкаси.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів. (ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі")

Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 124 ЗК України)

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (ст. 125 ЗК України)

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, відповідно до ч. 1, 2 та ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. (ч. 1 ст. 1166 ЦК України)

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі № 916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

За змістом положень глав 82 та 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Ч. 1 ст. 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (ст. 125 ЗК України)

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату. (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України)

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Враховуючи викладене, суд установив, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відтак господарський суд доходить висновку, що за період 23.05.2019 - 20.03.2024 відповідач безпідставно не сплачував кошти за користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою вул. Вернигори, 4, м. Черкаси, частиною якої фактично користувався без правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

З викладеного випливає, що технічна документація з нормативно-грошової оцінки землі затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, та з вказаного закону не випливає обов`язку отримувати витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі щорічно, якщо не було розроблено відповідної нової технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі, яка має затверджуватися відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Як уже встановлено судом, розмір нормативно-грошової оцінки позивач визначив математичним методом з урахуванням індексації та відповідно її розмір становить:

за 2019 рік - 794 892,76 грн,

за 2020 рік - 794 892,76 грн,

за 2021 рік - 794 892,76 грн,

за 2022 рік - 894 892,76 грн,

за 2023 рік - 1 005 580,10 грн,

за 2024 рік - 1 056 855,59 грн.

На підставі зазначеного позивач нарахував заборгованість у розмірі 125 592,03 грн:

за період 23.05.2019 - 31.12.2019 - 14 569,40 грн,

за період 01.01.2020 - 31.12.2020 - 23 846,78 грн,

за період 01.01.2021 - 31.12.2021 - 23 846,78 грн,

за період 01.01.2022 - 31.12.2022 - 26 231,46 грн,

за період 01.01.2023 - 31.12.2023 - 30 167,40 грн,

за період 01.01.2024 - 20.03.2024 - 6 930,20 грн.

Розрахунок позивач здійснив арифметично правильно.

Господарський суд враховує, що відповідач у відзиві не спростував наявність заборгованості зі сплати орендної плати, водночас, заявив про пропущення позивачем позовної давності.

Щодо вимоги відповідача про застосування строку позовної давності господарський суд зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. (ст. 256 ЦК України)

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України)

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України)

11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої, з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та № 239 від 25.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на усій території України з 12.03.2020 до 24.04.2020. Надалі дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 дію карантину продовжено до 30.06.2023.

Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнений, зокрема, пунктом 12.

Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30.03.2020 набрав чинності 02.04.2020.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVTD-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст. 257, 258 ЦК України, були продовжені Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020, відповідно, на дату подання позовної заяви, а саме 19.02.2024, позовна давність не сплинула.

Далі, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" на всій території України запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року. Надалі до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 вносились зміни та доповнення, зокрема, Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024, що набрав чинності 10.05.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні на 90 діб.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Щодо твердження відповідача про те, що вимоги позивача в частині сум, визначених у складі спірної суми, нарахованої ним за правилами статті 625 ЦК України, що мають похідний характер від заявленої у цій справі основної вимоги про стягнення безпідставно утримуваних коштів, є обґрунтованими в тій їх частині, нарахування яких обмежується останніми трьома роками, що передували поданню цього позову, і підлягають задоволенню в цій частині за умови обґрунтованості та наявності підстав для задоволення основної вимоги (про стягнення безпідставно утримуваних коштів), а також у повному обсязі, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності при зверненні, і в цій частині вимог (щодо всієї суми похідних вимог, нарахованої за правилами статті 625 ЦК України), господарський суд зазначає, що ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, позивач не заявив до стягнення інфляційні нарахування та 3 % річні, тому такі доводи відповідача є необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач на момент звернення з позовом до суду не пропустив встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності. Отже, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 125 592,03 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 247, 251-252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Управління по експлуатації будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності" (ідентифікаційний код 04014200, бульв. Шевченка, 185, м. Черкаси, Черкаська обл., 18001) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок: №UA608999980314000611000023759; банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 125 592,03 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Управління по експлуатації будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності" (ідентифікаційний код 04014200, бульв. Шевченка, 185, м. Черкаси, Черкаська обл., 18001) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 38715770, вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000) 3 028 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам за допомогою системи "Електронний суд".

Повне рішення складено та підписано 26.06.2024.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА