Рішення

від 24.06.2024 по справі 519/35/24

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/35/24

2/519/151/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РАЇ НИ

24.06.2024 року м. Южне

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Барановської З.І., секретаря Гнатюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач є балансоутримувачем адміністративної будівлі 39 ДРПЧ з гуртожитком, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач тривалий час за місцем реєстрації не проживає. Факт реєстрації відповідача у квартирі перешкоджає позивачу, користуватися, володіти та розпоряджатися в повному обсязісвоєю власністю.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 15.01.2024 відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове не з`явився, надав до суду заяву, згідно якої просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач всудове засіданняне з`явився,надавши досуду заявупро розглядсправи уйого відсутність,позовні вимоги провизнання особитакою,що втратилаправо користуванняжитловим приміщенням визнає в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,держава Українав особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області є власником адміністративної будівлі 39 ДРПЧ з гуртожитком, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Адміністративної будівлі 39 ДРПЧ з гуртожитком, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на балансі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області надає право своїм працівникам та членам їх сімей користуватися житловим приміщенням вказаного гуртожитку з відповідною реєстрацією місця проживання відповідно до чинного законодавства.

Згідно листа ВНАП виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області №2493/09-03 від 10.08.2023 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно актужитлово-побутовоїкомісії 39ДПРЧ 7ДПРЗ ГУДНСНС Українив Одеськійобласті від01.08.2023 ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 2005 року.

Відповідно до довідки ГУ ДНСНС України в Одеській області №287 від 11.12.2023 ОСОБА_1 проходив службу в підрозділах МВС, МНС, ДСНС України з 16.07.2001 по 30.04.2014.

Оскільки відповідач до теперішнього часу зареєстрований у зазначеній квартирі, позивач несе додаткові витрати на оплату комунальних платежів та квартирної плати, тобто сплачує за особу, яка зареєстрована, але не проживає за вказаною адресою, вартість житлово-комунальних послуг, що призводить до матеріальних витрат. Крім того, перешкоджає позивачу, як власнику житлового приміщення, володіти та розпоряджатися в повному обсязі своєю приватною власністю.

Згідно із ст.310 ЦК України фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Правовідносини, які виникають між Головним управлінням та наймачами житлових приміщень гуртожитку, регулюються главою 4 Житлового кодексу України «Користування гуртожитками».

Згідно із ст.127 Житлового кодексу України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.128 Житлового кодексу України жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що житлове приміщення у відомчому гуртожитку підприємства для проживання, зокрема робітників і службовців надається тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, особу пов`язують трудові правовідносини. Після їх припинення службове жиле приміщення повинно бути повернене роботодавцю для того, щоб у ньому мали можливість проживати інші працівники.

Статтею 129 Житлового кодексу України, встановлено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 було надано для проживання житлове приміщення № НОМЕР_1 в гуртожитку, який знаходиться в адміністративній будівлі 39 ДРПЧ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Факт видачі ордера відповідачу ОСОБА_1 судом не встановлено.

Проте, вже тривалий період часу відповідач в спірному приміщенні не проживає.

Таким чином встановлено, що відповідач добровільно залишив жиле приміщення, тривалий час в ньому не мешкає, факт реєстрації відповідача у житловому приміщенні само по собі підтверджує наявність перешкод для позивача у користуванні власністю, а вимога обґрунтована й підлягає задоволенню.

Згідно з п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Верховний суд України у справі від 16.11.2016 № 6-709цс16, предметом розгляду якої було (визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації), дійшов висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник мас право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою, такий висновок міститься у рішенні Верховного суду України, від 01.03.2016 у справі №825/1335/13-а.

Згідно із ст.71 Житлового кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шести місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст.72 Житлового кодексу України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення, як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року, справа № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2018 року, справа № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18.

Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Аналіз статей 71, 72 Житлового кодексу України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Так, судом вище встановлено, що спірне житлове приміщення знаходиться у власності Головного управління, на теперішній час у ньому зареєстровані відповідачі, які фактично в ньому не проживають, що підтверджено відповідними Актами, наявність поважних причин, з якими чинне законодавство України пов`язує можливість збереження житлового приміщення за відповідачами, судом не встановлено.

У відповідності дост.13 ЦПК України,суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Згідно із ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост.81 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, з огляду на вказані положення закону, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що факт реєстрації відповідача порушує права позивача, як власника житлового приміщення, позивач не бажає, щоб відповідачі були зареєстровані в його власності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тому позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1342 грн 00 коп.

Керуючись ст.3, 12, 81, 141-142, 265, 282-284 ЦПК України, ст.319, 321, 391 ЦК України, ст.72, 127-128 ЖК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов представника Головногоуправління Державноїслужби Україниз надзвичайнихситуацій вОдеській областідо ОСОБА_1 про визнанняособи такою,що втратилаправо користуванняжитловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області судовий збір в розмірі 1342 грн.

Зобов`язати управління Державної казначейської служби України у м. Южному Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи 37894235, за адресою: Одеська область, м. Южне, просп. Гр.Десанту, 16, повернути Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій, код ЄДРПОУ 38643633, сплачений судовий збір у розмірі 1342 грн за платіжною інструкцією №3824 від 25.12.2023 одержувач: ГУК в Одеській області; код одержувача: 37607526; банк одержувача: Казначейство України, перерахувавши на його особисті реквізити.

Рішення суду є підставою для зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, ЄДРПОУ 38643633, місце знаходження: м. Одеса, вул. Прохоровська,6.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Южного міського суду

Одеської області З.І. Барановська