Рішення

від 26.06.2024 по справі 137/534/24

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/534/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"26" червня 2024 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2024 до Літинського районного суду Вінницької області звернувся представник АТ «ОГС «Вінницягаз» із вказаним позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послугу розподілу природного газу в розмірі 7000,45 грн., що виникла за період з січня 2021 року по вересень 2023 року включно, та понесені витрати за оплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн. В обгрунтування цієї вимоги зазначив, що ОСОБА_1 є споживачем та отримувачем послуги з розподілу природного газу в розумінні Закону України «Про ринок природного газу» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки її будинок (об`єкт споживання) газифікований та приєднаний до газорозподільної системи АТ «ОГС «Вінницягаз», в зв`язку із чим в автоматизованій системі обліку споживання і розрахунків (бази даних абонентів) на неї відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач здійснює фактичний відбір газу, що підтверджується зміною показників лічильника по рахунку № НОМЕР_1 , відображеному у сформованому фінансовому стані, та частково сплачує кошти за отриману послугу розподілу природного газу. Здійснюючи зазначені вище дії, ОСОБА_1 фактично приєдналася до умов договору розподілу природного газу, акцептувавши його, зміст якого розміщений на офіційному веб-сайті АТ «ОГС «Вінницягаз», який відповідає Типовому договору розподілу природного газу та обов`язковий до виконання всіма суб`єктами ринку природного газу (зокрема і побутовими споживачами). АТ «ОГС «Вінницягаз» належним чином виконало умови зобов`язання, тоді як ОСОБА_1 в порушення умов договору не вносить своєчасно плату за отримані послуги у повному обсязі, внаслідок чого за період з січня 2021 року по вересень 2023 року виникла заборгованість у розмірі 7000,45 грн., яку в добровільному порядку не погашає, а тому товариство вимушене звернутися до суду із вказаним позовом, яким просить стягнути з відповідачки заборгованість за послуги розподілу природного газу а також понесені витрати на сплату судового збору.

Представник позивача ОСОБА_2 (уповноважений представляти інтереси позивача на підставі довіреності (Др-9-0124 від 01.01.2024 (а.с. 41) до судового засідання не з`явився. Подав до канцелярії суду заяву, якою просить розглянути справу у відсутність представника позивача, позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 40).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча була повідомлена належним чином про місце дату та час судового засідання . Будь-яких клопотань на адресу суну не надала (а.с. 34, 39).

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки; не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, 21.09.2022 Літинським районним судом Вінницької області видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги розподілу природного газу в розмірі 3987,64 грн та витрати на оплату судового збору у розмірі 248,10 грн. У свою чергу 11.10.2022 зазначений судовий наказ сказано за заявою ОСОБА_1 а позивачу АТ «ОГС «Вінницягаз» роз`яснено його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 6-7).

Відповідно до фінансового стану розрахунків за послугу з розподілу природного газу на ім`я ОСОБА_1 , як на споживача послуг з розподілу природного газу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , присвоєний ЕІС-код № 56XM01F77185108Y, за адресою: АДРЕСА_1 . За період з січня 2021 року по вересень 2023 року відповідачу нараховано заборгованість за послуги з розподілу природного газу в сумі 6 783,64 грн. (а.с. 14).

Згідно з довідкою про фактичний обсяг споживання природного газу за особовим рахунком відповідача № НОМЕР_1 за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року, було розподілено природного газу в кількості 1422,75 м?. (а.с. 15).

Аналогічними довідками підтверджується споживання відповідачкою газу:

-за період жовтень 2019 року вересень 2020 року 1018,16 м? (а.с. 16);

-за період жовтень 2020 року вересень 2021 року 1374,31 м? (а.с. 17);

-за період жовтень 2021 року вересень 2022 року 1154,38 м? (а.с. 18).

Розрахунком (а.с. 19) зазначається розрахунок за несвоєчасне виконання відповідачкою зобов`язань по оплаті послуг з розподілу газу за період з січня 2020 року по вересень 2023 року в розмірі 6783,64 грн., пені в розмірі 74,40 грн, 3% річних в розмірі 60,85 грн., інфляційні нарахування 81,72 грн.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1379/27824 - 06.11.2015 року, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 року «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Як передбачено статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) - договір розподілу природного газу це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу;

- доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи;

- оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;

- споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу;

- ЕІС-код (Energy Identification Code) персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний Оператором газорозподільної системи в установленому цим Кодексом порядку;

- постачальник природного газу (постачальник) суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Згідно пункту 1.4 Розділу І Типового договору розподілу природного газу затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року № 2498 (далі- Типовий договір розподілу природного газу) послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача;

- персоніфіковані дані - персоніфіковані дані щодо Споживача та його об`єкта (назва, П.І.Б., ЕІС-код, перелік вузла(ів) обліку та відповідні дані вузла обліку тощо), визначені в заяві-приєднанні, які є достатніми для проведення взаєморозрахунків та визначення об`єму споживання природного газу.

За пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ доступ суб`єктів ринку природного газу до ГРМ, що на законних підставах знаходиться у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, здійснюється на принципах: забезпечення рівних прав доступу, у тому числі приєднання, до ГРМ відповідно до вимог цього Кодексу; забезпечення Оператором ГРМ належної якості послуг доступу (приєднання) на договірних засадах; забезпечення суб`єктами ринку природного газу критеріїв доступу, визначених розділами V та VI цього Кодексу, та належних розрахунків за надані послуги.

Пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднанняСпоживача доумов цьогоДоговору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494 (далі - Кодексу газорозподільних систем), договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт (пункт 5 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).

Відповідно до пункту 6 глави 3 Розділу І Кодексу газорозподільних систем на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ , зокрема, присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника.

Згідно пунктів 6.1, 6.2 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

За абзацем 2 пункту 6.6 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 6.3 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Згідно з абзацу 1 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

За пунктом 3.2 Типового договору розподілу природного газу за умови включення Споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у розрахунковому періоді та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного Споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від Оператора ГРМ до Споживача відбуваються на межі балансової належності об`єкта Споживача. Споживач забезпечує належну експлуатацію власних газових мереж після межі балансової належності згідно з чинним законодавством, зокрема відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 року № 285, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 року за № 674/27119, або укладає відповідний договір з будь-якою організацією, яка має право на виконання таких робіт, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. За домовленістю Сторін експлуатаційна відповідальність Оператора ГРМ може бути поширена і на газові мережі (їх частину) Споживача, якщо це визначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною цього Договору. Порядок укладання акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності Сторін визначений Кодексом газорозподільних систем.

Положеннями п.4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем визначено, що межа балансової належності - точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання-передача природного газу; межа експлуатаційної відповідальності сторін - точка розмежування газових мереж за ознакою договірних зобов`язань з експлуатації окремих ділянок або елементів, яка встановлюється на межі балансової належності або за згодою сторін в іншій точці газових мереж.

Відповідно до положень пункту 1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між оператором газорозподільних систем та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Згідно пункту 12.7 розділу ХІІ Типового договору розподілу складений сторонами акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є невід`ємною частиною цього договору.

За главою 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.

Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.

Об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування (постанова НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 року).

За змістом статті 162 ЖК України, плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Плата за комунальні послуги має вноситись своєчасно.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 та частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до комунальних послуг належать в тому числі послуги з постачання та розподілу природного газу.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідачем виконані дві умови для приєднання до договору розподілу природного газу: в матеріалах справи наявне документальне підтвердження споживання природного газу (довідка по особовому рахунку) та здійснення фактичної часткової оплати за надані послуги (а.с. 14, 15-18).

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 639/10591/14-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15 та постанові Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі № 642/2858/16.

Відповідачка із заявами до Оператора ГРМ про розірвання договору та припинення розподілу природного газу не зверталася, доказів вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання не додано.

Таким чином, відповідачка шляхом вчинення дій приєдналася до вказаного Типового договору, оскільки споживає природний газ, про що свідчить наростаюча зміна показника лічильника, оплачує рахунки за спожитий природний газ (а.с. 14) із відповідною заявою до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу не звертався.

Щодо розмежування повноважень з газопостачання та розподілу газу, суд зазначає наступне.

У 2015 році відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» відбулось реформування газової сфери, а саме: розмежовано функції розподілу та постачання природного газу населенню.

З 01.07.2015 року відповідно до постанови НКРЕКП від 21.05.2015 року № 1587 анульовано дію ліцензії ПАТ «Вінницягаз» на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

На підставі постанови НКРЕКП від 11.05.2017 року № 633 відповідно до законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про ринок природного газу» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України ТОВ «Вінницягаз Збут» (код ЄДРПОУ 39593306).

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19.06.2017 року № 811 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ «Вінницягаз» (зі змінами від 11.06.2019 року)», АТ «Вінницягаз» (код ЄДРПОУ 03338649) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Вінницької області (крім сіл Якушинці і Зарванці Вінницького району, смт Кирнасівка, сіл Одая, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутір Марково Тульчинського району, сіл Пилипи-Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутір Грабовець Чернівецького району, села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни, Морозівка Погребищенського району), а також території м. Гайворон Кіровоградської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Вінницягаз» (а.с. 20).

Згідно з пунктом 1.1.1 Статуту АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» останнє є новим найменуванням ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (ідентифікаційний код 03338649) (а.с. 21 зв.).

У відповідності до положень нормативно-правових актів які регулюють відносини у сфері ринку природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» має статус Оператора ГРМ.

Відтак, позивач, як Оператор ГРМ на території ліцензійної діяльності у Вінницькій області здійснює облік спожитого природного газу, зокрема, визначення спожитих побутовими споживачами обсягів природного газу згідно положень глави 1 розділу IX, пункту 5 глави 4 розділу IX, пункту 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС.

Згідно з пунктом 1 глави 4 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем з метою уніфікації та однозначної ідентифікації споживачів, у тому числі побутових споживачів, та за необхідності їх точок комерційного обліку, а також для забезпечення спрощення процедури зміни постачальника природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем.

Ідентифікація відповідача як споживача шляхом присвоєння номера особового рахунку та ЕІС-коду як суб`єкта ринку природного газу здійснена у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на спростовування доводів позивача щодо об`єму спожитого природнього газу, який взято для розрахунку розподілу природного газу, розміру нарахованої вартості послуги, не обґрунтовано в чому його неправильність, не надано на його спростування чи підтвердження його неправильності жодних доказів.

Тобто, відповідачем не спростовано наявність між нею, як побутовим споживачем природного газу, та АТ «ОГС «Вінницягаз» договірних відносин, надання позивачем послуги з фізичної доставки та розподілу природного газу до об`єкта побутового споживача та виникнення заборгованості у визначеному позивачем розмірі.

Як зазначено вище, позивачем доведено ті обставини, що відповідачка приєдналася до умов Типового договору розподілу природного газу, отримала послуги з розподілу газу, не оплатила їх в зв`язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 6 783,64 грн. за період з січня 2021 року по вересень 2023 року включно, яка і підлягає стягненню в судовому порядку.

Позивачем надано належні докази підключення ОСОБА_1 до газорозподільної системи. Це документально підтверджено споживанням природного газу, зокрема місячних показань лічильника газу, які відображені в доданій виписці з фінансового стану за особовим рахунком відповідачки, зокрема довідки щодо фактичного обсягу споживання природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 за останній період (а.с. 14, 15-19).

За умовами пункту 4 глави 3 розділу IV Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та Споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання Споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Фактом приєднання Споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ).

За пунктом 5 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ, у разінезгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Матеріалами справи підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 , як на побутового споживача був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , фактичний відбір газу якою здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 , те, що вона дійсно споживає природний газ підтверджується належним чином оформленою та засвідченою довідкою про фінансовий стан розрахунків за послуги з розподілу природного газу та довідками про фактичні обсяги спожитого природного газу.

Враховуючи, що АТ «ОГС «Вінницягаз» надавало послуги з розподілу природного газу до будинку відповідача, а остання прийняла ці послуги, користуючись природним газом (тобто прийняла оферту), може підтверджувати факт приєднання до умов договору розподілу природного газу, тому наявність двосторонньої підписано тї угоди між надавачем та споживачем послуг, законом не вимагається.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 зверталась до позивача з вимогою про припинення дії договору про надання послуг розподілу природного газу та того, що вона остаточно припинила користуватись такими послугами.

Згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 14.02.2018 року у справі № 639/10591/14-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно частин 1-3, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію представника позивача, відсутність заперечень з боку відповідачки, суд вважає необхідним позов задовольнити повністю і стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача 7000,45 гривень, оскільки остання не виконала своїх зобов`язань щодо послуги з розподілу природного газу.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ними документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору в сумі 3 028,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 209, 247, 263-268, 280-282 ЦПК України, ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", розділом 1 "Кодексу газорозподільних систем", враховуючи правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16 та від 14.02.2018 у справі № 639/10591/14-ц, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» (місцезнаходження: пров. Костя Широцького, буд. 24, м. Вінниця Вінницький р-н, Вінницька обл., Код ЄДРПОУ 03338649, НОМЕР_2 ) заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з січня 2020 року по вересень 2023 року в розмірі 6783,64 грн., пені в розмірі 74,24 грн, 3% річних в розмірі 60,85 грн., інфляційні нарахування 81,72 грн., а також 3028,00 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Гопкін П. В.