Рішення

від 18.06.2024 по справі 926/5600/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Справа № 926/5600/23За позовом Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації

до відповідача Мамалигівська сільська рада Дністровського району Чернівецької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

про скасування державної реєстрації речових прав з одночасною зміною цих прав

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Гончар А.Ю.

Представники сторін:

прокурор Самокіщук М.Ю.

від позивача ОСОБА_1

від відповідача адвокат Ботич М.П.

від третьої особи позивача ОСОБА_2

від третьої особи відповідача не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулась до Господарського суду Чернівецької області із позовом в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації до відповідача Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області в якому просить суд скасувати державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки за кадастровим номером 7323082000:03:015:0002, площею 16,1421 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Дністровського району Чернівецької області, за Мамалигівською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Мамалигівської сільської ради на підставі рішення державного реєстратора Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Кордунян Е.В. від 10.06.2019 № 32012870, з одночасною зміною права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що вказана земельна ділянка відноситься до земель оборони, оскільки знаходиться в межах прикордонної смуги та, в силу законодавчих обмежень, може перебувати лише у державній власності.

Проте, незважаючи на цей факт, Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області видано наказ № 24-1806/14-18-сг від 22 грудня 2018 року Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, яким Мамалигівській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Мамалигівської сільської ради передану у комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 7323082000:03:015:0002, площею 16,1421 га, про що, державним реєстратором Мамалигівської сільської ради ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію цієї земельної ділянки за територіальною громадою, чим порушується право держави на володіння, розпорядження та використання даної земельної ділянки за призначенням. Разом із цим, жодних розпорядчих документів щодо передачі зазначеної земельної ділянки Чернівецькою обласної військовою (державною) адміністрацією не приймались.

За таких обставин, на переконання прокурора, державна реєстрація речового права комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7323082000:03:015:0002, площею 16,1421 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Дністровського району Чернівецької області, за Мамалигівською сільською радою підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 грудня 2023 року, судову справу № 926/5600/23 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області; підготовче засідання призначено на 29 січня 2024 року.

22 січня 2024 року через систему Електронний суд надійшли письмові пояснення позивача, в який останній повністю погоджується з висновками прокурора та просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29 січня 2024 року відкладено підготовче судове засідання на 27 лютого 2024 року.

13 лютого 2024 року до канцелярії суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній заперечує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач вказує, що на час реєстрації комунальної власності ділянка площею 16,1421 га кадастровий номер 7323082000:03:015:0002, мала цільове призначення для сінокосіння та належала до категорії земель запасу. Такі параметри ділянки не змінені до даного часу.

Станом на час подання позову уздовж лінії державного кордону, яка простягається через територію Мамалигівської сільської ради, до Державної прикордонної служби України вже були передані земельні ділянки для розміщення та постійної діяльності державної прикордонної служби України.

На думку адвоката відповідача, ділянка площею 16,1421 га кадастровий номер 7323082000:03:015:0002 розташована за лінією державного кордону України та за сформованими та зареєстрованими земельними ділянками для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України.

Покроковим аналізом законодавства починаючи з 1970 року по даний час не встановлювалися порушення Мамалигівською сільською радою відносно земель оборони України, до складу яких за міркуваннями прокуратури відноситься спірна земельна ділянка.

Таким чином, відповідач вказує, що перебування у комунальній власності земельної ділянки площею 16,1421 га кадастровий номер 7323082000:03:015:0002, є законним та таким, що не суперечить закону. Крім цього, відповідач вважає, що за поданим позовом порушується право власності.

27 лютого 2024 року до суду надійшла відповідь прокуратури на відзив.

У вказаній відповіді на відзив вказано, що встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги. Разом із цим, будь-які дозволи на вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби та заготівлю сіна на вказаній земельній ділянці Чернівецькою обласною військовою (державною) адміністрацією не надавались, про факт захоплення земель оборони адміністрації відомо не було.

Земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Крім цього, прокурор зазначає, що питання вирішення розташування лінії прикордонних інженерних споруджень належить до повноважень органів Державної прикордонної служби. Відсутність виготовлення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27 лютого 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 13 березня 2024 року.

Ухвалою суду від 13 березня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче судове засідання на 28 березня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28 березня 2024 року призначено підготовче засідання у справі № 926/5600/23 на 17 квітня 2024 року.

Ухвалою суду від 17 квітня 2024 року відкладено підготовче засідання на 15 травня 2024 року; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у письмових поясненнях від 02 травня 2024 року не погоджується з доводами, викладеними у позовній заяві, та просить у задоволенні позову відмовити.

У своїх пояснення представник третьої особи 2 вказує, що документація із землеустрою у встановлена порядку погоджена Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області відповідно до висновку про розгляд технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок.

Також в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення відсутні будь-які документи, які свідчать про належність спірною земельної ділянки до земель оборони, а доводи прокурора ґрунтуються на припущеннях.

Крім цього, спірна земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Дністровського району Чернівецької області. Дана технічна документація була погоджена та затверджена відповідно до вимог чинного законодавства.

Розміщення земельної ділянки в межах прикордонної смуги не відносить її до земель оборони, оскільки в таких межах може бути розміщена земельна ділянка будь-якої категорії та не є причиною виникнення прав на неї в органів охорони державною кордону, оскільки такі землі надаються в постійне користування лише для облаштування та утримання певних об`єктів та споруд.

07 травня через систему Електронний суд надійшли письмові пояснення Військової частини НОМЕР_1 де зазначено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7323082000:03:015:0002 площею 16,1421 га, розташована між державним кордоном, який проходить по основному руслу річки Прут та лінією прикордонних інженерних споруджень, яка внесена до Державного земельного кадастру за номером 7323082000:02:001:0186, знаходиться у прикордонній смузі.

Питання передачі спірної земельної ділянки, яка знаходяться в межах прикордонної смуги, в комунальну власність, з НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України не погоджувалось. Відтак, представник третьої особи 1 позов прокурора підтримує в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15 травня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; закрито підготовче провадження по справі № 926/5600/23; призначено розгляд справи суті на 18 червня 2024 року

Станом на день розгляду справи прокурор та представники позивача та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Адвокат відповідача в судовому засіданні 18 червня 2024 року заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав вказаних у відзиві на позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області явку належного представника в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про місце, час та дату судового засідання.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 цієї статті Господарського процесуального кодексу України закріплено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представника третьої особи.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (відео-запис)

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято 18 червня 2024 року у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) від 15 березня 2018 року № 45 надано дозвіл на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території об`єднаних територіальних громад.

На підставі указаного наказу між Держгеокадастром та Державним підприємством Центр державного земельного кадастру укладено договір від 16 березня 2018 року № 24-г на проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.

На підставі вищезазначених документів Чернівецькою регіональною філією ДП Центр ДЗК розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, зокрема на території Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Дністровського району Чернівецької області загальною площею 283,1106 га.

Мамалигівська сільська об`єднана територіальна громада Дністровського району Чернівецької області утворена в рамках адміністративно-територіальної реформи 2015 року. Так, до складу громади увійшли Балковецька, Драницька, Мамалигівська, Несвоянська, Подвірненська та Стальнівська сільські ради Новоселицького району, які 12 серпня 2015 року ухвалили рішення про добровільне об`єднання громад.

Рішенням Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації від 14.08.2015 № 122-33/15 Про утворення Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Новоселицького району Чернівецької області та призначення перших місцевих виборів затверджено рішення про утворення Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Дністровського району Чернівецької області.

Вказана вище документація із землеустрою у встановленому порядку погоджена Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області відповідно до висновку про розгляд технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок від 20 листопада 2018 року № 0-24-0.31-146/60-18.

В подальшому, на підставі погодженої документації із землеустрою, 22 листопада 2018 року в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку за кадастровим номером 7323082000:03:015:0002, площею 16,1421 га, цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки землі запасу, що підтверджується витягом номер НВ-7302880772018 від 22 листопада 2018 року.

Згідно робочого інвентаризаційного плану земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Драницької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області (на даний час - Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Дністровського району Чернівецької області), що міститься у зазначеній документації із землеустрою, земельна ділянка площею 16,1421 га, щодо якої проводилась інвентаризація, належить до земель державної власності, не наданих у користування чи у власність.

Вказану технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, погоджено Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області 20 листопада 2018 року відповідно до висновку № 0-24-0.31-146/60-18, в тому числі і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7323082000:03:015:0002, площею 16,1421 га, яка розташована на території Драницької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області (на даний час - Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Дністровського району Чернівецької області).

Зазначена земельна ділянка знаходиться згідно викопіюванням з програмного модуля Державного земельного кадастру, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7323082000:03:015:0002, площею 16,1421 га на місцевості між лінією державного кордону, який проходить по основному руслу річки Прут, та лінією прикордонних інженерних споруджень, яка внесена до Державного земельного кадастру за кадастровим номером 7323082000:02:001:0186, відтак знаходиться у прикордонній смузі.

В той же час, Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області видано наказ № 24-1806/14-18-сг від 22 грудня 2018 року Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, яким Мамалигівській сільській об`єднаній територіальній громаді передано у комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 7323082000:03:015:0002, площею 16,1412 га, яка розташована на території Драницької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області (на даний час - Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади Дністровського району Чернівецької області).

На підставі зазначеного вище наказу державним реєстратором Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Кордунян Е.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7323082000:03:015:0002 за Мамалигівською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Мамалигівської сільської ради.

Чернівецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7323082000:03:015:0002, площею 16,1412 га, яка розташована у межах прикордонної смуги на території Дністровського району Чернівецької області та відноситься до земель оборони, продовжує перебувати у комунальній власності Мамалигівської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Мамалигівської сільської ради, чим порушується право держави на володіння, розпорядження та використання даної земельної ділянки за призначенням.

Разом із цим, як вбачається з відповіді Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації № 0146-23/7788 від 24 жовтня 2023 року, жодних розпорядчих документів щодо передачі зазначеної земельної ділянки Чернівецькою обласної військовою (державною) адміністрацією не приймались.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони.

Відповідно до статті 65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до положень частин 1-4 статті 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з положеннями частини 4 статті 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України Про використання земель оборони, військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами частин 2, 3 статті 115 Земельного кодексу України, та статті 3 Закону України Про використання земель оборони, уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про використання земель оборони, землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до статті 4 Закону України Про використання земель оборони, військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Статтею 22 Закону України Про державний кордон України передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно зі статтею 23 Закону України Про державний кордон України, у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998 року Про прикордонний режим з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України Положення про прикордонний режим, прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України Про державний кордон України та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998 року Про прикордонний режим.

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

За таких обставин, оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то земельна ділянка з кадастровим номером 7323082000:03:015:0002, площею 16,1421 га незаконно зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві комунальної власності за Мамалигівською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Мамалигівської сільської ради.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог статті 77, частини 4 статті 84 Земельного кодексу України, землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Судом враховано, що постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність. При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанови обласної Рада депутатів трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, якою в межах Волинської області встановлено 2-ох кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 297/1408/15-ц також визнано обґрунтованим посилання на рішення органів державної влади про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанови Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946 Про введення 800 метрової прикордонної смуги в межах Закарпатської області.

У випадку коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Згідно статті 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За таких обставин, уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі є Чернівецька обласна військова (державна) адміністрація.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статей 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина 2 статті 319 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до положень статей 20, 21 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони.

Однією з підстав зміни цільового призначення земель є вилучення наданих в постійне користування земельних ділянок. За приписами статей 141, 149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відповідно до статті 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі незаконного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 № 910/10987/18, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч. 1 ст.11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункт 72), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 22.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24).

Окрім того, даний спір має приватноправовий характер, оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж земельної ділянки. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 у справі № 821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Цим підтверджується також безпідставність посилань представника відповідача про те, що дана справа не відноситься до юрисдикції господарських судів.

На час пред`явлення даного позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 16,1421 га з кадастровим номером 7323082000:03:015:0002 зареєстрована на праві комунальної власності за Мамалигівською сільською радою Дністровського району Чернівецької області.

Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Кордунян Е.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 червня 2019 року, індексний номер 32012870.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації.

Враховуючи вищевикладене, положення статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для забезпечення державі дійсної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки площею 16,1421 га з кадастровим номером 7323082000:03:015:0002, що розташована у межах прикордонної смуги на території Дністровського району Чернівецької області, за Мамалигівською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Мамалигівської сільської ради на підставі рішення державного реєстратора Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Кордунян Е.В. 10 червня 2019 року № 32012870, з одночасною зміною права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації.

Стосовно підстав для звернення прокурора за захистом інтересів держави.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що зазначені законом.

Згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, у передбачених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення по суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, вказаний орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального Кодексу України).

За приписами частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Віднесення земельної ділянки до земель запасу комунальної власності (не наданих у власність або у користування), яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується для захисту державного кордону, свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси Українського народу.

Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

В умовах запровадженого в Україні воєнного стану питання забезпечення безпеки держави набуває першочергового значення.

З огляду на викладене, для інтересів держави важливим є питання збереження земель оборони та їх використання для забезпечення безпеки держави.

Внаслідок державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, не наданих у власність або у користування, держава позбавлена можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.

Згідно частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Чернівецька обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями оборони, які перебувають виключно у державній власності.

Отже, держава як власник земель оборони делегувала Чернівецькій обласній військовій (державній) адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (п.п. 77-81) бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Відтак, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Чернівецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону на адресу Чернівецької обласної військової адміністрації скеровано лист № 30.58/02-1693ВИХ-23 від 20 вересня 2023 року, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною військовою адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на повернення земельної ділянки.

На вказаний лист Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Чернівецька обласна військова адміністрація листом № 01.46-237788 від 24 жовтня 2023 року зазначила, що їй не було відомо про факт передання у комунальну власність вказаної земельної ділянки, жодних розпорядчих документів щодо передачі цієї земельної ділянки Чернівецькою ОВА не приймалось, а також повідомила, що сприятиме у вирішенні зазначеного питання та не заперечує щодо представництва Чернівецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону інтересів держави шляхом звернення з позовною заявою до суду в її інтересах.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисту порушених державних інтересів, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 ...Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

З урахуванням наведених правових позицій Великої Палати Верховного Суду вищевказані фактичні обставини спірних правовідносин вказують на наявність виключних підстав, передбачених положеннями статтями 23 Закону України Про прокуратуру, для звернення прокурора з цією позовною заявою до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7323082000:03:015:0002, площею 16,1421 га, розташована між державним кордоном, який проходить по основному руслу річки Прут та лінією прикордонних інженерних споруджень, яка внесена до Державного земельного кадастру за номером 7323082000:02:001:0186, знаходиться у прикордонній смузі, а відтак відноситься до земель оборони та в силу закону може перебувати лише у державній власності, а тому позов підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону сплачений судовий збір в сумі 2 147,20 грн згідно з платіжною інструкцією № 1731 від 20 грудня 2023 року.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, судовий збір слід покласти на відповідача.

Інших судових витрат не заявлено.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 194, 196, 219, 222, 232 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки за кадастровим номером 7323082000:03:015:0002, площею 16,1421 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Дністровського району Чернівецької області, за Мамалигівською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Мамалигівської сільської ради (60364, Чернівецька обл., Дністровський район, с. Мамалига, код ЄДРОПУ 04417659) на підставі рішення державного реєстратора Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Кордунян Е.В. від 10.06.2019 № 32012870, з одночасною зміною права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації (58002, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 00022680).

3. Стягнути з Мамалигівської сільської ради (60364, Чернівецька обл., Дністровський район, с. Мамалига, код ЄДРОПУ 04417659) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, рахунок UA238201720343120001000082783) судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 26 червня 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк