Рішення

від 27.06.2024 по справі 644/5060/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Черняк В. Г.

Справа № 644/5060/23

Провадження № 2/644/1041/24

27.06.2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року м. Харків.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді - Черняка В.Г.,

за участю:

секретаря судових засідань - Анохіної А.О., Дроженко Є.В. ,

представника позивача - адвоката Певної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - Орган опіки та піклування адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітніх дітей та надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей за місцем реєстрації матері,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд надати дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , 2017 року народження та ОСОБА_5 , 2017 року народження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.11.2021 року розірвано. Від вказаного шлюбу народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження місце проживання дітей було зареєстровано разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , проте ні він ні діти за зазначеною адресою не проживали, під час сімейного життя вони з відповідачем та дітьми проживали на квартирах, які знімали в оренду. Квартира за адресою, де він зареєстрований та діти - належить його матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліду III групи та є службовим житлом. На даний момент існує значна заборгованість за комунальні послуги по зазначеній квартирі, Індустріальним відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості на користь КП "Харківводоканал" у розмірі 72 737, 89 грн, та його мати наполягає на тому, щоб він та діти були виписані з квартири, в якій вони фактично не проживають. Мати дітей ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить її батьку ОСОБА_7 . З метою належного оформлення місця проживання своїх дітей звернувся до Центру надання адміністративних послуг апарату виконавчого комітету Харківської міської ради з метою зняття з місця реєстрації дітей та реєстрації за місцем фактичного проживання, однак в проведенні вказаної реєстраційної дії йому було відмовлено, оскільки відсутня згода одного з батьків дитини на зняття з реєстрації та реєстрацію за новим місцем проживання. Також, неодноразово звертався до ОСОБА_3 самостійно та через представників з проханням, щоб остання надала свою нотаріально завірену згоду на зміну місця реєстрації дітей, що підтверджується роздруківкою листування у месенджері Viber. Однак вказані прохання були відповідачем проігноровані, а тому змушений звернутися до суду із даним позовом. Також зазначив, що наразі, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", призваний та проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 14.02.2023 року.

Ухвалою суду від 24 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.12.2023 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

Ухвалою суду від 18.01.2024 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Певна О.В. у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, 07.12.2023 року на електронну адресу суду надіслала заяву, в якій просила розгляд справи провести у її відсутність, оскільки вона разом з малолітніми дітьми внутрішньо-переміщена особа та перебуває у м. Києві. Зазначила, що з позовом не згодна, так як можливості зареєструвати дітей за іншою адресою не має. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи провести без їх присутності, прийняти рішення на розсуд суду з врахуванням найкращих інтересів дітей.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.11.2021 року шлюб розірвано, визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідачем ОСОБА_3 .

Від шлюбу сторони по справі мають спільних дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.

Як вбачається з позовної заяви після народження дітей було зареєстровано разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Після розірвання шлюбу малолітні діти ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 мешкають разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно довідки з Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 21.06.2024 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8

Квартира за адресою АДРЕСА_1 - належить матері позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та є службовим житлом, що підтверджується ордером.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою з інвалідністю III групи, що підтверджується пенсійним посвідчення серії НОМЕР_2 .

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі виконавчого листа №644/2915/21, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Харківводоканал» заборгованості в сумі 72737,89 грн.

Згідно заяви відповідача ОСОБА_3 від 07.12.2023 року, остання разом з малолітніми дітьми є внутрішньо-переміщеними особами та перебувають у м. Києві.

Ст.ст. 47, 48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.

Згідно із ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно з ч.4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження начального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За вимогами ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Згідно із ч. 1 ст. 242 ЦК України, батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року №207, передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 р. №265 (далі -Порядок), визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

В п.3. Порядку встановлено, що декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Відповідно до п.4. Порядку, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У разі коли особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання, декларування місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла, яка підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та відображається в декларації під час її формування. Згода власника (співвласників) житла не вимагається у разі декларування місця проживання дітей віком до 18 років за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання їх батьків або інших законних представників чи одного з них. (п.11 Порядку).

В п.16. Порядку встановлено, що місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Відповідно до п.17. Порядку, згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.

В п. 33. Порядку встановлено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

В п. 65. Порядку встановлено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дитини віком до 14 років підтверджується електронними підписами батьків, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронних підписів, у разі подання заяви в електронній формі або за письмовою згодою другого з батьків, що надається у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

В ст.14 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, тобто не будь-яким чином, а способом, встановленим договором або законом.

Згідно із ст.76,77,78 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20 листопада 1989 року № 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 вказаного Закону Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

У випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Зі змісту наведених положень законодавства, дозвіл на зняття з реєстрації та реєстрацію місця проживання малолітньої дитини надають її батьки.

Відповідно до Порядку реєстрації фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22.11.2012 року №1077 (із змінами та доповненнями), реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації з попереднього місця проживання, але якщо батьки дитини, яка не досягла 14 років, проживають за різними адресами, для реєстрації її місця проживання разом з одним із батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

Виходячи із системного аналізу наведених положень закону, дитина може бути зареєстрована за адресою реєстрації одного із її батьків.

Однак, позивачем не доведено, що мати дітей безпідставно, з власних міркувань не надає дозволу на зняття з реєстрації дітей. Як вбачається із заяви відповідача остання разом з малолітніми дітьми є внутрішньо-переміщеними особами та перебувають у м. Києві, зареєструвати дітей за іншою адресою наразі не має можливості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, не знайшли свого беззаперечного доведення, отже підстави для задоволення позову відсутні.

Разом з цим суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Орган опіки та піклування, в особі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, у клопотанні від 27.12.2023 р. за № 02-22/1824/23 вказав, що службі не виявилось можливим здійснити обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , для складання акту обстеження умов проживання дітей, яким підтвердити/спростувати факт проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в даній квартирі.

У зв`язку із цим, Служба в телефонному режимі 22.12.2023 р. зв`язалась з відповідачем ОСОБА_3 . Під час розмови остання повідомила, про те, що вона заперечує проти позовних вимог, а саме проти того, щоб було надано дозвіл на зняття із зареєстрованого місця проживання її малолітніх доньок та надано дозвіл на реєстрацію їх місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (з її слів, безпекова ситуація не дозволяє цього зробити або за адресою: АДРЕСА_3 (з її слів, квартира належить на праві власності її батьку). Разом з цим, відповідач повідомила, що з початку введення воєнного стану в Україні була змушена з дітьми евакуюватись до м. Києва, де наразі родина продовжує мешкати та є внутрішньо переміщеними особами. Діти відвідують дитячий садочок, вона працює. У зв`язку із викладеним Служба просила прийняти рішення на розсуду суду з врахуванням найкращих інтересів дітей.

Суд звертає увагу, що у разі порушення прав власника квартири АДРЕСА_5 , останній не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - Орган опіки та піклування адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітніх дітей та надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей за місцем реєстрації матері, оскільки обраний позивачем спосіб захист своїх прав не відповідає інтересам дітей.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом фактично одночасно ставить питання про визначення місця проживання дітей, однак питання щодо місця проживання дітей було вирішено за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.11.2021 року, проте на час розгляду справи як мати так і діти є внутрішньо-переміщеними особами, таким чином заявлені позовні вимоги ніяким чином не відповідають інтересам дітей.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позову, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 79, 81, 141, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - Орган опіки та піклування адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітніх дітей та надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей за місцем реєстрації матері - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено до 27 червня 2024 року.

Учасники справи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Орган опіки та піклування адміністрації Індустріального району Харківської міської ради ( код ЄДРПОУ 37459146, місцезнаходження: пр-т А. Альошина, б. 11, м. Харків).

Служба у справах дітей по Індустріальному району Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради ( код ЄДРПОУ 26488938, місцезнаходження: пр-т А. Альошина, б. 11, м. Харків).

Головуючий - суддя: В. Г. Черняк