Ухвала

від 18.06.2024 по справі 369/10227/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 369/10227/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Дончак Л. С. (особисто),

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2023 (суддя Шевчук Н. Г.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 (головуючий - Михальська Ю. Б., судді Коробенко Г. П., Тищенко А. І.) у справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області

про визнання протиправною бездіяльності Вишневої міської ради щодо ненадання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та скасування рішення, щодо відмови у погодженні проєкту землеустрою та зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення про затвердження проєкту землеустрою про відведення в оренду земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , підприємець, позивач) звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом (у редакції заяви від 19.06.2023) до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі - Вишнева міськрада, Міськрада, відповідач) про:

1) визнання протиправною бездіяльності Вишневої міськради щодо невирішення заяви ФОП ОСОБА_1 від 11.12.2017 про надання їй дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,0100 га, кадастровий номер 3222410600:01:009:5124, під розміщення та обслуговування приміщення магазину на АДРЕСА_1 ;

2) визнання незаконним та скасування рішення Вишневої міськради від 08.04.2021 № 1-01/V8-41 "Про відмову у затвердженні громадянці України ОСОБА_1 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди терміном на 10 років для обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1 ", яким було відмовлено підприємцю в затверджені проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки під розміщення та обслуговування приміщення магазину на АДРЕСА_1 ;

3) зобов`язання Міськради повторно розглянути та задовольнити заяву ФОП ОСОБА_1 від 15.07.2020 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення в оренду позивачу земельної ділянки, кадастровий номер 3222410600:01:009:5124, під розміщення та обслуговування приміщення магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з посиланням на положення статей 12, 116, 118, 123, 124, 152, 1861 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 22, 50 Закону України "Про землеустрій".

Позовна заява обґрунтовується протиправною бездіяльністю Вишневої міськради щодо відсутності розгляду питання про надання позивачу дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки (неприйняття відповідно до норм ЗК України розпорядчого документа у формі рішення про надання дозволу або мотивованої відмови в його наданні), а також безпідставністю прийняття відповідачем рішення про відмову у затвердженні громадянці України ОСОБА_1 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, оскільки відповідач в оспорюваному рішенні не вказав жодних аргументів щодо невідповідності розробленого проєкту землеустрою вимогам земельного законодавства чи порушення підприємцем процедури відведення земельної ділянки, яка установлена для власників нежитлових приміщень.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.07.2022 (суддя Дубас Т. В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.09.2022 (головуючий - Крижанівська Г. В., судді Гуль В. В., Шебуєва В. А.), провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міськради про визнання протиправною бездіяльності, визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки спір належить до компетенції адміністративного суду.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.02.2023 (головуючий - Червинська М. Є., судді Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В., Коротун В. М., Тітов М. Ю.) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.07.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 27.09.2022 змінено, викладено їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Доповнено резолютивну частину ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.07.2022 таким абзацом: "Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, вона може звернутися до суду першої інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією".

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 11.03.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Вишневої міськради щодо невирішення заяви ФОП ОСОБА_1 від 11.12.2017 про надання їй дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,0100 га, кадастровий номер 3222410600:01:009:5124, під розміщення та обслуговування приміщення магазину на АДРЕСА_1 . Визнання протиправним і скасовано рішення Вишневої міськради від 08.04.2021 № 1-01/V8-41 "Про відмову у затвердженні громадянці України ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди терміном на 10 років для обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1 " (далі - рішення від 08.04.2021 № 1-01/V8-41, оспорюване рішення). Зобов`язано Міськраду повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 від 15.07.2020 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, кадастровий номер 3222410600:01:009:5124, під розміщення та обслуговування приміщення магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині вимог у позові відмовлено.

Рішення та постанова мотивовані частковою обґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що: 1) з урахуванням положень частини 3 статті 123 ЗК України неправомірною є бездіяльність Вишневої міськради щодо невирішення заяви ФОП ОСОБА_1 від 11.12.2017 про надання їй дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,0100 га, кадастровий номер 3222410600:01:009:5124, під розміщення та обслуговування приміщення магазину на АДРЕСА_1 , оскільки ані в установлений законом місячний строк з дня реєстрації клопотання ФОП ОСОБА_1 , ані після спливу вказаного строку Міськрада взагалі не приймала відповідного рішення - про надання дозволу або про мотивовану відмову в його наданні; 2) відповідно до частини 3 статті 123 ЗК України підприємець правомірно замовила розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомила Вишневу міськраду; 3) викладені в рішенні від 08.04.2021 № 1-01/V8-41 підстави відмови Міськради в затвердженні проєкту землеустрою не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній документам, зокрема, до проєкту долучено погодження відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 06.08.2018 № 17-06/57 у відповідь на клопотання фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) (інженер-землевпорядник) від 20.07.2018, що також підтверджується листом-відповіддю відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 24.09.2018 № 17-05/168 на адвокатський запит адвоката Пилипенко Р. Б.

При цьому, відхиляючи доводи відповідача про невідповідність цільового призначення земельної ділянки "для обслуговування магазину" Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, апеляційний суд зазначив, що цільове призначення спірної земельної ділянки - "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі", що відповідає коду Класифікації видів цільового призначення земель 03.07. "для обслуговування магазину" - це вид використання земельної ділянки, а не її цільове призначення, про що вказано в розробленому проєкті.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Міськради задовольнити заяву ФОП ОСОБА_1 від 15.07.2020 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що суд не є органом, уповноваженим ухвалювати рішення про затвердження чи про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або визначати, яке саме рішення зобов`язаний прийняти відповідний уповноважений орган, яким у цьому випадку є Вишнева міськрада.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Міськрада звернулася з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

На обґрунтовування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій викладеного в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 300/177/20, від 09.12.2020 у справі № 300/178/20, від 25.09.2018 у справі № 343/244/16-а висновку щодо застосування норм частини 1 статті 123 ЗК України та частини 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме про те, що "…проєкти рішень готуються лише з варіантом позитивного вирішення питання. В той же час рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість депутатів від загального складу Ради та викладається у формі окремого документа. Натомість проект рішення, який не отримав необхідної кількості голосів на свою підтримку, вважається відхиленим та не викладається у формі окремого документа про відмову в задоволенні відповідної вимоги, заяви чи клопотання, а такий результат фіксується у протоколі пленарного засідання Ради. Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 343/244/16-а, в якій суд вказав, що рішення міськрадою було "не прийнято" у зв`язку із ненабранням відповідної кількості голосів. Суд звертає увагу на те, що подібна процедура прийняття рішень передбачена й іншими представницькими колегіальними органами, зокрема Верховною Радою України".

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вишневої міськради на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 369/10227/21 та призначено її до розгляду на 18.06.2024.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини:

- з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 12.10.2016 внесено запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1056381432200, громадська будівля загальною площею 65,3 м2 - магазин за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації є рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.09.2016 у справі № 695/2473/16-ц (з відкриттям розділу);

- 11.12.2017 ОСОБА_1 звернулася до Вишневої міськради з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на десять років орієнтовною площею 0,0095 га (95 м2) для обслуговування магазину за зазначеною адресою (вх. № 3/01-4080);

- за період з грудня 2017 року по січень 2021 року питання про надання дозволу ФОП ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди строком на 10 років орієнтовною площею 0,0095 га для обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1 неодноразово (21.12.2017, 29.03.2018, 31.05.2018, 05.07.2018, 23.08.2018, 25.10.2018, 20.12.2018, 07.02.2019, 04.04.2019, 30.05.2019, 11.07.2019, 29.08.2019, 03.10.2019, 28.11.2019, 24.12.2019, 13.02.2020, 16.04.2020, 11.06.2020, 13.08.2020, 29.09.2020, 12.11.2020, 24.12.2020, 28.01.2021) вносилося до порядку денного сесій Вишневої міськради, однак за відсутності необхідної кількості голосів депутатів Міськради рішення не було прийняте. Про те, що рішення не були прийняті та це питання буде внесено до порядку денного наступної сесії Вишневої міськради, відповідач повідомляв позивача листами;

- у зв`язку з ненаданням Вишневою міськрадою протягом місячного терміну дозволу на розробку проєкту землеустрою або мотивованої відмови в наданні такого дозволу, ФОП ОСОБА_1 листом від 09.02.2018 (вх. № 3/01-431) повідомила Міськраду про те, що відповідно до статті 123 ЗК України підприємець замовила проєкт землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, про що 19.01.2018 було укладено договір з інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 ;

- інженер-землевпорядник ФОП ОСОБА_2 на виконання укладеного з ФОП ОСОБА_1 договору розробив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га в користування на правах оренди терміном на 10 років;

- 15.07.2020 ФОП ОСОБА_1 звернулася до Вишневої міськради із заявою про затвердження цього проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди (вх. № 3/01-2218);

- рішенням від 08.04.2021 № 1-01/V8-41 Міськрада відмовила громадянці ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди терміном на 10 років площею 0,0100 га, кадастровий номер 3222410600:01:009:5124, для обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1 ;

- оспорюване рішення мотивоване тим, що: 1) Вишнева міськрада не приймала рішення про надання дозволу на розробку такого проєкту землеустрою, 2) на порушення частини 2 статті 1861 ЗК України проєкт землеустрою не погоджений з районним відділом у сфері містобудування та архітектури, 3) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання не підписано суміжними землекористувачами, 4) цільове призначення земельної ділянки "для обслуговування магазину" не відповідає Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.

Згідно з частинами 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження в справі № 369/10227/21 з огляду на таке.

Згідно з абзацами 1, 3 частини 3 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній на час звернення ФОП ОСОБА_1 із заявою від 11.12.2017 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 15, 16 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній станом на час прийняття Міськрадою оспорюваного рішення від 08.04.2021 № 1-01/V8-41) підставою відмови у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проєкту землеустрою або технічної документації із землеустрою. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, порядок, встановлений статтею 123 ЗК України щодо відведення земельної ділянки у користування, зобов`язує уповноважений орган у разі відмови у наданні зацікавленій особі дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування викласти таку відмову окремим рішенням, навівши мотиви його прийняття, наведені в частині 3 цієї статті. При цьому повноваження органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування не є дискреційними.

Повноваження щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 3 статті 123 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Частиною 3 статті 123 ЗК України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Схожі за змістом висновки щодо застосування положень частин 3, 15, 16 статті 123 ЗК України, яким (правовим висновкам) оскаржувані рішення та постанова повністю відповідають, викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 140/1992/18 (предмет позову - визнання протиправними дій щодо повторної відмови у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки та зобов`язання надати дозвіл), від 30.06.2021 у справі № 806/2539/17 (предмет позову - визнання протиправним ненадання відповідачем дозволу на виготовлення проєкту землеустрою та зобов`язання надати дозвіл) та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 927/1067/20 (предмет позову - визнання недійсним рішення Чернігівської міської ради про відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання надати відповідача дозвіл), від 20.09.2022 у справі № 904/7450/21 (предмет позову - визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради стосовно нерозгляду технічної документації із землеустрою та зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні (сесії) розглянути технічну документацію), тобто зі спорів, що виникли з подібних правовідносин.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій викладеного в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 300/177/20, від 09.12.2020 у справі № 300/178/20, від 25.09.2018 у справі № 343/244/16-а висновку про те, що "…проєкти рішень готуються лише з варіантом позитивного вирішення питання. В той же час рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість депутатів від загального складу Ради та викладається у формі окремого документа. Натомість проєкт рішення, який не отримав необхідної кількості голосів на свою підтримку, вважається відхиленим та не викладається у формі окремого документа про відмову в задоволенні відповідної вимоги, заяви чи клопотання, а такий результат фіксується у протоколі пленарного засідання Ради. Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 343/244/16-а, в якій суд вказав, що рішення міськрадою було "не прийнято" у зв`язку із ненабранням відповідної кількості голосів. Суд звертає увагу на те, що подібна процедура прийняття рішень передбачена й іншими представницькими колегіальними органами, зокрема Верховною Радою України", оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та зазначеній справі не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаної правової позиції як релевантної для вирішення цього господарського спору.

Крім того, зміст постанов Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 300/177/20, від 09.12.2020 у справі № 300/178/20 переконливо свідчить, що в них викладено виключно висновки щодо застосування норм частин 1, 6 статті 791, частини 1 статті 123 ЗК України, статті 56 Закону України "Про землеустрій" та положень регламенту Долинської міської ради Івано-Франківської області, якими регулюються відносини поділу вже сформованої земельної ділянки, тоді як у цій справі спір виник із правовідносин відведення нової земельної ділянки в користування шляхом розроблення та подальшого затвердження проєкту землеустрою, які регулюються нормами частин 2- 6, 12, 15, 16 статті 123 ЗК України, що вказує на їх зовсім різне правове регулювання.

На відміну від цієї справи, в основу судових рішень в якій покладено висновок про тривалу протиправну бездіяльність Міськради у виді неприйняття нею впродовж більше 3 років рішення про мотивовану відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи зазначені вище постанови, виходячи з тих встановлених судами обставин, що земельна ділянка, яка належить територіальній громаді Долинської міської ради Івано-Франківської області, вже передана у користування позивачу, який звернувся до відповідача не щодо відведення земельної ділянки у користування у порядку статті 123 ЗК України, а щодо її поділу в порядку статті 791 цього Кодексу та статті 56 Закону України "Про землеустрій", в підсумку дійшов висновку про те, що законодавством України не передбачено обов`язку уповноваженого органу у разі ненадання згоди власника земельної ділянки на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем, яке врегульовується статтею 791 ЗК України та статтею 56 Закону України "Про землеустрій", викладати її окремим документом про відмову у наданні згоди власника земельної ділянки на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем та наводити відповідні мотиви такого рішення. Крім того, повноваження відповідача щодо надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки є дискреційним.

У свою чергу, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 343/244/16-а взагалі не міститься висновку щодо застосування норм частин 2- 6, 12, 15, 16 статті 123 ЗК України, якими регулюються спірні правовідносини в справі, що розглядається.

Натомість зміст касаційної скарги також свідчить про те, що аргументи відповідача про неврахування висновку, викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 343/244/16-а, зводяться виключно до вибіркового цитування зазначеної постанови виключно в контексті оцінки доказів у справі № 343/244/16-а, зокрема, в контексті констатації встановлених судами обставин "неприйняття" міськрадою рішення у зв`язку із ненабранням відповідної кількості голосів, але аж ніяк не до належного обґрунтування того, який же саме правовий висновок Верховного Суду та щодо застосування якої конкретної норми (норм) матеріального або процесуального права не було враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору.

Отже, у цій справі та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене вище переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання в справі № 369/10227/21 та в справах №№ 300/177/20, 300/178/20, 343/244/16-а.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та в справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження відповідачем не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Вишневої міськради на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 369/10227/21 згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 369/10227/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай