Рішення

від 26.06.2024 по справі 757/17836/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17836/24-ц

пр. № 2-6076/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі судового засідання - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіс Оіл Лоджістік»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими та внесення відомостей,

ВСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визнати її трудові відносини з ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік» припиненими з 13 березня 2024 року, з метою проведення державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо звільнення позивача з посади директора ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік», й внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про її звільнення з посади керівника.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вирішила припинити свої трудові відносини з відповідачем і звернулася з відповідною заявою про звільнення до учасника ОСОБА_2 та повідомлення про скликання Загальних чергових зборів учасників товариства на 13 жовтня 2023 року, поставивши питання звільнення на порядок денний. Однак поштове відправлення повернулося відправникові за закінченням встановленого терміну зберігання. 09 лютого 2024 року позивач повторно направила звернення із наміром про припинення трудових відносин із заявою про звільнення з посади директора з 13 березня 2024 року і повідомленням про скликання Загальних чергових зборів на вимогу виконавчого органу. Проте Збори не відбулися через неявку учасників, а трудові відносини залишаються не припиненими, що призводить до порушення прав ОСОБА_1 .

Від відповідача ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік» відзив, а від третьої особи ОСОБА_2 пояснення на позов до суду не надходили.

Від третьої особи у справі ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява про те, що вона не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

I. Процесуальні дії та рішення суду.

18 квітня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 22 квітня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

24 квітня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача юридичної особи.

25 квітня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку з викликом сторін, третіх осіб у судове засідання.

21 червня 2024 року засобами поштового зв`язку від третьої особи у справі ОСОБА_3 до суду надійшла заява про те, що вона не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , просить розглянути справу за її відсутності.

У судове засідання позивач / його представник не з`явилися, будучи повідомленими належним чином.

Відповідач, представник відповідача і третя особа ОСОБА_2 та/ або його представник у справі у судове засідання, про час, дату і місце якого повідомлялися належним чином, не з`явилися, заяви по суті, окрім вищевказаних, або з процесуальних питань не надходили до суду.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

III. Фактичні обставини справи.

Рішенням Загальних зборів Учасників ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік» (код за ЄДРПОУ 43122045 (попереднє найменування - ТОВ «Грандторс», код за ЄДРПОУ 43122045) від 04 вересня 2019 року постановлено призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_1 з 05 вересня 2019 року.

У відповідності до Наказу № 3-К ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік» від 05 вересня 2019 року ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора з 05 вересня 2019 року.

ОСОБА_1 прийняла рішення припинити трудові відносини з ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік».

Зважаючи на ту обставину, що згідно з Статутом ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік», затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ «Грандторс», протокол № 2 від 04 вересня 2019 року, вищим органом управління Товариства є Загальні збори Учасників, до компетенції яких згідно з пп. 7 п. 4.2 ст. 7 Статуту, зокрема, належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства, позивач звернулась до Учасника ОСОБА_2 (частка у статутному капіталі - 98 %) із відповідними заявами з метою припинення трудових відносин.

Так, 10 жовтня 2023 роу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення направила на адресу Учасника Товариства ОСОБА_2 заяву про звільнення з посади директора ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік» від 05 жовтня 2023 року та повідомлення про скликання Загальних чергових зборів Учасників ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік» на 13 жовтня 2023 року о 14:00, за адресою місцезнаходження відповідача: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 1, офіс 2, порядок денний - звільнення директора Товариства.

Однак, поштове відправлення повернулося відправникові за закінченням встановленого терміну зберігання.

ОСОБА_1 вдруге звернулась до Учасників Товариства із наміром припинити трудові відносини з ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік» та направила наступні документи: заяву про звільнення з посади директора ТОВ «Свіс Оіл Україна» за власним бажанням з 13 березня 2024 року та повідомлення про скликання Загальних чергових зборів Учасників ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік» на вимогу виконавчого органу на 13 березня 2024 року о 14:00, за адресою місцезнаходження відповідача: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 1, офіс 2, порядок денний - звільнення директора Товариства.

Перелічені документи були направлені за вказаною у протоколі № 2 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандторс» від 04 вересня 2019 року за адресою Учасника Товариства ОСОБА_2 (частка у статутному капіталі - 98%. голоси Учасника - 98%) рекомендованим листом з описом вкладення. Однак, поштове відправлення було повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

Крім того, повідомлення про скликання Загальних чергових зборів Учасників ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік» на 13 березня 2024 року особисто вручено Учаснику Товариства ОСОБА_3 (частка у статутному капіталі - 2%, голоси Учасника - 2%). про що свідчить її підпис на копії повідомлення.

Однак, 13 березня 2024 року Загальні збори Учасників ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік» на вимогу виконавчого органу не відбулись у зв`язку із неявкою учасників. Таким чином, трудові відносини між позивачем та відповідачем не розірвані, що призводить до порушення прав ОСОБА_1

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Згідно з частиною першою ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно з частиною другою ст. 8 Конституції України презумується звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Положеннями частини першої статті 312 Цивільного кодексу України, передбачено, що фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.

Частиною першою ст. 99 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Статтями 21, 24 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Статтею 22 КЗпП України передбачено заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Частиною восьмою статті 63 Господарського кодексу України передбачено, що у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Згідно з частиною першою ст. 65 Господарського кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Частина друга ст. 65 Господарського кодексу України передбачає, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Частина третя ст. 65 Господарського кодексу України встановлює, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Згідно з частиною четвертою ст. 65 Господарського кодексу України, у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Відповідно до частини п`ятої ст. 65 Господарського кодексу України, керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до частини першої ст. 10 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» створення товариства відбувається за рішенням його засновників.

За приписами частини прешої ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», установчим документом товариства є статут.

Відповідно до ст.ст. 28, 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є Загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Статтею 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Станом на день подання позовної заяви до суду заява про звільнення відповідачем не розглянута, Загальні збори Учасників товариства не проведено і позивач з посади директора ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік» на підставі поданої заяви про це не звільнена.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Частиною першою ст. 38 КЗпП України передбачено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Як встановлено судом, обставини, на які посилалася позивач про те, що її повноваження як керівника підприємства фактично є припиненими, що підтверджується і записами у трудовій книжці і, а наявність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що вона є керівником ТОВ «Свіс Оіл Лоджістік» не відповідає дійсності і порушує її особисте немайнове право на вільний вибір та зміну галузі діяльності, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, тому вони підлягають задоволенню.

У той час, у задоволенні вимог позову у частині внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин суд відмовляє з підстав її передчасності - власне рішення суду, котре набрало законної сили, про визнання трудових відносин припиненими і є підставою для внесення таких змін у запис юридичної особи у згаданому Реєстрі.

V. Розподіл судових витрат.

За приписами статті 141 ЦПК України, судовий збір, у разі задоволення позову, покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 99, 312 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 62, 63, 65 Господарського кодексу України,

ст.ст. 21, 22, 36, 38 Кодексу Законів України про працю,

ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіс Оіл Лоджістік»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими та внесення відомостей, задовольнити частково.

Визнати трудові відносини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Нікополь Дніпропетровської області, реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіс Оіл Лоджістік»</a> (код ЄДРПОУ 43122045, вул. Панаса Мирного, буд. 1, оф. 2, м. Київ, 01011) припиненими з 13 березня 2024 року, у зв`язку із звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіс Оіл Лоджістік»</a> (код ЄДРПОУ 43122045, вул. Панаса Мирного, буд. 1, оф. 2, м. Київ, 01011) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Нікополь Дніпропетровської області, реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Відмовити у задоволенні позову у частині внесення змін в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова