Постанова

від 26.06.2024 по справі 240/17543/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17543/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Мойсюк М.І

26 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мойсюка М.І

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, про:

- визнання протиправною відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області від 19 травня 2023 року в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту України у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту України, а саме 25% від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року позов задоволено частково, зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області розглянути заяву у відповідності до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту Наказом МВС України № 681 з прийняттям відповідного рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача судовий збір.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в підрозділах ГУ ДСНС України у Київській області.

Відповідно до наказу ГУ ДСНС України у Київській області №54о/с від 21.02.2023 ОСОБА_1 з 21.02.2023 було звільнено зі служби цивільного захисту відповідно до п. «з» (за станом здоров`я) пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого Постановою КМУ № 593 від 11.07.2013.

Рішенням Лікарсько-експертної комісії Головного управління Державної служби України у Житомирській області від 05.12.2022 ОСОБА_1 визнана обмежено придатною до військової служби у зв`язку з наявністю захворювань, які пов`язані з проходженням нею служби.

Відповідно до довідки Житомирської міської медико-соціальної експертної комісії Серії 12ААА №069026 від 03.05.2023 ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності через захворювання, пов`язане з проходженням служби.

08.05.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області із заявою про отримання одноразової грошової допомоги.

Листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області №5601-4153/563 від 19.05.2023 представника ОСОБА_1 адвоката Кашубу М.О. повідомлено, що повертає подані ОСОБА_1 документи без реалізації, оскільки згідно довідки Житомирської міської медико-соціальної експертної комісії від 03.05.2023 Серії 12ААА № 069026 причиною втрати працездатності зазначено «Захворювання, так, пов`язані з проходженням служби», водночас відповідно до п.5 ст.118 КЦЗ передбачено призначення та виплату одноразової грошової допомоги виключно у разі втрати працездатності під час виконання службових обов`язків.

Вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність щодо призначення їй одноразової грошової допомоги позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, в частині задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, фактично заява ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги фактично не була розглянута, а тому належним способом захисту у даному випадку є зобов`язання відповідача розглянути заяву у відповідності до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту Наказом МВС України № 681 з прийняттям відповідного рішення.

Щодо зазначених висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 101 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України) передбачено, що служба цивільного захисту це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України. На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.

Відповідно до статті 115 КЦЗ України, держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 118 КЦЗ України одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Кодексом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі:

1) загибелі особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання нею службових обов`язків або смерті внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, отриманих під час виконання нею службових обов`язків;

2) смерті особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, що настала в період проходження нею служби;

3) встановлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого нею під час виконання службових обов`язків або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею службових обов`язків, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому пункті;

4) встановлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, пов`язаних з проходженням нею служби, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання нею службових обов`язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення їй інвалідності.

Порядок та строки передачі особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту оригіналу особистого розпорядження керівнику органу чи підрозділу цивільного захисту для зберігання в особовій справі визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відтак положеннями вказаної статті передбачено загальні підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, однак безпосередньо умови та алгоритм дій уповноважених органів визначено виключно Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

На виконання статті 118 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України постановою від 11 липня 2007 року №908 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Порядок №908).

Однак в подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2023 року №350 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2013 р. №618 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", яка набрала чинності 22 квітня 2023 року, постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №908 визнана такою, що втратила чинність.

Отже, з 22 квітня 2023 року підзаконний нормативно-правовий акт, у відповідності до якого позивач просить нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, втратив чинність.

Лише 16.08.2023 Наказом МВС України № 681 було затверджено новий Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Зазначений порядок набув чинності 15.11.2023

Відтак, у період з 22.04.2023 до 15.11.2023 був відсутній Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги 08.05.2023, тобто у період коли не діяв жоден із Порядків та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту .

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки на час звернення позивача не діяв жоден із порядків у відповідача були відсутні правові підстави для повернення документів без реалізації через зазначення у довідці Житомирської міської медико-соціальної експертної комісії від 03.05.2023 Серії 12ААА № 069026 причиною втрати працездатності «Захворювання, так, пов`язані з проходженням служби», так як чіткий алгоритм дій уповноважених органів щодо порядку розгляду заяви визначено виключно у встановленому Кабінетом Міністрів України відповідному Порядку.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В той же час гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16.

Отже, відсутність належним чином оформленого рішення про призначення одноразової грошової допомоги або мотивованої відмови у наданні вказаної допомоги, свідчить про пасивну поведінку суб`єкта владних повноважень, яка полягає в не прийнятті мотивованого рішення.

Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивачки про призначення одноразової грошової допомоги та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для останньої юридичні наслідки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випаду є зобов`язання відповідача розглянути заяву у відповідності до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту Наказом МВС України № 681 з прийняттям відповідного рішення.

Згідно із ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мойсюк М.І Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.