Постанова

від 26.06.2024 по справі 243/11844/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4179/24 Справа № 243/11844/21 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 243/11844/21 за позовом Керівника Слов`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на користь власника за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Дюміної Н.О., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року керівник Слов`янськоїокружної прокуратури звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області в інтересах держави в особі Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збереженихкоштів увигляді орендної плати на користь власника за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 з 11.08.2016року напідставі договорівкупівлі-продажу(серія та номер 2132) належить на праві приватної власності на об`єкт нерухомості нежитлова будівля, кінотеатр «Восток» загальною площею 1304 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно розташованена земельній ділянці з кадастровим номером 1414100000:01:001:0521, площею 0,3450га. Слов`янською міською радою повідомлено, що жодних документів про затвердження технічної документації та оформлення права оренди вказаної земельної ділянки орган місцевого самоврядування не отримував. Таким чином, договірних відносин оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та Слов`янською міською радою не існує, договір оренди не укладено та згідно з вимогами чинного законодавства не зареєстровано. Таким чином, ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки площею 1304 кв.м, кадастровий №1414100000:01:001:0521, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти в розмірі 731926,41грн. за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки Слов`янській міській раді.

Посилаючись нанаведені обставини просив суд стягнути з відповідача на користь Слов`янської територіальної громади заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 738 964,15 грн., а також судові витрати по справі.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 лютого 2024 року позовні вимоги керівника Слов`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області задоволено - стягнуто з ОСОБА_1 на користь Слов`янської міської територіальної громади до бюджету Слов`янської територіальної громади на розрахунковий рахунок безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 738964,15грн. за користування земельною ділянкою загальною площею 0,3450 га. в дохід місцевого бюджету.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтуванняапеляційної скаргизазначила,щооскільки спір виник між юридичною особою Слов`янською міською радою та відповідачем, яка є суб`єктом господарювання, то спір між сторонами повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.

Також зазначає, що судом не встановлено, яку площу земельної ділянки фактично використовує саме відповідач, оскільки з наданої до суду інформації не вбачається відомостей щодо розміру нежитлового приміщення, яке належить відповідачу.

Позивачем надано розрахунок по всій земельній ділянці, в той час як відповідачем використовується частина земельної ділянки, оскільки на даній земельній ділянці перебувають і інші об`єкти, які не належать відповідачу, а отже суд позбавлений можливості здійснити розрахунок фактично використаної відповідачем земельної ділянки.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник Слов`янської окружної прокуратури в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних обставин.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №65898698 від 16.08.2016 року ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля кінотеатру «Восток», загальною площею 1304 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу №2132 від 11.08.2016 посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Соловар В.І. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1000848714141.

Земельнаділянкакадастровийномер:1414100000:01:001:0521,площею0,3450га,яказнаходиться заадресою: АДРЕСА_1 є комунальною власністю та належить територіальній громаді Слов`янської міської ради, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1406923382020 від 22.01.2020 року. Датою реєстрації земельної ділянки є 30.10.2008 року. У відомостях про орендаря зазначено ОСОБА_2 (а.с.62, 63).

Рішенням Слов`янської міської ради №5-L-5 від 24.09.2010 «Об изьятии земельного участка из землепользования физического лица - предпринимателя ОСОБА_3 » вищезазначений договір оренди землі втратив силу, а земельну ділянку площею 0,3450 га (кадастровий номер 1414100000:01:001:0521), розташовану по АДРЕСА_1 вилучено із землекористування та передано до земель запасу комунальної власності.

23.07.2019 та 10.09.2020 року спеціалістами Слов`янської міської ради відділом раціонального використання земельних ресурсів та відділу державного архітектурно-будівельного контролю проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатамипроведеного обстеженняскладено Актобстеження земельноїділянки від23.07.2019року №2-2019та Актобстеження земельноїділянки від10.09.2020року №9-2020, з яких вбачається, що на земельній ділянціз кадастровим номером 1414100000:01:001:0521, площею 0,3450га, яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 знаходиться нежитлова будівля кінотеатру «Восток», земельна ділянка належить та використовується ОСОБА_1 за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання у користування(оренду)та завідсутності вчиненого правочину щодотакої земельноїділянки. До актів обстеження додано план-схема з позначенням місця розташування обстежуваної ділянки з прив`язкою до Публічної кадастрової карти України та фотографії обстежуваної ділянки.

28.04.2021 року проведено повторне обстеження земельної ділянки за кадастровим номером 1414100000:01:001:0521 загальною площею 0,3450 га за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт обстеження № 12-2021 земельної ділянки. До акту обстеження додано план-схема з позначенням місця розташування обстежуваної ділянки з прив`язкою до Публічної кадастрової карти України та фотографії обстежуваної ділянки. Додатково підтверджено, що вищезазначена громадянка продовжує використовувати земельну ділянку.

Рішенням Слов`янської міської ради № 76-LХХХVІ-7 від 28.08.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для відведення її у власність шляхом викупу» громадянці ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для відведення її у власність площею 0,3450 га (кадастровий номер 1414100000:01:001:0521) для обслуговування нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 із земель комунальної власності Слов`янської міської ради.

Згідно листа Слов`янської міської ради №01.01.-07/1318 від 22.09.2020 встановлено, що жодних документів про затвердження технічної документації та оформлення права оренди вказаної земельної ділянки орган місцевого самоврядування не отримував.

Згідно листів з Головного управління ДПС у Донецькій області №9310/5/05-99-34-14-16 від 06.05.2021 та №21577/5/05-99-24-14-16 від 04.10.2021 встановлено, що ОСОБА_1 за період з 01.05.2018-30.04.202 сплату до місцевого бюджету за земельну ділянку по АДРЕСА_1 не здійснювала. На податковому обліку як платник земельного податку не зареєстрована (а.с.65, 66).

Згідно листаГоловного управліннядержгеокадасту уДонецькій області№18-5-0.134-98/31-21від 22.09.2021,грошова оцінказемельної ділянкиплощею 0,3450га (кадастровий номер 1414100000:01:001:0521),розташованої по АДРЕСА_1 складає: 01.01.2018 5630183,31 грн., 17.07.2018 8445305,81 грн., 01.01.2019 - 8445305,81 грн., 01.01.2020-8445305,81 грн.,01.01.2021-8445305,81 грн., що підтверджується Витягом із технічної документації з нормативної оцінки земельних ділянок (а.с.69, 70).

Відповідно до розрахунку розміру недоотриманого власником землі доходу у вигляді орендної плати (безпідставно збережених коштів), складеного В.о. начальника відділу раціонального використання земельних ресурсів ОСОБА_4 , відповідно до якого загальна сума заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2018-30.10.2021 складає 738964,15 грн. (а.с.71).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі кінотеатру «Восток», загальною площею 1304 кв.м., яке розташовані на земельній ділянці кадастровий номер: 1414100000:01:001:0521. При укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком та зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст.ст.16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ст.ст.26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.12 Земельного кодексу України, до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України та п.14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі № 917/1739/17 від 23.05.2018р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019р. у справі № 922/981/18, від 05.08.2022р. у справі № 922/2060/20.

Таким чином відповідач, як фактичний користувач спірної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу, без достатньої правової підстави зберегла у себе кошти, які вона мала сплатити за користування ділянкою її власнику. Такими діями відповідач порушила право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів.

Відповідно до частини 1 статті79ЗКУкраїни земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1-4, 9 статті 791ЗКУкраїни формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проєктами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проєктами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проєктами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проєктами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Як вбачається з встановлених судами обставин у справі, що розглядається, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.01.2020 № НВ-1406923382020 Земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована в 2008 році (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер 1414100000:01:001:0521, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру (а.с.62-64).

Таким чином, твердження скаржника в апеляційній скарзі про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташована нежитлова будівля, колегія суддів вважає недоречними оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге позивач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2023 року у справі № 920/1149/21.

Щодо розмірубезпідставно збереженихкоштів заперіод з01.11.2018року по 31.10.2021 року.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі №922/902/18, від 08.08.2019р. у справі №922/1276/18, від 01.10.2019р. у справі №922/2082/18, від 06.11.2019р. у справі №922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2020р. у справі №922/2843/19).

Рішенням Слов`янської міської ради №6-LХХVІІІ-6 від 27/05/2015 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки на території Слов`янської міської ради у відсотках від нормативної грошової оцінки земельнихділянок» затверджено відповідні розміри відсоткової ставки, зокрема 3% для земель іншого призначення, які не увійшли до переліку п.7 (п.7.27). В подальшому рішеннями міської ради було продовжено дію зазначеного рішення,востаннє рішеннямСлов`янською міськоюрадою №17- LХХVІІІ-7 від 24.06.2020 (а.с.57- 61).

Відповідно до розрахунку розміру недоотриманого власником землі доходу у вигляді орендної плати (безпідставно збережених коштів), складеного В.о. начальника відділу раціонального використання земельних ресурсів ОСОБА_4 , відповідно до якого розмір недоотриманих коштів власником землі за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,3450 га (кадастровий номер 1414100000:01:001:0521) на АДРЕСА_1 за період за період з 01.11.2018 по 30.10.2021 складає 738 964,15 грн. (а.с.71)

Колегією суддів перевірено розрахунок розміру орендної плати згідно з заявленим позивачем періодом, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставки орендної плати (3%) суд встановив, що позивачем правильно здійснено відповідні нарахування.

Таким чином,суд першоїінстанції дійшовобґрунтованого висновку,щодо стягненняз відповідача ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 738964,15грн. за користування земельною ділянкою загальною площею 0,3450га. (кадастровий номер 1414100000:01:001:0521) в період з 01.11.2018 по 30.10.2021 в дохід місцевого бюджету.

Доводи апеляційної скарги про те, що дані правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства є безпідставними.

Згідно із ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (ст.20 Господарського процесуального кодексу України).

Визначальною при розмежуванні юрисдикції є участь у земельних відносинах, з приводу яких виник спір, суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до ст.55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно із ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Водночас наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими. Так, неодмінними ознаками господарської діяльності є сфера суспільного виробництва з метою задоволення не власних потреб виробника, а інших осіб, поєднання приватного інтересу, наприклад, здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності, суд має встановити використання відповідачем земельних ділянок з метою реалізації господарської компетенції, здійснення прав та обов`язків у сфері суспільного виробництва.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №286869 від 24.10.2023 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець у реєстрі 14.11.2021 року, КВЕД: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Таким чином, позивачем не надано доказів того, що в період з 01.11.2018 року по 31.10.2021 року (період заявлений в позові) відповідач була зареєстрована як фізична особа підприємець та користувалася земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображаєпринцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно дост.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 лютого 2024 року немає, т.я. воно відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями367,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанованабирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повне судове рішення складено 26 червня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агєєв