Ухвала

від 18.06.2024 по справі 757/14634/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/442/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/14634/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.04.2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 62022000000000799 від 05.10.2022 року, які на праві приватної власності належить ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- вантажний автомобіль марки «MAN», моделі «TGS 18.440», білого кольору, із VIN « НОМЕР_2 » з державним номерним знаком «НОМЕР_9»;

- вантажний автомобіль марки «ЗІЛ», моделі «131Н», зеленого кольору, із VIN « НОМЕР_3 » з державним номерним знаком «НОМЕР_10», із забороною їх використання.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в інтересах власника майна ОСОБА_6 , в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.04.2023 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Щодо поновлення строків на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що власник майна не був присутній під час розгляду клопотання прокурора в суді першої інстанції, копію повного тексту ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.04.2023 року, представник зміг отримати лише 24.11.2023 року.

Мотивуючи апеляційні вимоги представник вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена з грубим порушенням вимог ч. ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, а відтак підлягає скасуванню.

Наголошує апелянт на тому, що власник майна ОСОБА_6 не має жодного процесуального статусу в рамках кримінального провадження, яке розслідується, він не є ані підозрюваним, ані обвинуваченим, ані особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Вказує, що прокурор в своєму клопотанні посилався на те, що арешт на майно слід накласти задля того, аби експерт оглянув ці транспортні засоби, однак арешт вже триває більше семи місяців, а цього часу було більш ніж достатньо для того, аби призначити і провести будь-яку експертизу і вирішити будь-які процесуальні питання щодо майна.

Автор апеляційної скарги зауважує, що прокурор в своєму клопотанні не обґрунтував, а слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не вмотивував, які саме конкретні обставини чи факти кримінального провадження дозволяють втрутитись в конституційне право апелянта настільки, щоб заборонити не тільки відчужувати транспортні засоби, але й володіти та користуватися ними.

В судове засідання прокурор та представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.04.2023 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчими першого відділу управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 62022000000000799, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.10.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 246 КК України.

В ході досудового розслідування перевіряються обставини можливого вчинення кримінального правопорушення групою осіб, до складу якої входять службові особи державної лісової охорони, ГУ НП в Сумській області та суб`єкти господарювання.

Так в ході моніторингу проведення державних закупівель деревини на електронній інформаційній системі «ПРОЗОРРО» за 2021-2022 роки виявлено факти реалізації деревини, яка має незаконне походження.

Моніторингом зазначено, що ФОП ОСОБА_9 у 2021 році уклав договорів на постачання деревної продукції до державних та комунальних суб`єктів закупівель на суму понад 10 мільйонів гривень. В той же час вказаний ФОП уклав два договори на отримання та викуп лісогосподарської продукції з лісозаготівельними підприємствами, загальним об`ємом 1200 м3.

В той же час, фактично ОСОБА_9 отримав від даних лісогосподарських підприємств деревини, об`ємом лише 516 м3, при цьому поставивши за 2021 рік до суб`єктів закупівлі об`єм деревини близько 2000 м3.

Аналогічна ситуація зафіксована у 2022 році, коли ФОП ОСОБА_9 , отриману у 2021 році деревину, повторно реалізував на державних закупівлях, а також продав її ФОП ОСОБА_6 , який знову ж таки в черговий раз реалізував ту саму деревину державним та комунальним суб`єктам господарювання.

Таким чином, ФОП ОСОБА_9 отримавши лише 516 м.3 деревини від лісогосподарських підприємств, реалізував за 2021 та 2022 рік понад 5000 м3.

Враховуючи викладене, зазначено, що деревина продана ФОП ОСОБА_9 у період 2021-2022 є незаконного походження, оскільки постачається суб`єктам державного та комунального господарства внаслідок незаконних порубок, без належного фіксування рубок та дотримання норм з лісової охорони, що дозволяє зменшувати граничні суми закупівель і реалізовувати деревину більшій кількості суб`єктів закупівель.

Поряд з цим, вказаний об`єм деревини, згідно наявних документів, ФОП ОСОБА_9 реалізував ФОП ОСОБА_6 , який в подальшому, використовуючи зазначені документи поставив таку до суб`єктів закупівель державної та комунальної власності.

Вказаними злочинними діями даної групи осіб завдається шкода інтересам держави на суму не менше 5 млн гривень щорічно.

Таким чином, зазначено, що на території Чернігівської, Полтавської та Сумської областей діє злочинна група до складу якої входять працівники ГУ НП в Сумській області, службові особи державної лісової охорони Сумської, Полтавської та Чернігівської областей, керівництво Бахмацького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства (ЄДРПУО 31396180), Державних підприємств «Пирятинське лісове господарство» (ЄДРПУО 21071375) та «Гадяцьке лісове господарство» (ЄДРПУО 00992711), ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_9 (код НОМЕР_4 ), які шляхом вчинення незаконних порубок, заволодівають державною та комунальною деревиною, після чого шляхом виготовлення та використання підроблених документів, які придають їй вид законності, вказану деревину реалізовують як предмет державної закупівлі в системі «Проззоро».

В подальшому, після переведення отриманих грошових коштів у готівку, розподіляють неправомірну вигоду між всіма суб`єктами злочинних дій.

При цьому безперешкодне перевезення деревини, яка має злочинне походження, забезпечується працівниками ГУ НП в Сумській області.

За таких обставин, органом досудового розслідування в діях вказаної групи осіб вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході огляду супровідних документів на деревину, в том числі, товарно-транспортних накладних на деревину, що надавалися ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_6 , державним закупівельникам, у 2020-2022 роках, зокрема: Яготинському інституту приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (ЄДРПОУ 25896865), Комунальному підприємству теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» (ЄДРПОУ 24223294), Комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (ЄДРПОУ 41348856), Комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Ромни» Роменської міської ради (ЄДРПОУ 39045101), Комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Роменської районної ради Сумської області (ЄДРПОУ 26376820), Управлінню освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради (ЄДРПОУ 22594129), Управлінню освіти Конотопської міської ради Сумської області (ЄДРПОУ 02147902), Комунальному закладу «Смілянська спеціальна школа Черкаської обласної ради» (ЄДРПОУ 21378777), Комунальному некомерційному підприємству «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради (ЄДРПОУ 01981460), Потіївському навчально-реабілітаційному центру Житомирської обласної ради (ЄДРПОУ 20407181), «Мринській філії Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей» (ЄДРПОУ 42722548), Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області (ЄДРПОУ 04379835), Комунальному некомерційному підприємству «Знам`янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам`янської міської ради (ЄДРПОУ 01111227), Комунальному некомерційному підприємству «Дубов`язівська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини» Дубов`язівської селищної ради (ЄДРПОУ 43420400), Комунальному некомерційному підприємству «Городищенський центр первинної медико-санітарної допомоги» Городищенської міської ради (ЄДРПОУ 42081160), Комунальному некомерційному підприємству «Гадяцький центр первинної медико-санітарної допомоги» Гадяцької міської ради (ЄДРПОУ 38319453), Відділу освіти Яготинської міської ради (ЄДРПОУ 04381855), Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради (ЄДРПОУ 43139284), Відділу культури Роменської міської ради (ЄДРПОУ 02230342), Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Недригайлівської селищної ради (ЄДРПОУ 41095612), Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Лютенської сільської ради (ЄДРПОУ 44116184), Відділу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (ЄДРПОУ 41839175), Відділу освіти Кролевецької міської ради (ЄДРПОУ 41761455), Відділу освіти, молоді та спорту Дубов`язівської селищної ради (ЄДРПОУ 41848402), Відділу освіти, культури, молоді та спорту Вапнярської селищної ради об`єднаної територіальної громади (ЄДРПОУ 41497423), Відділу освіти Боромлянської сільської ради (ЄДРПОУ 41421569), Комунальному некомерційному підприємству «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області (ЄДРПОУ 38765198), Виконавчому комітету Великобудищанської сільської ради (ЄДРПОУ 04381855), Виконавчому комітету Дубов`язівської селищної ради (ЄДРПОУ 41840809), Відділу освіти Барської міської ради (ЄДРПОУ 41299207), відділу освіти виконавчого комітету Білопільської міської ради (ЄДРПОУ 43385491), Відділу освіти, культури, молоді та спорту Бобринецької міської ради (ЄДРПОУ 40737491) та Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області (ЄДРПОУ 42265744, останніми використовувалося ряд транспортних засобів, в тому числі залучених на умовах оренди та позички.

Згідно оглянутих документів, які вилучалися у закупівельників встановлено, при отриманні від лісозаготівельних підприємств 516 метрів кубічних деревини ФОП ОСОБА_9 здійснив поставку деревини замовникам у 2020-2022 роках 9 886,26 метрів кубічних деревини дров`яної непромислового використання твердої та м`якої породи на суму 10 252 843,8 гривень.

Згідно оглянутих документів встановлено, що при відсутності отримання від лісозаготівельних підприємств деревини ФОП ОСОБА_6 здійснив поставку деревини замовникам у 2022 році 2 587,5 метрів кубічних деревини дров`яної непромислового використання твердої та м`якої породи на суму 3 516 472,65 гривень.

Згідно оглянутих документів ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_6 здійснили поставку деревини вказаним замовникам загальним об`ємом 12 473,76 метрів кубічних деревини дров`яної непромислового використання твердої та м`якої породи загальною вартістю 13 769 316, 4 гривень.

Так, ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_6 використовували для перевезення викраденої деревини вантажний автомобіль, який було ними після початку досудового розслідування перестроювано, з метою приховування слідів вчинення злочинів, а саме: вантажний автомобіль марки «MAN», моделі «TGS 18.440», білого кольору, із VIN « НОМЕР_2 » з державним номерним знаком « НОМЕР_5 » (зареєстровано 22.03.2023), а також вантажний автомобіль марки «ЗІЛ», моделі «131Н», зеленого кольору, із VIN « НОМЕР_3 » з державним номерним знаком « НОМЕР_6 » (зареєстровано 19.01.2023), який на праві приватної власності належить ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_7 та НОМЕР_8 .

Зазначений транспортний засіб було залучено ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_6 для перевезення викраденої деревини, без укладення будь-яких цивільно-правових угод із власником, що підтверджується відсутністю перерахунків грошових коштів такому за його використання.

В ході досудового розслідування, достовірно зазначено, що вказані транспортні засоби є знаряддями вчинення тяжких злочинів, пов`язаних із незаконним заволодінням деревиною лісогосподарських підприємств Бахмацького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства (ЄДРПУО 31396180), Державних підприємств «Пирятинське лісове господарство» (ЄДРПУО 21071375) та «Гадяцьке лісове господарство» (ЄДРПУО 00992711), за допомогою них здійснювалися незаконні дії, а тому вони є речовими доказами у розслідуваному кримінальному провадженні.

Постановою слідчого від 03.04.2023 року вказані транспортні засоби визнано речовими доказами та визначено їх місце зберігання на спеціальній стоянці ГУ НП в Сумській області, оскільки на таких можуть міститися сліди вчиненого кримінального правопорушення та вони потребують спеціального огляду за участю експерта (спеціаліста) щодо визначення максимальних об`ємів завантаження деревини.

13.04.2023 року (клопотання датоване 07.04.2023 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на речові докази у кримінальному провадженні № 62022000000000799 від 05.10.2022 року, які на праві приватної власності належить ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- вантажний автомобіль марки «MAN», моделі «TGS 18.440», білого кольору, із VIN « НОМЕР_2 » з державним номерним знаком «НОМЕР_9»;

- вантажний автомобіль марки «ЗІЛ», моделі «131Н», зеленого кольору, із VIN « НОМЕР_3 » з державним номерним знаком «НОМЕР_10», із забороною їх використання.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.04.2023 року вказане клопотання прокурора задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Що стосується висновку слідчого судді про необхідність накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації, колегія суддів вбачає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно ч. 2 ст. 96-2 КК України у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті (одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, було предметом кримінального правопорушення), були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у частині першій цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 62022000000000799 від 05.10.2022 року, які на праві приватної власності належить ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- вантажний автомобіль марки «MAN», моделі «TGS 18.440», білого кольору, із VIN « НОМЕР_2 » з державним номерним знаком «НОМЕР_9»;

- вантажний автомобіль марки «ЗІЛ», моделі «131Н», зеленого кольору, із VIN « НОМЕР_3 » з державним номерним знаком «НОМЕР_10», із забороною їх використання, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4