Постанова

від 18.06.2024 по справі 140/5034/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Денисюк Р.С.

18 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/5034/23 пров. № А/857/11085/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Пославського Д.Б.

представника третьої особи:Лебідь Ю.В.

представника третьої особи:Кучер О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 140/5034/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Комунального підприємства «Нововолинськводоканал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Міністерство фінансів України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Нововолинська міська рада про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2023р. Головне управління ДПС у Волинській області звернулося в суд з позовом до Комунального підприємства «Нововолинськводоканал» Нововолинської міської ради, в якому просив суд, стягнути прострочену заборгованість за кредитом, який наданий за договором субкредитування № 13010-05/68 від 03.05.2017р. в розмірі 23 634 764,10 грн.

02.11.2023р. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/5034/23 позов задоволено частково.

Суд стягнув з Комунального підприємства Нововолинськводоканал Нововолинської міської ради прострочену заборгованість за кредитом, який наданий за договором субкредитування № 13010-05/68 від 03.05.2017р. в розмірі 23 440 543,54 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

13.03.2024р. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2023р. у справі № 140/5034/23 скасовано в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині позов задоволено. Суд стягнув з Комунального підприємства Нововолинськводоканал Нововолинської міської ради прострочену заборгованість за кредитом, який наданий відповідно до договору субкредитування № 13010-05/68 від 03.05.2017р. в розмірі 194 220,57 грн.

29.03.2024р. Комунальне підприємство Нововолинськводоканал Нововолинської міської ради подав заяву про розстрочення виконання рішення суду строком на 1 рік.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.04.2024р. заява задоволена частково.

Суд розстрочив виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024р. у справі № 140/5034/23 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Комунального підприємства Нововолинськводоканал Нововолинської міської ради про стягнення простроченої заборгованості за кредитом строком на один рік з дня її постановлення, тобто до 13.03.2025р. включно, шляхом сплати Комунальним підприємством Нововолинськводоканал Нововолинської міської ради платежів кожного місяця рівними частинами.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апелянт Головне управління ДПС у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Просить суд, Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18.04.2024р. у справі № 140/5034/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про розстрочення виконання судового рішення залишити без задоволення.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства фінансів України, ОСОБА_1 в судовому засіданні, просила суд апеляційну скаргу задовольнити.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, ОСОБА_2 , проти задоволення апеляційної скарги не заперечувала та вирішення такої залишила на розсуду суду.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Із змісту ч.1-ч.4 ст.378 КАС України, видно, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Нормами КАС України не встановлений вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення в адміністративній справі. Це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Отже, правовою підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути виняткові обставини, які ускладнюють його виконання. Факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, які передбачені положеннями статей 72-77 КАС України. При цьому, обов`язок доказування покладається на сторону, яка заявила відповідну заяву.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

ч.8, ч.13, ст.17 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі виконання державою гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету, у суб`єктів господарювання, зобов`язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами.

Забороняється реструктуризація заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, за кредитами з бюджету, крім розстрочення її сплати під час санації такого суб`єкта господарювання за участю інвестора, який бере на себе солідарні зобов`язання щодо погашення такої заборгованості, на строк не більше трьох років на підставі договору, укладеного між таким суб`єктом господарювання, інвестором та податковим органом.

Отже, Бюджетним кодексом України передбачена пряма заборона реструктуризації (як відстрочення так і розстрочення) заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії.

В п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження» роз`яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Тобто, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції") дає підстави для висновків, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

В ст.129 Конституції України видно, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. ст.14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В Постанові від 27.06.2018р. у справі № 813/8842/13-а Верховний Суд висловив позицію щодо розстрочення виконання рішення, а саме: «вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Разом з тим, Верховний Суд вважає, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року (справа №916/190/18) дійшла висновку, що відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не є право перетворюючим судовим рішенням.

Таким чином, у розглядуваному випадку підстави розстрочення боргового зобов`язання судом, передбаченіст.378 КАС України, не є вичерпними та мають застосовуватися в сукупності з нормами матеріального права.

Стосовно покликань заявника у заяві про розстрочення виконання рішення суду з якими погодився суд першої інстанції, а саме: інформацію щодо фінансового стану за 2023 рік (т.4 а.с. 24-25), звіт про фінансовий стан підприємства на 31.12.2023р. (т.4 а.с.87-88) та звіт про фінансові результати за 2023 рік (т.4, а.с. 85-86), з яких видно що підприємство працює фактично з нульовою рентабельністю, колегія суддів звертає увагу на таке.

В Постанові від 27.06.2018р. у справі № 813/8842/13-а Верховний Суд висловив позицію щодо розстрочення виконання рішення, а саме: «вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Разом з тим, Верховний Суд вважає, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.

Одночасно, колегія суддів зазначає і про те, що Комунальне підприємство «Нововолинськводоканал» Нововолинської міської ради не обгрунтував та не надав жодних доказів про те, яким чином розстрочення виконання судового рішення, сприятиме фактичній сплаті заборгованості після закінчення терміну розстрочення. Тобто, які прогнозовані події та вжиті заявником заходи у зазначений період сприятимуть виникненню можливості погасити існуючий борг.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду помилковими та такими, що прийняті без повного та всебічного дослідження матеріалів справи та наявних письмових доказів..

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, яким заяву про розстрочення судового рішення залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 140/5034/23 скасувати та прийняти нову постанову.

Заяву Комунального підприємства «Нововолинськводоканал» Нововолинської міської ради про розстрочення виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024р. у справі № 140/5034/23 - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 26.06.2024р.