Рішення

від 26.06.2024 по справі 520/6003/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 року № 520/6003/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з 29.01.2020, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити йому за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити йому за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити йому за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити йому за період з 01.01.2023 по 31.05.2023 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не проведення розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , провести перерахунок та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби в період з 29.01.2020 відповідач невірно встановив розмір грошового забезпечення, що призвело до виплати їй грошового забезпечення в значно меншому розмірі. Крім того, відповідачем не здійснено перерахунок та виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав посилаючись на їх безпідставність.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) , зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 31.05.2023 за № 153 майора юстиції ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 01.06.2023 у зв`язку з призначенням на посаду старшого наукового співробітника ІНФОРМАЦІЯ_1 Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, ВОС-8503002. У наказі зазначено, що ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 року не отримував.

Матеріали справи містять грошовий атестат помічника командира віськової частини з правової роботи начальника юридичної групи ОСОБА_1 , щодо виплати грошового забезпечення від 31.05.2023.

Позивач вважаючи свої права порушеними, щодо виплати йому у належному стані грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.05.2023 та невиплати перерахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 9 вказаного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704 (надалі - постанова № 704) були збільшені розміри грошового забезпечення військовослужбовців. На виконання вказаної правової норми Закону № 2262-XII та постанови № 704 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" ( надалі - постанова № 103).

Первинна редакція п.4 цієї постанови № 704 передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 постанови № 103 п.4 постанови № 704 було викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.

Суд погоджується з доводами Позивача, що з набранням чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 про визнання протиправним та скасування п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21,02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відновлено чинність пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в первинній редакції.

Вказане судове рішення згідно положень ст.325 КАС України набрало чинності з дати її прийняття - з 29.01.2020.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт, в тому числі постанова КМ України, втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Більш того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі № 826/9052/18 підтверджено неправомірність дій Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Таким чином, з 29.01.2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Як зазначено в ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року - 1921 гривню.

Як зазначено в ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2020рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Таким чином, з 01 січня 2020 року збільшено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в розумінні вимог п.4 постанови № 704 призводить до збільшення з 29.01.2020 розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Як вже зазначалося судом, за приписами п. 2 постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зазначене свідчить, що з 29.01.2020 збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2020) призводить до збільшення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Суд враховує, що відповідно до положень ст.15 Закону № 2011-XII та п. 5 і п. 6 постанови № 704 визначення розмірів надбавки за вислугу років військовослужбовцям, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби знаходиться в залежності від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Суд враховує, що відповідно до вимог Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Як зазначено в ст.43 цього ж Закону та ст.23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені для військовослужбовців надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Однак, суд зауважує, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача, щодо відновлення його порушеного права військовою частиною НОМЕР_2 у зв`язку не проведення перерахунку та доплати належного за 2020-2023 роки грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 та матеріали справи не містять доказів протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не проведення розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 , провести перерахунок та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував позивач під час проходження військової служби, суд виходить з наступного.

Правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям у спірних правовідносинах деталізовані приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197; далі за текстом - Порядок № 260).

Згідно з п.7 розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

За правилом п. 9 п. 1 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Звідси слідує, що приводом для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є виключно рапорт військовослужбовця, а умовами проведення означеного платежу є окреме рішення Міністра оборони України та фізична наявність видатків на асигнування у кошторисі Міністерства оборони України.

Приписи цих норм Порядку № 260 враховані судом під час вирішення даного спору для з`ясування суттєвих/істотних відмінностей у процедурі призначення виплат в аспекті набуття військовослужбовцем суб`єктивного права на одержання грошової виплати і засвідчили, що обов`язковою передумовою для виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є подія подання військовослужбовцем письмового рапорту.

Відтак, відсутність означеного письмового рапорту безумовно спричиняє відсутність підстав для виплати військовослужбовцю допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що до настання події набуття чинності нормами Порядку № 260 - правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям були деталізовані приписами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджена наказом Міністерства оброни України від 11.06.2008 № 260, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.07.2008р. за №638/15329; далі за текстом Інструкція №260).

Так, відповідно до п.33.1 розділу XXXIII Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

За правилом п.33.2 розділу XXXIII Інструкції №260 матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби.

Згідно з п.33.3 розділу XXXIII Інструкції №260 розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Звідси слідує, що приводом для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є виключно рапорт/заява військовослужбовця, а умовами проведення означеного платежу є окреме рішення Міністра оборони України та фізична наявність видатків на асигнування у кошторисі Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 30.1 розділу XXX Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з п. 30.2 розділу XXX Інструкції №260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року).

За правилом п. 30.3 розділу XXX Інструкції №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Звідси слідує, що приводом для виплати допомоги на оздоровлення є: або рапорт військовослужбовця, або подія вибуття військовослужбовця у щорічну основну відпустку повної тривалості (у другу частину основної щорічної відпустки), а умовою проведення означеного платежу є набуття військовослужбовцем права на щорічну основну відпустку.

Приписи цих норм Інструкції №260 враховані судом під час вирішення даного спору для з`ясування суттєвих/істотних відмінностей у процедурі призначення виплат в аспекті набуття військовослужбовцем суб`єктивного права на одержання грошової виплати і засвідчили, що обов`язковою передумовою для виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є подія подання військовослужбовцем письмового рапорту.

Відтак, відсутність означеного письмового рапорту безумовно спричиняє відсутність підстав для виплати військовослужбовцю матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та оздоровлення.

У розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст. 74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 290, 242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.