Вирок

від 27.06.2024 по справі 194/45/23

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кримінальне провадження № 194/45/23

Номер провадження 1-кп/194/15/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження в режимі відеоконференції в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.09.2022 року за № 42022132600000100 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Світлогорськ Гомільської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

24.02.2022 року РФ здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

У зв?язку із веденням агресивної війни з боку РФ проти України, у період з 24.02.2022 рокупо 02.03.2022 року, більш точні дату та час встановити не виявилось можливим, окупаційними військами РФ та представниками так званої «лнр» захоплено (окуповано) смт Новоайдар Шастинського району Луганської області.

У період з березня2022року по серпень2022року, більш точні дату та час встановити не виявилось можливим, ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 рокуповномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого с повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області та маючи умисел на зайняття посади в незаконних органах влади на окупованій території смт Новоайдар та району, а саме посади в окупаційній адміністрації смт Новоайдар Луганської області, пов?язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, реалізуючи зазначений злочинний умисел, перебуваючи у невстановленому населеному пункті, розташованому на окупованій території Луганської області, вступила у злочинну змову з невстановленими представниками окупаційних військ та так званої «лнр», та в порушення вимог Конституції та Законів України, добровільно, умисно погодилася на зайняття посади в незаконному органі влади, а саме окупаційній адміністрації, то розташована в смт Новоайдар Шастинського району Луганської області.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_3 у період з березня2022року по серпень2022року, більш точний час встановити за об?єктивних причин не виявилось можливим, будучи громадянкою України, перебуваючи на території смт Новоайдар Щастинського району Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора - РФ та представників незаконних збройних формувань так званої «лнр» окупаційної адміністрації РФ умисно, добровільно зайняла посаду - «заступника голови адміністрації Новоайдарського району лнр», пов?язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора - «адміністрації Новоайдарського району лнр», що діє у Щастинському районі Луганської області.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_3 (in absentia)

Судом враховано правові позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Колоцца проти Італії» (Colozza v. Italy) , рішення від 12 лютого 1985 року; справа «Шомоді проти Італії» (Somogyi v Italy), рішення від 18 травня 2004 року та інші), за якими суд під час розгляду справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були вжиті всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.

Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, […]; супроводжуватися дотриманням гарантій, відповідних важливості такого рішення; і не повинна вступати в протиріччя з громадським інтересом («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).

До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був […] повідомлений про судовий розгляд, […]. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд in absentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов`язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді […] («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032 / 88), (1993) §34).

Інститут спеціального кримінального провадження повністю узгоджується з нормами міжнародного права та практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, питанню виконання вироків, винесених у відсутність обвинуваченого присвячений окремий розділ Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків, ратифіковану Україною 26 вересня 2002 року, відповідно до положень якої, якщо Конвенція не передбачає іншого, виконання вироків, постановлених у відсутність обвинуваченого, та постанов у кримінальних справах здійснюється за тими самими правилами, що й інших вироків.

Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19.01.1973 встановлено, що процедура заочного розгляду (trial in absentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність i при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.12.2022 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022132600000100 від 30.09.2022 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 року розгляд кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.09.2022 року за № 42022132600000100 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, постановлено здійснювати за відсутності обвинуваченої в порядку спеціального судового провадження (in absentia).

Отже, розгляд кримінального провадження судом за відсутності ОСОБА_3 здійснювався на підставі прийнятого рішення про спеціальне судове провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Разом з тим, положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст.7КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 , як підозрюваної та обвинуваченої, на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, в результаті чого судом встановлено таке.

Суд вважає, що стороною обвинувачення вжито усіх передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваної на захист з урахуванням встановлених законом особливостей спеціального досудового розслідування.

Під час здійснення судового провадження судом також здійснені усі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Так, з метою дотримання прав обвинуваченої на захист та доступу до правосуддя, обвинувачена ОСОБА_3 про дату, час та місце судових засідань повідомлялась належним чином відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України, зокрема, шляхом публікації змісту повісток про виклик та рішень суду в газеті «Урядовий кур`єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, на офіційному веб-сайті суду та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа вважається належним чином ознайомленою зі змістом судових повісток, а отже, обізнаною про здійснюване судом щодо неї кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст.323КПК (in absentia), якщо місцевий суд повідомляв їй про судові засідання шляхом розміщення оголошення на вебпорталі «Судова влада України» та в газеті «Урядовий кур`єр».

До такого висновку дійшов ВС у своїх постановах від 01.04.2021 у справі № 759/2992/17 (провадження № 51-3360км20); від 10.03.2020 у справі № 242/3982/16-к (провадження № 51-7218км18); від 27.10.2021 у справі № 759/7443/17 (провадження № 51-1578км20); від 25.01.2021 у справі № 461/4987/16-к (провадження № 51-1955км20).

Процедури «in absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці ЄСПЛ були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, у судові засідання не з`явилась, незважаючи на судові повістки (оголошення), опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» та оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті суду та офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Крім того, судом вживались заходи щодо направлення судових повісток на номер телефону, яким користувалась ОСОБА_3 , та який зазначений в матеріалах справи, що є додатковим заходом до основних способів інформування обвинуваченої, передбачених КПК.

Отже, для забезпечення доступу до правосуддя судом вживалися заходи для виклику обвинуваченої ОСОБА_3 в судові засідання - повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

А тому, зважаючи на специфіку судового провадження (in absentia), судом були вжиті прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування обвинуваченої особи про здійснення кримінального провадження шляхом публікації відповідної інформації в ЗМІ та мережі Інтернет, однак забезпечити явку обвинуваченої до суду вжитими заходами не вдалося. При цьому, з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачена ОСОБА_3 вважається належним чином ознайомленою з її змістом.

Вказана позиція висловлена в Постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 25.04.2024 у справі № 296/8416/21 (провадження № 51-7860км23).

У зв`язку з чим обвинувачена не була допитана судом, тому показань суду не надавала та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.

Отже, судом враховано специфіку спеціального судового провадження, зберігаючи неупередженість та безсторонність під час розгляду справи приділено особливе значення охороні прав і законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувалося за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням установлених законом особливостей, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а отже, поріг вимогливості до доказування в такому випадку підвищений.

Вказана позиціявисловлена вПостановіколегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 30.05.2024 у справі № 127/26784/22 (провадження № 51-7572км23).

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньої її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.

Враховуючи відсутність обвинуваченої та особливості розгляду кримінального провадження за відсутності обвинуваченої в порядку спеціального судового провадження, захисником за призначенням було здійснено захист обвинуваченої ОСОБА_3 .

Так, захисник в судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися зі своєю підзахисною та з`ясувати в неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення.

Водночас, захисник належним чином брав участь у реалізації права на захист обвинуваченої під час судового розгляду та висловив свою позицію у даному кримінальному провадженні щодо не доведення вини стороною обвинувачення її підзахисної у зв`язку з недопустимими доказами.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.

Також судом приймається до уваги те, що загальновідомими обставинами є те, що 24.02.2022 року збройні сили РФ вторглись на визнану міжнародним співтовариством територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України.

24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому дія якого неодноразово продовжувалась, і який продовжує існувати станом на час ухвалення цього вироку.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року (в редакції від 07.05.2022 року, далі за текстом - Закон № 1207-VII), тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до пункту 7 частини 1статті 1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Тимчасова окупація РФ територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022 року», Щастинський район: 1) Нижньотеплівська сільська територіальна громада; 2) Новоайдарська селищна територіальна громада; 3) Станично-Луганська селищна територіальна громада; 4) Широківська селищна територіальна громада; 5) Щастинська міська територіальна громада, внесено до вказаного переліку територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та перебувала у ньому протягом всього періоду чинності вказаного наказу, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022.

Відповідно до вказаного наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022 року, який є чинним станом на час ухвалення цього вироку, Щастинський район: Новоайдарська селищна територіальна громада ( НОМЕР_1 ); Щастинська міська територіальна громада ( НОМЕР_2 ), також віднесені до тимчасово окупованих територій України.

Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 року № 1/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Новоайдарського районного суду Луганської області. Такі справи визначені за територіальною підсудністю Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Дослідивши наявні у провадженні докази, допитавши свідків, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України за обставин встановлених судом, доведена повністю і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, та які узгоджуються між собою, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні.

Допитаний в судовому свідок ОСОБА_6 суду показав, що він знає обвинувачену ОСОБА_3 , яка до окупації займала посаду головного спеціалісту департаменту Новоайдарської адміністрації. Зазначає, що до працівників доводилась інформація з приводу виїзду з окупованої території у зв`язку з вторгненням рф. Втім, ОСОБА_3 залишилась на тимчасового окупованій території та почала працювати на посаді заступника голови адміністрації Новоайдарського району лнр, на якій працює і на даний час, та виконує організаційно-розпорядчі функції. Йому з телеграм каналів відомо про зайняття посади обвинуваченою на окупованій території. Він бачив багато публікацій фото з обвинуваченою, з зазначенням «ПІБ» та посади, в тому числі фото нагородження обвинуваченої ОСОБА_3 , на яких він впізнав обвинувачену.

Допитаний в судовому свідок ОСОБА_7 суду показала, що обвинувачену ОСОБА_3 вона знає, остання до повномасштабного вторгнення працювала у департаменті на посаді головного спеціаліста. Зазначає, що в червні 2022 року було окуповано м. Сєвєродонецьк, обвинувачена до 01.07.2022 року перебувала в м. Сєвєродонецьк та виконувала обов`язки дистанційно. З ОСОБА_3 вони листувались до початку вересня 2022 року. З 01.07.2022 року ОСОБА_3 перебувала у простої, з серпня по вересень остання була у відпустці. В той період, коли ОСОБА_3 перебувала у відпустці в департаменті, то вона зайняла посаду в адміністрації Новоайдарського району лнр, а саме - заступника голови адміністрації по напрямку ЖКГ. Також ОСОБА_3 отримала нагороду, перебуваючи на цій посаді. ОСОБА_3 повідомляла її, що вона перебувала до вересня у м. Сєвєродонецьку, однак з 17.09.2022 року листування з ОСОБА_3 через «Viber» та «WhatsApp» припинилось. Зазначає, що на публікаціях в інтернеті вона бачила саме ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому свідок ОСОБА_8 суду показав, що він знає обвинувачену ОСОБА_3 . Так, зазначає, що його товариш після окупації залишився мешкати в смт Новоайдар. ОСОБА_3 , яка працювала заступником голови в адміністрації Новоайдарського району ЛНР, зустрічалась з його товаришем та пропонувала останньому роботу. Влітку 2022 року, коли він спілкувався з товаришем, останній повідомив йому, що обвинувачена зайняла посаду в Новоайдарському районі лнр. Також щодо цих обставин він бачив публікації в телеграмі каналі.

Доводи захиступро недопустимість як доказу показань вказаногосвідка, оскільки такі показання відповідно до положеньст. 97 КПКє показаннями з чужих слів, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1ст. 97 КПКпоказаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Законодавцем також передбачено, за яких умов суд може визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів (ч. 2ст. 97 КПК).

Водночас при прийнятті рішення суд зобов`язаний враховувати, зокрема, значення пояснень та показань у випадку їх правдивості для з`ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; інші докази, які подавалися або можуть бути подані; а також можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.

Крім того, для визначення того, чи є показання, в яких передаються висловлювання іншої особи, показаннями із чужих слів у значенніст. 97 КПК України, необхідно встановити, чи надаються або використовуються ці висловлювання іншої особи для доведення існування того факту, про який стверджується в цьому переданому висловлюванні. Показання, які містять висловлювання іншої особи, надані з метою доведення того, що інша особа висловилася саме так за певних обставин, не можуть вважатися показаннями із чужих слів відповідно дост.97 КПК України, оскільки у такому разі вони є повідомленням про факт висловлювання, який свідок безпосередньо спостерігав.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах від 19 листопада 2019 року в справі № 441/845/17 (провадження № 51-8328км18), від 10 грудня 2020 року в справі № 331/609/17 (провадження № 51-8037км18), від 25 лютого 2021 року в справі № 662/330/20 (провадження № 51-4458 км 20), від 07.10.2021у справі № 166/362/19 (провадження № 51-1828км21).

Як вбачається, свідок ОСОБА_8 був допитанийз дотриманням вимог КПК України, його показання узгоджуються з показами інших свідків, допитаних в судовому засіданні, обставинами, встановленими під час дослідження доказів у їх сукупності, а тому - покази свідка ОСОБА_8 , є належними і допустимими доказами.

Згідно витягу з ЄРДР вбачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ч. 5 ст. 111-1 КК України за №42022132600000100 від 30.09.2022 року. (т. 2 а.с. 1)

Згідно рапорту оперуповноваженого УСР в Луганській області ДСР НП України від 21.09.2022 року, встановлено факт неправомірних дій з боку громадянки України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться в простої, на посаді головного спеціаліста відділу комунального обслуговування та благоустрою управління експлуатації об?єктів житлово-комунального господарства Луганської області, перейшла на бік окупаційної влади НЗФ лнр. Протиправна діяльність вищевказаної особи полягає у тому, що ОСОБА_9 перейшла на бік ворога у період воєнного стану та проведення заходів із відбиття збройної агресії з боку російської федерації. Зокрема, ОСОБА_9 була призначена на посаду /мовою оригіналу/ «заместителя главы администрации Новоайдарского района ЛНР». Зазначений факт підтверджується фотоматеріалами, які отримані з відкритих джерел інформації: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; https://t.me/adm_novoaidar/540?single. (т. 2 а.с. 3)

Згідно акту огляду сайту у мережі Інтернет від 28.09.2022 року, оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет на Telegram каналі /мовою оригіналу/ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де о 14-23 год. ІНФОРМАЦІЯ_5 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено текстовуінформацію тафотографії,на якихсеред іншихосіб зображена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 8-9)

Згідно акту огляду сайту у мережі Інтернет від 28.09.2022 року, оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет на Telegram каналі /мовою оригіналу/ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де о 17-23 год. ІНФОРМАЦІЯ_6 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщенотекстову інформаціюта фотографіїта відео,на якихсеред іншихосіб зображена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 10-12)

Згідно акту огляду сайту у мережі Інтернет від 28.09.2022 року, оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет на Telegram каналі /мовою оригіналу/ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де о 17-07 год. ІНФОРМАЦІЯ_7 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено текстовуінформацію тафотографії тавідео,на якихсеред іншихосіб зображена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 13-15)

Постановою прокурора Щастинської окружної прокуратури Луганської області від 30.09.2022 року визначено підслідність у кримінальному провадженні №42022132600000100 від 30.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за слідчим відділом 3 Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях. (т. 2 а.с. 17-18)

Згідно листа Управління ДМС України в Кіровоградській області від 06.10.2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , за паспортом громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий 29.03.1999 року Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області. Паспортом громадянина України у формі картки та паспортом громадянина України для виїзду за кордон документована не була. Вказані обставини також підтверджуються заявою про видачу паспорта ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 32-33)

Згідно протоколу огляду від 05.10.2022 року та додатку до нього, проведеного за участю спеціаліста ОСОБА_10 , оглянуто публікації у Телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_8 », за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_9 , фото та відео, доданих до публікації. Телеграм канал має назву /мовою оригіналу/ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 , у інформації щодо якого зазначено, що це офіційний канал «Адміністрації Новоайдарського району луганської народної республіки».

Оглядом вказаного Телеграм-каналу встановлено, що 31.08.2022 о 18:30 год. розміщено публікацію (мовою оригіналу) за точним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що «Новоайдарський район луганської народної республіки отримав чотири автобуси від правління Тамбовської області для організації підвозу школярів з віддалених населених пунктів до шкіл, які розташовані в інших населених пунктах.» Серед зображень, прикріплених до публікації третє фото має зображення, на якому присутні п`ять осіб, троє з яких перебувають у положенні стоячи, а двоє перебувають у положенні сидячи за столом на фоні стягів лнр та рф. Особа жіночої статі, яка перебуває у сидячому положенні за столом, з коротким волоссям, в окулярах, на фоні стягу рф, зовні схожа на ОСОБА_11 . Також на відео, яке має протяжність 00 хв. 3 сек., на зображено не менше чотирьох осіб, три з яких чоловічої статі перебувають у положенні стоячи та одна особа жіночої статі перебуває у положенні сидячи за столом, на фоні стягу рф, має коротке волосся, в окулярах, зовні схожа на ОСОБА_3 . На другому відео зображено не менше п`яти осіб, з яких троє чоловічої статі та двоє жіночої. Жінка, яка перебуває положенні сидячі, з коротким темним волоссям, в окулярах, на фоні стягу рф, зовні схожа на ОСОБА_3 .

Також оглядом вказаного Телеграм-каналу встановлено, що 05.09.2022 року о 14-23 год. розміщено публікацію (мовою оригіналу) за точним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що «05 вересня 2022 року виконуючий обов`язки голови адміністрації Новоайдарського району луганської народної республіки ОСОБА_12 з заступниками ОСОБА_13 та ОСОБА_3 провів нараду з відділів з забезпечення життєдіяльності населених пунктів району та начальниками структурних підрозділів адміністрації Новоайдарського району, на якому була розглянута інформація про виконану роботу». Серед зображень, прикріплених до публікації на фото зображено трьох осіб, які перебувають в положенні сидячі за столом на фоні стягів лнр та рф, 2 осіб чоловічої статі та одна жіночої, із коротким темним волоссям, в окулярах, зовні схожа на ОСОБА_3 .

Також оглядом вказаного Телеграм-каналу встановлено, що 12.09.2022 року о 17-07 год. розміщено публікацію(мовоюоригіналу)за точним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що «12.09.2022 в.о. голови адміністрації Новоайдарського району луганської народної республіка ОСОБА_12 з першим заступником голови Тамбовської обласної думи ОСОБА_14 , заступником голови адміністрації ОСОБА_13 та ОСОБА_3 провів нараду з начальниками відділів з забезпечення життєдіяльності населених пунктів району та начальниками структурних підрозділів адміністрації Новоайдарського району, на якому була розглянута інформація про ситуацію в населених пунктах Новоайдарського району». Серед зображень, прикріплених до публікації на фото зображено5осіб нафоні стягівросійської федераціїта лнр,з яких4чоловіка та1жінка.Особа жіночоїстаті,яка перебуваєу положеннісидячи застолом,в окулярах,зовні схожана ОСОБА_3 .У томучислі навідео,яке доданодо публікаціїміститься запистривалістю 0.33хв.,на якомузображено 4осіб,з яких3чоловічої статіта 1жіночої.Серед якихособа жіночоїстаті,з короткимтемним волоссям,в окулярах,яка перебуваєу положеннісидячи застолом,зовні схожана ОСОБА_3 .Друге відео,яке доданодо публікаціїмістить запистривалістю 0.24хв.,на якомузображено 4осіб,з яких3чоловічої статіта 1жіночої.Серед якихособа жіночоїстаті,з темнимкоротким волоссям,в окулярах,яка перебуваєу положеннісидячи застолом,зовні схожана ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 37-61)

Згідно листа ГУ ПФУ в Луганській області від 06.10.2022 року, вбачається, що станом на 05.10.2022 року, відповідно до інформації, яка надійшла до реєстру по застрахованій особі ОСОБА_3 , останні звітні відомості надходили від страхувальника Департамент Житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації, код ЄРДПОУ 03364062, на червень 2022 року. (т. 2 а.с. 72-73)

Згідно протоколу огляду від 13.10.2022 року та додатку до нього, проведеного за участю спеціаліста ОСОБА_10 , оглянуто публікацію /мовою оригіналу/ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », яка розміщена як зазначено ІНФОРМАЦІЯ_11 о 15:18 год. за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12 , на Інтернет сторінці (сайті) /мовою оригіналу/ : «Луганский Информационный Центр». В ході огляду публікації підтверджено факт розміщення інформації щодо окупації НЗФ лнр та рф смт Новоайдар Щастинського району Луганської області. (т. 2 а.с. 87-95)

Згідно протоколу огляду від 19.10.2022 року та додатку до нього, проведеного за участю спеціаліста ОСОБА_10 , оглянуто публікацію на сайті «Адміністрації Новоайдарського району луганської народної республіки», на якому при обранні вкладення « ІНФОРМАЦІЯ_13 » /мовою оригіналу/, стає доступним вкладення « ОСОБА_15 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_14 , при обранні якої стає доступна інформація про структурні підрозділи «Адміністрації Новоайдарського району лнр», посадових осіб та засобів зв`язку. Зокрема зазначено, заступником голови адміністрації Новоайдарського району лнр є ОСОБА_3 /мовою оригіналу/ Заместитель Главы Администрации ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 96-105)

Постановою прокурора Щастинської окружної прокуратури Луганської області від 02.11.2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оголошено у розшук. (т. 2 а.с. 133-137)

Згідно протоколу огляду від 28.10.2022 року та додатку до нього, проведеного за участю спеціаліста ОСОБА_10 , оглянуто нормативні акти луганської народної республіки, розміщені на Інтернет сторінці (сайті) /мовою оригіналу/ : «Луганский Информационный Центр». Зокрема, оглянуто публікацію, яка розміщена 10.12.2014 року о 09:25 год. /мовою оригіналу/ з темою: /мовою оригіналу/ « ІНФОРМАЦІЯ_15 "», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Також за зазначеним посиланням розміщений указ глави лнр ОСОБА_16 від 04.12.2014 року «Про заснування державного інформаційного агентства «Луганський інформаційний центр» (мовою оригіналу «об учреждении Государственного Информационного Агентства "Луганский Информационный Центр»). У тексті вказаного «указу» зазначено, що дане інформаційне агентство створене для оприлюднення достовірної інформації про події луганської народної республіки, а також інформування про діяльність виконавчих та законодавчих нормативних актів, зі статусом офіційного електронного друкованого органу глави луганської народної республіки. Визначено, що державне інформаційне агентство «Луганський інформаційний центр» здійснює офіційну публікацію нормативно-правових актів лнр, органи виконавчої влади зобов`язані надавати редактору зазначеного інформаційного агентства обов`язкові для публікації нормативні акти.

Крім того встановлено, що 16.03.2022 року о 14:29 год. у вказаному інформаційному агентстві розміщено публікацію про «Указ голови лнр про структуру виконавчих органів державної влади луганської народної республіки (зі змінами)» /мовою оригіналу/ - «Указ главы ЛНР о структуре исполнительных органов государственной власти Луганской Народной Республики (с изменениями)». В «указі» зазначено, що до структури виконавчих органів влади луганської народної республіки, як інші виконавчі органи державної влади луганської народної республіки, віднесено адміністрацію Новоайдарського району луганської народної республіки.

Крім того, в електронному виданні «луганский информационный центр» /мовою оригіналу/ за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_17 16.03.2022 о 14:29 розміщено «указ голови лнр про керівництво діяльністю виконавчих органів державної влади луганської народної республіки (зі змінами) /мовою оригіналу/ «указ главы лнр о руководстве деятельностью исполнительных органов государственной власти Луганской Народной Республики (с изменениями)». В «указі» зазначено, що діяльність Адміністрації Новоайдарського району луганської народної республіки віднесена до керівництва голови луганської народної республіки. У сукупності встановлені відомості підтверджують, що «Адміністрація Новоайдарського району лнр» та її структурні підрозділи створенні незаконно, тобто всупереч законам України, а саме у відповідності до «законодавства луганської народної республіки», а також підтверджують віднесення до виконавчих органів влади лнр. (т. 2 а.с. 146-178)

Постановою прокурора Щастинської окружної прокуратури Луганської області від 25.11.2022 року, досудове розслідування кримінального провадження №42022132600000100 від 30.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України зупинено у зв?язку з розшуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 198-201)

Постановою прокурора Щастинської окружної прокуратури Луганської області від 05.12.2022 року, досудове розслідування кримінального провадження №42022132600000100 від 30.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України відновлено для проведення процесуальних дій. (т. 2 а.с. 202-203)

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 05.12.2022 року, в приміщенні відділення АТ КБ «Приватбанк» вилучено: магнітний носій інформації оптичний диск, який поміщений до білого паперового конверту із записами, зробленими синьою та чорною ручкою « НОМЕР_4 от 17.11.2022 Вх 294-ВБ KGHD 0100 Помазан Луганск». (т. 2 а.с. 204-205)

Згідно протоколу огляду від 05.12.2022 року та додатку до нього, проведено огляд оптичного носія інформації, а саме диску з інформацією, наданою банківською установою згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 05.12.2022, що був упакований представниками АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до паперового конверту з поміткою «*0004248 от 17.11.2022 Вх 294-ВБ KGHD 0100 Помазан Луганск». Переглядом файлів на диску встановлено наявність файлів, що містять відомості і документи стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також її фотозображення, а саме: копія заяви-анкети, копія паспорту громадянина України, копія картки платника податків, кольорові фотознімки особи. (т. 2 а.с. 206-218)

Постановою прокурора Щастинської окружної прокуратури Луганської області від 07.12.2022 року, досудове розслідування кримінального провадження №42022132600000100 від 30.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України зупинено у зв?язку з розшуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 224-227)

Постановою прокурора Щастинської окружної прокуратури Луганської області від 22.12.2022 року, досудове розслідування кримінального провадження №42022132600000100 від 30.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України відновлено для проведення процесуальних дій. (т. 2 а.с. 228-229)

Згідно висновку експерта №202 від 22.12.2022 року проведеної портретної експертизи та додатку до нього, вбачається, що: 1. зображення особи жіночої статі, середнього віку, із коротким волоссям, в окулярах, яка перебуває у положенні сидячі за столом, на фоні стягу РФ, що міститься в електронному файлі під назвою «photo_2022-08-31_18-30-02.jpg»формату «JPG»(поміщенона дискCD-RALERUS700mb52xspeed(Додаток№1до протоколуогляду від05.10.2022)у папку«фото допублікації від31.08.2022»), обмежено придатнедля портретного ідентифікаційного дослідженняза ознакамизовнішності.

2.На фотознімку,що міститьсяв електронномуфайлі підназвою «photo_2022-08-31_18-30-02.ipg»формату «JPG»(.jpg),а самеособа жіночоїстаті,середнього віку,із короткимволоссям,в окулярах,яка перебуваєу положеннісидячі застолом,на фоністягу РФ,та нафотознімках громадянкиУкраїни ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,під назвами«0000001666375720.jpg»та «0000001904154951.jpg»,які перебуваютьу папціпід назвою0000002805806819.1.0.zір,яка знаходитьсяна оптичномуносії інформації,а самедиску CD-RVerbatim700MB52xspecd80min,наданому банківськоюустановою АТКБ «Приватбанк»згідно зпротоколом тимчасовогодоступу додокументів від05.12.2022,здійсненого врамках кримінальногопровадження №42022132600000100від 30.09.2022,які внадані надослідження вякості порівняльногоматеріалу,зображена однай та сама особа.

3.Зображення особижіночої статі,середнього віку,із короткимволоссям,в окулярах,яка перебуваєу положеннісидячі застолом,шо міститьсяв електронномуфайлі підназвою «photo_2022-09-05_14-23-20(2).jpg»формату «JPG»(поміщенона дискCD-RALERUS700mb52xspeed (Додаток№lдо протоколуогляду від05.10.2022)у папку«фото допублікації від05.09.2022»),обмежено придатнедля портретногоідентифікаційного дослідженняза ознакамизовнішності.

4.На фотознімку,що міститьсяв електронномуфайлі підназвою «photo_2022-09-05_14-23-20(2).jpg»формату «JPG»(.jpg),а самеособа жіночої статі,середнього віку,із короткимволоссям,в окулярах,яка перебуваєу положеннісидячі застолом,та нафотознімках громадянки України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,під назвами«0000001666375720.jpg»та «0000001904154951.jpg»,які перебуваютьу папціпід назвою0000002805806819.1.0.zір,яка знаходитьсяна оптичномуносії інформації,а самедиску CD-RVerbatim700MB52xspeed80min,наданому банківськоюустановою АТКБ «Приватбанк»згідно зпротоколом тимчасовогодоступу додокументів від05.12.2022,здійсненого врамках кримінальногопровадження №42022132600000100від 30.09.2022,які наданіна дослідженняв якостіпорівняльного матеріалу,зображена однай тасама особа. (т. 2 а.с. 236-252)

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.12.2022 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022132600000100 від 30.09.2022 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України. (т. 2 а.с. 265-267)

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) - це злочин проти основ національної безпеки України. Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.

Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію.

Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т.ч. пов`язаних між собою угодами про військову допомогу.

При кваліфікації злочинів за ст.111-1 КК державою-агресором наразі вважається РФ. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.

За ч. 5ст.111-1КК України,серед іншого,передбачена відповідальністьза добровільнезайняття громадяниномУкраїни посади,пов`язаноїз виконанняморганізаційно-розпорядчихабо адміністративно-господарськихфункцій,у незаконнихорганах влади,створених натимчасово окупованійтериторії,у томучислі вокупаційній адміністраціїдержави-агресора. Окупаційна адміністрація РФ це сукупність державних органів і структур РФ, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6ст. 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України.

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей39,40КК України, однак яких суди у цьому кримінальному провадженні не встановили.

Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.

Вказана позиція викладена в постанові ВС ККС від 31.01.2024 року (справа №638/5446/22, провадження №51-4092км23).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд знаходить їх достовірними, допустимими, такими, що узгоджуються між собою, та в повній мірі поза розумним сумнівом доводять факт того, що ОСОБА_3 , яка будучи громадянинкою України, у період з березня2022року по серпень2022року, перебуваючи на території смт Новоайдар Щастинського району Луганської області, умисно, добровільно зайняла посаду т.зв. «заступника голови адміністрації Новоайдарського району лнр», пов?язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора т.зв. «адміністрації Новоайдарського району лнр», що діє у Щастинському районі Луганської області.

При цьому, обвинувачена ОСОБА_3 , усвідомлювала факт відкритої російської агресії проти України, яка розпочалась 24.02.2022 рокуповномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, що вказує на добровільність зайняття нею посади, враховуючи характер її дій, їх послідовність та тривалість.

Варто зауважити,що ОСОБА_3 до повномасштабноговійськового вторгненняРФ талнр натериторію Українипрацювала напосаді головногоспеціаліста відділукомунального обслуговуваннята благоустроюуправління експлуатаціїоб`єктів житлово-комунальногогосподарства вДепартаменті житлово-комунальногогосподарства Луганськоїоблдержадміністрації, а відтак мала відношення до діяльності органів влади та життя місцевого населення, та після окупації території Щастинського району Луганської області добровільно пішла на співпрацю з окупаційними структурами РФ та лнр.

При цьому його діяння спрямоване на заподіяння шкоди основам національної безпеки України, і сам факт вчинення таких дій свідчить про ступінь суспільної небезпечності діяння, притаманний таким злочинам.

А відтак, вказані обставини доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченої ОСОБА_3 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 р., «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., «Коробов проти України» від 21.10.2011 р., що при оцінці доказів суд застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Вищевказані показання свідків та письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_3 , суд вважає, що обвинувачена винна у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави агресора, та його дії слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також обставини кримінального правопорушення, тяжкість його наслідків.

Відповідно до ст.50КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Також, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

При призначенніпокарання обвинуваченій,суд враховує,що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а також особи обвинуваченої, яка раніше не судима, за останнім місцем роботи характеризується позитивно.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України, з урахуванням ст. 337 КПК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Суд приходить до висновку, що відсутність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 свідчить про неможливість застосування до обвинуваченої ст. 69 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 неможливе без ізоляції її від суспільства, а покарання має бути призначено у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 111-1 КК України.

За таких обставин суд вважає, що призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_3 , додаткового покарання яке є обов?язковим у санкції статті, у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади і державного управління, органах місцевого самоврядування, та посади пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій в органах, що надають публічні послуги.

При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.

З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачена на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.

В даному випадку буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади в Україні.

Крім того, санкцією ч. 5 ст.111-1КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна.

Відповідно до ст.59КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст.59КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинила тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, тому суд вважає за необхідне призначити останній покарання з конфіскацією майна, яке належить їй на праві приватної власності.

Прокурор заявив клопотання про залишення без змін раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Враховуючи те, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2022 року обвинуваченій обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, отже вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 122 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і державного управління, органах місцевого самоврядування, та посади пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій в органах, що надають публічні послуги на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві приватної власності.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Строк додаткового покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою раніше обраний в порядку ч. 6ст.193КПК України відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , витрати пов`язані:

-з проведенням судової портретної експертизи, оформленої висновком експерта від 22.12.2022 року №202, в сумі 6040 грн. 64 коп. на користь держави. Призначення платежу: (Оплата за судову експертизу відповідно до висновку від 22.12.2022 року №202).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Копію вироку для вручення обвинуваченій видати захиснику.

Інформацію про ухвалення вироку розмістити у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду https://trm.dp.court.gov.ua/sud0440/.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1