Рішення

від 13.06.2024 по справі 203/348/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/348/24

Провадження № 2/0203/643/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особибез самостійнихвимог: Друга маріупольська державна нотаріальна контора, Четверта маріупольська державна нотаріальна контора, про усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження майном шляхом зняття (скасування) обтяження та вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна,

встановив:

18 січня 2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження майном шляхом зняття (скасування) обтяження та вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до заповіту, засвідченого 16 липня 2018 року державним нотаріусом третьої Маріупольської державної нотаріальної контори Костецькою Н.Г., позивачка є спадкоємицею всього майна, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось після смерті ОСОБА_3 . Спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11 лютого 2019 року позивачка звернулась до третьої Маріупольської державної нотаріальної контори із заявою про відкриття спадщини, на підставі чого була заведена спадкова справа № 80/2019 до майна померлої ОСОБА_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка є єдиним спадкоємцем, який виявив бажання прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 05 липня 2021 року позивачка звернулась до третьої Маріупольської державної нотаріальної контори з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 . При цьому для вчинення нотаріальної дії нотаріусу наданий необхідний пакет документів. Однак, у вчиненні вищезазначеної нотаріальної дії їй було відмовлено, на підставі п.1 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат», про що державним нотаріусом Костецькою Н.Г. прийнята відповідна постанова, виходячи із того, що за результатами перевірки фактів відсутності (наявності заборони або арешту на спадкове майно, нотаріусом встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо будинку АДРЕСА_1 міститься запис № 2212253 про заборону (архівний запис від 28 лютого 1984 року, вчинений Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою, власник домоволодіння ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 )). Заборона зареєстрована у Реєстрі речових прав реєстратором Першої маріупольської державної нотаріальної контори 22 липня 2005 року. Однак на підставі Договору дарування, посвідченого 28 серпня 1986 року державним нотаріусом Третьої Ждановської (нині маріупольської) державної нотаріальної контори Костецькою Н.Г., вбачається, що власником домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Відповідно до змісту зазначеного договору дарувальником домоволодіння була ОСОБА_4 , яка володіла будинком на підставі договору довічного утримання, посвідченого Третьою Жданівською (маріупольською) державною нотаріальною конторою 29 лютого 1984 року по реєстру № 1041, тa зареєстрованого в реєстрі в Ждановському бюро технічної інвентарізації 07.03.1984 року під № 11022. Згідно п.4 зазначеного договору дарування, Дарітель свідчить, що згаданий будинок до цього часу нікому іншому не проданий, не подарований, в спорі і під забороною не перебуває. Таким чином, державний нотаріус Третьої Ждановської (маріупольської) державної нотаріальної контори при реєстрації договору даріння мала перевірити заборони відчуження або арешту об`єктів відчуження, до того ж (згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.07.2021 року) такий запис було зроблено Третьою маріупольською ДНК та мав зберігатись в зазначеній ДНК. Отже, можна зробити висновок про те, що на час укладення договору даріння такої заборони відчуження не було. На теперішній час, позивачка не може оформити свої спадкові права на підставі заповіту від 16 липня 2018 року, у зв`язку із зареєстрованою забороною, накладеною Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою 28 лютого 1984 року, та зареєстрованою реєстратором Першої Маріупольської державної нотаріальної контори 22 липня 2005 року, власником якого, нібито, на момент накладення заборони був ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ). Однак, позивач вважає, що дана заборона була накладена помилково, у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) ніколи не був власником домоволодіння АДРЕСА_1 , ніколи в ньому не проживав, та не був зареєстрований. Враховуючи вищевикладене позивачка просила суд усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом зняття (скасування) обтяження та вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. (а.с.1-7)

Справа підсудна Кіровському районному суду м. Дніпропетровська на підставі ч.1 ст.30 ЦПК України, за місцезнаходженням майна, оскільки воно знаходиться у АДРЕСА_2 , тобто судова справа підсудна Іллічівському районному суду міста Маріуполя Донецької області. Враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 06.03.2022 № 1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху. (а.с.33-34)

14 лютого 2024 року позивачкою було усунуто недоліки позовної заяви, надано документ про доплату судового збору. (а.с.36-41)

В порядку ч.6 ст.187 ЦПК України судом було направлено ухвалу суду від 14 лютого 2024 року до Міністерства соціальної політики України для отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про місце проживання відповідача ОСОБА_2 (а.с.а.с.43-44, 45), однак станом на 12 березня 2024 року відповідь до суду не надійшла, тому з метою всебічного та своєчасного розгляду справи, не допущення порушення прав позивачки, до надходження відповіді на ухвалу, ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог: Другу маріупольську державну нотаріальну контору, Четверту маріупольську державну нотаріальну контору. (а.с.48-49)

Підготовче засідання 01 квітня 2024 року не відбулося у зв`язку із перебуванням судді у відпустці. У зв`язку з цим розгляд справи було відкладено на 24 квітня 2024 року. (а.с.61)

В підготовче засідання 24 квітня 2024 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, від позивачки надійшло клопотання про проведення засідання за її відсутності. (а.с.65-66) Оскільки всі дії з підготовки справи до розгляду в судовому засіданні були виконані 24 квітня 2024 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 травня 2024 року. (а.с.а.с.71, 72)

В судове засідання 22 травня 2024 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 13 червня 2024 року. (а.с.77)

13 червня 2024 року було проведено розгляд справи по суті.

Позивачка в судові засідання не з`явилась, в матеріалах справи міститься від неї заява про розгляд справи за її відсутності. (а.с.68-69)

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов до суду не надходив. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України у відповідності до ст.ст.128, 129 ЦПК України (а.с.а.с.52, 64, 75, 80), а також шляхом направлення на його адресу судових повісток. (а.с.а.с.50,62,73,78) Клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав, про причини неявки не повідомив.

Треті особи без самостійних вимог в судові засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення на їх адресу та електронну адресу судових повісток. (а.с.а.с.50, 62, 73, 78)

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України,розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до заповіту, посвідченого 16 липня 2018 року державним нотаріусом Третьої маріупольської державної нотаріальної контори Костецькою Н.Г., та зареєстрованого в реєстрі за №1-401, 1-402, позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею всього майна, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось після смерті ОСОБА_3 (а.с.11)

Заповіт зареєстрований в Спадковому реєстрі, що підтверджується Витягом про реєстрацію заповіту за №52618504 від 16 липня 2018 року. (а.с.12)

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17 вересня 2018 року Кальміуським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1298. (а.с.13)

11 лютого 2019 року позивачка звернулась до Третьої маріупольської державної нотаріальної контори із заявою про відкриття спадщини, на підставі чого була заведена спадкова справа № 80/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Витягом про реєстрацію спадкової справи за №55071559 від 11 лютого 2019 року. (а.с.14)

05 липня 2021 року позивачка звернулась до Третьої маріупольської державної нотаріальної контори з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Однак, у вчиненні вищезазначеної нотаріальної дії їй було відмовлено, на підставі п.1 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат», про що державним нотаріусом Костецькою Н.Г. прийнята відповідна постанова № 1718/02-31 від 05 липня 2021 року. (а.с.15)

З вказаної вище постанови слідує що, за результатами перевірки фактів відсутності (наявності) заборони або арешту на спадкове майно, нотаріусом встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо будинку АДРЕСА_1 міститься запис № 2212253 про заборону (архівний запис від 28 квітня 1984 року, вчинений Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою, власник домоволодіння ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ). Заборона зареєстрована у Реєстрі речових прав реєстратором Першої маріупольської державної нотаріальної контори 22 липня 2005 року.

Відповідно до Договору дарування, посвідченого 28 серпня 1986 року державним нотаріусом Третьої ждановської (нині маріупольської) державної нотаріальної контори Костецькою Н.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 5966, вбачається, що власником домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Договір зареєстрований у визначеному законом порядку, що підтверджується Реєстраційним написом Ждановського (нині Маріупольського) Бюро технічної інвентаризації від 28 серпня 1986 року. (а.с.16-17)

Відповідно до змісту зазначеного договору дарувальником домоволодіння була ОСОБА_4 , яка володіла будинком на підставі договору довічного утримання, посвідченого Третьою жданівською (маріупольською) державною нотаріальною конторою 29 лютого 1984 року по реєстру № 1041, тa зареєстрованого в реєстрі в Ждановському бюро технічної інвентаризації 07.03.1984 року під № 11022. Згідно п.4 зазначеного договору дарування, Дарітель свідчить, що згаданий будинок до цього часу нікому іншому не проданий, не подарований, в спорі і під забороною не перебуває.

Згідно відповіді Міністерства юстиції України на безкоштовний запит правонаступником Третьої маріупольської держаної нотаріальної контори є Четверта маріупольська держана нотаріальна контора. (а.с.26-28)

Відповідно до відповіді Міністерства юстиції України на безкоштовний запит від 07.09.2023 р. правонаступником Першої маріупольської держаної нотаріальної контори є Друга маріупольська держана нотаріальна контора. (а.с.29)

20 липня 2021 року позивачка звернулась до Третьої маріупольської державної нотаріальної контори із заявою про скасування заборони № 2212253, накладеної 28 лютого 1984 року та зареєстрованої 22 липня 2005 року реєстратором Першої маріупольської державної нотаріальної контори, а також про вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону (архівний запис), що був внесений реєстратором Першої маріупольської державної нотаріальної контори 22 липня 2005 року о 12:30:34 за № 2212253, на підставі документу б/н від 28 лютого 1984 року Третьої маріупольської державної нотаріальної контори, об`єкт обтяження - цілий, добудований, житловий будинок АДРЕСА_1 . (а.с.21)

Згідно відповіді Третьої маріупольської державної нотаріальної контори № 1939/02-32 від 23 липня 2021 року, ОСОБА_1 роз`яснено про неможливість задоволення заяви та рекомендовано звернутися до суду для вирішення цього питання. (а.с.22)

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України та ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право: відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

У відповідності до положень ст.41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року (Закону № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 1268 ЦК України визначає, що спадкоємець за заповітом, чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до вимог ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, в Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна, державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом. що встановлений договором або законом.

Згідно п.50 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР 31 жовтня 1975 р. № 45/5, яка була чинна на день укладання договору дарування будинку АДРЕСА_1 , а саме 28.08.1986 року, при посвідченні договорів про відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників державні нотаріуси перевіряють відсутність заборони відчуження або арешту. При наявності заборони договір про відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири, обтяжених боргом, може бути посвідчений лише при згоді кредитора і набувача на перевід боргу на набувача. У випадку переводу боргу на набувача державний нотаріус вимагає подання довідки, виданої кредитором. Про відсутність заборони або арешту державний нотаріус повинен зробити відмітку на примірнику договору відчуження, що залишається в державній нотаріальній конторі. У населених пунктах, де є кілька державних нотаріальних контор, відсутність заборони або арешту перевіряється державним нотаріусом на підставі довідки, яку видає та з державних нотаріальних контор, в обов`язок якої входить накладення заборон відчуження жилих будинків по всьому населеному пункту.

Таким чином, державний нотаріус Третьої ждановської (маріупольської) державної нотаріальної контори при реєстрації договору дарування мала перевірити заборони відчуження або арешту об`єктів відчуження, до того ж (згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.07.2021 року) такий запис було зроблено Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою та мав зберігатись в зазначеній державній нотаріальній конторі.

Отже, суд приходить до висновку про те, що на час укладення договору дарування такої заборони відчуження не було.

Ухвалюючи рішення у справі, слід враховати позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) № 303-A, пункт 29).

Як встановлено судом, на теперішній час позивачка не може оформити свої спадкові права на підставі заповіту від 16 липня 2018 року, у зв`язку із зареєстрованою забороною, накладеною Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою 28 лютого 1984 року, та зареєстрованою реєстратором Першої Маріупольської державної нотаріальної контори 22 липня 2005 року, власником якого, нібито, на момент накладення заборони був ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ). Однак, оскільки ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) ніколи не був власником домоволодіння АДРЕСА_1 , ніколи в ньому не проживав, та не був зареєстрований, а також враховуючи, що на час укладання договору дарування будинку АДРЕСА_1 , а саме 28.08.1986 року, державний нотаріус Третьої ждановської (маріупольської) державної нотаріальної контори при реєстрації такого договору мала перевірити заборони відчуження або арешту об`єктів відчуження, суд вважає, що дана заборона була накладена помилково та підлягає скасуванню з виліченням такого запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження майном шляхом зняття (скасування) обтяження та вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна задовольнити.

Скасувати заборону № 2212253, накладену 28 лютого 1984 року Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою, та зареєстрованою 22 липня 2005 року реєстратором Першої маріупольської державної нотаріальної контори під № 2212253.

Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону (архівний запис), що був внесений реєстратором Першої маріупольської державної нотаріальної контори 22 липня 2005 року о 12:30:34 за № 2212253, на підставі документу б/н від 28 лютого 1984 року Третьої маріупольської державної нотаріальної контори, об`єкт обтяження - цілий, добудований, житловий будинок АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 ; додаткові дані: Архівний номер 232193 DONETSK202, Архівна дата: 27 січня 1999, Дата виникнення: 27 січня 1999 року, № реєстру: 6084-168, внутрішній № D801A83C22F0272 F3A4E.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 24.06.2024 р.

Суддя С.В.Єдаменко