Рішення

від 25.06.2024 по справі 120/838/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 червня 2024 р. Справа № 120/838/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТБР ІМПОРТ" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБР ІМПОРТ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям відповідачем протиправного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зокрема, акцентує увагу на тому, що наданий перелік документів повним чином підтверджує заявлену ним митну вартість товару. Окрім того, зауважує, що формальні та технічні неточності не можуть свідчити про зменшення митної вартості товару.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зокрема, зауважує, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Також зауважує, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відтак застосовуються другорядні методи визначення митної вартості.

Разом із відзивом відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін.

Визначаючись щодо вказаного клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з частинами 5, 6 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З вищенаведеного слідує, що законодавчо не встановлено обов`язку прийняття рішення про призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін у разі наявності про це відповідного клопотання сторони.

Суд наголошує, що у поданому клопотанні не наведено жодних конкретних мотивів, обґрунтувань у чому полягає складність справи та необхідність проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Зміст клопотання не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Відтак, вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Окрім того, до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник вказує, що ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Також акцентує увагу на тому, що торговельна марка не впливає на вартість товару.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини справи.

06.07.2022 року між ТОВ "ТБР Імпорт" (покупець) та "SHANDONG WANDA BOTO

TYRE CO "LTD", Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № TBR BOTO 2022 від 06.07.2022 року, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує Вантажні та легкові шини, диски виробника SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.LTD у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана у інвойс. Сума контракту визначається згідно Інвойс, умови поставки визначаються згідно інвойс.

Так, між зазначеними контрагентами узгоджено інвойс № WD202306060B від 15.08.2023 року.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до митниці електронна митна декларації № 23UA401020060183U2 від 07.11.2023 року із документами на підтвердження митної вартості товару, а саме: проформа інвойс від 13.07.2023 року № WD202306060B, рахунок-фактура (комерційний інвойс) від 15.08.2023 року № WD202306060B, коносамент від 20.08.2023 року № 1054232499, зовнішньоекономічний договір від 06.07.2022 року № TBR-BOTO 2022, прайс-лист від 15.08.2023 року № б/н, митна декларація країни відправлення від 15.08.2023 року № 435020230000071305.

У зв`язку із спрацюванням профілів ризику 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості було проведено митний огляд вантажу та встановлено невідповідність заявленої торговельної марки, а саме замість "315/80R22.5 20PR WD398+ WINDA кількість 48 шт." заявлено "315/80R22.5 20PR WD398+ BOTO кількість 48 шт."

Так, опрацювавши наявні документи, надані до митного оформлення, відповідачем винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA401020/2023/001736 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2023/000114/2 від 10.11.2023 року, яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Не погоджуючись з вказаним рішення, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Суд наголошує, що такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до матеріалів справи, у поданій позивачем митній декларації № 23UA401020060183U2 від 07.11.2023 року митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 134,52 за одиницю ( або 2,38 дол. США / кг нетто).

На підтвердження митної вартості позивачем, зокрема було надано зовнішньоекономічний договір № TBR BOTO 2022 від 06.07.2022 року.

Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості стала невідповідність заявленої позивачем торговельної марки.

Так, у митній декларації позивача зазначено торговельну марку шин "BOTO".

Натомість, при здійсненні огляду товару, відповідачем встановлено, що торговою маркою шин 315/80R22.5 20PR WD398 у загальній кількості 48 шт є "WINDA".

Разом з тим, суд зауважує, що відсутність відповідної інформації, технічної помилки у документі не може бути підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься, особливо, у випадку, коли контролюючий орган може встановити дані за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом.

Відповідно до п.1.1 контракту № TBR BOTO 2022 від 06.07.2022 року комерційний інвойсу є невід`ємною частиною цього Контракту. Вартість товару з кожної поставки вказується в комерційному інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки товару (п.3.1 цього контракту).

Судом встановлено, що на виконання положень контракту позивачем із "SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO "LTD" узгоджено інвойс № WD202306060B від 15.08.2023 року.

Зокрема, у вказаному інвойсі зазначено загальну ціну товарів, що повністю відповідає задекларованій митній вартості. Окрім того, вказаний інвойс містить деталізовані відомості щодо товару, а саме: вид шин, індекс навантаження та швидкості, кількість та ціну як за одиницю товару, так і за загальну кількість шин відповідного типу.

Так, у інвойсі № WD202306060B від 15.08.2023 року, зокрема зазначено шини 315/80R22.5 20PR WD398, індекс навантаження - 156/150, індекс швидкості - L, посадочний діаметр - 22,5, вартістю 149,41 доларів США/шт у кількості 48 шт.

З огляду на зміст вказаного інвойсу, суд зазначає, що у торгівельна марка шин не є ідентифікатором товару.

Натомість, судом враховано, що усі характеристики цього типу шин, визначених в інвойсі, відповідають характеристикам встановленим контролюючим органом під час митного огляду товару.

Більше того, вказані характеристики узгоджуються із відомостями у пакувальному листі від 15.08.2023 року, що оформлений на виконання вимог п. 2.3 контракту № TBR BOTO 2022 від 06.07.2022 року.

Суд зауважує, що до митного оформлення позивачем було надано прайс-лист від 15.08.2023 року, у якому визначено торгову марку шин 315/80R22.5 20PR WD398 із відповідними характеристиками "WINDA".

Відтак, у контексті наведених обставин, суд висновує, що не зазначення у митній декларації торгової марки одного із типу шин не свідчить про зменшення митної вартості товару.

З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо недоліків декларації, які свідчать про недостовірність митної вартості.

Суд вважає за доречне зазначити, що відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідач не навів жодних відомостей про те, яким саме чином вищезазначене впливає на визначення митної вартості товару чи складові митної вартості.

Окрім того, суд зауважує, що також потребує уваги і та обставин, що різні види шин мають різні комплектацій та технічні характеристики.

Відтак, навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Враховуючи вищевикладене, за умови відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем рішень, суд доходить до висновку, що рішення Вінницької митниці про корегування митної вартості № UA401000/2023/000114/2 від 10.11.2023 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/001736 підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд вказує на обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТБР ІМПОРТ" (автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25км, с. Княжичі, Броварський р-н, Київська обл., код ЄДРПОУ 41604018) до Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про корегування митної вартості № UA401000/2023/000114/2 від 10.11.2023 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/001736.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТБР ІМПОРТ" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 8057,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович