Постанова

від 17.06.2024 по справі 400/2232/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2232/19

Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м.Одеса

Повний текст судового рішення складений 07.11.2023р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс Трейд» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22.07.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Агропросперіс Трейд» звернулося до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2019р. №№0002264906 про зменшення бюджетного відшкодування на суму 5009777грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1252444,25грн.; 0002274906 про зменшення від`ємного значення з ПДВ на суму 3064150грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Альфа Промінь», ФГ «Ількон-2016», ПП «Амбар Агро», ТОВ «Імперський Колос», неможливість встановлення ланцюгу походження товару, наявність в ланцюгу постачання суб`єктів господарювання щодо яких порушені кримінальні справи, - є безпідставними та спростовуються первинними документами бухгалтерської і податкової звітності товариства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.01.2020р. визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.04.2019р. №№0002264906; 0002274906.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2020р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.11.2021р. рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.01.2020р. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020р. скасовано в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2019 № 0002264906 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 294573,81грн. (загальна сума зменшення у податковому повідомленні-рішенні 5009 777грн.) та в частині застосування штрафу в сумі 73643,45грн. (загальна сума штрафу у податковому повідомленні-рішенні 1252444,25грн.) в наслідок не визнання контролюючим органом товарності господарських операцій позивача з ТОВ «Імперський Колос» з підстав суперечності пояснень (показів) директора ТОВ «Імперський Колос» ОСОБА_1 , що були дані ним під час досудового розслідування (зміст яких наведено в акті податкової перевірки), та пояснень ОСОБА_1 , що були дані ним під час розгляду клопотання про скасування арешту (зміст яких наведено в ухвалі слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 28.09.2018) двома непрямими письмовими доказами, що прямо суперечать один одному. Тому, Верховний Суд вказав на необхідність усунення суперечностей, на необхідність дослідження першоджерела таких відомостей, у тому числі шляхом отримання відповідних пояснень з приводу причетності до господарської діяльності контрагента позивача безпосередньо від директора такого підприємства, як першоджерела, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням Постанови Верховного Суду від 17.11.2021р. Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняло нове податкове повідомлення-рішення від 03.12.2021р. №0245040102 про зменшення товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у грудні 2018 року, на суму 294573,81грн та застосування штрафу в розмірі 73643,45грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2023р. задоволено заяву позивача про зміну предмету позову, прийнято до провадження позов щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2021р. №0245040102.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.11.2023р. позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.12.2021р. №0245040102, оскільки фактичні обставини справи, бухгалтерські документи та покази засновника ТОВ «Імперський Колос» Лавошника І.В., директора ТОВ «Імперський Колос» ОСОБА_1 засвідчують факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Імперський Колос».

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції, при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що господарські операції фактично не відбулися, первинні документи складені платником податку та його контрагентом ТОВ «Імперський Колос» на підтвердження такої операції не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агропросперіс Трейд», декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, за наслідками якої складено від 21.03.2019 року №23/28-10-49-06/36328597.

Як вбачається з акту перевірки, встановлено порушення ТОВ «Агропросперіс Трейд» абз. «а» п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, абз. «б» та абз. «в» п. 200.4 ст. 200, ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), пп. 1 п. 4 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016р. №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016р. за №159/28289 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого завищено: суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за грудень 2018 року на суму 5009777 грн.; суму від`ємного значення за грудень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму 3064150 грн.

Згідно акту перевірки, відповідачем не визнано право на податковий кредит і бюджетне відшкодування по взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ «Імперській Колос» на суму 294573,81грн.

На підставі висновків акту перевірки та постанови Верховного Суду від17.11.2021р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2021р. №0245040102 про зменшення товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у грудні 2018 року, на суму 294573,81грн. та застосування штрафу в розмірі 73643,45грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14. ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Крім того, за приписами п.3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічної вигоди.

Кредиторська заборгованість - зобов`язання підприємства перед іншими юридичними та фізичними особами.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів Україні від 29.11.1999р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначена господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.2.4 гл.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 - первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Під час проведення податкової перевірки позивача, контролюючий орган дійшов висновку щодо нереальності (фіктивності) господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Імперський Колос».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Імперський Колос» згідно договору поставки №К-4591-10-12-2018 від 10.12.2018. Предмет договору - поставка кукурудзи. Актом перевірки фактично підтверджено, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Імперський Колос» здійснює придбання послуг зберігання, в т.ч. кукурудзи, посівного матеріалу, послуг по збиранню врожаю, оренди приміщень, добрива. Згідно наданої позивачу інформації, а саме: звіту про посівні площі 4-СГ (№9001177981 від 01.06.2018), кукурудзою було засіяно 80 га ріллі. Згідно звіту про збирання с/г культур 29-СГ у 2018 році зібрано 450,73т кукурудзи. У 2018 році кукурудзу було реалізовано лише позивачу в грудні 2018 року в кількості 428,471т. Звіти засвідчено підписом директора ТОВ «Імперський Колос» ОСОБА_1 , який перебував на посаді директора ТОВ «Імперський Колос» і на момент перевірки, згідно АІС «Податковий блок». ТОВ «Імперський Колос» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва має в оренді у фізичних осіб земельні ділянки на території Харківської області.

Крім того, актом перевірки зафіксовано, що придбання товару було здійснено на елеваторі і підтверджено складською квитанцією. Відображено первинні документи, а саме акт приймання-передачі зерна при переоформленні № 255 від 12.12.2018, складську квитанцію АЧ №443337 №1590 від 12.12.2018 на 428471 кг кукурудзи, та картку аналізу зерна №255 від 12.12.2018 року. Підтверджено факт оплати у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 14.12.2018 М3А00014891 на суму 1472869,06 грн., від 21.12.2018 року М3А00014892 на суму 294573,81грн.

Однак на тій підставі, що слідчим відділом Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018220770000505 від 17.07.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, а саме групою осіб розроблено схему шахрайських дій, згідно з якої у зазначений період, використовуючи реквізити в тому числі ТОВ «Імперський Колос», обманним шляхом укладалися фіктивні договори з пайщиками колишньої птахофабрики «Зоря» на території Пономаренківської сільської ради Харківського району, Харківської області, де організували вирощування сільськогосподарських культур. Допитаний у якості свідка директор ТОВ «Імперський Колос» пояснив, що зареєстрував вказане підприємство на своє ім`я за грошову винагороду по вказівці. Ніякого відношення до діяльності СГД не має, спеціальними знаннями у сфері бухгалтерського та податкового обліку не володіє, веде антисоціальний образ життя та не може виконувати функції керівника. Ні з ким з колишніх пайщиків птахофабрики «Зоря» договорів оренди земельних ділянок він не укладав.

Крім того, допитані в якості свідків пайщики пояснили, що інша особа обманним шляхом примусила їх підписати договори на оренду земельних ділянок з ТОВ «Імперський Колос», до теперішнього часу в них не має жодного екземпляру договору та вони бажають розірвати ці договори, але та особа уникає зустрічей.

Однак, суть обвинувачення в розслідуваній кримінальній справі №42018220770000505 стосується саме шахрайських дій невстановлених осіб щодо земельних паїв, і факт того, що сільгосппродукція вироблялась відповідачем фактично не заперечується.

Разом з тим, позивач посилається на загальнодоступний доказ, а саме ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 28.08.18 3 справі N9635/6368/181 (провадження 1-кс/635/2286/2018), якою було скасовано арешти спірних ділянок, оскільки ТОВ «Імперський колос» є підприємством реального сектору економіки, основним видом діяльності якого є вирощування зернових та бобових культур, реально здійснює господарську діяльність на земельних ділянках Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області. Відомості з приводу того, що директор «Імперський Колос» ОСОБА_1 зареєстрував вказане підприємство на своє ім`я за грошову винагороду і ніякого відношення до СГД діяльності не має, були надані ним під психологічним тиском невідомих йому осіб, про що ним було подано до прокуратури Харківської області заяву про вчинення злочину. Крім того, показання допитаних в якості свідків власників земельних діялянок про те, що особа обманним шляхом примусила їх підписати договори на оренду земельних ділянок з ТОВ «Імперський колос» не є достовірними, оскільки вказані власники земельних ділянок протягом всього часу дії договорів оренди регулярно отримують плату за користування земельними ділянками, бажань про розірвання вказаних договорів не виказували.

На підтвердження виконання контрагентом умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду: податкову накладну від 12.12.2018 №1; договір поставки від 10.12.2018 № К-4591-10-12-2018; видаткову накладну від 12.12.2018 № 1 (кількість кукурудзи 428,471 т) на суму 1767442,87грн; акт приймання-передачі зерна при переоформленні від 12.12.2018 № 255 (зерновий склад філія «Савинський елеватор» ПАТ «Державна продовольча зернова компанія України»); складську квитанцію від 12.12.2018 № 1590 (АЧ серія № 443337); картку аналізу зерна від 12.12.2018 № 255; платіжні доручення від 14.12.2018 № МЗА00014891, від 21.12.2018 № МЗА00014892 на загальну суму 1 767 442,87 грн.

Також, товариство надало посадовим особам контролюючого органу звіт про посівні площі 4-СГ (№ 9001177981 від 01.06.2018); звіт про збирання с/г культур 29-СГ, відповідно до якого у 2018 році зібрано 450,73т. кукурудзи.

Так, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

На виконання вимог Верховного Суду, Харківським окружним адміністративним судом на виконання доручення-ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2023р. були допитані свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, допитаний Харківським окружним адміністративним судом як свідок ОСОБА_1 підтвердив свою причетність до діяльності ТОВ «Імперський Колос» у 2018 році, показав, що первинні документи підписав саме він, та зазначив, що викладена в акті податкової перевірки інформація не відповідає дійсності, оскільки пояснення (показання) у досудовому розслідуванні були дані ним під тиском.

Допитаний Харківським окружним адміністративним судом як свідок ОСОБА_2 показав, що він знайомий з ОСОБА_1 з 2004-2005років, у 2013 році ОСОБА_2 став засновником ТОВ «Імперський Колос», а ОСОБА_1 було призначено директором ТОВ «Імперський Колос» з 2019 року.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд приходить до висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. У свою чергу, недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ, адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з будь-якими можливими протиправними діями контрагента.

Отже, позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагента, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

З аналізу норм ст.ст. 14, 44, 198, 201 ПК України та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, платник податку не повинен для підтвердження реальності господарської операції надавати інші, часом вигадані або надумані фіскальним органом документи, якщо такі документи не передбачені діючим законом.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

На підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, актом податкової перевірки не встановлено жодного порушення податкового законодавства з боку позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Імперський колос», наявність спорів щодо користування земельними ділянками не є підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, саме на відповідача покладається обов`язок доказування правомірності винесеного ним рішення.

Однак, на виконання вищезазначеного обов`язку відповідачем не надано до суду належних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Водночас, позивач на доведення позовних вимог надав достатні докази про необґрунтованість висновків податкової перевірки, і як наслідок, протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв