Постанова

від 26.06.2024 по справі 910/19173/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№ 910/19173/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Родіонова О.В.,

від відповідача - Рущак В.І.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 (повний текст рішення складено 01.05.2024)

у справі № 910/19173/23 (суддя Гумега О.В.)

За позовом Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП"

про виселення з займаного нежитлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП" про виселення з займаного нежитлового приміщення.

Позов обґрунтовано наявністю підстав для усунення перешкод Акціонерному товариству «Укртелеком» у здійсненні права власності шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Хотел Груп» з нерухомого майна загальною площею 897,40 кв.м., а саме: приміщення 4-го поверху, окрім, приміщень №№21-24, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Голего Миколи на 4 поверсі 5-поверхового будинку № 8.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 року позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано усунути перешкоди Акціонерному товариству "УКРТЕЛЕКОМ" у здійсненні права власності шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП" з нерухомого майна загальною площею 897,40 кв.м., а саме: - приміщення 4-го поверху, окрім, приміщень №№21-24, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Голего Миколи на 4 поверсі 5-поверхового будинку № 8. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП" на користь Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зважаючи на те, що строк дії Договору оренди нерухомого майна № 113-КМФ/20 від 27.10.2020 року закінчився 15.09.2023 року та орендодавець висловив власні заперечення стосовно подальшого продовження орендних правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП", відповідач використовує спірне приміщення після закінчення строку дії договору оренди без належної правової підстави.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Зокрема скаржник вважає, що в матеріалах справи відсутні докази отримання (вручення) адресатом (Відповідачем) листів на які посилається Позивач та Позивач наводить їх, як підставу не продовження договору оренди. При цьому скаржник вважає, що таке неотримання відбулось саме з вини Позивача. Окрім того скаржник вважає, що у Іванця А.В. відсутні повноваження вчиняти дії від імені АТ "Укртелеком", які стосуються спірного Договору оренди без згоди уповноважених органів та осіб АТ "Укртелеком". Також скаржник вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, що Київській міській філії було передано на баланс спірне майно, а, відповідно, що Іванець А.В. міг вчиняти дії, які стосуються договору оренди у цій справі. Отже, на думку скаржника, Відповідач, продовжуючи користуватись орендованим приміщенням, мав законні сподівання, що Договір оренди продовжено на той самий строк і на тих самих умовах, а ж поки Позивач не звернувся з позовною заявою про виселення. Відтак, враховуючи такі обставини, належне повідомлення про переважне право Орендаря (хоч воно не впливає на процедуру автоматичного продовження) та відсутність заперечень протягом місяця після закінчення строку дії Договору, автоматичне продовження договору є обґрунтованим в силу статей 284 Господарського кодексу України та 764 Цивільного кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19173/23.

30.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/19173/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 року у справі №910/19173/23 та призначено розгляд справи на 26.06.2024 року.

04.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

10.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 26.06.2024 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про право власності від 20.07.2010 року серія САC №923052, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27044381 від 17.08.2010 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №166499538 від 14.05.2019 року Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" є власником нерухомого майна - будинок виробничий АТС-457, 458 (літера А), загальною площею 5639,8 кв.м, розташований у м. Києві по вулиці Голего Миколи (вулиця Лебедєва-Кумача), будинок 8. (а.с. 15, 16 т. 1).

27.10.2020 року між Публічним акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ", яке згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів № 20 від 22.04.2021 року перейменоване на Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" (орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП" (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна №113-КМФ/20 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно (далі - орендоване майно): нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Голего, на четвертому поверсі п`яти-поверхового будинку №8, загальною площею 897,4 м2 (приміщення 4-го поверху, окрім приміщень №№21-24) для використання під готель та ведення господарської діяльності. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у Додатку №1 до Договору. (а.с. 9-13 т. 1)

Відповідно до п. 2.1 Договору передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі.

За умовами п. 2.3 Договору передання орендованого майна у користування за даним Договором ні за яких умов не може призвести до виникнення у орендаря права власності (у тому числі спільної) на орендоване майно.

Відповідно до п. 2.4 Договору орендар зобов??язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору (у тому числі при достроковому припиненні Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору за користування орендованим майном орендар зобов`язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату, що складається з:

3.1.1. плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 16,72 гривень за 1 м2 за місяць (без урахування ПДВ), що з урахуванням ПДВ становить 18 005,43 грн за 897,40 м2 за місяць;

3.1.2. плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у Додатку №2 до Договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коєфіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений Договором).

Відповідно до пп. 5.3.16 п. 5.3 Договору орендар зобов`язаний у разі припинення дії чи дострокового розірвання цього Договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 15 вересня 2023 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов?язань. Не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору орендар зобов?язаний повідомити орендодавця про наміри щодо подальшої оренди орендованого майна.

Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення дії цього Договору (п. 11.5 Договору).

Згідно з п. 12.1 Договору сторони узгодили, що передбачені цим Договором права і обов`язки ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ" (перейменоване на АТ "УКРТЕЛЕКОМ"), у тому числі проведення розрахунків, виконуються Київською міською філією.

Відповідно до п. 12.2 Договору сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 Nє786.

Пунктом 13.5 Договору встановлено, що сторони зобов?язуються письмово повідомляти одна одну про всі зміни реквізитів, даних, зазначених у розділі 14 цього Договору, та/або даних, які необхідні для належного виконання сторонами своїх зобов?язань за цим Договором, протягом 5 (п?яти) робочих днів з дня настання таких змін. Зобов?язання, передбачене цим пунктом Договору, вважається належним чином виконаним в день отримання стороною відповідного повідомлення іншої сторони (про зміну даних) з доданням підтверджуючих документів. У разі невиконання/неналежного виконання стороною своїх зобов?язань, передбачених цим пунктом Договору, така сторона самостійно несе ризик настання для себе несприятливих наслідків, а інша сторона звільняється від відповідальності за невиконання/неналежне виконання своїх зобов?язань за цим Договором, якщо це сталося внаслідок невиконання/неналежного виконання іншою стороною умов цього пункту Договору.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування наступне майно нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Голего, на четвертому поверсі п`яти-поверхового будинку №8, загальною площею 897,4 м2 (приміщення 4-го поверху, окрім приміщень №№21-24), що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 21.01.2021 року. (а.с. 14 т. 1).

Листом №2146-вих-КV-82Е100-2023 від 09.05.2023 року позивач повідомив відповідача про те, що Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" не має наміру продовжувати термін дії Договору оренди нерухомого майна №113-КМФ/20 від 27.10.2020 року, який спливає 15.09.2023 року, і вимагав повернути орендоване майно за актом приймання - передачі не пізніше 15.09.2023 року. Крім того, повідомлено про наявність дебіторської заборгованості за Договором станом на 01.05.2023 року у сумі 254 464,25 грн. Наведений лист позивача було вручено нарочно під підпис кінцевому бенефіціарному власнику відповідача Азарову О.І. та надіслано на адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується копіями фіскального чеку від 17.05.2023 року, списку згрупованого поштового відправлення. (а.с.17-19 т. 1).

Листом №150723/2 від 15.07.2023 року відповідач запропонував позивачу відповідно до п. 11.1 Договору укласти договір оренди даного приміщення на новий строк, який був отриманий позивачем за вх. №3791-2023 від 18.07.2023 року. (а.с. 20 т. 1).

Листом №2164-вих-КV-82Е100-2023 від 20.07.2023 року позивач надав відповідь на вищенаведений лист відповідача, зауваживши, що, як вже було зазначено у листі від 09.05.2023 року № 2146-ВИХ-KV-82E100-2023, Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" не має наміру продовжувати орендні відносини з ТОВ "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП", тому вимагало повернути орендоване майно за актом приймання - передачі майна (повернення) не пізніше останнього дня строку дії Договору. Також було зазначено, що з огляду на те, що Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" буде використовувати орендовані приміщення для власних потреб і ведення господарської діяльності, укладання договору оренди на новий строк з використанням переважного права орендаря не є можливим. Також було звернуто увагу, що станом на 20.07.2023 року за Договором обліковується дебіторська заборгованість у розмірі 406 999,42 грн., яка не сплачена. Враховуючи викладене, позивач повторно повідомив відповідача про відсутність намірів продовження договірних відносин з ТОВ "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП" щодо оренди приміщень та вимагав повернути орендоване майно за актом приймання - передачі майна (повернення) не пізніше дати закінчення строку дії Договору. Направлення листа №2164-вих-КV-82Е100-2023 від 19.07.2023 року на адресу місцезнаходження відповідача підтверджується копіями фіскального чеку накладної та опису вкладення у цінний лист від 21.07.2023 року. (а.с. 21-22 т. 1).

Листами №2169-вих-КV-82Е100-2023 від 27.09.2023 року, №2183-вих-КV-82Е100-2023 від 17.10.2023 року позивач повідомляв відповідача про відсутність прав користування нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Голего, 8, загальною площею 897,40 м2, та про необхідність термінового повернення орендованого майна за актом приймання-передачі майна (повернення), а також про нарахування неустойки за прострочення повернення орендарем майна після закінчення строку дії Договору. Направлення листів №2169-вих-КV-82Е100-2023 від 27.09.2023 року, №2183-вих-КV-82Е100-2023 від 17.10.2023 року на адресу місцезнаходження відповідача підтверджується копіями фіскальних чеків, накладних, описів вкладення у цінний лист від 28.09.2023 року та від 19.10.2023 року. (а.с. 23-25 т. 1).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що строк дії Договору закінчився 15.09.2023 року, проте відповідач не звільнив орендоване приміщення та не передав його за актом приймання - передачі позивачу, відповідач без належних правових підстав використовує належне позивачу на праві власності майно, що є перешкодою для позивача здійснювати володіння та користування таким майном на власний розсуд.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Внаслідок укладення Договору оренди нерухомого майна №113-КМФ/20 від 27.10.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна №113-КМФ/20 від 27.10.2020 року орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування наступне майно нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Голего, на четвертому поверсі п`яти-поверхового будинку №8, загальною площею 897,4 м2 (приміщення 4-го поверху, окрім приміщень №№21-24), що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 21.01.2021 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с. 14).

Пунктом 11.1 Договору зазначено, що цей Договір набирає чинності після його підписання Сторонами і діє до 15.09.2023 року включно та до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору Орендар зобов`язаний повідомити Орендодавця про наміри щодо подальшої оренди Орендованого майна.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини четвертої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Місцевий господарський суд встановив, що листом №2146-вих-КV-82Е100-2023 від 09.05.2023 року позивач повідомив відповідача про те, що Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" не має наміру продовжувати термін дії Договору оренди нерухомого майна №113-КМФ/20 від 27.10.2020 року, який спливає 15.09.2023 року, і вимагав повернути орендоване майно за актом приймання - передачі не пізніше 15.09.2023 року. (а.с. 17).

Вказаний лист було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 17.05.2023 року, списку згрупованого поштового відправлення. (а.с. 18-19).

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ.ХОТЕЛ ГРУП» є 04107, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАГІРНА, будинок 25-27.

Отже, колегією суддів встановлено, що вказаний лист був надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ.ХОТЕЛ ГРУП», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, проте він був повернутий на адресу відправника.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина друга статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Обов`язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб`єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб`єктів; відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу підприємця, як місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. Звідси, зокрема, випливає обов`язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано встановив, що Акціонерне товариство «УКРТЕЛЕКОМ» відповідно до п.11.1 Договору оренди нерухомого майна №113-КМФ/20 від 27.10.2020 року належним чином виконало свій обов`язок щодо повідомлення Орендаря не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору про наміри щодо подальшої оренди орендованого майна, а негативні наслідки неотримання вказаного листа покладаються на орендаря.

За таких підстав, колегія суддів зазначає, що строк дії Договору оренди нерухомого майна №113-КМФ/20 від 27.10.2020 року закінчився 15.09.2023 року, а тому договір припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавця про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму. У разі, якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення переважного права (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 року у справі № 3-122гс17).

Листом №150723/2 від 15.07.2023 року відповідач запропонував позивачу укласти договір оренди спірного приміщення на новий строк, який був отриманий позивачем за вх. №3608-2023 від 05.07.2023 року. (а.с. 20).

У відповідь на даний лист, позивач листом №2164-вих-КV-82Е100-2023 від 20.07.2023 року повідомив відповідача, що укладення договору на новий строк є неможливим та повторно повідомлено про відсутність наміру на продовження договірних відносин щодо оренди приміщення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку, накладної, опису вкладення у цінний лист від 21.07.2023 року. (а.с. 21).

Пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз`яснено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 910/15387/17).

Наявними у матеріалах справи листами підтверджується, що про своє небажання продовжувати орендні правовідносини з Відповідачем Позивач, як орендодавець, повідомив його ще до дати закінчення строку дії Договору оренди.

Отже, зважаючи на те, що строк дії Договору оренди нерухомого майна №113-КМФ/20 від 27.10.2020 року закінчився 15.09.2023 року і в строк, погоджений сторонами, орендодавець своєчасно висловив власні заперечення стосовно подальшого продовження орендних правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙ.ХОТЕЛ ГРУП», суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач використовує вказане приміщення після закінчення строку дії договору оренди без належної правової підстави.

Щодо доводів скаржника стосовно відсутності повноважень у Іванця А.В. вчиняти дії від імені АТ "Укртелеком", які стосуються спірного Договору оренди без згоди уповноважених органів та осіб АТ "Укртелеком" колегія суддів зазначає наступне.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції на підтвердження повноважень директора Київської міської філії АТ "УКРТЕЛЕКОМ" Іванця А.В. на підписання листів про відмову у поновленні Договору, позивачем надано довіреність № 7974 від 20.12.2022 року, яка видана АТ "УКРТЕЛЕКОМ" директору Київської міської філії АТ "УКРТЕЛЕКОМ" Іванцю А.В. на вчинення від імені Товариства дій з питань діяльності, зокрема Київської міської філії АТ "УКРТЕЛЕКОМ", зокрема згідно пункту 11: "Укладати договори про надання в оренду нерухомого майна Товариства комерційного призначення за умови, що орендар визначетиметься на конкурентній основі за допомогою електронної системи Prozorro.Продажі або умови оренди погоджено директором дирекції корпоративних відносин (без права надання погоджень на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна орендарем)", "Одноособово", "Без обмежень по сумі. Строк дії кожного договору має бути меншим 3 років" (при цьому у наведеній довіреності зазначено: "Поняття "правочин" або "договір" включає в себе також будь-які документи, які змінюють, припиняють правочин або договір, а також будь-які документи, які підписуються на виконання вчиненого правочину чи укладеного договору"). (зворот а.с. 103-104).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договір оренди нерухомого майна №113-КМФ/20 від 27.10.2020 року укладено та підписано директором Київської міської філії АТ Іванцем А.В. в рамках іншої довіреності № 5365 від 19.02.2020 року.

Також в матеріалах справи наявний Статут АТ «Укртелеком». (а.с. 32-36).

Згідно пунктів 2.4. та 2.5. Статуту АТ «Укртелеком», останній має право у встановленому законодавством України порядку створювати дочірні підприємства, що діють на підставі Статутів, а також філії та представництва, керівники яких діють на підставі відповідних положень та довіреностей.

Крім того в матеріалах справи наявне Положення про Київську міську філію АТ «Укртелеком» (далі - Положення про філію), затвердженого 28.04.2021 рішенням Наглядової ради АТ «Укртелеком» №915. (а.с. 143-147).

Пунктом 2.2. Положення про філію, передбачено, що Київська міська філія здійснює діяльність від імені Товариства. Усі права та обов`язки, що виникають внаслідок діяльності філії, отримує та несе Товариство.

Відповідно до п. 4.1. Положення про філію Управління поточною діяльністю філії та її керівництво здійснює директор філії.

Згідно з п. 4.5. Положення про філію компетенція та повноваження директора філії визначаються Статутом Товариства, Положенням про філію, виданою йому довіреністю, внутрішніми документами Товариства, трудовим договором (контрактом) за законодавством України.

Отже, колегія суддів зазначає, що керуючись наданими Статутом повноваженнями, генеральний директор Акціонерного товариства «Укртелеком» Курмаз Юрій Павлович спільно з Фінансовим директором Коцюмбасом Любомиром Йосиповичем видали довіреність № 7974 від 20 грудня 2022 року, якою уповноважили директора Київської міської філії АТ «Укртелеком» Іванця Андрія Васильовича вчиняти від імені Товариства, визначені цією довіреністю дії з питань діяльності філій Товариства Центрального макрорегіону, а саме: Вінницької, Житомирської, Черкаської філій та Київської міської філії АТ «Укртелеком».

Умови Правил делегування повноважень у АТ «Укртелеком» від 20.04.2015 року № 297-н, повністю кореспондуються з умовами Статуту Товариства, Положення про Київську міську філію та довіреності № 7974 від 20 грудня 2022 року, які наявні в матеріалах справи. (а.с. 138-140).

Окрім цього, місцевий господарський суд вірно звернув увагу, що звернувшись з позовом у даній справі з вимогою до відповідача про усунення перешкод Акціонерному товариству "УКРТЕЛЕКОМ" у здійсненні права власності шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП" зі спірного нерухомого майна, позивач (АТ "УКРТЕЛЕКОМ") фактично вчинив дії, що свідчать про схвалення ним дій директора філії, направлених на відмову від продовження терміну дії Договору та повернення орендованого майна.

Щодо доводів скаржника стосовно того, що орендоване ним майно за адресою м. Київ, вул. Голего Миколи на 4 поверсі 5-поверхового будинку № 8, загальною площею 897,40 м2 не перебуває на балансі Київської міської філії АТ «Укртелеком», колегія суддів зазначає, що відповідач орендує спірне майно з 2020 року, Акт приймання-передачі даного майна підписаний саме директором Київської міської філії АТ «Укртелеком».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що всі листи Відповідача адресовані на ім`я директора Київської міської філії АТ «Укртелеком» Іванця А.В. та надіслані на поштову адресу Київської міської філії АТ «Укртелеком», що спростовує твердження скаржника, що орендоване ним майно в рамках спірного договору оренди не знаходиться на балансі Київської міської філії АТ «Укртелеком».

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути Орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від Орендованого майна. в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору (у тому числі при достроковому припиненні Договору). (п.2.4 Договору)

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, у разі припинення цього Договору, у Відповідача виникає обов`язок повернути Позивачу не пізніше останнього дня строку дії Договору майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об`єктом оренди.

Однак, колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи не було додано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем за актом прийому - передачі спірного нерухомого майна.

Отже, місцевий господарський суд вірно встановив, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення об`єкту оренди, переданого на підставі Договору оренди нерухомого майна №113-КМФ/20 від 27.10.2020 року, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

За змістом статей 317 і 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтею 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 391 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373//16-ц (пункт 67) звернула увагу на те, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.

Зайняття приміщення фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник приміщення вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, тобто негаторний позов.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ.ХОТЕЛ ГРУП» про усунення перешкод Акціонерному товариству «Укртелеком» у здійсненні права власності шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Хотел Груп» з нерухомого майна загальною площею 897,40 кв.м., а саме: - приміщення 4-го поверху, окрім, приміщень №№21-24, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Голего Миколи на 4 поверсі 5-поверхового будинку № 8 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ.ХОТЕЛ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 року у справі №910/19173/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 року у справі № 910/19173/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19173/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.06.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир