Постанова

від 27.06.2024 по справі 906/465/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/465/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. та Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" - Євсюков Ф.Б. - адвокат (ордер від 21.07.2023 серія АР № 1133321),

відповідача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" - Єремов М.С. - адвокат (ордер від 19.08.2022 серія ВК № 1038143);

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" (далі - Агрофірма)

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції

за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" (далі - Товариство)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та

додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024

у справі № 906/465/21

за позовом Агрофірми

до Товариства

про стягнення 2 232 866, 92 грн. майнової шкоди та

за зустрічним позовом Товариства

до Агрофірми

про стягнення 308 103, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 13.06.2024:

- касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 906/465/21 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрито;

- касаційну скаргу Товариства на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 906/465/21 з підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишено без задоволення;

- постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 залишено без змін;

- касаційну скаргу Товариства на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 залишено без задоволення, а додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 без змін.

У відзиві на касаційні скарги Агрофірмою зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який Агрофірма понесла та очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції становить 100 000 грн.

Агрофірмою 14.06.2024 подано через "Електронний суд" до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути з Товариства на користь Агрофірми витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн.

Товариством подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В якому Товариство зазначає, що перелік таких послуг як усне та письмове консультування, підготовка правової позиції у справі, узгодження позиції з Клієнтом, опрацювання касаційної скарги та доповнень до неї не можуть вважатися окремим видом витрат, які стосуються розгляду справи в суді касаційної інстанції, а також вказаний вид правової допомоги входить до поняття складення та подання відзиву на касаційну скаргу. Товариство вважає, що розмір, який заявлений позивачем до відшкодування має бути зменшений, як мінімум, у 6 разів, оскільки саме стільки видів правничої допомоги зазначено у акті приймання-передачі наданих послуг. Крім того, на думку, Товариства строк виконання грошового зобов`язання у клієнта не настав.

Норми ГПК України передбачають таке:

стаття 15:

- суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо;

стаття 16:

- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;

стаття 123:

- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;

стаття 126:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

частини п`ята та восьма статті 129:

- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись;

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду;

частини перша статті 221:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог;

частина третя статті 244:

- суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Такі висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Розглянувши доводи сторін та надані докази на підтвердження понесення Агрофірмою судових витрат у касаційній інстанції, Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Агрофірми про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Агрофірмою дотримано вимоги щодо надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат і строків звернення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 ГПК України.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції Агрофірмою подано такі документи:

- копія договору про надання правової допомоги від 24.06.2021 № 24/06/21, укладеного адвокатом Євсюком Ф.Б. та Агрофірмою (клієнт; далі - Договір), предметом якого є здійснення адвокатом захисту клієнта, зокрема, у господарських судах;

- копія додаткової угоди від 29.06.2021 до Договору, якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правової допомоги щодо, зокрема, розгляду справи № 906/465/21. Підпунктом 2.2 пункту 2 даної додаткової угоди визначено, що винагорода (гонорар) оплачується на підставі виставлених адвокатом рахунків та становить 100 000 грн. за розгляд даної справи в суді касаційної інстанції;

- детальний опис та розрахунок наданих послуг адвокатом Євсюковим Ф.Б. щодо надання правничої (правової) допомоги клієнту - Агрофірмі за Договором від 13.06.2024, у якому визначені найменування правової послуги та витрачений адвокатом час, а саме:

усне та письмове консультування, підготовка правової позиції у справі, узгодження позиції з клієнтом - 0,5 год;

опрацювання поданої Товариством касаційної скарги від 29.03.2024 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 із вивченням змісту постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник - 7 год.;

опрацювання поданого Товариством доповнення до касаційної скарги від 10.04.2024 - 1 год.;

опрацювання поданої Товариством касаційної скарги від 22.04.2024 на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 - 0,5 год;

складання та подання до Касаційного господарського суду відзиву на касаційну скаргу Товариства - 5 год.;

представництво інтересів клієнта при розгляді справи в суді касаційної інстанції, шляхом безпосередньої участі у судових засіданнях у Верховному Суді (23.05.2024 та 13.06.2024) - 2 год. Всього адвокатом витрачено 16 год.;

- копія акта приймання- передачі наданих послуг від 13.06.2024 за Договором та додаткової угоди від 29.06.2021, відповідно до якого, адвокат надав, а Агрофірма отримала наступні правові (правничі) послуги у справі № 906/465/21:

усне та письмове консультування, підготовка правової позиції у справі, узгодження позиції з клієнтом;

опрацювання поданої Товариством касаційної скарги від 29.03.2024 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024;

опрацювання поданого Товариством доповнення до касаційної скарги від 10.04.2024;

опрацювання поданої Товариством касаційної скарги від 22.04.2024 на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024;

складання та подання до Касаційного господарського суду відзиву на касаційну скаргу Товариства;

представництво інтересів клієнта при розгляді справи в суді касаційної інстанції, шляхом безпосередньої участі у судових засіданнях у Верховному (23.05.2024 та 13.06.2024). Сума винагороди (гонорару) адвоката за надані ним та отримані клієнтом послуги складає 100 000 грн.

У акті зазначено, що клієнт отримав у повному обсязі послуги, зазначені в цьому акті, претензій та зауважень до адвоката не має;

- копії платіжних інструкцій від 31.05.2024 № 252 на суму 20 000 грн. та від 01.05.2024 № 75 на суму 20 000 грн., що свідчать про часткову оплату Агрофірмою отриманих від адвоката послуг.

Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Суд також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта -шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Суд зазначає, що подані Агрофірмою докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України.

Суд, у контексті оцінки доказів, поданих Агрофірмою на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Суд також враховує, що правова позиція Агрофірми була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Євсюков Ф.Б. в тому числі надавав правову допомогу Агрофірмі у судах першої та апеляційної інстанції, тому, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

Верховний Суд зазначає, що такі послуги як підготовка правової позиції у справі та опрацювання поданих Товариством касаційних скарг, доповнення до касаційної скарги по суті є однією послугою та є складовими такої дії як складання відзиву.

З протоколу судового засідання від 13.06.2024 вбачається, що Євсюков Ф.Б. приймав участь у судовому засіданні під час розгляду справи №906/465/21 у Верховному Суді разом з іншим адвокатом Боровською Н.В. Вказане свідчить, що види правової допомоги, надання яких за договором передбачено адвокатом Євсюковим Ф.Б. (зокрема, судове представництво), надавалися не тільки ним.

Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати Агрофірми були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи наведене, а також заперечення Товариства, Суд доходить висновку, що очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи у касаційному провадженні (підготовка відзиву, участь у судовому засіданні) вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представником Агрофірми не має.

Отже, ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви Агрофірми про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 2, 80, 123, частиною четвертою статті 126, статтею 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Товариства на користь Агрофірми 70 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції. В іншій частині заяви Суд не покладає такі витрати на Товариство.

Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" 70 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 906/465/21.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос