Постанова

від 26.06.2024 по справі 320/18372/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/18372/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.02.2023 № 2938/10-36-24-06/3306906435, № 2939/10-36-24-06/3306906435, № 2940/10-36-24- 06/3306906435, № 2937/10-36-24-06/3306906435, № 2943/10-36-24-06/3306906435, № 2944/10-36-24-06/3306906435 та № 2945/10-36-24-06/3306906435 (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 03 квітня 2024 року позов задовольнив у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у зв`язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису № 2003480030002003305 від 05.05.2022 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у період з 29.11.2022 по 05.12.2022 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 .

Результати перевірки оформлені Актом від 12.12.2022 № 14940/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано наступні порушення:

- пп. 43.3 ст.44 ПК України, а саме: відсутність книги обліку доходів, не незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення, сплати податків та зборів за період 22.08.2029 по 05.05.2022;

- п.п.16.1.2. п. 16.1. ст. 16, п. 44.1 ст.44, п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст.177 ПК України за період з 01.04.2021 по 31.12.2021, а саме: встановлення заниження податку на доходи фізичних осіб всього на суму 805 527,51 грн.;

- пп.1.2 п. 16 прим.1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, в результаті чого занижено суму військового збору за 2021 рік від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 67 127,29 грн.;

- п.п 16.1.3. п.16.1 ст.16, п.49.1, пп.49.2 статті 49, пп.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 ПК України, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість за період з 1108.2019 по 30.09.2021 не подані у встановлений термін до контролюючого органу;

- п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 ПК України в частині не реєстрації платником податку на додану вартість та не відображання операцій, що оподатковуються за основною ставкою, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в загальній сумі 61 065,72 грн. за період з 11.08.2021 по 30.09.2021;

- п. 163.1.1 п.163.1. ст.163, п. 164.1, пп.164.2.1. п.164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст.176, п. 177.7 ст.177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 8 016,84 грн.;

- пп. 168.1.1. п.168.1. ст.168, пп.1,2 п.16 прим.1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, в результаті чого встановлено заниження військового збору на суму 668,10 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.02.2023 № 2938/10-36-24-06/3306906435, № 2939/10-36-24-06/3306906435, № 2940/10-36-24-06/3306906435,№2937/10-36-24-06/3306906435,№2943/10-36-24-6/3306906435, № 2944/10-36-24-06/3306906435 та № 2945/10-36-24-06/3306906435.

Не погоджуючись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо порушення п.п.16.1.2. п. 16.1. ст. 16, п. 44.1 ст.44, п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст.177 ПК України за період з 01.04.2021 по 31.12.2021, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб всього на суму 805 527,51 грн., слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 22.08.2019 по 31.08.2019 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, а з 01.09.2019 по 10.05.2022 - на спрощеній системі оподаткування (2 група).

В Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що оскільки ТОВ ТАЛІОН ПЛЮС» та Благодійний Єврейський фонд «ХАСДЕ ЕСТЕР» перебувають на загальній системі оподаткування, позивач не мав права надавати послуги таким платникам податків, а надавши їх повинен був з 01.04.2020 перейти на загальну систему оподаткування.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками контролюючого органу.

Судом встановлено, що позивач згідно видаткових накладних №1 від 25.02.2020 на суму 1000 грн. та №2 від 12.03.2020 на суму 1000 грн. здійснив продаж готових страв ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39700642).

Також позивач виписав рахунки на оплату №1 від 20.02.2020 та №2 від 10.03.2020 на суму 1000,00 грн.

Зі змісту чеків-предзамовлень №002693 від 25.02.2020 та №066385 від 12.03.2020 (ресторан "Мафія". Чернігів) вбачається, що офіціантом видано готові страви ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»: піца карбонара, піца гурмео, піца баварська, хачапурі.

Оплата замовлених страв відбувалась шляхом безготівкової оплати на рахунок позивача.

У банківських виписках в графі «призначення платежу» ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вказало "оплата за постачання продукції".

Саме у зв`язку таким формулюванням призначення платежу контролюючий оргад дійшов висновку про отримання позивачем доходу за постачання продукції ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», яке перебуває на загальній системі оподаткування.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, вільна трактовка призначення платежу, вказана в платіжному дорученні покупцем, не відображає суті господарської операції та не може бути підставою для висновку відповідачем щодо порушення позивачем правил перебування на спрощеній системі оподаткування у зв`язку з наданням послуг суб`єкту господарювання, який перебуває на загальній системі оподаткування.

Також згідно банківських виписок 15.07.2021 позивачу Благодійним Єврейським фондом «ХАСДЕ ЕСТЕР» виплачено дохід у сумі 1 118,00 грн. з призначенням платежу «Сплата за проведення майстер-класу».

У позовній заяві та судовому засіданні позивач пояснив, що вказаний майстер-клас представляв собою демонстрацію виготовлення асортименту піци, які містяться в меню ресторану, з подальшим споживанням цих же виготовлених піц учасниками майстер-класу.

На підтвердження своїх доводів позивач долучив до матеріалів справи видаткову накладну №6 від 13.07.2021 із формулюванням "Проведення майстер-класу по приготуванню страв" та рахунок № 05 від 13.07.2021 із формулюванням здійсненої господарської операції «Проведення майстер-класу по приготуванню страв».

Колегія суддів зазначає, що згідно норм Податкового кодексу України до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

-не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

-обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Абзацом третім п. 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219 визначено, що заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 24.07.2002 № 219 із змінами та доповненнями (далі - Правила), визначено, що заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Розрахунки за продукцію й надані послуги в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюються за готівку та/або в безготівковій формі (платіжні картки, платіжні чеки тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система тощо) або зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 3.2 Правил).

Отже, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи, що здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства, має право приймати замовлення від суб`єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), які перебувають на загальній системі оподаткування, на обслуговування свят, банкетів, інших спеціальних замовлень, оскільки платник єдиного податку під час обслуговування таких замовлень здійснює продаж і організацію споживання продукції власного виробництва і закуплених товарів.

Вказаний висновок наведений в листі ГУ ДФС у Тернопільській області від 23.10.15 №242/6/19-00-17-01-15/10697 та опубліковано на офіційному сайті ГУ ДПС у Львівській області 09 листопада 2023 року.

Враховуючи наведені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, здійснюючи продаж власної продукції і організацію споживання продукції власного виробництва шляхом проведення майстер класу та шляхом виготовлення страв ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Благодійному Єврейському фонду «ХАСДЕ ЕСТЕР», які перебувають на загальній системі оподаткування, не порушив вимоги п. 299.11 ст. 299 ПКУ, які передбачають надання послуг лише платникам єдиного податку та/або населенню.

Отже висновки податкового органу щодо обов`язку позивача з 01.04.2020 перейти на загальну систему оподаткування у зв`язку з наданням послуг ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Благодійний Єврейський фонд «ХАСДЕ ЕСТЕР», є помилковими та безпідставними.

Оскільки в межах даної справи суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача про обов`язок позивача перейти на загальну систему оподаткування з 01.04.2020, висновки контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 п.п.16.1.2. п. 16.1. ст. 16, п. 44.1 ст.44, п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст.177 ПК України за період з 01.04.2021 по 31.12.2021, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб всього на суму 805 527,51 грн.; пп.1.2 п. 16 прим.1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, в результаті чого занижено суму військового збору за 2021 рік від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 67 127,29 грн.; п.п 16.1.3. п.16.1 ст.16, п.49.1, пп.49.2 статті 49, пп.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 ПК України, а саме неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 11.08.2020 по 30.09.2021 у встановлений термін до контролюючого органу; п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 ПК України в частині не реєстрації платником податку на додану вартість та не відображання операцій, що оподатковується за основною ставкою, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в загальній сумі 61 065,72 грн. за період з 11.08.2021 по 30.09.2021, є також безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченню норм податкового законодавства.

З огляду на викладене податкові повідомлення-рішення від 20.02.2023 № 2945/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.58.1. ст. 58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування на загальну суму 886 080,26 грн.; від 20.02.2023 № 2943/10-36-24- 06/3306906435, яким згідно п.п. 54.3.2. п.54.3 ст.54 та п. 58.1 ст.58 ПК України збільшену суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами в результаті річного декларування в розмірі 73 840,02 грн.; від 20.02.2023 № 2939/10-36-24- 06/3306906435, яким на підставі п.п.54.3.2. п.54.3 та п.58.1. ст.58 п. 120.1. ст.120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 680,00 грн.; від 20.02.2023 року № 2944/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , яким згідно з п.п. 54.3.2. п.54.3. ст. 54 та п.58.1 ст. 58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 67 172,29 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 20.02.2023 № 2937/10-36-24-06/ 3306906435 та №2938/10-36-24-06/ 10-36-24-06/3306906435, колегія суддів зазначає наступне.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що враховуючи фізичну можливість однієї особи перебувати одночасно в одній торговій точці та те, що розрахункові операції міг здійснювати в одній точці ОСОБА_1 власними силами, позивач використовував найману силу, однак документальне підтвердження трудових відносин з цією особою позивачем у ході перевірки не надано, у зв`язку з чим податковий орган донарахував за одну найману особу податку на доходи фізичних осіб на суму 8 016,84 грн. та військового збору на суму 668,10 грн.

При цьому контролюючим органом не взято до уваги пояснення позивача про те, що фаховий персонал для ведення діяльності наймався згідно договорів про надання послуг у ТОВ "Мілора", з огляду на те, що до перевірки не було надано жодного підтверджуючого документу.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача суд встановив, що діяльність ФОП здійснювалась в одному орендованому приміщенні на підставі договорів суборенди №19/10/2019 від 19.10.2019 та №18/06/2021 від 18.06.2021, які долучені до матеріалів справи, укладені з ПП "ВЕНІ ВІІ ВІЧІ".

Зі змісту договорів вбачається, що об`єктом суборенди є одне нежитлове приміщення 500 м2, в якому розташовано декілька залів.

Представник позивача пояснив, що в меню блюд реалізації існувало розділення на бренди "Мафія" і "Джоржія", які відрізняються один від одного концепціями приготування та подачі. Це було зроблене суто для приваблення клієнтів закладу та вивчення ринку попиту і не розділялося ні територіально, ні фізично, як окремі приміщення або ресторани.

Розрахунок клієнтів виконувався касиром на одній робочій касі і за меню «Мафія», і за меню « Джоржія ».

Персонал для здійснення господарської діяльності позивача надавався за всі періоди на підставі договору про надання послуг персоналу, укладеного з ТОВ «Милора» (код за ЄДРПОУ 41456586), що підтверджується долученими до матеріалів справи договорами про надання послуг персоналу №18/06/21 від 18.06.2021 та №151019 від 15.10.2019, а також актами прийому-передачі наданих послуг за цими договорами за періоди: червень, липень, серпень 2021 року, жовтень, листопад, грудень- 2019 року, січень, лютий, березень 2020 року.

У банківських виписках відображено інформацію про сплату з розрахункового рахунку ФОП на рахунок ТОВ «Милора» грошових коштів за послуги, надані по вищевказаним договорам.

Згідно з правовою природою договору про надання послуг персоналу (так званий аутстафінг), оформлення трудових відносин із співробітниками відбувається не із замовником послуг, в даному випадку позивачем, а з ТОВ «Милора», а тому нарахування заробітної плати, утримання та сплата податків, подача звітності за співробітників виконувалось ТОВ «Милора».

Детальна інформація про кількість наданих співробітників, їхні посади, кількість відпрацьованого часу у ФОП вказана в актах приймання-передачі послуг, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Серед співробітників, що працювали згідно договорів про надання послуг персоналу, є ОСОБА_3 , яка виконувала обов`язки касира, що підтверджується актом наданих послуг та довідкою від ТОВ «Милора» про те, що вказаній співробітниці нараховувалась заробітна плата, сплачувались податки та подано всі звіти згідно вимог діючого законодавства України.

У матеріалах справи наявні копії звітів ТОВ «Милора» за формою 4-ДФ разом з квитанціями №2, які свідчать про нарахування та сплату доходів та податків не тільки по ОСОБА_3 , а також по іншим співробітникам, які працювали у ФОП по договорам надання послуг персоналу.

Враховуючи наведені обставини та докази колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по наявність у позивача достатнього забезпечення трудовими ресурсами для ведення господарської діяльності, та, як наслідок, про необґрунтованість висновків відповідача щодо допущення позивачем до виконання розрахункових операцій особу, без належного оформлення трудових відносин.

Вказані обставини є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2023 № 2937/10-36-24-06/ НОМЕР_1 та №2938/10-36-24-06/ 10-36-24-06/3306906435.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.02.2023 №2940/10-36-2-- 06/3306906435, колегія суддів зазначає наступне.

У Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не надав до перевірки книги розрахункових операцій за період діяльності з 27.04.2021 по 05.05.2022 та реєстри розрахункових операцій через ПРРО за 2021 рік, що є порушенням пп. 43.3 ст.44 ПК України.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що до 01.01.2021 розрахунок доходів позивача здійснювався у Книзі обліку доходів, зареєстрованої у ДПС та яка надавалась відповідачу під час проведення перевірки.

З 01.01.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодекс} України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осі' підприємців», згідно якого п.п.296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України було викладено в новій редакції, яка фактично скасувала необхідність ведення платниками єдиного податку першої і другої груп та платниками єдиного податку третьої групи (фізичними особами - підприємцями), які не є платниками податку на додану вартість, ведення Книги обліку доходів .

Наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579 «Пре затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення».

Згідно п.п.296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України, в редакції що діє починаючи з 01.01.2021 фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що ведення ФОП обліку доходу за 2021 рік у довільній формі, а саме у вигляді реєстру чеків ПРРО, не є порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому позивачем долучено до матеріалів справи копію Книги обліку доходів, яка велась до 2021 року, копії первинних документів (видаткові накладні від постачальників на товар, акти виконаних робіт, товарні чеки, договори), що спростовує доводи відповідача щодо незабезпечення зберігання позивачем первинних документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом передбачених законом строків.

Суд першої інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов правильного висновку, що встановлене контролюючим органом порушення пп. 43.3 ст.44 ПК України, а саме про відсутність Книги обліку доходів, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період 22.08.2019 по 05.05.2022 є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а отже наявні підстави для скасування податкового повідомлення - рішення від 20.02.2023 № 2940/10-36-2-06/3306906435.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких