Рішення

від 26.06.2024 по справі 620/4531/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/4531/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання неправомірної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі відповідач), у якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні за скороченням штату в розмірі 1783974,40 грн.;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу при звільненні за скороченням штату в розмірі 1783974,40 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що на день звільнення його вислуга років становила повних 26 років, яка надає право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Разом з тим, відповідні кошти відповідачем йому нараховані та виплачені не були.

Ухвалою судді від 09.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому даної ухвали на надання відзиву на позов.

Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що станом на день звільнення грошове забезпечення, з якого обраховується спірна допомога, ОСОБА_1 не нараховувалось. Спеціальним законодавством не врегульовано питання, яким чином має обраховуватись одноразова грошова допомога при звільненні у зв`язку зі скороченням особи, яка до дня звільнення на службі не перебувала і якій грошове забезпечення не нараховувалось. Враховуючи наведене, підстави для нарахування та виплати спірних коштів відсутні.

Також відповідач зазначив про недотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує такі обставини.

Відповідно до матеріалів справи позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2014 року «По особовому складу» №2239 о/с звільнений з посади Першого заступника начальника Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області начальника слідчого управління.

ОСОБА_1 , будучи не згодним зі своїм звільненням оскаржив вказаний наказ у судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2022 у справі №826/17843/14, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 від 27.10.2014 №2239 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 , з органів внутрішніх справ на підставі пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 16.09.2014 №1682-VI «Про очищення влади» та п. 62 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_1 з 27.10.2014 на посаді першого заступника начальника Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області начальника слідчого управління, з дня, наступного після дня його звільнення, тобто з 28.10.2014; стягнуто з Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.10.2014 по 01.06.2022 у розмірі 1034689,14 грн. (https://reestr.court.gov.ua/Review/105827634, https://reestr.court.gov.ua/Review/105899196).

На виконання вказаного рішення суду наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.06.2022 №382 о/с позивача поновлено з 28.10.2014 на займаній посаді (а.с. 8).

Наказом УМВС України в Чернігівській області від 10.08.2022 №1 о/с позивача звільнено зі служби через скорочення штатів.

10.11.2022 позивачу перераховано середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 10).

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №620/8127/22 наказом УМВС України в Чернігівській області від 16.03.2023 №2 о/с внесено зміни до наказу від 10.08.2022 №1 о/с та зазначено, що на день звільнення календарна вислуга років ОСОБА_1 становить 26 років 07 місяців 05 днів, без установленого загального трудового стажу (а.с. 9).

Разом з тим, при звільненні зі служби ОСОБА_1 не було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Преамбула Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ) визначає, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно із частинами 1 та 4 статті 9 Закону №2262-ХІІ у разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Аналогічне положення закріплено в абзаці 3 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі Постанова №393), за змістом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв`язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони, Службою судової охорони, Національним антикорупційним бюро, Бюро економічної безпеки за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту) (пункт 14 Постанови №393).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 затверджено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, чинною до 13.12.2016, положеннями якої передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв`язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється, виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом.

Після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністра внутрішніх справ України.

Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) особам рядового і начальницького складу виплачуються тільки оклади за спеціальними званнями.

Таким чином, для розрахунку розміру одноразової грошової допомоги застосовуються саме установлені наказами на день звільнення суми складових грошового забезпечення. При цьому, наведеними нормативно-правовими актами не встановлено, що обставини виплати або не виплати грошового забезпечення впливають на нарахування спірної грошової допомоги, оскільки ключовими обставинами для визначення права особи на її отримання є: підстава звільнення та кількість календарної вислуги років.

Більш того, суд звертає увагу, що Інструкцією передбачено невиплату особам грошового забезпечення за час відсутності на службі виключно без поважних причин (прогул).

Однак, вказані обставини у спірних правовідносинах відсутні, оскільки ОСОБА_1 наказом від 27.06.2022 №382 о/с з 28.10.2014 поновлений на службі. Надалі, наказом від 10.08.2022 №1 о/с позивач звільнений зі служби через скорочення штатів. На момент звільнення його календарна вислуга років становила повних 26 років.

Суд звертає увагу, що Законом №2262-ХІІ та Порядком №393 не передбачено умови за яких особі, у разі її звільнення зі служби через скорочення штату, може бути не виплачено одноразову грошову допомогу.

За таких обставин, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у поданому позові ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в певному, обрахованому ним, розмірі 1783974,40 грн.

Однак, вказана позовна вимога розцінюється Чернігівським окружним адміністративним судом як втручання у дискреційні повноваження відповідача, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Так, саме УМВС України в Чернігівській області наділено повноваженнями щодо розрахунку розміру одноразової грошової допомоги особам, які звільняються зі служби. З огляду на викладене, у задоволенні вимоги про виплату допомоги в сумі 1783974,40 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Щодо доводів відповідача про недотримання позивачем строків звернення, суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що унеможливлює застосування строків, встановлених статтею 233 КЗпП України.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19.01.2023 по справі №460/17052/21.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання неправомірної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 08592365, просп. Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна