Рішення

від 17.06.2024 по справі 136/109/24

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/109/24

провадження № 2/136/19/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Зубко Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року позивач керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про витребування земельної ділянки.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

За результатами вивчення стану законності при розпорядженні земельними ділянками державної власності на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області виявлено порушення вимог Земельного кодексу України при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області у приватну власність громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Так, 12.04.2023 до Немирівської окружної прокуратури надійшов лист за підписом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про направлення матеріалів з кримінального провадження №62020100000001594 від 11.08.2020, що надійшли з Офісу Генерального прокурора для подальшого врахування у представницькій діяльності з метою застосування представницьких повноважень поза межами кримінального провадження за фактом повторного безоплатного отримання громадянами земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у тому числі на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області. Згідно вказаних матеріалів слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62020100000001594 від 11.08.2020 за фактами незаконного вибуття земельних ділянок із державної у приватну власність на території Вінницької області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. За результатами опрацювання надісланих матеріалів кримінального провадження № 62020100000001594 від 11.08.2020 окружною прокуратурою встановлено, що в ході досудового розслідування крім іншого встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-1569/15-16-СГ від 04.03.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області площею 2,0000 га із кадастровим номером 0522282000:03:000:1146 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03). 07.03.2016 приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Врублевською Ю.В. на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-1569/15-16-СГ від 04.03.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2.0 га із кадастровим номером 0522282000:03:000:1146 (номер запису про право власності: 13616677, індексний номер: 28652583 від 10.03.2016). В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16413/15-16-сг від 07.12.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області площею 2,0000 га із кадастровим номером 0522287500:03:000:1053 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03). 15.05.2017 державним реєстратором Липовецької районної державної адміністрації Чубатюк О.Р. на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16413/15-16-сг від 07.12.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га із кадастровим номером 0522287500:03:000:1053 (номер запису про право власності: 20436597, індексний номер: 35218778 від 17.05.2017). Таким чином, ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0522287500:03:000:1053 (наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16413/15-16-сг від 07.12.2016) в порушення вимог ст. ст. 116,121 ЗК України, використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-1569/15-16-СГ від 04.03.2016). Спірна земельна ділянка вибула із державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цієї земельної ділянки - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (на час видання наказу). Враховуючи викладене, земельна ділянка площею 2,0000 га кадастровий номер 0522287500:03:000:1053 підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави. У подальшому ОСОБА_1 після отримання у власність спірної земельної ділянки передав земельну ділянку в оренду приватному акціонерному товариству «Зернопродукт МХП» (далі - ПрАТ «Зернопродукт МХП») (код ЄДРПОУ: 32547211), згідно договору оренди земельної ділянки № 49 від 16.08.2017, строк дії - 8 років з правом пролонгації. 15.07.2021 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» укладено додаткову угоду під № 49-1 до вищевказаного договору, строк дії - 11 років та закінчується 30.08.2028. Потім, 01.11.2019 державним реєстратором Росошанської сільської ради Липовецького району Кокотом O.A. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право: 34044169, індексний номер : 49569194 від 07.11.2019). Отже, на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 0522287500:03:000:1053 перебуває у фактичному користуванні ПрАТ «Зернопродукт МХП». При встановленні підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 наявні також підстави для їх витребування від підприємства, якому спірна земельна ділянка передана в оренду - ПрАТ «Зернопродукт МХП». Оскільки Липовецькою міською радою будь-які заходи не вжито, таким чином, підтверджено підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. З огляду на викладене прокурор просить витребувати у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХГІ» (код ЄДРПОУ: 32547211) у комунальну власність в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ: 04325957) земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522287500:03:000:1053 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території колишньої Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області (зараз Липовецької міської ради Вінницького району) та стягнути з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору. Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 29.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Відповідач ОСОБА_1 у визначений судом строк відзиву на позов не подав, у судове засідання не з`явився, утім 05.04.2024, до початку підготовчого судового засідання подав до суду заяву про визнання позову, подальший розгляд справи просив проводити без його участі.

Відповідач ПАТ «Зернопродукт МХП», будучи належним чином повідомленим, до суду не з`явився та будь яких заяв до суду не подав.

05.04.2024 прокурор подав заяву до суду, в якій просив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті, про що повідомити учасників справи.

Від третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло пояснення з проханням про задоволення позову та заява про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Сторонами не врегульовано спір до судового розгляду.

Ухвалою суду від 05.04.2024 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, утім 17.06.2024, до початку розгляду справи по суті, подав заяву до суду, в якій просивсуд про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.

У судове засідання представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Скоцька А.Е. не з`явилась, на електронну пошту суду надіслала заяву про розгляд справи у її відсутності, підтримала позицію, що викладена у поясненні на позовну заяву.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Тому позивач, має право, гарантоване Конституцією України та іншими нормативними актами, на звернення до суду із відповідною позовною заявою за захистом своїх невизнаних чи оспорюваних прав та законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ч. 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог ч. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» - представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

10.04.2023 Керівником Немирівської окружної прокуратури Петрашем Р. на адресу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області було надіслано лист, в якому останній з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді, керуючись абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просив у строк до 17.04.2023 надати наступну інформацію, а саме: 1) чи надходили до управління у 2015-2016 роках клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність площею 2,0000 га кожна з кадастровими номерами 0522282000:03:000:1146 та 0522287500:03:000:1053, з доданими до них документами; 2) чи виносився Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказ № 2-1569/15-16-СГ від 04.03.2016 про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із кадастровим номером 0522282000:03:000:1146; 3) чи виносився Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказ № 2-16413/15-16-СГ від 07.12.2016 про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із кадастровим номером 0522287500:03:000:1053. При цьому, просив надати належним чином завірені копії клопотань ОСОБА_2 , долучених до них додатків, наказів, що стосуються вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення технічної документації та надання земельних ділянок у власність ОСОБА_1 . Також, просив повідомити чи вживались Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області заходи щодо витребування земельної ділянки із кадастровим номером 0522287500:0Д;000:1053 у державну власність, в тому числі і в судовому порядку (а.с. 25-27).

31.05.2023 за Вх. №3104-23 на адресу Немирівської окружної прокуратури надійшла відповідь щодо розгляду листа від начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с.28), до якого останній долучив запитувані та наявні копії документів, а саме: наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-1569/15-16-СГ від 04.03.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області площею 2,0000 га із кадастровим номером 0522282000:03:000:1146 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03) (а.с.29); наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16413/15-16-сг від 07.12.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області площею 2,0000 га із кадастровим номером 0522287500:03:000:1053 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03) (а.с.33);

У вказаному вище листі зазначено, що на розгляд Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надходили клопотання гр. ОСОБА_1 від 16.06.2016 за вх. №П-10844/0/5-16, та 10.11.2015 за вх. №14219/0/1-15 стосовно надання дозволів на розроблення документацій із землеустрою, щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Іваньківської та Трощанської сільських рад Липовецького (Вінницького) району. В результаті опрацювання поданих клопотань Головним управлінням було прийнято накази «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 14.07.2016 за №2-8984/15-16-СГ, та від 18.12.2015 за №2-6995/20-15-СГ. Також Головним управлінням приймалися накази від 07.12.2016 за №2-16413/15-16-СГ та від 04.03.2016 за №2-1569/15-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» з кадастровими номерами 0522287500:03:000:1053, 0522282000:03:000:1146. Зокрема в поданих громадянином ОСОБА_1 клопотаннях, була наявною інформація про те, що згаданий громадянин правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався. Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не вживалися заходи щодо витребування земельної ділянки із кадастровими номерами у державну власність в тому числі і в судовому порядку. Також у листі вказано, що надати копію згаданого наказу від 18.12.2015 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не вбачається за можливе оскільки згаданий наказ було вилучено територіальним управлінням державного бюро розслідувань у місті Києві у 2021 році.

Відповідно до договору оренди землі №49 від 16.08.2017 укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ «Зернопродукт МХП», передається в оренду земельна ділянка кадастровий номер №0522287500:03:000:1053, загальною площею 2,0 га, яка знаходиться на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Термін дії договору до 30.08.2025 (а.с.37-40). Додатковою угодою №49-1 від 15.07.2021 до договору оренди землі №49 від 16.08.2017 змінено нормативно-грошову оцінку на 78527,00 грн, строк дії договору становить 11 років, тобто до 30.08.2028, збільшено орендну плату на 11168,69 грн. (а.с. 41-44).

До позовної заяви долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03.08.2023 за №341485950 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522282000:03:000:1146, а також інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.07.2023 за №340666465, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522287500:03:000:1053

13.04.2023 Керівником Немирівської окружної прокуратури Петрашем Р. на адресу Липовецької міської ради було надіслано лист, в якому останній з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді, керуючись абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просив у строк до 19.04.2023 повідомити чи вжито або ж заплановано вжиття міською радою заходів щодо витребування земельної ділянки із кадастровим номером 0522287500:03:000:1053 в комунальну власність, в тому числі і в судовому порядку (а.с. 45-47).

26.04.2023 за Вх. №2315-23 на адресу Немирівської окружної прокуратури надійшла відповідь від Липовецької міської ради щодо наявності підстав для представництва інтересів у суді, відповідно до якої слідує, що міська рада не вживала заходів щодо повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 0522287500:03:000:1053, 0522286800:02:000:3302, 0522282000:03:000:1254 у комунальну власність, тому просили представляти інтереси держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району, шляхом звернення до суду про витребування вказаних земельних ділянок у комунальну власність.

16.01.2024 за №54/1-235 вих-24 на адресу Липовецької міської ради надійшов лист від Немирівської окружної прокуратури, з якого слідує, що Немирівською окружною прокуратурою планується пред`явлення позову до суду про витребування земельної ділянки з приватної власності ОСОБА_1 та ПАТ «Зернопродукт МХП» у комунальну власність Липовецької територіальної громади (а.с. 56).

Відповідно до пояснення на позов, яке надійшло на адресу суду 14.02.2024 від ГУ Держгеокадастру вбачається, що дійсно 16.06.2016 на адресу Головного управління надійшло клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області. До вищевказаного клопотання гр. ОСОБА_1 було додано усі документи та графічні матеріали, які передбачені положеннями статті 118 Земельного кодексу України. ОСОБА_1 зазначив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виді цільового призначення не скористався.

Так, за результатами розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у наданні відповідного дозволу, Головним управлінням було прийнято наказ №2-8984/15-16-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 14.07.2016.

Після чого, 16.11.2016 на адресу Головного управління надійшло клопотання гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

За результатами розгляду вищевказаного клопотання ОСОБА_1 та у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у затверджені проектної документації Головним управлінням було прийнято оскаржуваний наказ №2-16431/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання ділянки у власність" від 07.12.2016.

Щодо здійснення Головним управлінням при розпорядженні земельною ділянкою перевірки факту реалізації гр ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земельної ділянки, зазначено наступне.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи оспорюваний наказ, не перевірило факт реалізації гр. ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки чим порушило вимоги земельного законодавства.

Однак, дані твердження прокурора ГУ Держгеокадастру вважає хибними, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Оскільки ст.ст. 116-118, 186-1 ЗК України та будь-які інші норми законодавства не передбачали обов`язку Головного управління при розпорядженні землями сільськогосподарського призначення, здійснювати перевірку фактів реалізації громадянами права на безоплатне отримання земельних ділянок.

Разом з тим, при розгляді Головним управлінням клопотання гр. ОСОБА_1 про затвердження землевпорядної документації, управління покладалося на добросовісність дій останнього.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).

Отже, у діях ОСОБА_1 мало місце зловживання правом, яке полягало у створенні останнім видимості юридичної правильності своїх дій, використовуючи насправді свої права у цілях для незаконного набуття земельної ділянки у приватну власність, що є недопустимим.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області при розгляді клопотання гр. ОСОБА_1 діяло виключно в межах та у спосіб, що прямо передбачені нормами чинного законодавства. А тому, зазначення прокурором про те, що Головне управління мало можливість перевірити та надати належну оцінку дійсному волевиявленню громадянина в отриманні спірної земельної ділянки, не допустити порушень вимог ч.3 ст. 116 ЗК України, ніяким чином не узгоджується із законодавчою компетенцією, якою було наділене Головне управління при розгляду клопотання.

Разом з тим, ГУ Держгеокадастру зазначає, що дійсно гр. ОСОБА_1 до прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16413/15-16-СГ від 07.12.2016, вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

З вищезазначеного вбачається, що гр. ОСОБА_1 звертаючись 16.11.2016 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про затвердження землевпорядної документації та надання земельної ділянки у власність (повторно), ввів орган виконавчої влади в оману, оскільки зазначив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному цільовому призначенню не скористався. І як зазначено вище, Головне управління не мало змоги та не було зобов`язане здійснювати перевірку фактів подвійної приватизації земельних ділянок громадянами.

Отже, в даному випадку має місце факт подвійного набуття гр. ОСОБА_1 земельних ділянок у приватну власність із цільовим призначенням 01.03 - для ведення особистого селянського господарства, що у свою чергу є порушенням ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, третя особа ГУ Держгеокадастру позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та Скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Положеннями статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Водночас, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Визначений ст. 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. ст. 116, 121 ЗК України.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0522287500:03:000:1053 (наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16413/15-16-сг від 07.12.2016) в порушення вимог ст. ст. 116,121 ЗК України, використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-1569/15-16-СГ від 04.03.2016).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (п.п. 1 п. 3 Положення).

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Відповідно до покладених на нього завдань Головне управління, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин (п.п. 13, 14 п. 4 Положення).

У свою чергу, згідно з приписами Положення № 333, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області мало можливість перевірити та надати належну оцінку дійсному волевиявленню громадянина в отриманні спірної земельної ділянки, не допустити порушень вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України, а отже, запобігти незаконному вибуттю земельної ділянки з державної власності.

Тому, наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16413/15-16-сг від 07.12.2016, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522287500:03:000:1053 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території колишньої Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області, суперечить актам цивільного законодавства і порушує інтереси держави.

З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі 525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19.

Отже, спірна земельна ділянка вибула із державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цієї земельної ділянки - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (на час видання наказу).

Верховний Суд в постанові від 20.01.2020 у справі №911/1072/19 зазначає, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Також в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи правові висновки Верховного суду, визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16413/15-16-сг від 07.12.2016, не є ефективним способом захисту у цій справі, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння земельною ділянкою. Однак посилання в позові на незаконність такого наказу, є необхідним для того, щоб суд надав правову оцінку такого наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та виклав її у мотивувальній частині судового рішення у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 318, 324 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як видача Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказу №2-16413/15-16-сг від 07.12.2016, не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 Цивільного кодексу України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Так, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з його волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно із п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв`язку із цим, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця) (п.п. 2 п. 25 наведеної Постанови).

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України (п. 26 Постанови).

Воля держави як власника земель може виражатись лише в таких діях органу виконавчої влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Набуття у власність спірної земельної ділянки здійснено поза волею держави як власника землі, оскільки видача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області наказу не відповідає вимогам законодавства та інтересам держави.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15, від 5.10.2016 у справі №916/2129/15, від 25.01.2017 у справі №916/2131/15, у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 №916/2130/15.

Крім наведеного, оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту (зокрема й такий спосіб захисту як визнання недійсним договору купівлі - продажу). У таких відносинах захист прав особи, яка є власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, за наявності підстави, визначеної ст. 388 ЦК України, яка дає право витребувати майно у набувача майна за відплатним договором.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй Постанові від 04.12.2012 року у справі № 3-55гс12.

Разом з тим рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Пунктом 10 цієї ж постанови визначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 Цивільного кодексу України.?

Спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу. Видача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області спірного наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність.

Вказана земельна ділянка вибула із державної власності на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16413/15-16-СГ від 07.12.2016, який не відповідає викладеним у ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України імперативним нормам та суперечить їм, що не відповідає волі держави як власника земельної ділянки, вираженої у відповідних нормах.

З огляду на те, що земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, так як наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, який став підставою для вилучення зазначеної земельної ділянки із державної власності, прийнятий незаконно, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на підставі положень статті 388 ЦК України.

Враховуючи викладене, земельна ділянка площею 2,0000 га кадастровий номер 0522287500:03:000:1053 підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави.

Велика Палата Верховного Суду (в постанові від 12.02.2020 у справі Г1/811/1640/17) звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Також встановлено, що у подальшому ОСОБА_1 після отримання у власність спірної земельної ділянки передав земельну ділянку в оренду приватному акціонерному товариству «Зернопродукт МХП» (далі-ПрАТ «Зернопродукт МХП») (код ЄДРПОУ: 32547211), згідно договору оренди земельної ділянки № 49 від 16.08.2017, строк дії - 8 років з правом пролонгації (а.с. 37- 40).

15.07.2021 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» укладено додаткову угоду під № 49-1 до вищевказаного договору, строк дії - 11 років та закінчується 30.08.2028 (а.с. 41-44).

01.11.2019 державним реєстратором Росошанської сільської ради Липовецького району Кокотом O.A. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право: 34044169, індексний номер: 49569194 від 07.11.2019) (а.с.34-36).

Отже, на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 0522287500:03:000:1053 перебуває у фактичному користуванні ПрАТ «Зернопродукт МХП».

При встановленні підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 наявні також підстави для їх витребування від підприємства, якому спірна земельна ділянка передана в оренду - ПрАТ «Зернопродукт МХП».

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендар земельної ділянки безумовно є її користувачем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

Правовою підставою для такого витребування у орендаря є ч. 1 ст. 387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.

Витребування спірної земельної ділянки лише у співвідповідача ОСОБА_1 не призведе до припинення незаконного користування цією ділянкою з боку ПрАТ «Зернопродукт МХП» та її повернення у фактичне користування Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, оскільки це не буде ефективним та достатнім способом захисту.

Аналогічна правова позиція зі схожими правовідносинами викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 672/386/20.

Відповідно до вказаної постанови Верховного Суду, державній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником. Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

Майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Враховуючи те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-16413/15-16-сг від 07.12.2016, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522287500:03:000:1053, що розташована на території Липовецької територіальної громади (колишня територія Трощанської сільської ради Липовецького району) Вінницького району Вінницької області, є незаконним, а тому зазначена земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» у комунальну власність.

Щодо необхідності захисту прокуратурою інтересів держави.

Відповідно до приписів ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За приписами ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підстави для звернення прокурора до суду визначено у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У даному випадку прокурором встановлено порушення інтересів держави, яке полягає у набутті ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку державної форми власності з порушенням вимог чинного законодавства.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Відповідно до ст. 84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи державної влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення знаходиться за межами населеного пункту, тому в силу приписів вищевказаних норм законодавства, розпорядником спірної ділянки станом на листопад 2019 року було Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021 Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області. Згідно з додатком до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до переліку територіальних громад Вінницької області входить територіальна громада з адміністративним центром територіальної громади - м. Липовець, до складу якої віднесена, зокрема, колишня Трощанська сільська рада Липовецького району.

З 27.05.2021 набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме п.24 розділу X Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населеного пункту у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Отже, органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Троща є Липовецька міська рада Вінницького району, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність Липовецької територіальної громади в особі саме цього органу.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Враховуючи викладене, Липовецька міська рада мала право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

Разом з тим, міською радою, за наявності порушення інтересів держави, жодних заходів до витребування земельної ділянки у комунальну власність не вжито, підтвердженням чого є листи керівника Немирівської окружної прокуратури на адресу Липовецької міської ради від 13.04.2023 та 16.01.2024 (а.с.45-47, 56). А також лист міського голови Липовецької міської ради на адресу керівника Немирівської окружної прокуратури від 26.04.2023 (а.с.48).

Приписи чинного законодавства передбачають право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади без будь-яких застережень щодо причин, через які орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави. Відтак, достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органів державної влади, є, зокрема, факт нездійснення цими органами захисту державних інтересів незалежно від причин такої бездіяльності.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 (справа № 912/2385/18) прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати да довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Оскільки уповноваженимдержавним органомза наявностіповноважень тапідстав протягомрозумного строкуне вжитозаходів щодозахисту порушенихінтересів держави,це безумовносвідчить пробездіяльність компетентногооргану та є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.

Звернення до суду з позовною заявою здійснюється як захід прокурорського реагування для захисту інтересів держави в особі Липовецької міської ради, оскільки уповноваженим органом належний захист законних інтересів держави у цій сфері не здійснюється, чим порушуються інтереси держави.

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач, і які не оспорює відповідач, а в сукупності на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, а також визнання позову одним із відповідачів - ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки, ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Суд, вирішуючи питання судових витрат керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тому відповідно до вимог ст. 142 ЦПК України, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого ним судового збору, в розмірі 1514 грн. за позовну вимогу до ОСОБА_1 , який визхнав позов. Інша ж частина судового збору за вказану позовну вимогу підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача. Крім того, з відповідача ПрАТ «Зернопродукт МХП» на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028 грн., сплаченого за позовну вимогу до нього.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов керівника Немирівської окружної прокуратури (місцезнаходження: вул. Шевченка 23, м.Немирів, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ 02909909) в інтересах держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ 04325957) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" (місцезнаходження: вул. Елеваторна, 1, м. Миронівка, Обухівський р-н, Київська обл., ЄДРПОУ 32547211), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідча: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39767547) про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» (код ЄДРПОУ: 32547211) у комунальну власність в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ: 04325957) земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522287500:03:000:1053 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території колишньої Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області (зараз Липовецької міської ради Вінницького району).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку Державна Казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ - 02909909) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп.

Повернути Вінницькій обласній прокуратурі (IBAN UA568201720343110002000003988 в банку Державна Казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ - 02909909) з державного бюджету судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп. відповідно до платіжної інструкції №2949 від 22.05.2023.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку Державна Казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ - 02909909) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 27.06.2024.

Суддя О.Д. Іванець