Рішення

від 24.06.2024 по справі 600/4443/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/4443/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Федик Труск", в інтересах якого звернулась адвокат Біла Уляна Михайлівна до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Федик Труск" до Чернівецької митниці, з такими позовними вимогами:

визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408040/2023/000004/1 від 12.06.2023;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернівецької митниці №UA408040/2023/000142.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача (з урахуванням письмових пояснень) зазначив, що з метою митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Федик Труск Центр", в особі ФОП ОСОБА_1 , Чернівецькій митниці було надано митну декларацію №23UA408040003650U0, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару (сідловий тягач для буксирування напівпричіпів, марка VOLVO, модель FH, що використовувався, модельний рік 2019, календарний рік випуску 2018, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 складає 26000,00 євро.

12.06.2023 Чернівецькою митницею служби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408040/2023/000004/1, за яким митну вартість сідлового тягача для буксирування напівпричіпів, марка VOLVO, модель FH, що використовувався, модельний рік 2018, календарний рік випуску 2018, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, номер двигуна - не виявлено, потужність 405 кВт, робочий об`єм циліндрів двигуна 12777 см3, кількість місць, включаючи водія - 2, колісна формула - 4*2 визначено за 6 (резервним) методом митної вартості. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість містять розбіжності, а саме у договорі купівлі-продажу дата першої реєстрації - 09.11.20218, а в реєстраційних документах (FE642985 від 09.11.2018 та SAD-K-0-151/23-00059 від 31.05.2023) зазначено 09.11.2018.

Відповідно до вищевказаного рішення Чернівецькою митницею винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2023/000142.

Позивач вважає, що посилання митного органу на розбіжність у поданих декларантом документах, яка полягає у тому, що у договорі-купівлі продажу дата першої реєстрації зазначена як "09.11.20218", а в інших реєстраційних документах - "09.11.2018" є таким, що носить надмірно формальний характер та спрямоване на протиправне застосування додаткового (шостого) методу визначення митної вартості товару замість основного.

Представник відповідача, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень, а саме у договорі купівлі продажу дата першої реєстрації - 09.11.20218, а в реєстраційних документах (FE642985 від 09.11.2018 та SAD-K-0- 151/23-00059 від 31.05.2023) зазначено - 09.11.2018.

Відповідач вказував, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнані митними органами митні вартості товару за МД №UA204140/2023/001918 від 12.04.2023: "сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки VOLVO, модель FH 540, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12777смЗ, потужність двигуна 405 kW, колісна формула 4x2,бувший у використанні, к-ть місць для сидіння - 2, маса у разі максимального завантаження - 20,500т, календарний рік виготовлення - 2018, модельний рік виготовлення - 2018.», рівень митної вартості - 47200 ЄВРО.

Зазначену митну декларацію взято за основу при визначенні рівня митної вартості, оскільки оформлюваний за нею товар максимально відповідає за фізичними характеристиками, походженням та часом митного оформлення.

Посилаючись на те, що картка відмови у митному оформленні від 12.06.2023 є похідною від оскаржуваного рішення, яке на думку відповідача, є правомірним та прийняте на законних підставах, то така картка відмови також видана правомірно, а тому не підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з викладеними у відзиві на позовну заяву доводами, представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому вказував, що у контракті (договорі купівлі-продажу) взагалі не міститься інформації про дату першої реєстрації товару, така описка міститься лише у виставленому продавцем рахунку №VAT 438517324114. Водночас, рахунок на оплату товару за своєю правовою природою не є первинним документом, а є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Разом із цим, представник позивача вказував, що відповідачем жодним чином не аргументовано, як саме дана описка, яка спростована поданими декларантом документами, впливає на дійсну вартість товару та викликає обґрунтовані сумніви щодо ціни автомобіля.

На думку представника позивача, оскаржувані позивачем рішення є незаконним та не обґрунтованим, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 06.07.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

20.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Федик Труск" (Покупцем) та компанією "Ruhland Transport Logistik GmbH Co. KG" (Продавцем) було укладено контракт №34, відповідно до якого продавець продає, а покупець придбає на умовах СРТ с. Дзвинячин автомобілі та причепи, які надалі іменуються Товар (а.с. 9-10).

12.06.2023 ТОВ "Федик Труск", в особі ФОП ОСОБА_1 , Чернівецькій митниці було надано митну декларацію №23UA408040003650U0, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару (сідловий тягач для буксирування напівпричіпів, марка VOLVO, модель FH, що використовувався, модельний рік 2019, календарний рік випуску 2018, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 складає 26000,00 євро (а.с. 66).

Для митного оформлення вказаного товару декларантом позивача було подано наступний пакет документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: контракт №34 від 20.03.2023, рахунок-проформу VAT 438517324114 від 25.05.2023, платіжне доручення в іноземній валюті №87 від 26.05.2023, рахунок VAT 438517324114 від 30.05.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та допуск до використання у дорожньому русі частина І (технічний паспорт) SAD-K-0-151/23-00059 від 31.05.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та допуск до використання у дорожньому русі частина ІІ (технічний паспорт) від 31.05.2023.

За результатами розгляду митної декларації №23UA408040003650U0 від 12.06.2023 Чернівецькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408040/2023/000004/1 від 12.06.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом.

Підставою для коригування митної вартості товару в рішенні митний орган зазначає ч.3 ст.53 МК України, зокрема те, що документи, які підтверджують митну вартість містять розбіжності, а саме: у договорі купівлі продажу дата першої реєстрації - 09.11.20218, а в реєстраційних документах (FE642985 від 09.11.2018 та SAD-K-0- 151/23-00059 від 31.05.2023) зазначено - 09.11.2018.

З огляду на вищевказане, митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначив, що відповідно до статей 53, 54 МК України, що позиціонуються із ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші документи.

Декларантом не були подані зазначені документи.

Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був використаний через відсутність інформації в митному органі щодо операцій імпорту в Україну ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів не був використаний, у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подіьних (аналогічних) товарів. Метод на основі віднімання вартості не був використаний, у зв`язку із відсутністю в митному органі інформації щодо віднімання вартості. Метод на основі додавання вартості не був використаний, у зв`язку із відсутністю в митному органі інформації щодо додавання вартості. Митну вартість визначено на резервним методом.

За основу для визначення митної вартості взято раніше визнані митними органами митні вартості товару за МД № UA204140/2023/001918 від 12.04.2023: "сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки VOLVO, модель FH 540, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12777см3, потужність двигуна 405 kW, колісна формула 4x2, бувший у використанні, к-ть місць для сидіння - 2, маса у разі максимального завантаження - 20,500 т, календарний рік виготовлення - 2018, модельний рік виготовлення - 2018.", рівень митної вартості - 47200 ЄВРО. Митним органом зроблено висновок: подання нової митної декларації за ціною товар, зазначеному в рішенні про коригування митної вартості (а.с. 21).

У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару, відповідачем було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с. 20).

Вважаючи протиправними рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408040/2023/000004/1 від 12.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2023/000142 від 12.06.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі МК України).

Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

За змістом частин 5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Із наведених положень випливає, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

В силу статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

За правилами статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу.

Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Однак, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

З викладених правових норм видно, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

12.06.2023 ТОВ "Федик Труск", в особі ФОП ОСОБА_1 Чернівецькій митниці було надано митну декларацію №23UA408040003650U0, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару (сідловий тягач для буксирування напівпричіпів, марка VOLVO, модель FH, що використовувався, модельний рік 2019, календарний рік випуску 2018, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 складає 26000,00 євро (а.с. 66).

Для митного оформлення вказаного товару декларантом позивача було подано наступний пакет документів, а саме: контракт №34 від 20.03.2023, рахунок-проформу VAT 438517324114 від 25.05.2023, платіжне доручення в іноземній валюті №87 від 26.05.2023, рахунок VAT 438517324114 від 30.05.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та допуск до використання у дорожньому русі частина І (технічний паспорт) SAD-K-0-151/23-00059 від 31.05.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та допуск до використання у дорожньому русі частина ІІ (технічний паспорт) від 31.05.2023.

За результатами розгляду митної декларації №23UA408040003650U0 від 12.06.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408040/2023/000004/1 від 12.06.2023.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA408040/2023/000004/1 від 12.06.2023 митний орган виходив із того, що подані позивачем документи, містять розбіжності, а саме: у договорі купівлі продажу дата першої реєстрації - 09.11.20218, а в реєстраційних документах (FE642985 від 09.11.2018 та SAD-K-0- 151/23-00059 від 31.05.2023) зазначено - 09.11.2018.

Надаючи оцінку поданим до митної декларації документації, суд зазначає наступне.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (частина четверта статті 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи частини третьої статті 53 МК України).

Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Щодо зауважень митного органу про те, що у договорі купівлі продажу дата першої реєстрації - 09.11.20218, а в реєстраційних документах (FE642985 від 09.11.2018 та SAD-K-0- 151/23-00059 від 31.05.2023) зазначено - 09.11.2018, то суд погоджується з твердженням представника позивача щодо того, що у договорі купівлі продажу від 20.02.2023 №34 взагалі відсутня інформація про дату першої реєстрації товару.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що дата першої реєстрації тягача VOLVO FH, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_3 - 09.11.20218 зазначено у рахункупроформі від 25.05.2023. Разом із цим, вказана дата - 09.11.20218 зазначена й у рахунку НОМЕР_4 від 30.05.2023.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, в інших документах наданих до митної декларації №23UA408040003650U0 від 12.06.2023 дата першої реєстрації тягача VOLVO FH, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_3 зазначено - 09.11.2018.

Враховуючи, що дата 09.11.20218 не наставала, то суд зазначає, що у даному випадку є очевидним, допущення технічної помилки або описки під час складання документів (рахункупроформи від 25.05.2023 та рахунку VAT 438517324114 від 30.05.2023).

Таким чином, наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та взагалі є помилковими.

По своїй суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що не вказує на наявність беззаперечних підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

За результатами встановлених судом обставин справи, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд наголошує на тому, що надані до митної декларації №23UA408040003650U0 від 12.06.2023 документи можуть достовірно підтвердити дату першої реєстрації транспортного засобу.

Отже суд вважає, що відповідач на основі наданих позивачем документів міг встановити митну вартість та вбачає прямий зв`язок між наданими доказами та обставинами, що доказуються.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Вказане свідчить про безпідставність та протиправність спірного рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості №UA408040/2023/000004/1 від 12.06.2023.

Під час судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Під час судового розгляду справи митним органом як суб`єктом владних повноважень, всупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Таким чином, суд вважає, що рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості №UA408040/2023/000004/1 від 12.06.2023 є протиправним й таким, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на протиправність прийнятного рішення про коригування митної вартості товарів №UA408040/2023/000004/1 від 12.06.2023, наявні підстави і для скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408040/2023/000142.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими. Натомість позивач довів незаконність оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2147,20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16000,00 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу, представником позивача надано суду: 1) договір про надання правничої допомоги від 14.06.2021 №50/21; 2) договір про надання правничої допомоги від 21.08.2023 №13/23; 3) ордер на надання правничої правової допомоги серії СЕ №1079146; 4) звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №600/4443/23-а в Чернівецькому окружному адміністративному суді від 27.03.2024; 5) платіжну інструкцію №636 від 01.04.2024.

Судом встановлено, що 21.08.2023 між ТОВ "Федик Труск" та Адвокатським бюро "Уляни Білої" укладено договір про надання правничої допомоги, згідно розділу 4 якого гонорар - винагорода АБ за здійснення захисту, представництва її інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Гонорар за послуги, що надаються АБ становить 1000,00 грн (тисячу гривень) за годину роботу особи, яка надавала правничу допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні до даного Договору.

Згідно звіту (акту) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №600/4443/23-а в Чернівецькому окружному адміністративному суді від 27.03.2024 позивачу надані наступні послуги: ознайомлення та вивчення документів (1,5 год); аналіз актуальної судової практики у відповідній категорії справ (2 год); підготовка позовної заяви до суду (7 год); формування додатків. Подача позову через Електронний суд (2 год); підготовка заяви на виконання вимог ухвали суду. Подача квитанції про сплату судового збору. Відправка до суду (0,5 год); аналіз відзиву на позовну заяву. Підготовка відповіді на відзив. Відправка стороні та суду (2 год); підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відправка до суду (0,5 год); ознайомлення з матеріалами справи в суді (0,5 год). Всього 16:00 год, за які сума судових витрат становить 16000,00 грн.

Таким чином, представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Однак, представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання та просив суд відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно частини сьомої названої статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є явно не співмірним, або їх витрати не були необхідними у даній справі.

З огляду на предмет розглядуваного спору, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не відповідає ознакам співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги представника позивача про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу на суму 8000,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Федик Труск", в інтересах якого звернулась адвокат Біла Уляна Михайлівна, до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408040/2023/000004/1 від 12.06.2023;

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернівецької митниці Державної митної служби №UA408040/2023/000142.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Федик Труск" за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції №436 від 04.07.2023.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Федик Труск" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Федик Труск" (вул. Л.Українки, 63, с. Перебиківці, Хотидський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 43851739);

Представник позивача - адвокат Біла Уляна Михайлівна (вул. Руська, 1А, офіс 103, м. Чернівці, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №000453 від 29.11.2019, видане Радою адвокатів Чернівецької області на підставі рішення №11/22 від 25.10.2019).

Відповідач Чернівецька митниця (вул. Руська, 248М, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 43971359).

Суддя В.О. Григораш