Рішення

від 19.06.2024 по справі 480/1942/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року Справа № 480/1942/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - І.С. Іуткіної,

позивача - О.О. Король,

представника позивача - адвоката А.М. Шаповалова,

представника відповідача - О.Д. Приліпко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1942/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати бездіяльність командира (керівника) військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нездійсненні розгляду рапорту від 06.12.2022 про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, - протиправною та зобов`язати розглянути такий рапорт;

- зобов`язати командира (керівника) військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю.

Позивач вимоги мотивує тим, що він був призваний за мобілізацією згідно Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 № 69/2022, та з 08.05.2022 направлений для проходження військової служби на посаді стрільця до військової частини НОМЕР_1 .

Після призову позивача до лав Збройних Сил України, його матері - ОСОБА_2 , було встановлено інвалідність II групи (відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 643541 від 10.11.2022 року), у зв`язку з чим остання потребує постійного догляду.

Після отримання такої звістки, під час проходження військової служби, позивачем, було прийнято рішення про подання рапорту про звільнення від 06.12.2022, задля здійснення належного постійного догляду за матір`ю.

07 грудня 2022 року позивачем поштою було направлено до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення від мобілізації та військової служби, відповідно до абзацу 7 підпункту "г" пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Однак, рапорт про звільнення не було розглянуто уповноваженими особами військової частини НОМЕР_1 з надуманих причин, що свідчить про наявність протиправної бездіяльності.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 10.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.03.2023 закрито підготовчого провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що з метою захисту суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України під час триваючої збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, військова частина НОМЕР_1 , в травні 2022 року, здійснила передислокацію і прибула на територію Донецької та Луганської областей для виконання завдань за призначенням.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2022 № 273 солдата ОСОБА_1 , навідника кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, призначено на посаду солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.

Однак, 18.10.2022, солдат ОСОБА_1 , всупереч інтересам служби, самовільно, покинув район зосередження 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , в районі АДРЕСА_1 , повідомивши в телефонному режимі, що виїхав на лікування до Черкаського шпиталю, не дочекавшись відповідного медичного направлення, що підтверджується довідкою-доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 .

Одночасно, командир 1 стрілецького батальйону звернувся із рапортом від 18.10.2022 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про призначення службового розслідування.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2022 № 285 солдата ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив військову частину з 19.10.2022 та знято з усіх видів забезпечення та призупинено грошове забезпечення.

У зв`язку із тим, що протягом 10 днів позивач не повернувся до розташування 1 стрілецького батальйону, 30.10.2022 на адресу Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері та до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ВСП) було направлене повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Починаючи з 18.10.2022 по теперішній час, позивач - ОСОБА_1 вважається військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину.

З листопада 2022 року позивач почав направляти звернення до військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку із проханнями надання йому відпустки у зв`язку із хворобою, звернення щодо звільнення з лав Збройних сил України у зв`язку із необхідністю постійного догляду за матір`ю (довідка від 10.11.2022), звернення щодо видачі довідки про безпосередню участь позивача в період з 14 вересня по 25 жовтня у бойових діях, на які військової частиною НОМЕР_1 були надані відповіді.

Вислухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України , суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний за мобілізацією згідно Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 № 69/2022, з 08.05.2022 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка в травні 2022 року прибула на територію Донецької та Луганської областей для виконання завдань за призначенням, що підтверджується копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2022 № 113 (т. 1, а.с. 90)

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2022 № 273 солдата ОСОБА_1 , навідника кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, призначено на посаду солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення (т. 1 а.с. 86).

18.10.2022 солдат ОСОБА_1 , всупереч інтересам служби, самовільно, покинув район зосередження 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , в районі АДРЕСА_1 , повідомивши в телефонному режимі, що виїхав на лікування до Черкаського шпиталю, без відповідного медичного направленні, про що зазначено в довідці-доповіді командира військової частини НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 83).

В зв`язку з такими діями солдата ОСОБА_1 18.10.2022 командир 1 стрілецького батальйону подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 щодо призначення службового розслідування (т. 1 а.с. 82) і на підставі цього рапорту наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2022 № 285 солдата ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив військову частину з 19.10.2022р. та знято з усіх видів забезпечення (т. 1 а.с. 89), також призупинено грошове забезпечення, що підтверджується довідкою про розмір грошового забезпечення від 28.12.2022 № 2248 (т. 1 а.с. 77)

У зв`язку із тим, що протягом 10 днів позивач не повернувся до розташування 1 стрілецького батальйону, 30.10.2022 на адресу Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері та до ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлене повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (т. 1 а.с. 85).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2022 № 1324 "Про призначення службового розслідування", покладено обов`язок на заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_3 провести службове розслідування, з метою уточнення причин та умов самовільного залишення району зосередження 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , без зброї, 18.10.2022 солдатом резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 82).

Службове розслідування було проведено та складений акт службового розслідування, який був погоджений командиром військової частини НОМЕР_1 17.03.2023 та виданий наказ за його результатами в той же день 17.03.2023 № 506 "Про результати службового розслідування" (т. 1 а.с. 78-81).

Із копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2023 № 506 "Про результати службового розслідування" вбачається, що було прийнято рішення:

- вважати, солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 таким, що з 18.10.2022 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ;

- за самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 до солдата ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення "Догана";

- покладено обов`язок на помічника командира - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 з 18.10.2022 призупинити грошове забезпечення ОСОБА_1 , не виплачувати щомісячну премію за жовтень місяць 2022 року, не виплачувати додаткову винагороду в розмірі 100000 грн або 30000 грн за жовтень місяць 2022 року та за весь період самовільного залишення військової частини.

18.03.2023 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшло повідомлення з Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 26.01.2023 № 50-2004вих23 та витяг з ЄРДР № 42023052100000223 від 18.01.2023, щодо внесення до ЄРДР відомостей, що можуть свідчити про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення яке має ознаки за ст.408 КК України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 року, частково скасовано наказ командира 17.03.2023 № 506 "Про результати службового розслідування": щодо застосування догани за самовільне залишення військової частини та щодо зняття ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення. Щодо визнання ОСОБА_1 таким, що з 18 жовтня 2022 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 цей наказ командира в/ч НОМЕР_1 залишено без зміни.

07.12.2022 ОСОБА_1 поштою було направлено до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення від мобілізації та військової служби, відповідно до абзацу 7 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (т. 1 а.с. 39-40) і до цього рапорту додані нотаріально засвідчених копій документів, які підтверджують стан здоров`я матері, а саме:

- паспорту громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 , орган видачі - 7116, дата видачі - 04.09.2017, дійсний до 04.09.2027;

- витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 7116-835805-2017 від 19.09.2017;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_4 ;

- військового квитка серії НОМЕР_3 від 14.04.2022;

- свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 10.08.2017 (зміна прізвища);

- довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 від 22.02.2022;

- паспорту громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_5 , орган видачі - 7116, дата видача - 21.07.2017, дійсний до 21.07.2027;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_2 ;

- довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_2 ;

- довідки про укладення шлюбу № А-01302 від 23.03.2021;

- витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_2 № НОМЕР_6 від 21.01.2021;

- свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 06.05.2011;

- довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 643541 від 10.11.2022;

- індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 2902 від 10.11.2022;

- виписного епікризу № 705;

- акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 25.11.2022.

Доказів того, що ОСОБА_2 рідна мати ОСОБА_1 до рапорту про звільнення і в судовому засіданні надано позивачем чи його представником не було.

Із копії листа командира військової частини НОМЕР_1 № 2874-ос від 28.12.2022 слідує, що згідно рапорту позивача від 06.12.2022 звільнення неможливе у зв`язку із тим, що позивач самовільно залишив військову частину 18.10.2022.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Статтею 26 Закону № 2232-XII, визначено підстави для звільнення з військової служби.

Так, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Із копії акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання від 25 листопада 2022 року (т.1, а.с. 37, 38) слідує, що станом на дату обстеження ОСОБА_1 проживав фактично в АДРЕСА_2 . Цей акт підтверджує, що ОСОБА_1 станом на 25.11.2022 р. не перебував у розташуванні військової частини НОМЕР_1 , а знаходився за місцем своєї реєстрації.

Копією листів військової частини НОМЕР_1 № 2552-ос від 25.11.2022, № 2874-ос від 28.12.2022 (т. 1, а.с. 73, 75), які були надані разом з відзивом на позов 30.03.2023, підтверджується, що рапорт ОСОБА_1 щодо надання відпустки строком два місяці за станом здоров`я був розглянутий і в його задоволенні було відмовлено, рапорт ОСОБА_1 від 06.12.2022 р. щодо звільнення з військової служби в зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, також розглянуто і в його задоволенні відмовлено оскільки наданими документами не підтверджується необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, а декларується необхідність нагляду сімейним лікарем, а наявні інші особи, що могли б здійснювати такий догляд у разі його необхідності. Також в листі командира військової частини НОМЕР_1 № 2874-ос від 28.12.2022 вказано, що згідно рапорту позивача від 06.12.2022 звільнення неможливе у зв`язку із тим, що позивач самовільно залишив військову частину 18.06.2022.

Станом на час звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби та день розгляду справи, ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби не повернувся.

Військовою частиною НОМЕР_1 направлялися повідомлення про вчинення злочину позивачем та 18.03.2023 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшло повідомлення з Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 26.01.2023 № 50-2004вих23 та витяг з ЄРДР № 42023052100000223 від 18.01.2023 щодо внесення до ЄРДР відомостей, що можуть свідчити про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення яке має ознаки за ст. 408 КК України.

Згідно з підпунктом 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

Частиною 2 статті 24 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Аналогічні норми встановлені Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджені Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Так пунктом 122, 144-1 Положення № 1153/2008 визначено, що усунення військовослужбовців від виконання службових обов`язків здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

З аналізу наведених норм вбачається, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено, можуть бути звільнені з військової служби виключно у разі набрання законної сили обвинувальних вироків стосовно них. При цьому Положення № 1153/2008, зокрема розділ "Порядок призупинення та продовження військової служби" не містять норм, які передбачають можливість звільнення з військової служби військовослужбовцям, служба яким призупинена за пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.

Звільнення за нормами вказаного пункту Закону № 2232-XII можливо лише також після продовження військової служби, у випадку наявності виправдувального вироку або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже суд визнає, що відповідач здійснив розгляд рапортів позивача, в тому числі і від 06.12.202 та повідомив про неможливість прийняти рішення по його звільнення з військової служби, правомірно та обґрунтовано виходив із наявності тих обставин, які унеможливлюють вирішення поставленого позивачем питання самовільне залишення позивачем військової частини, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.06.2024.

Суддя М.М. Шаповал