Постанова

від 25.06.2024 по справі 916/450/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/450/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання К.А. Арустамян,

за участю представників сторін:

від позивача: О.О. Шуть

від відповідача: М.О. Воронюк

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 (суддя Ю.С. Бездоля, м.Одеса, повний текст складено 23.04.2024) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023

у справі №916/450/23

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43»

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу «УЮТ-43»

про усунення перешкод у користуванні спільним майном,

ВСТАНОВИВ:

Коротка історія справи

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/450/23 позов задоволено у повному обсязі. Зобов`язано Житлово-будівельний кооператив «УЮТ-43» передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43» технічну та іншу документацію на багатоквартирний будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 43А, згідно з переліком: щодо технічного стану об`єкта (у тому числі: документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; паспорт об`єкта, складений за результатами обстеження прийнятого в експлуатацію об`єкта будівництва; план земельної ділянки з усіма будинками та спорудами, що на ній розташовані, виготовлений відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.04.1998 №56, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.06.1998 за №393/2833, та рішенням про відведення земельної ділянки під забудову; технічні паспорти на житловий будинок та паспорт земельної ділянки; проектну документацію зі схемами влаштування внутрішньо будинкових систем; проектно-кошторисну документацію та виконавчі креслення на будинок та споруди об`єкта, щодо підключення об`єкту до мереж централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення тощо; акт технічного стану об`єкта на момент приймання-передачі; схеми внутрішньо будинкових мереж централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення тощо; виконавчі креслення контурів заземлення (для споруд, які мають заземлення); проектно-кошторисну документацію на котельню, технічні паспорти котельні та котельного господарства, котлові книги та книги обліку розходу газу, води, електроенергії, акти виконання робіт з обслуговування та ремонту обладнання котельні, виконавчі креслення підключення котельні до мереж централізованого постачання холодної та водовідведення, газо- та електропостачання, тощо; паспорти ліфтового господарства; кошториси, описи робіт з поточного та капітального ремонту; акти технічного огляду; журнали заявок мешканців об`єкта; протоколи виміру опору ізоляції електромереж; протоколи огляду системи вентиляції; енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем; технічна документація обладнання дахової котельні; технічна документація на ліфти; акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок; паспорти, гарантійні документи, акти випробування, акти технічного огляду, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку) і щодо бухгалтерського обліку та передбаченої законодавством звітності за об`єктом (обліку мешканців об`єкта, а також власників, співвласників окремих приміщень об`єкта, які у ньому не мешкають; правовідносин попереднього балансоутримувача чи особи, що здійснювала управління будинком, з юридичними або фізичними особами у сфері надання та оплати житлово-комунальних послуг, найму, оренди та користування приміщеннями об`єкта; планових заходів за попередній та на поточний роки, необхідних для утримання об`єкта відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил та для збереження належного технічного стану будівельних елементів, конструкцій та мереж об`єкта); стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «УЮТ-43» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43» 2684 грн судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «УЮТ-43» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/450/23 залишено без змін.

01.02.2024 на виконання рішення суду видано відповідні накази.

Короткий зміст заяви про відстрочення виконання судового рішення

11.04.2024 за вх.№2-587/24 до суду першої інстанції від Житлово-будівельного кооперативу «УЮТ-43» надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду у справі №916/450/23 до 18.10.2024 включно.

В обґрунтування заяви кооператив зазначив про те, що рішенням суду передбачено передання великого переліку документів, що робить виконання судового рішення неможливим у визначений строк; для підготовки, замовлення та виготовлення документів згідно переліку необхідний значний строк; велика частина документів взагалі відсутня, тому що не була передана замовником будівництва при передачі багатоквартирного будинку на баланс Житлово-будівельного кооперативу «УЮТ-43». Також заявник зазначив, що не ухиляється від виконання рішення суду, а лише вказує на необхідність відстрочення для можливості виконання судового рішення належним чином. При цьому Житлово-будівельний кооператив «УЮТ-43» послався на положення частини п`ятої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якою передбачений шестимісячний строк на відновлювання та передання документації на багатоквартирний будинок у разі відсутності такої документації на багатоквартирний будинок, на підставі чого просив відстрочити виконання рішення строком на шість місяців.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 заяву Житлово-будівельного кооперативу «УЮТ-43» за вх.№2-587/24 від 11.04.2024 задоволено частково. Відстрочено Житлово-будівельному кооперативу «УЮТ-43» виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/450/23 в частині зобов`язання Житлово-будівельного кооперативу «УЮТ-43» передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43» (65038, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 43А, код ЄДРПОУ 38296782) технічну та іншу документацію на багатоквартирний будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 43А, згідно з переліком; строком до 29.07.2024. В решті заяви відмовлено.

Господарський суд дійшов висновку про наявність у даному випадку обставин, які ускладнюють одночасне та повне виконання рішення суду у справі №916/450/23 та підстав для надання Житлово-будівельному кооперативу «УЮТ-43» відстрочки виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/450/23. Водночас господарський суд врахував положення частини п`ятої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», з огляду на що заяву відповідача задовольнив частково, застосувавши шестимісячний строк з моменту набрання рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 законної сили, а саме, з 29.01.2024, і надавши відповідну відстрочку до 29.07.2024

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43»

Не погодившись з ухвалою суду, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі в частині зобов`язання Житлово-будівельного кооперативу «УЮТ-43» передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43» технічну та іншу документацію на багатоквартирний будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 43А, згідно з переліком повністю.

На переконання апелянта, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про відстрочення виконання рішення суду у даній справи, не врахував, що відповідач мав відновити відсутні документи ще з 2012 року, проте відповідного не зробив, що свідчить про намагання останнього затягнути процес виконання рішення.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу зареєстровано судом 30.04.2024 за вх.№1603/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/450/23 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи №916/450/23, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

07.05.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/450/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43» залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/450/23. Встановлено відповідачу строк до 13.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 25.06.2024 о 10:30 год.

Відповідач не скористався передбаченим частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України право на надання відзиву на апеляційну скаргу, що згідно із частиною третьою цієї статті не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 25.06.2024 представником відповідача заявлено клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку зі вступом адвоката у справу.

Протокольною ухвалою, постановленою у судовому засіданні 25.06.2024, у задоволенні наведеного клопотання було відмовлено, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 202 Господарського процесуального кодексу передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частиною одинадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Врахувавши вищенаведені приписи Господарського процесуального кодексу України, а також той факт, що Житлово-будівельний кооператив «УЮТ-43» був завчасно повідомлений про дату та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відповідального працівника Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024, з якої вбачається направлення Житлово-будівельному кооперативу «УЮТ-43» в його електронний кабінет ухвали про відкриття апеляційного провадження від 27.05.2024 у справі №916/450/23, колегія суддів визнала наведені представником відповідача причини в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи такими, що не є поважними, у зв`язку з чим протокольною ухвалою суду відхилила заявлене клопотання.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

За умовами частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні у справі «Деркач та Палек проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). У рішенні по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

В силу частин першої, п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частинами третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

При цьому колегією суддів враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі №905/2912/15.

Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).

Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 у справі №905/30/16, від 14.07.2020 у справі №908/1884/19 та від 16.01.2020 у справі №910/1820/19.

Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки (розстрочення), натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочки або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує на тому, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Проаналізувавши наведені відповідачем доводи на обґрунтування відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/450/23, зокрема, щодо відсутності частини технічної документації на будинок та необхідності підготовки, замовлення та виготовлення такої документації, враховуючи, що інтерес стягувача полягає у виконанні рішення суду в повному обсязі, в даному випадку передання всього переліку документів на будинок, що визначений у рішенні суду, а інтерес боржника полягає у виконанні рішення суду в добровільному порядку, що підтверджує і сам відповідач у поданій заяві, господарський суд дійшов правильного висновку про наявність у даному випадку обставин, які ускладнюють одночасне та повне виконання рішення суду у справі №916/450/23 і є підстави для надання Житлово-будівельному кооперативу «УЮТ-43» відстрочки виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/450/23 в частині зобов`язання Житлово-будівельного кооперативу «УЮТ-43» передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43» технічну та іншу документацію на багатоквартирний будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 43А, згідно з переліком, строком до 29.07.2024.

З огляду на те, що питання відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який, у свою чергу, навів належні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення суду у цій справі з моменту набрання рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 законної сили, а саме: з 29.01.2024 до 29.07.2024, і в даному випадку не вбачається, що суд першої інстанції використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням «справедливого балансу» між сторонами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви Житлово-будівельного кооперативу «УЮТ-43» та відстрочення виконання рішення у даній справі до 29.07.2024.

Доводи апелянта про те, що відповідач мав відновити відсутні документи з 2012 року, жодним чином не спростовують правильність вищевикладених висновків суду першої інстанції, а тому колегією суддів не приймаються до уваги.

Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти заяви про надання відстрочки не оскаржується, з огляду на що колегією суддів оскаржуване рішення в цій частині не переглядається.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про часткове задоволення заяви Житлово-будівельного кооперативу «УЮТ-43» (за вх.№2-587/24 від 11.04.2024) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/450/23, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду від 18.04.2024 про відстрочення виконання судового рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СВОБОДА-43» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/450/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.06.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран