Рішення від 21.06.2024 по справі 523/22514/23

Справа № 523/22514/23

Провадження №2/523/33/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2024 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» (ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ») (адреса місцезнаходження: 65481, м. Південне, вул. Берегова, буд. 13) про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

за участю позивача, його представника - адвоката Боднара М. О., представника відповідача - адвоката Заверюхи В. О.,

Установив

ОСОБА_1 звернувся до суду 20.12.2023 року з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» (ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ») (адреса місцезнаходження: 65481, м. Південне, вул. Берегова, буд. 13) про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди л.с.1-18.

Свій позов обгрунтовує тим, що з 12.04.2019р. позивач ОСОБА_1 обіймав посаду головного енергетика ДП «МТП «Південний» , з якої його було звільнено за наказом №725-ос від 21.11.2023р. на підставі наказу №362 від 21.11.2023р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення ОСОБА_2 » на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, за прогул без поважних причин 01,02,04,09 травня 2023 року, а саме позивач був відсутній на робочому місці та на території підприємства понад три години.

Позивач посилається на те, що свої службові обов,язки виконував згідно Посадової інструкції головного енергетика, затвердженої наказом від 14.07.2015 р.№728.В зоні обслуговування відділу головного енергетика, крім об,єктів, що розташовані на основній території підприємства, знаходяться інші об,єкти , мережі, енергоустановки на значній відстані, а саме : ВНС, КНС-3, БРЛС, база відпочинку «Лагуна», підсобне господарство , які забезпечують безперебійну роботу підприємства. Позивач посилається на те , що його відсутність за фіксованим робочим місцем за умови, що він виконує трудові обов,язки на території підприємства, не є прогулом. Характер його роботи не передбачає присутність позивача безпосередньо на робочому місці на протязі усього робочого дня через виконання службових обов,язків, які позивач також здійснює поза робочим місцем, так і поза самою роботою. В оскаржуваних наказах не вказано конкретної адреси вчинення прогулу без поважних причин.

Позивач вважає недоведеними та нічим не підтвердженими факти щодо заявлених прогулів, за які він поніс дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

27 лютого 2024 року судом отримано від відповідача відзив л.с.9-19 т.2, в якому відповідач повністю заперечує проти доводів позивача, просить відмовити в задоволенні позову повністю.

З`ясував обставини справи, заслухав пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

З 12.04.2019 року ОСОБА_1 перебував на посаді головного енергетика ДП «МТП «Південний».

Наказом ДП «МТП «Південний» №150 від 15.05.2023 визнана відсутність на робочому місці та на території підприємства понад три години головного енергетика ОСОБА_1 , а саме: 01.05.2023 протягом 3 год. 3 хв.; 02.05.2023 протягом 4 год. 15 хв.; 04.05.2023 протягом 4 год. 11 хв.; 09.05.2023 протягом 5 год. 30 хв. прогулами без поважних причин.

Цим же наказом визначено, питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності головного енергетика ОСОБА_1 вирішити після його виходу на роботу.

В подальшому, позивач, починаючи з 12.05.2023 по день звільнення (21.11.2023) з перервами у кілька днів, перебував на лікарняному.

21.11.2023, у перший день після виходу позивача з лікарняного, відповідачем було видано накази №362 та №725-ос про звільнення ОСОБА_1 за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізнiше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у вiдпустці.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Стаття 147 КЗпП України передбачає, що за порушення трудової дисципліни до працівника за загальним правилом може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника (стаття 148 КЗпП України).

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен ураховувати всі обставини, за яких учинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2018 року в справі № 761/6874/17 (провадження № 61-1452св18) зазначено, що «відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18) зроблено висновок, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 515/1087/17 (провадження № 61-36903св18) зазначено, що «при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності».

Згідно правової позиції, яка міститься в Постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №622/1473/16-ц, зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Упостанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №235/5659/20(провадження № 61-10432св21) зазначено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі, як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

У постановах від 08 травня 2019 року у справі №489/1609/17 (провадження №61-37729св18) та від 27 серпня 2020 року у справі №161/14225/19 (провадження N 61-8917св20) Верховний Суд зазначив, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Україниє нетільки встановленнясамого фактувідсутності працівникана роботібільше трьохгодин протягомробочого дня,а йвстановлення (з`ясування)поважності причинйого відсутності. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не передбачено, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності працівника на роботі дається, виходячи з конкретних обставин і враховуючи всі надані сторонами докази.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №235/2284/17 (провадження N 61-72св17) зроблено висновок, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, такі більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Виходячи із зазначеного,звільненнязапрогулдопускається за відсутності працівника на роботі виключно без поважних причин, однак в разі наявності поважних причин відсутності таке звільнення недопустиме. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази. Вказаний висновок висловлений, зокрема у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №459/2618/17.

З оскаржуваного наказу відповідача від 21.11.2023 № 362, а також з наказу ДП «МТП «Південний» №150 від 15.05.2023 вбачається, що 01, 02, 04, 09 травня 2023 року головний енергетик ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці та на території підприємства понад три години, а саме: 01.05.2023 - 3 год. 3 хв.; 02.05.2023 4 год. 15 хв.; 04.05.2023 4 год. 11 хв.; 09.05.2023 5 год. 30 хв., про що свідчить інформація з системи контролю управління доступу (фіксування входу /виходу/заїзду/виїзду працівників підприємства/сторонніх осіб/транспортних засобів на/з території підприємства).

Відсутність на роботі протягом вищезазначеного періоду 01.05.2023 - 3 год. 3 хв.; 02.05.2023 4 год. 15 хв.; 04.05.2023 4 год. 11 хв.; 09.05.2023 5 год. 30 хв. підтверджується службовими записками відповідача №1734788 від 12.05.2023 та №174-05/4795 від 12.05.2023, а також роздруківками із системи «integrity» (система скуд) щодо входу/виходу на/з території Підприємства ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що Систему «скуд» введено в експлуатацію відповідачем у складі КПП-13 та КПП-10, що підтверджується інвентарною карткою обліку об`єктів основних засобів, вказана система застосовується до всіх працівників, та є інструментом обліку робочого часу на підприємстві.

Крім того, з наданих стороною відповідача електронних доказів (записів відео з камер спостереження встановлених на зазначених вище КПП-13 та КПП-10) зафіксовано точний час входу/виходу ОСОБА_1 на територію/з території Підприємства, який є ідентичним часу, який зазначено у роздруківках із системи «integrity» (система скуд) про що зазначено вище.

Разом з цим, суд критично ставиться до доводів сторони позивача, з приводу того, що останній в зазначений у наказі про звільнення час відсутності на території підприємства, перебував на території підприємства в інших його підрозділах (портофлот, ВНС, база відпочинку «Лагуна») з метою виконання своїх трудових обов`язків.

Так, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених ним обставин з цього приводу.

При цьому, на підтвердження своїх доводів , відповідач надав суду до залучення до справи, копії службової записки начальника відділу охорони ВО СМБ від 19.03.2023р. №,169-05/5224 (л.с.51 т.2), копїї витягів з журналів з КПП№9, 7, 9,12 (л.с.52-64 т.2), з яких вбачається, що 01, 02, 04, 09 травня 2023 року головний енергетик ОСОБА_1 на територію підрозділів ДП «МТП «Південний» - портофлот, ВНС, база відпочинку «Лагуна» не заходив.

Крім того, факт відсутності на робочому місці позивача зафіксовано у уточненому табелі за травень 2023, в якому міститься інформація щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці протягом більш ніж 3 годин 01,02,04,09 травня 2023 року.

Також, факт відсутності ОСОБА_1 на території підприємства та на робочому місці в зазначений вище час, підтверджується службовою запискою заступника директора з безпеки (начальника служби морської безпеки) до головного інженера від 12.05.2023 №4786.

Будь-яких підтверджуючих документів з приводу відсутності на робочому місці в вищезазначені дати головний енергетик ОСОБА_3 не надав.

Від надання письмових пояснень з цього приводу ОСОБА_3 відмовився, про що 12.05.2023 складено відповідний акт, а також акт про відмову ОСОБА_1 від підписання акту про відмову про надання пояснень.

Отже, матеріалами справи підтверджується, а позивачем не спростовується, що він в зазначені робочі дні був відсутній на робочому місці без поважних на те причин більше ніж три години кожного з вказаних робочих днів.

Крім того, відповідно до п. 1.4 Посадової інструкції головного енергетика, затвердженої наказом ДП «МТП «Южний» від 14.07.2015 № 728 (ПІ 207-10125) (далі - Посадова інструкція головного енергетика), головний енергетик в своїй роботі, зокрема керується Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України), Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», які є Додатком №15 до Колективного договору Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» на 2020-2025 роки (далі - Правил внутрішнього трудового розпорядку), даною посадовою інструкцією.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до абз. 2 п. 1.5 Правил внутрішнього трудового ДП «МТП «Південний» (далі - Правил) - обов`язок кожного працівника підприємства - сумлінна праця по обраній ним спеціальності (професії), дотримання трудової дисципліни.

Згідно з п. 3.1 Правил - працівники зобов`язані своєчасно до початку зміни прибути на робоче місце та приготуватися до виконання посадових обов`язків, а також працювати чесно та сумлінно, додержуватись встановленого режиму роботи, трудових дисципліни тощо.

Відповідно до п. 3.4 Правил - працівники зобов`язані дотримуватись обов`язків, передбачених колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «Южний».

Відповідно до п. 5.10 Правил - в разі необхідності відлучитися з робочого місця, працівник зобов`язаний попередити про це свого безпосереднього керівника.

Згідно з п. 6.1 Посадової інструкцією головний енергетик несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання посадових завдань та обов`язків, передбачених даною посадовою інструкцією.

Відповідно до п. 6.2 Посадової інструкції головний енергетик несе відповідальність за порушення Правил внутрішньою трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «Южний».

При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача з приводу того, що його звільнення відбулося внаслідок упередженого ставлення до нього зі сторони керівництва відповідача, оскільки жодних належних та допустимих доказів таких доводів матеріали справи не містять.

Згідно відомостей, які містяться з електронного кабінету порталу Пенсійного фонду України, 12.05.2023 ОСОБА_1 було відкрито листок непрацездатності.

В подальшому, з перервами у кілька днів, позивач продовжував строки перебування на лікарняному.

Дослідивши матеріали справи, зокрема відомості перебування позивача на лікарняному, суд дійшов висновку, що відповідачем, з урахуванням положень частини першою статті 148 КЗпП України не було порушено, встановленого Законом строку, для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували протиправну поведінку відповідача при притягненні його до дисциплінарної відповідальності.

В той же час, ОСОБА_1 не надав, ані відповідачу під час притягнення до відповідальності позивача, ані суду при зверненні до суду, будь-яких відомостей щодо поважності відсутності на робочому місці понад три години 01,02,04,09 травня 2023.

У відповідностідо ст.77ЦПК України,належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторонимають правообґрунтовувати належністьконкретного доказудля підтвердженняїхніх вимогабо заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Керуючись ст.78ЦПК України,суд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зст.80ЦПК України,достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем у повному обсязі дотримані вимоги діючого законодавства при винесені оскаржуваного наказу, оскільки належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи доведено, що позивач допустив прогул, тобто відсутність на робочому місці без поважних причин, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі є такими, що не підлягає задоволенню.

З урахуваннямзазначеного,вимоги позивачащодо стягненнязавданої моральноїшкоди,яку оціненоу розмірі20000,00грн. відповідноє безпідставнимиі недоведеними,такими щоне підлягаютьзадоволенню.Позивач ненадав доказів як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Частина 1 ст. 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до правил встановлений в статті 2 ЦПК України : « Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.»

Норми статті 3 ЦК України вказують на загальні засади цивільного законодавства, а саме : «

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.»

Приписи статті 15 ЦК України зазначають : « 1.Кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. 2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.»

З урахуванням наведеного, суд повністю відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,10-13,18,76-81,89, 211, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, ст.ст.3,11-16 ЦК України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» (ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ») (адреса місцезнаходження: 65481, м. Південне, вул. Берегова, буд. 13) про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 червня 2024 року.

Суддя