Постанова

від 26.06.2024 по справі 420/14107/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14107/23

Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,

повний текст судового рішення

складено 05.09.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №420/14107/23 за позовом приватного підприємства «НАСА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

У С Т А Н О В И В:

16.06.2023 приватне підприємство «НАСА» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило суд визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000005/2 від 12.01.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним до контролюючого органу подано усі необхідні документи з метою підтвердження митної вартості товару за першим (основним) методом за ціною договору. Такі документи містять повні та достовірні відомості про заявлену митну вартість товарів, чітко ідентифікують придбаний товар. Натомість, Одеською митницею безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000005/2 від 12.01.2023. На думку позивача, наведені митним органом в індивідуальному акті підстави для коригування митної вартості товарів є необґрунтованими.

Відповідач із позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи про те, що подані декларантом до контролюючого органу документи містяться розбіжності, наявні ознаки підробки, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Означене зумовило необхідність витребування додаткових документів. На вимогу Одеської митниці декларантом подано додаткові документи, однак визначених суб`єктом владних повноважень розбіжностей вони не нівелювали, що власне й слугувало підставою для коригування митної вартості товару за резервним методом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі № 420/14107/23 адміністративний позов приватного підприємства «НАСА» задоволено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що декларантом подано усі документи, які надавали митному органу можливість визначити митну вартість товару за першим методом. Такі документи підтверджують числове значення митної вартості та не містять розбіжностей. Також, окружним адміністративним судом зазначено, що неведені суб`єктом владних повноважень в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000005/2 від 12.01.2023 обґрунтування спростовуються поясненнями декларанта та поданими до митного органу документами.

Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій, з посиланням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків окружного адміністративного суду обставинам справи, Одеською митницею викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Одеською митницею не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (т.І а.с.84-101, т.ІІ а.с.1-14).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного митного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 08.11.2022 між TAIZHOU ENZUO VALVE.CO., LTD (продавець) та ПП «НАСА» (покупець) укладено контракт № СН-UA-22/11/08, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець сплатити та прийняти товар змішувачі в номенклатурі, кількості та ціні відповідно до супровідних документів.

На виконання умов вищевказаного контракту TAIZHOU ENZUO VALVE.CO., LTD (продавець) на користь ПП «НАСА» (покупець) поставлено: «крани змішувальні сантехнічні, система душова із змішувачем, у асортименті: виготовлені із сплаву на основі цинку (цинк основа), нержавіючої сталі, кількістю 11218шт, упаковані в картонні коробки»; «вироби санітарно-технічного призначення: шланг для душу гнучкий із спірально закручених металевих смуг та з гумою для надання водонепроникних властивостей, у асортименті 750шт., упаковані в картонні коробки»; «вироби санітарно-технічного призначення: лійки для душу пластикові з хромовим покриттям, кількістю 960шт., упаковані в картонні коробки»; «вироби санітарно-технічного призначення: системи душові без змішувача (верхній душ, нижній душ, стійка) у асортименті: виготовлені із сплаву на основі цинку (цинк основа), нержавіючої сталі, кількістю 170шт., упаковані в картонні коробки»; «вироби санітарно-технічного призначення: шланг для душу силіконовий, з обох сторін оснащений металевими фітингами 200шт., упаковані в картонні коробки».

Загальна вартість товару склала 27495доларів США 96 центів.

З метою здійснення митного оформлення товару, 07.01.2023 ПП «НАСА» (покупець) до митного органу подано митну декларацію №23UA500020000272U1, у якій митну вартість товару декларантом визначено за ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення ПП "НАСА" до контролюючого органу, разом з декларацією, подано такі документи: пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), коносамент, навантажувальний документ, зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками, платіжний документ, тощо.

Під час перевірки документів, які подано декларантом на підтвердження митної вартості товару, фахівцями контролюючого органу установлено, що вони містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а саме:

- подані документи не містять відомостей про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- в документах, що надані до митного оформлення, немає страхового полісу або іншого доказу страхового покриття;

- в наданому до митного оформлення інвойсі від 10.11.2022 № EZ20220730 не вказано суму передплати;

- в наданому до митного оформлення платіжному дорученні від 13.12.2022 № 8 наявне посилання на інвойс, який до митного оформлення не надавався.

У зв`язку з чим, на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, контролюючим органом було зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно ст. 254 Митного кодексу України.

На вимогу митного органу декларантом 11.01.2023 надіслано прайс-лист від 01.11.2022 та комерційну пропозицію, а також повідомлено, що інших документів подано не буде.

За результатом розгляду питання щодо митного оформлення зазначеного у митній декларації товару Одеською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 12.01.2023 №UА500020/2023/000005/2.

Не погодившись із коригуванням митним органом заявленої декларантом у митній декларації митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються порядку визначення митної вартості товарів, правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.

Такі правовідносини урегульовано положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом до митного органу з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно із ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних норм права зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з даною обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які надають змогу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості та жодним чином не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, зокрема, тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За наслідком дослідження поданих декларантом до митного оформлення документів колегією суддів установлено, що вони ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні відомості, що піддавались обчисленню, а також обґрунтовують митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Однак, під час перевірки поданих декларантом до митного органу документів фахівцями контролюючого органу установлено, що вони містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а саме:

- подані документи не містять відомостей про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- в документах, що надані до митного оформлення, немає страхового полісу або іншого доказу страхового покриття;

- в наданому до митного оформлення інвойсі від 10.11.2022 № EZ20220730 не вказано суму передплати;

- в наданому до митного оформлення платіжному дорученні від 13.12.2022 № 8 наявне посилання на інвойс, який до митного оформлення не надавався.

Натомість, з такою позицією митного органу погодитися неможливо з огляду на таке.

Стосовно доводу суб`єкта владних повноважень про те, що подані декларантом документи не містять відомостей про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд апеляційної інстанції відмічає наступне.

Згідно із п.п.«в» п. 1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Отже, понесені покупцем витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, включаються до митної вартості лише у разі якщо такі витрати не включалися до ціни товару.

Відповідно до п.п.4.2, 7.1 контракту від 08.11.2022 №СH-UA-22/11/08 ціни зазначені в цьому контракті включають в себе вартість упаковки, маркування в якій поставляється товар. Товар повинен бути упакований продавцем таким чином, щоб запобігти його псуванню або знищенню з періоду постачання до моменту приймання товару покупцем. Упаковка має відповідати специфікаціям до контракту.

Як установлено колегією суддів, постачання товару здійснювалось у картонних коробках.

Згідно фактичних обставин справи, постачання товару здійснювалось на умовах CIP.

Апеляційний адміністративний суд зазначає, що за такими умовами постачання пакування включається до ціни товару.

До того ж, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару).

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що в межах спірних правовідносин покупець ПП "НАСА" додаткових витрат на упаковку або пакувальні матеріали та робіти, пов`язані із пакуванням не понесено.

У даному випадку, витрати на упаковку або пакувальні матеріали та робіти, пов`язані із пакуванням входять до ціни товару.

Означене спростовує доводи митного органу стосовно повноти заявленої декларантом митної вартості.

Щодо твердження Одеської митниці про неподання декларантом до митного оформлення страхового полісу або іншого доказу страхового покриття, колегія суддів зазначає таке.

Умови поставки CIP у редакціях ''Інкотермс 2000'' (Carriage and Insurance Paid To - Перевезення і страхування оплачено до) передбачають, що продавець оплачує перевезення до пункту призначення зазначеного в договорі. Продавець сплачує за митне оформлення експорту та несе відповідальність за передачу товару призначеному продавцем перевізнику. Окрім зазначених вище зобов`язань, у зоні відповідальності продавця - оплата страхування вантажу. Продавець зобов`язаний забезпечити страхування, що покриває принаймні мінімальні ризики. Покупець оплачує розмитнення і супутні витрати, може оформити додаткову страховку на товар.

Отже, за умовами CIP саме продавець зобов`язаний укласти договір страхування і оплатити страхування вантажу. Такі витрати нерезидента включаються до ціни імпортного в Україну товару.

В контексті наведеного слід також зауважити, що жодних доказів, які б підтверджували понесення декларантом витрат на страхування товару суб`єктом владних повноважень до матеріалів справи не надано, як і не зазначено про їх існування та необхідність витребування судом.

У зв`язку з чим, підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, у даному випадку, немає.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо товар позивачем фактично не страхувався, то неподання декларантом доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Відносно необхідності, на думку митного органу, відображення в інвойсі від 10.11.2022 № EZ20220730 суми передплати за товар, суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Згідно із п.5.5 контракту від 08.11.2022 №СH-UA-22/11/08 покупець перед судновиходом оплачує передоплату у сумі, зазначеній в інвойсі як передоплата. Решта від суми інвойсу оплачується протягом 30 днів після отримання товару на склад покупця.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення в іноземній валюті від 13.12.2022 №8, приватним підприємством «НАСА» на користь TAIZHOU ENZUO VALVE.CO., LTD перерахованого грошові кошти в сумі 27495 доларів США 96 центів (у призначення платежу відображено реквізити контракту від 08.11.2022 №СH-UA-22/11/08 та інвойсу № EZ20220730).

Отже, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що декларантом здійснено 100% передплату за товар.

При цьому, визначення в умовах контракту можливості оплати грошових коштів за товар частини у жодному разі не впливає повноту задекларованої ПП «НАСА» митної вартості товарів.

Апеляційний суд зазначає, що в межах спірних правовідносин предметом доказування є ціна товару та складові митної вартості товару.

У даному випадку момент сплати грошових коштів, з урахуванням визначених сторонами у контракті умов, жодним чином не впливає на митну вартість товару.

У контексті означеного слід також зауважити, що митним органом не обґрунтовано яким чином наведена обставина впливає на заявлену позивачем митну вартість товарів.

З урахуванням вказаного суд апеляційної інстанції відхиляє досліджений вище довід суб`єкта владних повноважень.

Не є юридично спроможним також довід скаржника про те, що в наданому до митного оформлення платіжному дорученні від 13.12.2022 № 8 наявне посилання на інвойс, який до митного оформлення не надавався, адже у вказаному платіжному документі відображено реквізити інвойсу (№EZ20220730). Який подавався декларантом до Одеської митниці з метою підтвердження заявленої митної вартості товару.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані декларантом документи містять усі відомості, які підтверджують задекларовану ПП «НАСА» митну вартість товару.

Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, як і не доведено неможливості визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору).

Між тим, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно спрацювання системи управління ризиками, оскільки вказане є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Посилаючись на такі обставини контролюючий орган має довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; митну вартість за відповідною вантажною митною декларацією не було відкориговано; рішення про коригування (якщо воно приймалося) не оскаржено до суду та скасовано судом.

Тоді як, матеріали справи таких доказів не містять.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо протиправності та наявності законодавчо передбачених підстав для скасування спірних рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000005/2 від 12.01.2023.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №420/14107/23 за позовом приватного підприємства «НАСА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло А.В. Крусян